Справа № 354/658/15-ц

                                                       Провадження по справі № 2/354/13/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       25 липня 2023 року                                                                м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарях судового засідання: Купчак І.Р., Солоджук Б.В., Бабаєвій Є.М.

з участю сторін:

прокурорів: Римарука В.В., Верешка М.І.

представника відповідача 4: адвокатів Самсоновича О.А., Лопатнікової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради (Відповідач 1), ОСОБА_1 (Відповідач 2), ТзОВ «Скорзонера» (Відповідач 3), АТ КБ "ПриватБанк" (Відповідач 4), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ДП "Ворохтянське лісове господарство", про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Зміст позовних вимог

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Суду в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України із позовною заявою до Поляницької сільської ради (Відповідач 1), ОСОБА_1 (Відповідач 2), ТзОВ «Скорзонера» (Відповідач 3), АТ КБ "ПриватБанк" (Відповідач 4), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ДП "Ворохтянське лісове господарство" про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,1930 га з кадастровим номером 2611092001220020070, розташовану у селі Поляниця Івано-Франківської області та витребування вказаної земельної ділянки у власність держави.

Позов обгрунтовано тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 33 від 12.08.2003, на підставі якого видано відповідачу ОСОБА_1 оспорюваний Державний акт серії ІФ № 091812 на право власності на спірну земельну ділянку, є підроблене, не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно було складено сільським головою. Вказаний факт встановлений за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ст. 364, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Передана Відповідачу спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 8 виділ 29 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) встановлено, що Поляницький сільський голова Соловчук Ю.В. та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи – рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40, 69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови».

В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 33 від 12.08.2003 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду.

Упродовж 2002-2003 років сільський голова ОСОБА_4 , інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , начальник Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_5 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків землі державного лісового фонду 105 фізичним особам, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 , які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. А цивільний позов Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі - залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства.

Однак, станом на час подання позову, 08.09.2015, ні ДП «Ворохтянське лісове господарство», ні Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося до Суду із відповідними позовами.

Пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень необхідних заходів.

Тому, прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звертається до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.

17.02.2006 році земельна ділянка ОСОБА_1 була відчужена ОСОБА_2 , а остання у свою чергу 12.12.2006 року продала землю Товариству з обмеженою відповідальністю «Скорзонера».

05.09.2016 року на підставі Договору іпотеки від 02.06.2016 та Договору про внесення змін № 1, спірна земельна ділянка перейшла у власність ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке на даний час є кінцевим власником.

З огляду на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано відповідачу 1 ОСОБА_1 . Державний акт про право власності встановлена судовим рішенням, а саме постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/11, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. А тому, Прокурор просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091812 від 12.09.2003, виданий Відповідачу ОСОБА_1 та витребувати у кінцевого власника відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» спірну земельну ділянку у власність держави.

1.2. Процесуальний рух справи в Суді

08.09.2015 Прокурор звернувся до Суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» із позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Гандзюка Д.М. від 06.10.2015 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.11.2015 залучено до участі у справі співвідповідача ТОВ «Скорзонеру» і третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – ОСОБА_2 (т.1, а.с. 54).

Справа перебувала у провадженні Суду у складі судді Гандзюка Д.М. до 23.09.2016.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Гандзюка Д.М. та повноважень всіх штатних суддів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 12.09.2017.

12.09.2017 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи. Справа передана для розгляду судді Іванову А.П.

У зв`язку із закінченням 07.08.2018 терміну відрядження судді Іванова А.П. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 02.04.2019.

02.04.2019 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи. Справа передана для розгляду судді Польській М.В.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.06.2019 суддею Польською М.В. справа прийнята до провадження.

У зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Польської М.В. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для здійснення правосуддя, 31.07.2020 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, Справа передана на розгляд судді М.В. Остап`юк.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.01.2021 справа прийнята суддею Остап`юк М.В. до провадження.

29.06.2021 Прокурор, у порядку статті 49 ЦПК України, подав заяву про зміну позовних вимог. Просив поновити строки позовної давності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091812 від 12.09.2003 площею 0, 1930 га, кадастровий номер 2611092001220020070; витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» земельну ділянку, площею 0, 1930 га, кадастровий номер 2611092001220020070, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т. 3, а.с. 52-54).

04.08.2021 ухвалою Суду залучено до участі у справі правонаступника відповідача Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області – Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Крім того, ухвалою суду від 04.08.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (т.3, а.с. 73).

Ухвалами Суду від 10.08.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Скорзонера» про залишення позову без руху – відмовлено; клопотання прокурора про проведення земельно-технічної експертизи від 16.02.2022 залишено без розгляду за заявою самого прокурора; клопотання представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» від 10.08.2022 про залишення без руху заяви прокурора про зміну предмета позову – залишено без розгляду та визнано заявлене клопотання зловживанням процесуальними правами; у задоволенні клопотання представника відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про залишення без розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову – відмовлено (т. 3, а.с. 233, 234-235).

