ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. Справа№ 910/15043/21 (910/11191/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Владимиренко С.В.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників:

від ТОВ «Концерн Комплекс» - Косминін О.В. ордер АІ №1379747 від 12.04.2023р.;

від ТОВ «Комплекс Агромарс» - Герасименко М.В. ордер АА №1192789 від 12.12.2022р.;

від позивача - арбітражна керуюча Сердюк М.М. посвідчення;

від ТОВ «Фаст Агро Інвест» - не з`явився;

від ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Концерн Комплекс» і Товариства з обмеженою відповідністю (далі - ТОВ) «Комплекс Агромарс»

на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.07.2023р.

(повний текст складено 17.07.2023р.)

за заявою розпорядниці майна Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Комплекс Агромарс» арбітражної керуючої Сердюк Марини Миколаївни про забезпечення позову

у справі №910/15043/21(910/11191/23) (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом розпорядниці майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражної керуючої Сердюк Марини Миколаївни

до 1.ТОВ «Концерн Комплекс»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фаст Агро Інвест»

3.ТОВ «Комплекс Агромарс»

про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фінансова компанія "Вінстар"

до ТОВ "Комплекс Агромарс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 17.07.2023р. у справі №910/15043/21(910/11191/23) заяву розпорядниці майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражної керуючої Сердюк Марини Миколаївни про забезпечення позову у справі №910/15043/21(910/11191/23) задоволено повністю.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 28.07.2023р. ТОВ «Комплекс Агромарс» подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.07.2023р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і прийняти нове рішення, яким відмовити розпорядниці майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражній керуючій Сердюк Марині Миколаївні у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/15043/21(910/11191/23).

Також, не погоджуючись із винесеною ухвалою, ТОВ «Концерн Комплекс» подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.07.2023р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу у повному обсязі і прийняти нове рішення, яким відмовити розпорядниці майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражній керуючій Сердюк Марині Миколаївні у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову по справі №910/15043/21(910/11191/23).

Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Комплекс Агромарс» та ТОВ «Концерн Комплекс» на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.07.2023р. у справі №910/15043/21(910/11191/23); призначено їх до розгляду на 02.10.2023р.; об`єднано апеляційні скарги ТОВ «Комплекс Агромарс» та ТОВ «Концерн Комплекс» на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.07.2023р. у справі №910/15043/21(910/11191/23) в одне апеляційне провадження.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражної керуючої Сердюк М.М. та представників ТОВ «Комплекс Агромарс» та ТОВ «Концерн Комплекс», дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У провадженні господарського суду м.Києва знаходиться справа №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс".

13.07.2023р. до господарського суду м.Києва була подана позовна заява розпорядниці майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражної керуючої Сердюк Марини Миколаївни до ТОВ «Концерн Комплекс», ТОВ «Фаст Агро Інвест», ТОВ «Комплекс Агромарс» про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 13.01.2021р., нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №161;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 08.09.2021р., нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №7303;

- витребування на користь ТОВ «Комплекс Агромарс» із чужого незаконного володіння ТОВ «Фаст Агро Інвест» наступного майна: Комплекс, загальною площею 11 191,4 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., м.Кагарлик, вул.Свято-Троїцька, 22, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1781424532222, який розташований на земельній ділянці площею 5,3151 га з кадастровим номером 3222210100:01:137:0002.

- припинення права власності ТОВ «Фаст Агро Інвест» на наступне майно: Комплекс, загальною площею 11 191,4 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., м.Кагарлик, вул.Свято-Троїцька, 22, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1781424532222, який розташований на земельній ділянці площею 5,3151 га з кадастровим номером 3222210100:01:137:0002.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що, під час виконання своїх обов`язків розпорядниці майна щодо аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, було виявлено відчуження боржником на підставі договору купівлі-продажу комплексу від 13.01.2021р., що має ознаки фраудаторності, об`єкту нерухомого майна на користь пов`язаного із ним ТОВ «Концерн Комплекс», за ціною, що була нижче ринкової.

У подальшому, спірне нерухоме майно було відчужено ТОВ «Концерн Комплекс» на користь ТОВ «Фаст Агро Інвест» за договором купівлі-продажу комплексу від 08.09.2021р., та зареєстровано за ним право власності.

Одночасно з позовною заявою розпорядницею майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражною керуючою Сердюк Мариною Миколаївною було подано до місцевого суду заяву про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову зазначено, що, на дату винесення оскаржуваної ухвали, ТОВ «Фаст Агро Інвест» є власником спірного нерухомого майна та не обмежене у праві вчинення дій, направлених на його відчуження. Однак, у разі вибуття спірного об`єкту нерухомого майна з володіння особи, до якої заявлений позов про визнання недійсним договору та про витребування майна із незаконного володіння, виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог буде неможливим. При цьому, ТОВ «Фаст Агро Інвест» виступило майновим поручителем Сігала Євгена Яковича щодо повернення позики шляхом передачі в іпотеку спірного об`єкту нерухомості, що може призвести до переоформлення права власності на спірне майно на третю особу.

Таким чином, позивач просив місцевий суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Комплекс, загальною площею 11 191,4 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., м.Кагарлик, вул.Свято-Троїцька, 22, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1781424532222; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо Об`єкту нерухомості - Комплекс, загальною площею 11 191,4 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., м.Кагарлик, вул.Свято-Троїцька, 22, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1781424532222.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У той же час, метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, щодо захисту яких пред`явлено позов, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Якщо позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, тому в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, обрані розпорядником майна способи забезпечення позову полягають у накладенні арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке виступало предметом відчуження за оспорюваними в межах даного спору договорами купівлі-продажу, та яке розпорядниця майна просить повернути у володіння боржнику ТОВ «Комплекс Агромарс».

Місцевим судом правильно враховано, що накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу-2, як теперішньому власнику спірного майна, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право реалізувати вказане майно третім особам.

Подібні за своїм змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020р. у справі №915/373/20, від 03.12.2021р. у справі №910/4777/21.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.02.1994р. у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006р. у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008р. нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес. Дана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі №910/13208/19.

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Згідно із частиною 2 цієї статті Закону, судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Відтак, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У той же час, заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності власника спірного нерухомого майна (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2021р. у справі 910/18567/20).

За наведених обставин, невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, неможливості їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду в разі відчуження відповідачем-2 спірного нерухомого майна.

Відтак, визначені розпорядницею майна способи забезпечення позову є адекватними та співмірними, мають логічний зв`язок з предметом позовних вимог, і можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №904/2641/19, від 07.04.2023р. у справі №910/15043/21 (910/10070/22)).

Щодо зустрічного забезпечення, колегією суддів враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.01.2019р. у справі №915/870/18, відповідно до якої суд не зобов`язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч.1 ст.141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Тому місцевий суд законно і обґрунтовано повністю задовольнив заяву розпорядниці майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражної керуючої Сердюк Марини Миколаївни про забезпечення позову у справі №910/15043/21(910/11191/23).

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ТОВ «Концерн Комплекс» і ТОВ «Комплекс Агромарс» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 17.07.2023р. у справі №910/15043/21(910/11191/23) - без змін.

Справу №910/15043/21(910/11191/23) повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.10.2023р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді М.Л. Доманська

С.В. Владимиренко