ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. Справа№ 911/1266/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 13.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2023 (повний текст складено 22.05.2023)

у справі № 911/1266/21 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"

про визнання договору укладеним,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (далі - ТОВ "Аеро Ресторантс") про врегулювання розбіжностей до договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2022 касаційну скаргу ДП "МА "Бориспіль" задоволено. Вказані судові акти скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2023 позовні вимоги задоволено. Врегульовано розбіжності між ДП "МА "Бориспіль" та ТОВ "Аеро Ресторантс" до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (з додатком № 1) в редакції ДП "МА "Бориспіль", виклавши:

- п. 8 таблиці № 1 додатку № 1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю "створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП "МА "Бориспіль" (код 68.20) - вартість послуги складає 18 % від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому майні; щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18 % - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у закладі, розташованому в орендованому майні. Чистий дохід підтверджується довідкою за звітний місяць. Орендною платою (без ПДВ) є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим майном згідно з договором оренди № 1607 від 30.07.2014;

- п. 2.9 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю "для послуги "створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП "МА "Бориспіль" - орендар, щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід (далі - довідка), отриманий від своєї діяльності в орендованому згідно з договором оренди приміщенні, за звітний місяць. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером орендаря. Орендар несе відповідальність завчасне надання довідки та достовірність даних в довідці;

- п. 3.2.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю "своєчасно надсилати балансоутримувачу довідку та листи, визначені розділом 2 договору;

- п. 5.7 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю "у разі порушення орендарем встановленого п. 2.9 договору строку надання довідки більш, ніж на 5 календарних днів, орендар сплачує балансоутримувачу неустойку в розмірі 15 000,00 грн за кожний випадок порушення вказаного строку окремо;

- п. 5.8 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю "у разі надання орендарем недостовірних даних у визначеній п. 2.9 договору довідці, що буде встановлено в ході перевірки балансоутримувача контролюючими органами (відображено в акті перевірки), орендар відшкодовує балансоутримувачу завдані цим збитки (неодержаний прибуток) на підставі окремо виставленого рахунку-фактури у порядку і строки, визначені п. 3.2.4 договору. Додатково орендар сплачує на користь балансоутримувача штраф у розмірі 20 % від суми збитків (неодержаного прибутку)".

Стягнуто з ТОВ "Аеро Ресторантс" на користь ДП "МА "Бориспіль" 2 270,00 грн судового збору за подання позову, 3 405,00 грн за подання апеляційної скарги та 4 540,00 грн за подачу касаційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що судом першої інстанції не було досліджено чи відбулась зміна умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю чи ні, а також форму та сутність цієї зміни, якщо вона відбулась у 2021 році, оскільки, на переконання відповідача, договір про відшкодування витрат є укладеним ще у 2019, і відповідно у 2021 до нього могли бути внесені лише зміни.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023, у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л., поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.08.2023.

28.07.2023 до суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

02.08.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 13.09.2023.

24.08.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

13.09.2023 до суду надійшли письмові пояснення позивача.

В судовому засіданні 13.09.2023 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову. Позивач заперечував вимоги апеляційної скарги, вказував на обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2014 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ "Росінтер Аеро Україна", найменування якого змінено на ТОВ "Аеро Ресторантс" укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1607 (далі - договір оренди).

На умовах і в порядку, визначених у пунктах 1.1, 2.1 договору оренди, згідно з актом приймання-передавання орендованого майна від 01.10.2014 відповідач прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.1.4 на 3-ому поверсі пасажирського терміналу "D" загальною площею 345,0 кв.м (далі - майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 (3-й поверх термінального комплексу "D"), що перебуває на балансі ДП "МА "Бориспіль" (балансоутримувач).

На період з 02.10.2014 по 11.02.2019 майно було передано відповідачем у строкове платне користування ТОВ "Термінал-Алекс" (суборендар) на умовах договору суборенди № 1607/1 від 02.10.2014 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, і додаткових договорів до нього.