Ухвалою Суду від 10.08.2022 позовні вимоги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду, а у частині позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України продовжено розгляд (т.3, а.с. 236-238).

10.08.2023 Ухвалою Суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3, а.с. 239).

Ухвалою Суду від 14.12.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т.4, а.с. 128).

20.04.2023 ухвалою суду витребувано від Яремчанського міського суду Івано-Франківської області матеріали кримінальної справи № 248436, номер провадження № 1/341/6/15, для огляду їх у судовому засіданні на стадії дослідження письмових доказів в рамках цієї справи (т.4, а.с. 203).

09.03.2023-25.07.2023 відбувся розгляд справи по суті.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ЇХ ПРОЦЕСУАЛЬНА ПОВЕДІНКА

2.1. Позиція Прокурора

У судовому засіданні Прокурор зазначив, що протягом 2002-2003 років посадовими особами виконавчого комітету Поляницької сільської ради прийнято фіктивні рішення щодо передачі у приватну власність земельних ділянок 105 громадянам, в тому числі і відповідачу ОСОБА_1 . Відносно посадових осіб порушено кримінальне провадження № 248436.

Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 33 від 12.08.2003, на підставі якого відповідачу ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Поляниця, площею 0,1930 га кадастровий номер 2611092001220020070 є речовим доказом у вказаній вище кримінальній справі.

В ході розгляду кримінальної справи, встановлено, що Поляницький сільський голова Соловчук Ю.В. та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог статтей 20, 118, 123, 149. 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, статті 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, Правилам забудови населених пунктів області від 12.11.2002, статтей 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій», за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи – рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2022, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (на даний час ДП «Ворохтянське лісове господарство») загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які сільський голова ОСОБА_4 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради.

В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 33 від 12.08.2003 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам, серед яких відповідач ОСОБА_1 .

Встановлено, що земельна ділянка, передана ОСОБА_1 перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 8 виділ 29 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 вказане вище кримінальне провадження закрито, у зв`язку із звільненням посадових осіб Поляницької сільської ради, а саме голову сільської ради ОСОБА_4 , інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , головного бухгалтера ОСОБА_6 та начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, в ході судового розгляду по даній кримінальній справі (справа № 1-6/2011) було встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0, 1930 га в с. Поляниця не приймалося, а було підроблене.

17.02.2006 році земельна ділянка ОСОБА_1 була відчужена ОСОБА_2 , а остання у свою чергу 12.12.2006 року продала землю Товариству з обмеженою відповідальністю «Скорзонера».

05.09.2016 року на підставі Договору іпотеки від 02.06.2016 та Договору про внесення змін № 1, спірна земельна ділянка перейшла у власність ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке на даний час є кінцевим власником.

Прокурор вважає, що оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 33 від 12.08.2003 є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним в суді.

З огляду на те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі фіктивного рішення, то земельна ділянка підлягає витребуванню у кінцевого власника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у власність держави, а державний акт – визнанню недійсним.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень Державним агентством лісових ресурсів України необхідних заходів. Так, постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 було залишено без розгляду позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» із роз`ясненням вимог ч. 4 ст. 28 КПК України про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства. Однак, ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося з відповідними позовами до суду. Як наслідок, частина земельних ділянок буда відчужена третім особам.

       Просив поновити строки позовної давності і позовні вимоги задовольнити у повному обсязі: визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та витребувати у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» земельну ділянку, площею 0, 1930 га, кадастровий номер 2611092001220020070, яка розташована в с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

Крім того, прокурор заперечив можливість застосування строків позовної давності у даній справі, оскільки остаточно факти порушення інтересів держави щодо передачі земельних ділянок лісового фонду з порушенням вимог законодавства, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 , встановлені у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області 04.03.2015. Підставою звернення до суду із вказаним позовом стала не сама наявність чи незаконність рішення виконкому сільської ради, на підставі якого ОСОБА_1 отримав земельну ділянку, а саме установлений факт підробки такого рішення у постанові суду. Позовні вимоги прокурора вмотивовані не просто неправомірними діями відповідних посадових осіб, а їх кримінально-караними діяннями, передбаченими ст.ст. 364, 366 КК України, і лише встановлення вини обвинувачених в судовому рішенні є підставою для звернення прокурора із вказаним позовом. А тому, строк позовної давності в рамках даного провадження слід рахувати з 04.03.2015, з дати ухвалення постанови Галицького районного суду, яка є кінцевим рішення в рамках порушеного кримінального провадження, що набрала законної сили. Відтак, при поданні вказаного позову до Суду 08.09.2015 прокурором не було пропущено строк позовної давності.

