Справа № 750/7254/23

Провадження № 2/750/1102/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Прохоренко А.В.,

за участі позивача, представника позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – Варга О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного Фонду України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

18.05.2023 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила поновити ОСОБА_2 на роботі в Пенсійному Фонді України, як правонаступника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області з дати її звільнення 18.04.2023 року на посаді заступника начальника управління чи рівнозначній посаді; стягнути з Пенсійного Фонду України, як правонаступника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення (18.04.2023) до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача судові витрати.

В ході розгляду справи позивач подала суду уточнений розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.04.2023 року по 05.06.2023 року, з 28.07.2023 року по 17.09.2023 року в розмірі 130798 грн. 54 коп. Зазначила, що в період з 07.08.2023 року по 17.09.2023 року перебувала в Чернігівському міському центрі зайнятості на обліку в сатусі безробітної та отримала державну допомогу по безробіттю та наказом №121-к від 14.09.2023 року призначена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансів та адміністративної роботи управління бюджетного фінансування та природоохоронних програм Департмаенту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації з 18.09.2023 з випробувальним строком.

Обгрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначила, що з 12.02.2008 року працювала в Чернігівській міській виконавчій дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з 13.06.2017 року в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Українив Чернігівській області, а з 11.10.2022 на посаді заступника начальника управління. 16 січня 2023 року на виконання п. 2 Розділу VII Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 “Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України” головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_3 видано наказ № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, пунктом 1 якого передбачено скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023 17.01.2023 року за №11-07/108/02 ОСОБА_2 було повідомлено про припинення Фонду з 01.01.20023 року соціального страхування України та управління ВДФССУ в Чернігівській області, попереджено про наступне звільнення з 18.04.2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом №124-к від 17.04.2023 позивача звільнено з 18.04.2023 року з посади заступника начальника управління ВДФССУ в Чернігівській області у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно

до п.1 ч. І ст.40 Кодексу законів про працю України. Вважає звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач є матір`ю трьох неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому в порушення вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення допускається лише з обов`язковим працевлаштуванням. Також вказала, що зміна підпорядкованості підприємства не припиняє дії трудового договору, а трудові відносини з працівниками зберігаються на новому підприємстві та покладає на відповідача зобов`язання по працевлаштуванню працівників юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

14.06.2023 року представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, яким Закон України від 23.09.1999 № 1105- XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” викладено в новій редакції. Пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105 (в редакції Закону №2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України. 17.04.2023 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області видано наказ № 124-к “Про звільнених ОСОБА_2 ”. Як вбачається з преамбули вказаного наказу, звільненння відбулося у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КзпП України. Відповідно до частини шостої статті 36 КзпП у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні] перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). Отже, рішення про припинення трудового договору з працівником на підстав пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП у випадку реорганізації юридичної особи без скорочення чисельності або штату працівників суперечить вимогам, встановленим частиною шостою статті 36 КзпП. Законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі. Зважаючи на законність наказу № 124-к від 17.04.2023, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку є безпідставнами та необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

26.06.2023 представник позивача подав письмову відповідь на відзив в якому зазначила, що з приводу поновлення позивача на тій самій посаді або рівнозначній посаді, то, незважаючи на те, що КЗпП України не містить такого визначення, а це визначення взято із Закону України "Про державну службу", в даному випадку допустимо використання аналогії закону, оскільки під час поновлення позивача на роботі в підприємстві-правонаступнику вже буде проходити поцедура прийняття особи на державну службу, якщо така посада буде посадою державної служби, і поняття рівнозначна посада вже буде застосовуватись відповідачем, не виходячи за межі його повноважень, передбачених ч.2 ст.19 Конституції України. Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-УІІІ "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад. Разом з тим, прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведння даних працівників (а.с. 90-92).

Разом з тим, зазначила, що правонаступником управління виконавчої дирекціх Фонду соціального страхування Українив Чернігівській області, яке припинено 28.04.2023 року є Пенсійний Фонд України.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що з 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 № 1105- XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105 (в редакції Закону №2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.

У справі встановлено, що законодавцем в особі Верховної Ради України з 01 січня 2023 року припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. При цьому відбулось скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами ВД ФССУ та управлінь ВД ФССУ в областях та м. Києві з 18.04.2023, у тому числі й посади, яку обіймала позивачка. Про наступне вивільнення позивачку попереджено більше ніж за 2 місяці, тобто у визначений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майне. права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї етапі визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення де єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припиненні юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявления кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Рішення про припинення ФСС України, прийняте Верховною Радою України є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.

Пунктом 12 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105 Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України:

забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України д: Пенсійного фонду України;

привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 442 “Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України” (далі - Постанова № 1442), зокрема:

утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі - управління ВД ФСС України);

установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації;

зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.

