Справа № 523/16115/22

Провадження №2/523/131/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р.                 м.Одеса        

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Славинського А.Ю.

представника позивача – адвоката Суворової В.В.

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Ростомова Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами в яких просить:

усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні виділеними в натурі 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається з виділеної частини житлового будинку літ. «А-1ж», з прибудовою літ. «а»: частини – веранди І, площею 6,5 кв.м.; від загальної площі веранди І, ІІ – ванна площею 6,2 кв.м., 1-1 коридор, площею 5,2 кв.м., №1-4 житлова кімната, площею 22,3 кв.м., 1-5 житлова кімната, площею 6,4 кв.м., частина вимощення І, частина огородження №1-3,4 – огородження, сараю літ. «Г», гаражу літ. «З», як самостійної одиниці, шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , без надання іншого житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником вказаної вище частини житлового будинку на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.03.2015р. На теперішній час відповідачі самовільно проживають у належній їй частині житлового будинку та добровільно її не звільнюють, змінили замки від вхідних дверей, у будинок її не пускають. Позивачка вказує, що відповідачі не є ані власниками, ані зареєстрованими у зазначеній частині житлового будинку, правові підстави для їхнього проживання відсутні. Крім того, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.12.2017р. вона була вселена у належну їй частину житлового будинку. Рішенням суду було зобов`язано ОСОБА_1 , який є родичом відповідачів, не перешкоджати їй у користуванні 60/100 частин спірного житлового будинку. Після смерті ОСОБА_1 відповідачі продовжують перешкоджати їй у користуванні власністю. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Ростомов Г.А. направив до суду відзив на позовні вимоги в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідачі були та продовжують бути зареєстровані за спірною адресою з 1987р., натомість право власності у позивачки виникло лише у 2015р. Однак, факт самовільного зайняття жилого приміщення відповідачами не встановлено. На думку представника у виниклих між сторонами правовідносинах неможливо застосування положень ст.116 ЖК України. Матеріали справи не містять доказів чинення будь ким з відповідачів перешкод у користуванні будинком.

Представник позивачки – адвокат Суворова В.В. направила до суду відповідь на відзив в якому вказувала на безпідставність посилання відповідачки ОСОБА_1 та її представника на обставини, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не направили до суду відзив та/або заперечення на позовні вимоги.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді 20.01.2023р. було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2023р. було закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участю сторін.

ІІІ. Позиції сторін.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник вважали, що правових підстав для задоволенням позовних вимог немає. При цьому ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що вона, її мати – ОСОБА_3 та її брат – ОСОБА_4 фактично проживають в частині житлового будинку, яка належить на праві власності позивачці.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у призначені судові засідання не з`явились без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи направлялись повідомлення належним чином. Згідно поштового повідомлення, адресати за місцем своєї реєстрації відсутні, що вказує на вручення судових повісток належним чином (п.4 ч.8 ст.128 ЦПК).

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.03.2015р. (справа №523/13631/14-ц) є власником 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з виділеної, як самостійної одиниці, частини житлового будинку під літ. «А-1ж», з прибудовою літ. «а»: частини – веранди І, площею 6,5 кв.м.; від загальної площі веранди І, ІІ – ванна площею 6,2 кв.м., 1-1 коридор, площею 5,2 кв.м., №1-4 житлова кімната, площею 22,3 кв.м., 1-5 житлова кімната, площею 6,4 кв.м., частина вимощення І, частина огородження №1-3,4 – огородження, сараю літ. «Г», гаражу літ. «З».

Вказаним рішення суду, інші 40/100 частин житлового будинку були виділені в натурі у власність ОСОБА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.11.2016р., справа №523/12845/16, яке набрало законної сили 24.01.2017р. були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , позивачку було вселено у виділену їй в натурі частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.12.2017р., справа №523/14566/17, яке набрало законної сили 25.09.2018р., були задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 , було зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у користуванні виділеними в натурі 60/100 частинами житлового будинку АДРЕСА_1 . Було виселено ОСОБА_1 зі спірної частини житлового будинку.

Приймаючи рішення про усунення перешкод та виселення з 60/100 частини житлового будинку суд встановив самоправне заняття ОСОБА_1 належній на праві власності ОСОБА_2 частини житлового будинку.