2.2. Позиція позивача Державного агентства лісових ресурсів України та процесуальна поведінка

Представник Державного агентства лісових ресурсів України у судові засідання систематично не з`являвся, у зв`язку з чим, судові засідання відкладалися неодноразово.

Лише 21.02.2022 представник Державного агентства лісових ресурсів України подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника та про повне підтримання позовних вимог прокурора (т.3,а.с.145).

2.3. Позиція Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» та процесуальна поведінка

Представник ДП «Ворохтянське лісове господарство» систематично не з`являвся у судові засідання, що було теж причиною неодноразових відкладень розгляду справи.

До 14.12.2022 ДП «Ворохтянське лісове господарство» мало статус позивача у цій справі, а після постановлення Ухвали Суду від 14.12.2022 отримало статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (т.4, а.с.128).

Однак, і в якості третьої особи ДП «Ворохтянське лісове господарство» у судове засідання не з`явилося.

ДП «Ворохтянське лісове господарство» повідомлялося судовими повістками, шляхом одночасного надіслання на поштову адресу, розміщенням на сайті Судової влади та шляхом відправлення на електронну адресу Підприємства.

Проте, всі судові повістки та листи-повідомлення Підприємством були проігноровані.

Будь-які письмові пояснення Третьої особи у матеріалах справи відсутні.

2.4. Позиція відповідача 1 Поляницької сільської ради

Представник відповідача Поляницької сільської ради у судові засідання не з`являвся.

З матеріалів справи вбачається, що довіреністю від 24.11.2015 інтереси Поляницької сільської ради уповноважена представляти ОСОБА_7 .

У відзиві на позовну заяву від 09.10.2020 (т.2, а.с. 98-102) відповідач 1 Поляницька сільська рада заперечила позовні вимоги Прокурора. Вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що Поляницька сільська рада як власник земель в межах населеного пункту вправі розпоряджатися ними. Постанова Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 не може мати преюдиційного значення стосовно всіх обставин в даній справі. Із вказаної постанови вбачається, що предметом дослідження були абсолютно інші рішення виконкому Поляницької сільської ради, які приймались у період 2002-2003 років. У тексті вказаної постанови жодного разу не вказується рішення № 33 від 12.08.2003, на підставі якого Відповідач отримав у власність спірну земельну ділянку. При цьому рішення № 33 від 12.08.2003 року не визнавалось недійсним ні Галицьким районним судом, ні в жодній іншій справі, та є чинним. Твердження про підробку рішення № 33 від 12.08.2003 було припущено прокурором з посиланням виключно на сам факт існування постанови суду у кримінальній справі. А тому відсутні підстави стверджувати про незаконність набуття права власності на вказану земельну ділянку. Тому відповідач 1 набув спірну земельну ділянку за рахунок земель Поляницької сільської ради на законних підставах.

Також Відповідач 1 просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог прокурора (т.1, а.с.115-116, т.2, а.с. 98-102), в якій зазначається, що прокурором пропущено термін позовної давності, що є підставою відмови у позові, а намагання прокурора перенести початок перебігу терміну позовної давності на 04.03.2015 є неправомірними. Оскільки Прокурор дізнався про існування порушеного права ДП «Ворохтянське лісове господарство» ще у 2004 році, при винесенні ряду постанов про порушення кримінальних справ. Вважає, що строк позовної давності слід рахувати з 23.03.2004 з дати винесення постанови про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину за ст. 364 ч. 2 КК України, прийнятття її до свого провадження та об`єднання справ (єдиний порядковий №248436), в якій вказано про незаконне вилучення у Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель. Просила з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

2.5. Позиція та процесуальна поведінка відповідача 2 ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що з 25.12.2015 по 03.12.2018 інтереси ОСОБА_1 у даній справі представляв ОСОБА_8 на підставі довіреності, строк чинності якої закінчився 03.12.2018 (т.1, а.с. 78).