Пунктом 19  постанови Пленуму Верховного Суду  України від 06.11.1992 року №9 передбачено, що суди, розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України повинні зясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноваженим ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджений він за два місяці про наступне вивільнення.

Головою комісії з реорганізації ФСС України 16.01.2023 видано наказ № 9-ОД “Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України”, пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.04.2023 року, у справі №751/1214/23 в задоволенні позову про визнання незаконним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_3 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16.01.2023 №9-ОД, відмовлено. Постановою Чернігіввського апеляційного суду від 27.07.2023 рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.04.2023 року залишено без змін.

На виконання п. 2 Розділу VII Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 “Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України”, на підставі наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 “Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України”, головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області Мазко О.В. видано наказ “Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про наступне їх вивільнення” від 16.01.2023 №15-к .

На виконання п. 2 Розділу VII Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та постанови Кабінету Міністрів України від 2" грудня 2022 року № 1442 “Питання припинення Фонду соціального страхуванню України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України”, на підставі наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 “Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України”, головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонд; соціального страхування України в Чернігівській області Мазко О.В. видано наказ “Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області від 16.01.2023 №16-к, пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, з 18.04.2023, відповідно до переліку.

17.04.2023 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області видано наказ № 124-к “Про звільнення  ОСОБА_2 ”. Як вбачається з преамбули вказаного наказу, звільнення відбулося у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників  відповідно  до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 23).

Відповідно до частини шостої статті 36 КЗпП у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні] перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, його положення не суперечать чинному законодавству.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 викладено висновок, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З огляду на зазначене, варто врахувати позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КзпП України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі №451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Одночасно суд не приймає посилання позивача на те, що їй не було запропоновано вакантні посади в Головному управлінні, оскільки всі посади ВД ФСС підлягають скороченню так само, як і посада позивача.

Позивач у позовній заяві зсилається на норми ст. 184 КЗпП України, відповідно до яких звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Виходячи з наведених норм, законодавець зобов`язує роботодавця працевлаштувати жінку, яка має дитину до трьох років. Поряд з цим, з наведеного слідує, що передумовою для її подальшого працевлаштування є звільнення з роботи, у разі ліквідації підприємства. У разі невиконання обов`язку роботодавця щодо працевлаштування, за заявою особи може вирішуватися спір, однак не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню. Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 759/19440/15-ц (провадження № 14-105цс18) та постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 175/167/16-ц (провадження № 61-59св17). Відповідно до ст. 1 Закону України “Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності” роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб. Разом з тим, суд приходить до висновку, що Пенсійний фонд не являється роботодавцем Позивача, а тому обов`язок по працевлаштуванню до Пенсійного Фонду України, відсутній.

Згідно із пунктом 2 розділу “Прикінцеві положення” Закону Україна “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” (далі- Закон №2136) главу XIX “Прикінцеві положення” Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: “Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України — мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону №2136 також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону N2 2136 у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільненні працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілковій органів.

Таким чином, наказ про звільнення позивача № 124-к від 17.04.2023 є таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Діяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області припинено, а його посади, зокрема, і посаду позивача — скорочено. Про скорочення посади позивача повідомлено останню належним чином, а факт попередження позивачем не заперечується. Разом з тим, посада, на якій позивач просить її поновити, так само як і інша рівнозначна посада, в Головному управлінні відсутня.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-УІ “Про центральні органи виконавчої влади” державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (далі - Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.

Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну' службу” (далі - Закон № 889).

Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 №35 “Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України” гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС Україна, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посаді державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889. Зазначене підтверджується листом Міністерства економіки України від 13.01.2023 №4706-05/1622-03 (а.с. 54-56).

В силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону №889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець:

на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенню суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ “Про правовий режим воєнного стану” у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість яких передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової карта встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких оси громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавстві встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Разом з тим, позивач не подавала до відповідача документи для працевлаштування.

Як встановлено судом, позивач з 07.08.2023 року по 17.09.2023 року перебувала в Чернігівському міському центрі зайнятості на обліку в сатттусі безробітної та отримувала державну допомогу по безробіттю, а наказом №121-к від 14.09.2023 року призначена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансів та адміністративної роботи управління бюджетного фінансування та природоохоронних програм Департмаенту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації з 18.09.2023 з випробувальним строком. Таким чином, позовні вимоги про поновлення на роботі в Пенсійному Фонді України, не підлягають задоволенню.

Одночасно зважаючи на законність наказу № 124-к від 17.04.2023, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку з відповідача є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.  10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_2 до Пенсійного Фонду України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене  до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 06.10.2023.

Суддя                                                                                 Л.В. Карапута