У зв`язку з цим відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у період з 02.10.2014 по 11.02.2019 провадилось на умовах укладених між позивачем і суборендарем договорів № 80.1-14/1-72 від 31.12.2014 і № 02.5-14/1-328 від 09.11.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

З 11.02.2019 майно було повернуто суборендарем відповідачу, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 11.02.2019, підписаним відповідачем і суборендарем.

Станом на момент виникнення між позивачем і відповідачем спірних правовідносин, у строковому платному користуванні відповідача на умовах договору оренди знаходиться майно загальною площею 170,0 кв.м, що підтверджується додатковим договором № 1 від 21.07.2015 до договору оренди та актом приймання-передавання орендованого майна від 21.07.2015.

З метою забезпечення виконання умов договору оренди позивачем було складено, підписано зі свого боку і супровідним листом № 25-22-112 від 11.03.2021 направлено для підписання відповідачу два примірники проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача (без дати і номера) з додатками до нього.

08.04.2021 на адресу позивача із супровідним листом № 213-04-21 від 02.04.2021 поштовим відправленням № 0103277464148 надійшов підписаний відповідачем із протоколом розбіжностей від 02.04.2021 договір про відшкодування витрат балансоутримувача.

За результатами розгляду протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору позивачем було складено і підписано протокол узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору.

14.04.2021 на адресу електронної пошти відповідача vakubenkovv@gmail.com і поштовим відправленням № 0830104936299 за місцезнаходженням відповідача, супровідним листом № 19-22/1-156 від 13.04.2021 позивачем були направлені для підписання два примірники підписаного з боку позивача протоколу узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору.

При цьому, враховуючи те, що жодна з пропозицій відповідача, викладена в протоколі розбіжностей від 02.04.2021 до договору, не була прийнята позивачем, керуючись частиною 5 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), позивач просив відповідача дати згоду на передачу до суду неврегульованих розбіжностей до договору у разі, якщо протокол узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору не буде підписаний відповідачем.

З огляду на те, що відповідач не повідомив позивача про результати розгляду протоколу узгодження розбіжностей, та як наслідок, розбіжності залишились неврегульованими, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку, що пропозиції ТОВ "Аеро Ресторантс", які викладені останнім у протоколі розбіжностей від 11.03.2019, вважаються прийнятими ДП "МА "Бориспіль", а договір про відшкодування витрат балансоутримувача є укладеним ще з 2019 року, оскільки позивач за наявності розбіжностей, що залишилися неврегульованими між сторонами, після отримання ДП "МА "Бориспіль" від ТОВ "Аеро Ресторантс" відповідного протоколу від 11.03.2019 зобов`язаний був у встановленому порядку та строки звернутися до суду, чого останнім не було зроблено.

В ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2022 у справі № 911/1266/21 зазначив, що:

- суди не врахували, що предметом спору у цій справі є врегулювання розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача, які викладені позивачем у протоколі узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021;

- суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача про те, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача повинен бути укладений з урахуванням правил, якими регламентуються умови здійснення господарської діяльності на території ДП "МА "Бориспіль";

- суди також не дослідили, чи відповідають умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача, який за висновками судів є укладеним з 2019 року, вказаним правилам, чи здійснювалися сторонами дії на виконання вказаного договору;

- суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачем був підписаний також і договір про відшкодування витрат балансоутримувача в редакції позивача 2021 року, проте з протоколом розбіжностей, тобто відповідач не заперечував проти укладення такого договору у 2021 році. При цьому з протоколу розбіжностей від 02.04.2021 вбачається, що відповідач не заперечував проти запропонованого позивачем підпункту 3.2.14 пункту 3.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача, відповідно до якого орендар зобов`язується дотримуватись вимог та нести відповідальність за порушення правил, які є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту "Бориспіль";

- суди не дослідили, чи відбулася зміна умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача, укладеного у 2019 році, взагалі не розглянули розбіжності, що лишились неврегульованими між позивачем і відповідачем при укладенні договору про відшкодування витрат балансоутримувача у 2021 році, які є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові лише з тієї підстави, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача є укладеним ще з 2019 року, є необґрунтованими.