У запереченнях проти позову, зареєстрованих у канцелярії суду 25.12.2015 (т.1, а.с. 75-77), представник відповідача ОСОБА_8 зазначив, що позовні вимоги позивача є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, адже ОСОБА_1 у встановленому порядку подав заяву на ім`я голови Поляницької сільської ради про надання земельної ділянки. Позивачем не наведено жодних відомостей щодо відсутності зазначеної заяви, не підтверджено факту її неподання. Рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради №33 від 12 серпня 2003 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1930 га, безоплатно у приватну власність, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №091812 від 12.09.2003, кадастровий номер земельної ділянки 26110920012200020070. Про існування будь-яких юридичних перешкод у винесенні рішення, видачі акту, володіння та розпорядження земельною ділянкою ОСОБА_1 не було відомо, про можливу наявність неправомірних дій щодо прийняття рішення органу місцевого самоврядування йому стало відомо тільки зі змісту позовної заяви прокурора, жодних незаконних дій при наданні земельної ділянки ним не вчинялось. Будь-яких інших доводів незаконності рішення, яке стало підставою видачі державного акту прокурором не наведено, тому безпідставним є посилання позивача на те, що рішення №33 від 10.09.2003 (яке фактично винесене 12.08.2003) є фіктивним та не підлягає визнанню недійсним у суді. Також у відзиві вказує, що зазначені обставини, які викликали звернення до суду, в тому числі щодо вилучення земельних ділянок, стали відомі прокурору під час порушення кримінальної справи ще в 2005 році. Однак позов у той час заявлений не був, хоча усі причетні до цього органи влади та управління мали необхідні документи для цього, що підтверджується висновком комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, яка була замовлена прокуратурою. Зазначає, що так як прокурор, знаючи про можливе порушення свого права, у передбаченому порядку та строки не звернувся до суду, інших причин поважності прокурором не наведено, то клопотання про поновлення строку задоволенню не підлягає, просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

У період з 16.01.2021, тобто з дати прийняття справи до провадження суддею Остап`юк М.В., і до 25.07.2023 (дня постановлення кінцевого рішення), Відповідач 2 у судові засідання не з`являвся.

У зв`язку з чим, судові засідання неодноразово відкладалися.

Слід зазначити, що судові засіданні у справі, з моменту прийняття справи суддею Остап`юк М.В. до свого провадження, призначалися п`ятнадцять разів.

Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 не значиться за адресою, вказаною Прокурором в позовній заяві (т.2, а.с. 95).

Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів.

Керуючись вказаними нормами процесуального законодавства, про дату та час кожного судового засідання ОСОБА_1  повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2, а.с. 163, 193, т.3 а.с. 27, 84, 101, 139, т.4 а.с. 114, 137, 150, 159, 167. 205, 231).

Останній також повідомлявся і за адресою, вказаною у позовній заяві, однак, повідомлення поверталися не врученими з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою» (зокрема, т.2 а.с.168, 198-199, т.3 а.с. 65-66, 93-94, т.4 а.с. 238).

У відповідності до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа, місцезнаходження якої невідоме, вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що Відповідач про кожне судове засідання повідомлявся на веб-сайті Судової влади України, то в силу положень частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, є таким, що повідомлений належним чином.

Суд звертає також увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».

З огляду на те, що справа перебуває у провадженні суду з 2015 року, а судовий розгляд справи має здійснюватися упродовж розумного терміну, та зважаючи, що Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судових засідань у цій справі, у матеріалах справи є письмові пояснення останнього, які будуть враховані при ухваленні рішення, Суд вважає, що права відповідача ОСОБА_1 не будуть порушені внаслідок розгляду справи у його відсутності.

2.6. Позиція та процесуальна поведінка відповідача 3 ТзОВ «Скорзонера»

09.11.2015 Ухвалою Суду було залучено до участі у справі співвідповідачем ТзОВ «Скорзонера», яке на той час було власником спірної земельної ділянки.

У запереченнях на позовну заяву, зареєстрованих у канцелярії суду 24.03.2016 (т.1, а.с. 128-135), відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 12.03.2021 (т.2, а.с. 170-174), ТзОВ «Скорзонера» не погоджується із позовною заявою, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою позицію аргументує тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради, яким вилучались земельні ділянки з постійного користування ДП «Ворохтянське лісове господарство» та передавались у власність громадянам України, є чинним, не скасованим судом. ДП «Ворохтянське лісове господарство» надавало згоду на вилучення цих ділянок з постійного користування, а тому відсутні підстави стверджувати про незаконність набуття права власності на вказану земельну ділянку. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 в справі №1-6/2011, на яку посилається прокурор, голову Поляницької сільської ради було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч.3 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч.3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Тому постанова Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 в силу частини четвертої статті 61 ЦПК України не може мати преюдиційного значення та не може беззаперечно вказувати на фіктивність рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради, якими вилучались та передавались у власність громадянам земельні ділянки. Окрім того, про рішення виконкому Поляницької сільської ради від 12 серпня 2003 року №33 в постанові Галицького районного суду від 04.03.2015 у справі № 1-6/11 взагалі не зазначено. Також відсутні висновки цього ж суду про те, що вищевказане рішення виконкому не приймалося. Тобто вимоги Прокурора є надуманими. А отже, ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку за рахунок земель Поляницької сільської ради на законних підставах. Спірна земельна ділянка була придбана ТзОВ «Скорзонера» у ОСОБА_2 , яка була її власником і, відповідно, законно уклала договір купівлі-продажу. Жодних правовідносин з ОСОБА_1 чи ДП «Ворохтянське лісове господарство» у ТзОВ «Скорзонера» не було. Крім того, під час придбання ТОВ «Скорзонера» спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 , Поляницькою сільською радою, як власником земель в межах населеного пункту надавалася згода на переоформлення права власності на земельну ділянку на ТзОВ «Скорзонера», зокрема, підписано державний акт на право власності на земельну ділянку та погоджено технічну документацію щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Також ДП «Ворохтянське лісове господарство» надало згоду на вилучення спірної земельної ділянки. У відзиві вказує, що на придбаній ТОВ «Скорзонера» земельній ділянці було збудовано нерухомість туристично-рекреаційного значення. Також Відповідач 3 наголошує на тому, що про порушення прав ДП «Ворохтянське лісове господарство» прокурору та ДП «Ворохтянське лісове господарство» стало відомо 23.03.2004 року, коли винесено постанову про порушення кримінальної справи. Таким чином, прокурором пропущено термін позовної давності, а тому у задоволенні позову слід відмовити за спливом строків позовної давності.