Вказані вище рішення суду про усунення перешкод, виселення, вселення виконанні не були.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Також судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , з 1972року, діти померлого: ОСОБА_1 – з 1987 року, ОСОБА_4 – з 1998р.

Підставою звернення до суду з позовом про виселення є, на думку позивачки, перешкоди у користуванні та розпорядженні належної їй частиною житлового будинку, які чиняться відповідачами.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 325 ЦК України передбачено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Згідно частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (стаття 361 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності у фізичної особи, така має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення (негаторний позов).

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (зокрема, вимога виселення громадян з неправомірно займаних житлових приміщень власника).

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З огляду на предмет позову та його підстави, позов ОСОБА_2 є негаторним.

У справі, що розглядається, встановлено, що ОСОБА_2 за рішенням суду є власником виділеної в натурі в самостійну одиницю 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . У позовній заяві позивач стверджує, що в зазначеній частині житлового будинку без законних на те підстав проживав ОСОБА_1 , який помер, а на теперішній час проживають відповідачі, які є його родичами, які добровільно звільнити безпідставно займане ними житлове приміщення відмовляються.

Факт проживання на теперішній час відповідачів в належній ОСОБА_2 частині житлового будинку був підтверджений відповідачкою ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Отже, відповідачі проживають у 60/100 частинах житлового будинку без законних на те підстав, оскільки вселилися в неї без відповідного дозволу власника – ОСОБА_2 , які з нею не проживали, як члени її сім`ї.

Посилання відповідачки ОСОБА_1 , як на підставу правомірності її проживання у спірній частині житлового будинку, суд відхиляє оскільки у ОСОБА_1 не виникало під час його життя будь яких законних прав на вселення, користування та розпорядження належної ОСОБА_2 частиною житлового будинку.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 з часу виникнення у неї права власності за рішення суду неодноразово зверталась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 з метою усунення перешкод, які чинились останнім, а судовими рішеннями факт таких перешкод та самовільне зайняття 60/100 частин житлового будинку був підтверджений.

Таким чином позивачкою доведено та встановлено судом під час розгляду справи, що відповідачі безпідставно проживають у 60/100 частинах житлового будинку, чим створюють перешкоди позивачу в здійсненні права користування та розпоряджання майном, що вказує на необхідний захисти право власності ОСОБА_2 від зазначених порушень у передбаченому статтею 391 ЦПК України порядку.

Також суд вважає за необхідне наголосити, що задоволенням позовних вимог про виселення відповідачів не буде порушено справедливого балансу між інтересами осіб, учасників справи та суспільства в цілому, виселення відбувається у відповідності до закону, яким визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Доводи представника відповідачки, що позовні вимоги ОСОБА_2 містять посилання на нерелевантні норми матеріального права не заслуговують на увагу та судом відхиляються з огляду на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/5726/19.

Так, ВП ВС було зазначено, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Звертаючись до суду з позовними вимогами ОСОБА_2 у позовній заяві зазначила предмет позову та його підстави, обґрунтувавши свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Наявність в позовній заяві посилання на норми матеріального права, зокрема на статті Житлового кодексу України та статті Цивільного кодексу України, при вирішенні наявного між сторонами по справі спору не мають правового значення в світлі обставин зазначених вище, та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Будь яких інших доводів та аргументів, які б спростовували доводи викладені позивачкою, з боку відповідачів суду не надано, та такі не встановлені під час розгляду справи.

На підставі викладеного, зважаючи на фактичні обставини встановлені судом, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка є інвалідом ІІ групи та звільнена від сплати судового збору під час звернення до суду.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідачів в рівних частках слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60грн., тобто по 357,86грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст.12,81,141,263 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні виділеними в натурі 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається з виділеної частини житлового будинку літ. «А-1ж», з прибудовою літ. «а»: частини – веранди І, площею 6,5 кв.м.; від загальної площі веранди І, ІІ – ванна площею 6,2 кв.м., 1-1 коридор, площею 5,2 кв.м., №1-4 житлова кімната, площею 22,3 кв.м., 1-5 житлова кімната, площею 6,4 кв.м., частина вимощення І, частина огородження №1-3,4 – огородження, сараю літ. «Г», гаражу літ. «З», як самостійної одиниці, шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60грн., а саме по 357,86грн. з кожного.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 04.10.2023р.

Суддя