З огляду на вказівки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2022, якою справу № 911/1266/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно до абз. 1-2 ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Як визначено ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Спір виник не з факту заперечення можливості чи необхідності укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача, а у зв`язку з тим, що сторонами не досягнуто згоди щодо укладення договору, обов`язковість укладення якого випливає як із нормативних підстав (ст. 629 ЦК України, ст. 179, ст. 187 ГК України, наказу Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000), так і з договірних підстав (п.п. 5.10, 5.18 договору оренди).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги необхідністю врахування в договорі про відшкодування витрат балансоутримувача правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019, які діють з 11.03.2019.

На виконання вказівок Верховного Суду судом першої інстанції досліджено та встановлено, що під час врегулювання розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у 2019 році, позивач також наполягав на врахуванні норм правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019.

Однак, такі правила здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019 тільки були запроваджені, заперечувались орендарями і оскаржувались в судовому порядку.

Як встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 911/1098/19, в якій по суті оскаржувались положення правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019, визначила, що правила є актом, обов`язковим для виконання усіма суб`єктами, що здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль". Правила є актом, на основі якого повинні укладатись усі договори з усіма суб`єктами господарювання, що здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль".

Договір оренди є самостійним договором, який слугує правовою підставою для здійснення відповідачем господарської діяльності в аеропорту. В той же час, договір відшкодування пов`язаний з орендою майна на території аеропорту, однак є самостійним договором, який випливає з орендних відносин, однак не впливає на них, а стосується умов та правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту.

Правомірності та обов`язковості правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019 надано правову оцінку постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 911/1098/19.

Твердження відповідача, що на нього не повинні поширюватись загальні для всіх правила здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019, суперечить правилам ведення господарської діяльності в аеропорту.

Фактично спір виник у зв`язку з запереченнями відповідача щодо обов`язковості для нього та необхідності врахування в договорі про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019, що вбачається зі змісту розбіжностей, про врегулювання яких подано позов.

Обов`язковість укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю визначена пунктами 5.10, 5.18 договору оренди, який є правовою підставою ведення відповідачем господарської діяльності на території аеропорту.

Зокрема, за умовою п. 5.10 договору оренди відповідач зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Відповідно до п. 5.18 договору оренди відповідач зобов`язаний на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору оренди звернутися до позивача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Таким чином, договором оренди передбачено обов`язок орендаря відшкодовувати витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та обов`язок укласти відповідні договори.

Відповідний проект договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю з додатками до нього складений позивачем на основі примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000, та містить умови правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019, які відображають обов`язкові для всіх орендарів вимоги.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Статтею 187 ГК України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

За приписами ч. ч. 1-4 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до пп. 3.2.14 п. 3.2 договору орендар зобов`язується дотримуватись вимог та нести відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019, які є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту "Бориспіль".

Згідно пп. 3.2.15 п. 3.2 договору орендар зобов`язується дотримуватись вимог і нормативів екологічної безпеки чинної редакції правил № 01-35-16 від 11.03.2019.

Правила розміщені на офіційному сайті позивача в мережі Інтернет. Розділом 2 правил № 01-35-16 від 11.03.2019 визначено, що вони є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль".

Кожен суб`єкт господарювання, який здійснює авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль", приймає, погоджується з цими правилами та зобов`язується неухильно їх виконувати.