У період з 16.01.2021, тобто з дати прийняття справи до провадження суддею Остап`юк М.В., і до 25.07.2023 (дня постановлення кінцевого рішення), представник відповідач 3 у судове засідання з`явився один раз 31.05.2023.

Про всі судові засідання Відповідач 3 повідомлявся завчано та належним чином, про що свідчать матеріали справи.

З огляду на наявність письмової позиції Відповідача 3 та враховуючи, що Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останнього про дату та час судових засідань у цій справі, Суд вважає, що права відповідача ТОВ «СКОРЗОНЕРА» не будуть порушені внаслідок розгляду справи у його відсутності.

2.7. Позиція та процесуальна поведінка відповідача 4 АТ КБ «ПриватБанк»

Ухвалою Суду від 04.08.2021 залучено в якості співвідповідача АТ КБ «ПриватБанк».

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Самсонович О.А. категорично заперечив можливість задоволення позовних вимог прокурора, оскільки останні є безпідставними та необґрунтованими. Прокурором не доведено жодної із визначених законодавством обставин, котрі могли б слугувати підставою для задоволення позову. Прокурор не надає жодного доказу на підтвердження незаконності рішення №33 від 12.08.2003, крім постанови Галицького районного суду. Проте Галицький районний суд керувався ч.1 ст. 248 КПК України 1960 року і виніс постанову про закриття кримінального провадження. Вона не передбачена в переліку підстав ч.6 ст.82 ЦПК України, як обов`язкова для суду. Відтак, постанова про закриття кримінального провадження не має преюдиційної сили і не може визнаватися Судом обов`язковою для аналізу фактичних обставин даної справи і ухваленні рішення. Зазначив, що усі обставини недійсності державного акту на право власності на земельну ділянку повинні доводитися прокурором під час судового розгляду в загальному порядку, а постанова Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 повинна розглядатися Судом як така, що не містить наперед встановлених для Суду фактів, від доведення яких не звільнений прокурор. Звернув увагу суду на те, що рішення №33 від 12.08.2003 взагалі не згадується в постанові Галицького районного суду від 04.03.2015, а отже, дане рішення не досліджувалось взагалі в межах кримінальної справи №1-6/11 (номер провадження 1/341/6/15). Відтак, твердження прокурора про незаконність (фіктивність) рішення №33 від 12.08.2003 є безпідставним та необґрунтованим. Також зазначає, що до позовної заяви прокурором було долучено лише копію державного акту Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4358,5 га для ведення лісового господарства, з якої неможливо в принципі встановити той факт, що земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 , взагалі належала до земель лісового фонду та перебувала в постійному користуванні вказаного державного підприємства. Тобто немає будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що передана ОСОБА_1 земельна ділянка взагалі належала до земель лісового фонду та перебувала в постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство». Відповідно відсутні будь-які докази на підтвердження обставин перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство», а відтак, і її належності до земель лісового фонду. Звернув увагу, що матеріали лісовпорядкування та таксаційна книга, на які посилається прокурор у позовній заяві, не додані прокурором до позову, що знову ж таки свідчить про явну надуманість та непідтвердженість поданого в даній справі позову. Акцентував увагу на тому, що у згаданій постанові Галицького районного суду та у Листі Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01.10.2004 №464 йдеться про земельну ділянку, площею 0, 2000 га, у той час, як ОСОБА_1 передана земельна ділянка площею 0, 1930 га. Вказана земельна ділянка і є предметом спору. Однак, прокурором жодних доказів відносно розташування саме цієї земельної ділянки не надано. Вважає, що позов прокурора є безпідставним, необґрунтованим, недоведеним та незаконним, прокурором не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин. Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» є добросовісним набувачем нерухомого майна, яке намагається витребувати прокурор. Право власності на це нерухоме майно перейшло то АТ КБ «ПриватБанк» на підставі відплатного правочину – договору іпотеки, посвідченого 02.06.