ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 рокусправа № 380/14266/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

                                                  в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява у ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо несписання безнадійного податкового боргу у розмірі 25 000 гривень, який виник за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 № 21005-17 та зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області списати безнадійний податковий борг у розмірі 25 000 гривень, який виник за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 №21005-17;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області звільнити майно ОСОБА_1 з податкової застави.

В обґрунтування позовних вимог стверджує, що податковий борг, що виник у нього у зв`язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 №21005/17, має бути визнано контролюючим органом безнадійним та списаним. Відтак, позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання безнадійним податкового боргу та припинення податкової застави, однак у відповідь отримав відмову. Наведене зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевича О.М. від 17.10.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Покликається на відсутність підстав для визнання боргу безнадійним та звільнення майна з податкової застави.

Згідно з розпорядженням від 17.01.2023 №29/р у зв`язку з обранням ОСОБА_2 членом Вищої ради правосуддя на ХІХ позачерговому з`їзді суддів України проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/14266/22.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Сидор Н.Т. від 23.01.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №380/14266/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 08.05.2023 витребувано у Головного управління ДПС у Львівській області копію податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 №21005/17 та докази його вручення ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23.05.2023 продовжено Головному управлінню ДПС у Львівській області строк для виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 08.05.2023.

Ухвалою суду від 06.07.2023 витребувано у Головного управління ДПС у Львівській області оригінал конверта, яким ОСОБА_1 було направлено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 №21005-17.

Ухвалою суду від 23.08.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головне управління ДПС у Львівській області 18.06.2015 сформувало податкове повідомлення-рішення №21005-17, яким визначила позивачу загальну суму податкового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25     000,00 грн.

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення про опис майна у посадкову заставу від 11.03.2020 №11531/10/54-08/4.

11.03.2020 складено акт опису майна №143/54-08 ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 18.03.2020 зареєстровано податкову заставу на майно ОСОБА_1 згідно акта опису від 11.03.2020 №143/54-08, рішення про опис майна він 11.03.2020 №11531/10/54-08/4.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив визнати безнадійним податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 25     000,00 грн з транспортного податку за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 №21005/17 та звільнити майно з податкової застави з дня прийняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним.

У листі, копія якого міститься в матеріалах справи, Головне управління ДПС у Львівській області повідомило позивача про відсутність підстав для списання податкового боргу.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

У відповідності до припису норми пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Львівській області 18.06.2015 сформувало податкове повідомлення-рішення №21005-17, яким визначила позивачу загальну суму податкового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25     000,00 грн; граничний строк звернення – 60 днів з дня вручення.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлялось позивачу на його адресу, однак концерт повернуто адресанту із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

З наведеного випливає, що податкове повідомлення-рішення  від 18.06.2015 №21005/17 вважається врученим позивачу у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, а саме – 04.08.2015.

Оскільки податкове зобов`язання, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, не сплачене позивачем у встановлений строк (протягом 60 днів з дня вручення), то таке набуло статусу податкового боргу 04.10.2015.  

Втім, у позовній заяві позивач стверджує, що такий податковий борг має бути визнаний контролюючим органом безнадійним та списаний.

З цього приводу суд зазначає наступне.

     Так, поняття безнадійного податкового боргу визначено у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак як, зокрема, а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 101 ПК України регулюється питання списання безнадійного податкового боргу, відповідно до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 цього кодексу під терміном "безнадійний" розуміється: 101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Отже, перелік підстав віднесення податкового боргу платника до безнадійного є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Крім того, у пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК України.

При цьому, згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд дійшов висновків, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

Вказана позиція кореспондується з викладеною у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 826/8231/15 (провадження №К/9901/24864/18).

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, судом не встановлено та сторонами не було надано доказів ініціювання контролюючим органом стягнення податкового боргу в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, оскільки з моменту виникнення податкового боргу (04.10.2015) минуло більше 3 календарних років, а відтак 1095-денний строк, визначений у статті 102 ПК України, сплинув, то суд доходить висновку про наявність підстав для визнання такого боргу безнадійним.

Пунктом 101.5 статті 101 ПК України визначено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

     Так, механізм списання безнадійного податкового боргу на момент виникнення спірних правовідносин визначався Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року № 844/24376 (далі - Порядок №577).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Пунктом 4.2. Порядку №577 встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

При цьому, вищенаведеними нормами податкового законодавства встановлено обов`язок органу доходів і зборів прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у разі виникнення такого.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку №577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 813/4430/16.

З викладеного слідує, що зі спливом строку давності податкового боргу у розмірі 25000 грн. контролюючий орган мав самостійно визнати не стягнений та не погашений податковий борг безнадійним і прийняти рішення про його списання. Проте, питання про списання безнадійного податкового боргу позивача, відповідачем не вирішено і належних обґрунтувань причин здійснення такої бездіяльності не наведено.

Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині у спосіб: визнати протиправною бездіяльність відповідача  щодо несписання безнадійного податкового боргу у розмірі 25 000 гривень, який виник за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 № 21005-17 та зобов`язати відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у розмірі 25 000 гривень, який виник за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 №21005-17.

Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача звільнити майно з податкової застави.

За змістом пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (підпункт 14.1.155, пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підстави виникнення права податкової застави визначені пунктом 89.1 статті 89 ПК України, відповідно до якого право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

Згідно з пунктом 89.8 статті 89 цього Кодексу контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 18.03.2020 зареєстровано податкову заставу на майно ОСОБА_1 згідно акта опису від 11.03.2020 №143/54-08, рішення про опис майна він 11.03.2020 №11531/10/54-08/4.

У свою чергу, підстави та строки звільнення майна платника податків з податкової застави встановлені пунктом 93.1 статті 93 ПК України, за приписами якого майно платника податків звільняється з податкової застави з дня, зокрема, 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним.

Згідно з пунктом 93.2 статті 93 цього Кодексу підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Відтак, з наведеного слідує, що рішення про визнання боргу безнадійним та списання такого є підставою для звільнення майна платника з-під податкової застави. Тому, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач всупереч нормам ПК України не звільнить майно позивача з-під податкової застави за наслідками прийняття такого рішення, позовні вимоги в цій частині є передчасними та  задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами     статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених     статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до     статті 90 КАС України     суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок суду про часткове задоволення заявлених позивачем вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст.      2, 72-77, 139, 242-246,     255, 293,     295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо несписання безнадійного податкового боргу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, який виник за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 № 21005-17.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, який виник за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 №21005-17.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090).

          СуддяСидор Наталія Теодозіївна