Правила впроваджуються для забезпечення рівних, прозорих організаційних, фінансових, конкурентних та правових умов здійснення на території аеропорту "Бориспіль" господарської діяльності всіма суб`єктами авіаційної та неавіаційної діяльності, постійного розвитку міжнародного аеропорту "Бориспіль" та сприяння збільшенню пасажиропотоку, підвищенню умов та стандартів обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, вантажів та пошти, з використанням при цьому об`єктів інфраструктури аеропорту на взаємовигідних умовах платності, відповідальності та свободи договору: на умовах концесії, оренди, спільної діяльності або інших форм договірних відносин, передбачених чинним законодавством України, міжнародними договорами, чинними для України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).

Відповідно до п. 5.2 правил ДП "МА "Бориспіль", виходячи з інтересів розвитку аеропорту "Бориспіль", створення необхідних умов для збільшення пасажиропотоку, створення умов для залучення авіаперевізників та створення належних умов для їх діяльності, покращення якості та збільшення кількості послуг, що надаються пасажирам, забезпечення належного рівня безпеки польотів та авіації, отримання необхідного рівня фінансування утримання існуючої та створення нової інфраструктури аеродрому та аеропорту, з ринкових умов діяльності, надає суб`єктам господарювання право здійснювати авіаційну/неавіаційну діяльність на території ДП "МА "Бориспіль" на умовах концесії, передбаченої стандартами та рекомендованою практикою ІСАО, а саме:9562.

Підставою для здійснення авіаційної/неавіаційної діяльності суб`єктів господарювання на території аеропорту "Бориспіль" є договір, укладений між ДП "МА "Бориспіль" та суб`єктом господарювання, з урахуванням наступних особливостей для суб`єктів неавіаційної діяльності.

Суб`єкти господарювання мають право здійснювати на території аеропорту "Бориспіль" неавіаційну господарську діяльність (продаж продуктів харчування та напоїв, товарів, надання послуг пасажирам та іншим відвідувачам аеропорту) на умовах концесії з використанням приміщень або площ (нерухоме майно: магазини, ресторани тощо) та без використання приміщень або площ (реклама тощо).

Відносини між суб`єктом господарювання, який здійснює неавіаційну господарську діяльність на території аеропорту "Бориспіль", та ДП "МА "Бориспіль" регулюються нормами діючого українського законодавства, цими правилами та договорами про умови здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль", що укладаються між ДП МА "Бориспіль" та суб`єктом господарювання та ґрунтуються на принципах та рекомендаціях Керівництва з економіки аеропортів ICAO (Doc 9562).

Суб`єкти, що здійснюють свою господарську діяльність з використанням приміщень або площ (нерухоме майно: магазини, ресторани тощо), укладають стосовно цих приміщень або площ договори оренди з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, далі - РВ ФДМУ по Київській області, на умовах та у відповідності з діючим законодавством України про оренду державного майна.

Кожен суб`єкт господарювання, який здійснює на території аеропорту "Бориспіль" неавіаційну господарську діяльність, має сплачувати ДП "МА "Бориспіль" плату за право здійснювати свою діяльність в аеропорту "Бориспіль", за створення та підтримання відповідних майнових, інституційних, правових, організаційних та комерційних умов для здійснення такої діяльності.

Розмір такої плати визначається або як відсоток від чистого доходу суб`єкту господарювання від здійснення ним неавіаційної господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" за відповідним договором з ДП "МА "Бориспіль" або у вигляді фіксованої плати або комбіновано (фіксована плата плюс відсоток від чистого доходу, отриманого цим суб`єктом від здійснення ним неавіаційної діяльності). Розмір такої плати залежить від виду діяльності, яку здійснює суб`єкт господарювання на території аеропорту "Бориспіль", та визначається в договорі, що укладається між суб`єктом господарювання та ДП "МА "Бориспіль" (підпункт 5.6.2 п. 5.6 правил № 01-35-16 від 11.03.2019).