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т. В. за реєстровим № 4510 та Договору про внесення змін №1, посвідченого 03.06.2016 тим же приватним нотаріусом за реєстровим № 4568. АТ КБ «ПриватБанк» на момент укладення відповідного договору іпотеки не було відомо та не могло бути відомо про відсутність у ТОВ «Скорзонера» або попередніх власників права на відчуження (передачу в іпотеку) даного нерухомого майна чи його частини, оскільки станом на момент укладення договору іпотеки, а також на момент реєстрації права власності АТ КБ «ПриватБанк» у публічному доступі не було жодних судових рішень про визнання недійсними рішень сільради або правовстановлюючих документів попередніх власників нерухомого майна. АТ КБ «ПриватБанк» не набував би у власність спірну земельну ділянку, якби прокурором були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на землю. Відповідно, у разі витребування спірного майна, Банк як добросовісний набувач, не будучи водночас особою, діями якої державі завдано чи могло бути завдано збитків, зазнає збитків та буде змушений шукати компенсацію власних втрат, пов`язаних з відшкодуванням вартості втраченого нерухомого майна, що однозначно свідчить про покладення на Банк неприйнятно надмірного тягаря. Втрати держави в особі АТ КБ «ПриватБанк» від задоволення даного позову значно перевищують той інтерес, який намагається захистити прокурор, що виключає існування розумного співвідношення між метою, досягнення якої прагне прокурор, та засобами, які останній використовує для її досягнення, та свідчить про порушення в даному випадку прокурором статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відтак, представник відповідача наполягав на тому, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки прокурором не доведено: 1) факту належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду державної власності; 2) незаконності вибуття спірної ділянки з державної власності; 3) наявності правових підстав для витребування її від Банку, як добросовісного набувача; 4) правомірності втручання у право Банку на мирне володіння майном. Окремо АТ КБ «ПриватБанк» наголошує на відсутності у Яремчанського міського суду Івано-Франківської області повноважень на розгляд в порядку цивільного судочинства позовної вимоги про витребування земельної ділянки від АТ КБ «ПриватБанк» як юридичної особи, вважає, що дана справа в цій частині позовних вимог підсудна господарському суду. На переконання Відповідача, суд повинен закрити провадження у даній справі в частині відповідної вимоги на підставі пункту 1 часини першої статті 255 ЦПК України. У випадку, якщо суд не знайде підстав для закриття провадження у справі, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необгрунтованістю та недоведеністю. Однак, якщо Суд прийде до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення, клопотав про застосування строків позовної давності, оскільки прокурору та позивачам у справі стало відомо ще 23.03.2004 року, з дати прийняття постанови про порушення кримінальної справи у зазначеному вище провадженні, про порушення прав та інтересів держави.

2.8. Процесуальна поведінка та позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09.11.2015 залучено у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , оскільки остання купила спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 та продала - ТзОВ «Скорзонера» (т.1, а.с. 54).

ОСОБА_2 , у судові засідання жодного разу не з`явилася, у зв`язку з чим, судові засідання неодноразово відкладалися.

Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 не значиться за адресою, вказаною Прокурором у позовній заяві (т.2, а.с. 96).

Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів.

Керуючись вказаними нормами процесуального законодавства, про дату та час кожного судового засідання ОСОБА_2  завчасно повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2, а.с. 165, 195, т.3 а.с. 25, 85, 104, 122, т.4 а.с. 112, 136, 149, 158, 232).

Остання також повідомлялася і за адресою, вказаною у позовній заяві, однак, повідомлення поверталися не врученими з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою» (зокрема, т.2 а.с.166, 201- 202, т.3 а.с. 67-68, 95-96, 101, 112-113, т.4 а.с. 125, 138-139, 160-161, 173-174, 214-215, 241-242).

У відповідності до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа, місцезнаходження якої невідоме, вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що третя особа про кожне судове засідання повідомлявся на веб-сайті Судової влади України, то в силу положень частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, є такою, що повідомлена належним чином.

З огляду на те, що справа перебуває у провадженні суду з 2015 року, а судовий розгляд справи має здійснюватися упродовж розумного терміну, та зважаючи, що Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_2 про дату та час судових засідань у цій справі, Суд вважає, що права останньої не будуть порушені внаслідок розгляду справи у її відсутності.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк», зваживши письмові доводи відповідача Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзенера», дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 167, частиною першою статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом положень частин першої та четвертої статті 56 ЦПК України, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів.

У вересні 2015 року прокурор звернувся в інтересах держави із даною позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у с. Поляниця, Івано-Франківської області та повернення земельної ділянки у власність держави.

Ухвалою Суду від 04.08.2021 залучено в якості співвідповідача АТ КБ «ПриватБанк», як кінцевого власника земельної ділянки.

29.06.2021 прокурор змінив позовні вимоги, просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку та витребувати земельну ділянки у власність держави.

Підставами позову, передусім, прокурор зазначив незаконність передачі земель державного лісового фонду, в тому числі спірної земельної ділянки, органом місцевого самоврядування, шляхом зловживання службовими обов`язками посадовими особами Поляницької сільської ради, що встановлено у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду кримінальної справи, порушеної відносно них.

А також посилався на розташування спірної ділянки на території Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу, тобто віднесення цієї ділянки до земель лісового фонду, що перешкоджало передачі цієї ділянки у власність фізичних осіб для будівництва та обслуговування житлового будинку без дотримання визначеної законодавством процедури.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень Державним агентством лісових ресурсів України необхідних заходів.

Підставність звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави було предметом судового розгляду 10.08.2022, про що постановлено ухвалу (т.3, а.с.236-238).

За змістом частини першої статті 57 ЦПК України Прокурор має процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя-четверта статті 12 ЦПК України).

Спірні відносини у даній справі виникли у 2002-2003 роках.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 12.08.2003 № 33, відповідачу ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Поляниця, площею 0,1930 га (т.4, а.с. 195).

12.09.2003 на підставі вищезазначеного Рішення ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091812 (далі – Державний акт) (т.1, а.с. 24-25).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611092001220020070.

Прокурор стверджує, що вказане Рішення є речовим доказом у кримінальній справі № 248436, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради, в ході розгляду якої було встановлено, що зазначене рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради не приймалося, а було підроблене.

Судом з`ясовано, що 23.03.2004 було порушено кримінальну справу № 248436 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України по факту зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради у зв`язку із незаконним вилученням із власності Ворохтянського держлісгоспу земель лісового фонду та безоплатною передачею цих земель у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків протягом 2002-2003 років (т.1, а.с. 238).

З матеріалів оглянутої у судовому засіданні кримінальної справи № 1-6/11 (провадження 1/341/6/15) у шістнадцятьох томах, вбачається, що за результатами досудового розслідування уповноваженою особою складено обвинувальний висновок по кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_4 за ст.ст. 365 ч. 3, 190 ч. 4, 364 ч. 2, 357 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, інженера-землевпорядника ОСОБА_3 за ст.ст. 365 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_5 за ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_6 за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч.2 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча Мотрук Марії Степанівни за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2 КК України, який затверджений 18.05.2005 року Прокурором Івано-Франківської області.

Кримінальна справа розглядалася Галицьким районним судом Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року, яка є кінцевим судовим рішенням, що набрало законної сили, було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, сільського голову с. Поляниця ОСОБА_4 , інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_5 (т.1, а.с. 10-20).

Аналіз постанови Галицького районного суду від 04.03.2015 свідчить, що за результатами розгляду кримінальної справи №1-6/2011 судом встановлено факт складання та видачі посадовими особами Поляницької сільської ради завідомо неправдивих рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та надання у приватну власність громадянам, а також додатків до цих рішень.

Отже, у вказаній вище Постанові, факт підробки саме рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 33 від 12.08.2003, на підставі якого передано відповідачу ОСОБА_1 спірну земельну ділянку – не встановлено.

Тому Суд вважає аргументи Сторони Відповідача з приводу зазначеного слушними.

Зміст Постанови свідчить, що особу із прізвищем та ініціалами такими як у відповідача 2 « ОСОБА_1 » включено до переліку громадян, яким надано земельні ділянки лісового фонду без прийняття рішення про їх вилучення у Ворохтянського ДЛГ. Проте мова йде про земельну ділянку, площею 0, 20 га (т.1, а.с. 12), в той час, як позовні вимоги Прокурора заявлені відносно витребування земельної ділянки, площею 0, 1930 га.

Суд звертає увагу, що предметом цього спору є земельна ділянка, площею 0, 1930 га. Саме ця земельна ділянка передана на підставі рішення № 33 від 12.08.2003 ОСОБА_1 (т.4, а.с. 195), та право власності останнього на яку посвідчувалося оспорюваним Державним актом (т.1, а.с. 24-25), та саме цю земельну ділянку Прокурор просить витребувати у кінцевого власника АТ КБ «ПриватБанк».

Як вбачається, Сторона обвинувачення не оскаржувала постанову Галицького районного суду від 04.03.2015, відсутні будь-які рішення з приводу виправлення описки у постанові суду, рішення суду є кінцевим, і таким, що набрало законної сили.

Відтак, постанова Галицького районного суду не встановлює ні факту підробки рішення № 33 від 12.08.2003, ні факту незаконності передачі спірної земельної ділянки саме площею 0, 1930 га ОСОБА_1 , а тому, встановлені у Постанові суду зазначені вище обставини - не мають доказового значення у цій справі.

Не знайшли свого підтвердження і посилання Прокурора на розташування спірної ділянки на території Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу у кварталі 8 виділ 29.

Так, згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01.10.2004 №464 (далі – Лист ДП «Карпатигеодезкартографії»), котрий у Додатках 1, 2 містить списки громадян, яким надані земельні ділянки на території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ із вказівками по кожній особі окремо квартали та ділянки, в яких надані земельні ділянки та їх площу, йдеться про місцерозташування у кварталі 8, діл 29, земельної ділянки площею 0, 2000 га (пункт 3 Додатку 1 до Листа, т.4, а.с. 198), а не площею 0, 1930 га, яка згідно оспорюваних правоустановлюючих документів передана відповідачу ОСОБА_1 і є предметом цієї справи.

Доказів того, що мали місце описки, технічні помилки і у Листі ДП «Карпатигеодезкартографії» відносно площі земельної ділянки, передавної відповідачу ОСОБА_1 , Суду не надано.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи зазначені норми законодавства та з огляду на встановлені вище суттєві розбіжності у площах спірної земельної ділянки, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_1 і є предметом цього спорк, та земельної ділянки, про яку йдеться у Листі ДП «Карпатигеодезкартографії» та у постанові Галицького районного суду, які нічим не спростовані, Суд вважає, що Лист ДП «Карпатигеодезкартографії», інформацію, яка підлягає доказуванню у цій справі, а саме те, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 , площею 0, 1930 га, розташована на території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ у кварталі 8 виділ 29 - не містить.

З огляду на це, вказаний Лист не є належним доказом, бо не підтверджує обставини, які підлягають доказуванню у цій справі.

Інших доказів про те, що спірна земельна ділянка, площею 0, 1930 га, розташована на території земель Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ і відносилася до лісового фонду, Суду не надано. Клопотання прокурора про призначення у справі земельно-технічної експертизи від 16.02.2016 ухвалою суду від 10.08.2022 залишено без розгляду за заявою самого Прокурора (т.3, а.с. 234-235).

Відтак, не доведено належними доказами, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 , площею 0, 1930 га відносилася до лісового фонду та знаходилася у кварталі 8 виділ 29 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ і була передана останньому незаконно.

Суд звертає увагу, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», Суд приходить до висновку, що Прокурором не доведено наявними у справі доказами розташування спірної земельної ділянки, площею 0, 1930 га у кварталі 8 виділ 29 Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та не доведено наданими доказами факту незаконної передачі цієї земельної ділянки ОСОБА_1 .

На основі повно і всебічно досліджених матеріалів справи, оцінки належності, допустимості, достовірності, а також достатності долучених до неї доказів і їх взаємного зв`язку між собою, Суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку із відсутністю належних та достатніх доказів на обгрунтування позовних вимог.

Відтак, Суд не надає оцінку доводам представника відповідача 4 АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Самсоновича О.А. щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та щодо застосування строків позовної давності, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 167, 170, 234, 387, 388 ЦК України, статтями 1, 3, 18, 57, 149, 20, 118, 21, 154, 155 ЗК України, статтями 4, 5, 10, 12, 13, 76, 80, 81, 89,128, 259 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради (Відповідач 1), ОСОБА_1 (Відповідач 2), ТзОВ «Скорзонера» (Відповідач 3), АТ КБ "ПриватБанк" (Відповідач 4), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ДП "Ворохтянське лісове господарство", про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, Івано-Франківської області.

Позивач: Державне агентство лісових ресурсів України, ідентифікаційний код юридичної особи: 37507901, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601.

Відповідач 1: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 25596005, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Карпатська, 1 А, с. Поляниця, 78593.

Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: 78613, с. Вижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач 3: Товариство з обмеженою відповідальністю «СКОРЗОНЕРА», ідентифікаційний код юридичної особи 31067573, місцезнаходження юридичної особи: 78593, Івано-Франківська область, місто Яремче, село Поляниця.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство", ідентифікаційний код юридичної особи 205624209181, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Д. Галицького, 118, смт. Ворохта, 78595.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані Суду не надано.

Повний текст рішення складено 06.10.2023.

Суддя:                                М. В. Остап`юк