У свою чергу, "Керівництво з економіки аеропортів" ICAO (Doc 9562) (є у загальному доступі в мережі інтернет) визначає наступне:

- п. 3.1 з метою сприяння підвищенню транспарентності ефективності і рентабельності керівництву аеропортів слід застосовувати передову практику експлуатації і управління в усіх сферах своєї діяльності незалежно від того, здійснюється володіння і користування аеропортом державою чи приватним сектором і чи приносить воно прибуток;

- п. 1.17 аеропорти можуть отримувати достатні доходи, що перевищують всі прямі і непрямі експлуатаційні витрати, і, таким чином, мати розумний прибуток на активи на рівні, що дозволяє забезпечити ефективне фінансування на ринках капіталу з метою інвестування нової або такої, що розвивається інфраструктури аеропорту;

- п. 4.19 визначено, що однією зі статей доходів аеропортів від неавіаційної діяльності є діяльність ресторанів, барів, кафетеріїв і постачання бортового харчування. Збори та платежі, що вносяться комерційними підприємствами та іншими установами за право експлуатувати в аеропорту ресторани, бари, кафетерії і постачати харчування, включаючи постачання бортового харчування;

- п. 5.27 розміри концесійних платежів можуть бути змінними або постійними, хоча можливо і поєднання обох варіантів;

- п. 5.28 постійний і змінний компоненти концесійного платежу повинні забезпечувати відшкодування аеропортом всіх витрат, пов`язаних з відповідною концесією, а також необхідний рівень прибутку. Кожен аеропорт сам повинен вирішувати, яка частка витрат і доходів повинна припадати, відповідно, на постійні і змінні компоненти концесійних платежів.

Аналізуючи правову природу правил № 01-35-16 від 11.03.2019, мотивувальною частиною рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2019 у справі № 911/1098/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020, встановлено:

"Правила є актом, обов`язковим для усіх суб`єктів господарювання, що здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль", що має на меті забезпечення рівня безпеки авіації, який відповідає вимогам законодавства України та міжнародним стандартам; забезпечення та підвищення якості обслуговування повітряних суден, пасажирів та їх багажу, вантажу та пошти в аеропорту "Бориспіль"; забезпечення збереження та належного використання майна, балансоутримувачем якого є ДП "МА "Бориспіль"; визначення єдиних умов здійснення авіаційної/неавіаційної діяльності на території аеропорту "Бориспіль" з використанням об`єктів інфраструктури аеропорту/аеродрому.

Отже, правила є актом, на основі якого повинні укладатися усі договори з усіма суб`єктами господарювання, що здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту.

Вирішуючи питання відповідності законодавству України поняття "концесія", сформульоване у правилах, судом зазначено наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі ст. 37 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 кожна договірна держава зобов`язується співпрацювати у забезпеченні максимально можливого ступеня однаковості правил, стандартів, процедур і організації, що стосуються повітряних суден, персоналу, повітряних трас і допоміжних служб, з усіх питань, в яких така однаковість сприятиме аеронавігації і вдосконалювати її.

З цією метою Міжнародна організація цивільної авіації приймає і в міру необхідності час від часу змінює міжнародні стандарти, рекомендовану практику і процедури, які стосуються: систем зв`язку та аеронавігаційних засобів, включаючи наземне маркування; характеристик аеропортів і посадочних майданчиків; правил польотів і практики управління повітряним рухом; присвоєння кваліфікації льотному і технічному персоналу; придатності повітряних суден до польотів; реєстрації та ідентифікації повітряних суден; збору метеорологічної інформації та обміну нею; бортових журналів; аеронавігаційних карт і схем; митних та імміграційних процедур; повітряних суден, що зазнають лиха, і розслідування пригод; а також таких інших питань, що стосуються безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації, які час від часу можуть виявитися доцільними.

"Керівництво з економіки аеропортів" (Doc 9562) ґрунтується на міжнародній політиці і принципах щодо відшкодування аеропортових витрат, які були розроблені державами за сприяння ІСАО, і містить опис процедур і практик, що відповідають цій політиці і принципам (п. 3 Сфери застосування).

Згідно з "Керівництвом з економіки аеропортів" ICAO (Doc 9562) концесія це право здійснювати певну комерційну діяльність в аеропорту, зазвичай на виключній основі і у певному місці.

Правилами визначено, що концесія - це право здійснювати певну комерційну (господарську) діяльність в аеропорту на виключний або невиключний основі у певному місці або з використанням інфраструктури аеродрому/аеропорту на платній та договірний основі (розділ 3 визначення термінів та скорочення правил).

"Керівництво з економіки аеропортів" ICAO (Doc 9562) визначає, зокрема, що з метою сприяння підвищенню транспарентності, ефективності і рентабельності керівництву аеропортів слід застосовувати передову практику експлуатації і управління в усіх сферах своєї діяльності незалежно від того, здійснюється володіння і користування аеропортом державою чи приватним сектором (п. 3.1).

Аеропорти можуть отримувати достатні доходи, що перевищують всі прямі і непрямі експлуатаційні витрати, і, таким чином, мати прибуток, що дозволяє забезпечити ефективне фінансування на ринках капіталу з метою інвестування розвитку інфраструктури аеропорту (п. 1.17).

Виходячи з системного аналізу норм міжнародних договорів, які є частиною законодавства України, а також законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що закріплення концесії, яка передбачена "Керівництвом з економіки аеропортів"(Doc 9562), у правилах не є порушенням законодавства України про захист економічної конкуренції.

Таким чином, умови п. 8 таблиці № 1 додатку № 1 до договору та підпунктів 3.2.14-3.2.15 є правомірними і обґрунтованими, оскільки повністю відповідають вимогам "Керівництва з економіки аеропортів" ICAO (Doc 9562); правилам № 01-35-16 від 11.03.2019, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2020 у справі № 911/1098/19; складовою частиною предмету договору, погодження умов якого є обов`язковим відповідно до норм матеріального права України; засобом виконання відповідачем зобов`язань, взятих на себе на умовах п. 5.10 договору оренди № 1608 від 30.07.2014.

Щодо неврегульованих розбіжностей по умовах п. 2.9, п. 3.2.2, п. 5.7, п. 5.8 договору, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Умови п. 2.9, п. 3.2.2 договору в редакції позивача, спрямовані саме на досягнення конкретної мети - отримання плати за послугу, визначену умовами п. 8 таблиці № 1 додатку № 1 до договору, у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно, невиконання або неналежне виконання умов господарського зобов`язання є підставою для відповідальності і застосування господарських санкцій за таке порушення, а тому умови п. 2.9, п. 3.2.2, п. 5.7, п. 5.8 договору в редакції позивача повністю відповідають нормам матеріального права України і не порушують інтереси відповідача; можливе практичне застосування позивачем передбачених даними умовами договору господарських санкцій є лише наслідком дій (бездіяльності) відповідача в частині виконання взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, за наслідками розгляду спору позивачем доведено обов`язковість укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (з додатком № 1) та правомірність змісту спірних умов договору в запропонованій позивачем редакції, які безпідставно та необґрунтовано були відхилені відповідачем, що унеможливило укладення обов`язкового договору відшкодування.

З дій відповідача та змісту його заперечень вбачається намір ухилення від виконання правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" № 01-35-16 від 11.03.2019 та уникнення відповідальності в разі порушення зобов`язань, що суперечить правилам здійснення господарської діяльності.

За наслідками розгляду спору, враховуючи обов`язковість укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю та безпідставність і необґрунтованість відхилення відповідачем запропонованих позивачем умов проекту договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі шляхом визнання договору укладеним в цілому в запропонованій позивачем редакції, яка надсилалась відповідачу і викладена в прохальній частині позову з врахуванням погоджених в ході розгляду спору умов.

При цьому, судом вірно викладено зміст спірних умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (з додатком №1), оскільки решта тексту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю не є спірною, тому не досліджувалась і не розглядалась по суті в межах позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, тож апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2023 у справі № 911/1266/21 і підстав для його скасування або зміни не вбачає.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" -залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2023 у справі № 911/1266/21 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс".

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.09.2023.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала