Справа № 127/2-4740/2010

Провадження № 6/127/184/23

УХВАЛА

02 жовтня 2023 року                                                                         м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

Дудника О. М. та його представника – адвоката Улановського В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із заявою про заміну померлого боржника ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого 21 травня 2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці в цивільній справі № 2-4740/2010 щодо боржника ОСОБА_1 .

Свою заяву мотивував тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. перебуває вищевказаний виконавчий лист. Заявник вказує, що йому стало відомо, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент її смерті залишилось не виконане зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 136 223,05 доларів США. Заявник зазначає, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, а тому обов`язок ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором перед «ОТП Факторинг Україна» не припинився і перейшов до її спадкоємців. На підставі ст. 1281 ЦК України заявник направив до Першої вінницької державної нотаріальної контори вимогу кредитора до її спадкоємців, яка була передана за належністю приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І. З відповіді останньої від 16 травня 2023 року за № 40/02-14 заявнику стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини звернувся рідний брат померлої ОСОБА_2 , донька померлої ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини. Також цим листом повідомлено, що за померлою ОСОБА_1 зареєстровані: житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки за цією ж адресою (кадастровий номер 0510100000:02:011:0082 площею 0,052 га та 0510100000:02:011:0067 площею 0,0512 га). Заявник запевняє, що вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги за законом, який прийняв спадщину, а тому набув статусу правонаступника. На підставі зазначеного заявник і звернувся до суду із цією заявою.

ОСОБА_2 надав відзив та просив відмовити в задоволені заяви стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про заміну боржника виконавчого провадження, мотивуючи тим, що рішенням Ленінського районним суду м. Вінниці від 14 вересня 2010 року у справі №2-4740/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/025/2007 року від 06 лютого 2007 року в сумі 136223,05 доларів СЩА, що за офіційним курсом НБУ станом на 14 квітня 2010 року еквівалентно 1 079744,76 грн, пеню в розмірі – 150 000,00 грн, штраф в розмірі 75,00 грн, а також судові витрати. Виконавчі листи були пред`явлені до виконання щодо кожного боржника та окремо відкритті виконавчі провадження. Виконавче провадження щодо ОСОБА_1 , яке перебувало на виконанні у приватного виконавця Турського О. В., закінчене у зв`язку з смертю. ОСОБА_2 звертає увагу, що заміна боржника на нього у виконавчому провадженні щодо ОСОБА_1 призведе до подвійного стягнення з нього присудженої суми за двома виконавчими провадженнями. При цьому вказує, що виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 закінчене, а тому вирішення питання щодо заміни боржника є неможливим. Також зазначає, що рішення суду ухвалене щодо « ОСОБА_4 », його ж прізвище « ОСОБА_5 », тому заміна сторони на прізвище, яке не зазначено в судовому рішенні, є порушенням принципу обов`язковості судового рішення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2023 року було зупинено провадження за цією заявою до розгляду судом скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на постанову приватного виконавця Турського О. В. про закінчення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року вказана ухвала скасована, а заява направлена для продовження розгляду. Скасовуючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції вказував, що питання правонаступництва є похідним від розгляду скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження та суд першої інстанції мав сприяти вирішенню питання про об`єднання в одне провадження цих справ.

Наразі ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2023 року, яка залишена без змін постановою апеляційної інстанції від 29 серпня 2023 року, скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на постанову приватного виконавця Турського О. В. про закінчення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 задоволена та оскаржувана постанова скасована. Відповідно відсутні підстави для вирішення питання про об`єднання цих справ. Крім того слід зауважити, що програмне забезпечення документообігу суду не передбачає можливість об`єднання вказаних категорій справ.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надана заява про розгляд справи у відсутність представника заявника.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник – адвокат Улановський В. І. просили відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, акцентуючи увагу на подвійному стягненні з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження щодо боржника в разі виконання зобов`язання боржником-правонаступником, а також, з посиланням на постанову Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі №2-4671/11, звертали увагу на необхідність дотримання балансу інтересів сторін виконавчого провадження.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що 14 вересня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці в цивільній справі №2-4740/10 за позовом ПрАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалене рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/025/2007 року від 06 лютого 2007 року в сумі 136223,05 доларів СЩА, що за офіційним курсом НБУ станом на 14 квітня 2010 року еквівалентно 1 079744,76 грн, з яких: заборгованість по кредиту – 103 300,26 доларів США, заборгованість по відсотках – 39922,79 доларів США; пеню в розмірі 150 000,00 грн та штраф в розмірі 75,00 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн (а.с.46-47).

Рішення набрало законної сили та 21 травня 2012 року по цьому рішенні видані два виконавчих листи (а.с.48-49).

Виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. (ВП №61405468).

Постанова приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. про закінчення ВП №61405468 від 08 червня 2023 року скасована ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2023 року та 04 вересня 2023 року відновлене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4740-2010, виданого 21 травня 2012 року Ленінським районним судом м.Вінниці, щодо боржника ОСОБА_1 .

Як слідує з даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, інформація з якої є відкритою та знаходиться у загальному доступі, виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. (В.П. 70904671), що визнається учасниками справи.

ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом ВДРАЦС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) № 548-28.28-35 від 29 березня 2023 року (а.с.8).

14 квітня 2023 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі ст. 1282 ЦК України звернулось до Першої вінницької державної нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців померлої ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язань за кредитним договором № CNL-B00/025/2007 року від 06 лютого 2007 року в загальній сумі 1 231 639,76 грн, яка надалі перенаправлена за належністю до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І.

16 травня 2023 року приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І. листом за № 40/02-14 повідомила, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 звернувся рідний брат померлої ОСОБА_2 , донька померлої ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини та нотаріусом проінформовано спадкоємця про наявність вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № CNL-B00/025/2007 року від 06 лютого 2007 року. Також повідомила про відоме спадкове майно, а саме: житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки, що знаходяться за цією ж адресою з кадастровим номером 0510100000:02:011:0082 площею 0,052 га та 0510100000:02:011:0067 площею 0,0512 га (а.с.12-13).

Належність вказаного майна померлій підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 9 червня 2023 року, інформаційна довідка за № 336132775 ( а.с.86-88).

На час розгляду даної заяви заборгованість перед стягувачем залишається не погашеною та рішення суду, яке набрало законної сили, не виконане.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначеній нормі кореспондує частина п`ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Системний аналіз зазначених норми закону дає підстави для висновку, що правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов`язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв`язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 зазначає, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Заявник, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилається на положення ст. 1282 ЦК України та зазначає, що ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги за законом, що прийняв спадщину, а тому набув статусу правонаступника.

Спадкування - перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року в справі № 754/13738/13-ц зазначив, що правовідносини, які виникли між кредитором (позичальником) та боржником (який помер) після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України(з урахуванням положень статті 1281 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги; якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 ЦК України).

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених норм задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст.1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст.1281 і 1282 ЦК України. Ст.1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)).

Тобто сплив строків, визначених ч.4 ст.1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 зазначила, що при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника. У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Як слідує з матеріалів справи виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 відновлене.

Що стосується визначення кола спадкоємців померлої особи, суд зазначає, що із заявою про прийняття спадщини звернувся рідний брат померлої ОСОБА_2 . Донька померлої ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини. Отже ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину.

Натомість ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як кредитором пред`явлена вимога від 14 квітня 2023 року до спадкоємця боржника за кредитним договором № CNL-B00/025/2007 року від 06 лютого 2007 року, подавши її до нотаріуса.

Дана вимога була подана у строк, визначений частинами 2 та 3 статті 1281 ЦК України з урахуванням повідомлення ВДРАЦС від 29 березня 2023 року про смерть ОСОБА_1 . Доказів про те, що кредитору раніше були відомі вказані обставини матеріали справи не містять.

При цьому слід зазначити, що з огляду на зміст ст. 1281 ЦК України допускається два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. При цьому законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора та на нотаріуса не покладено обов`язку перевіряти обґрунтованість вимог.

При визначенні обсягу спадкового майна, то слід зазначити, що, за даними матеріалів справи, до його складу входить: житловий будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 та дві земельних ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером 0510100000:02:011:0082 площею 0,052 га та кадастровим номером 0510100000:02:011:0067 площею 0,0512 га.

Щодо визначення вартості успадкованого майна при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження, то слід зазначити, що ст.1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

За змістом частин першої - третьої ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Викладене дає підстави для висновку про те, що не визначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження № 12-48гс20)

Отже обов`язок спадкодавця ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, яка стягнута на користь кредитора рішенням суду із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємця ОСОБА_2 в межах успадкованого майна, а тому заява підлягає задоволенню.

Щодо твердження ОСОБА_2 про подвійне стягнення з нього суми заборгованості, то вказане суд не бере до уваги.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково, або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Тобто збіг солідарних боржників в одній особі не означатиме подвійного стягнення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Виконання зобов`язання є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Тобто виконання зобов`язання особою як правонаступником боржника припинить зобов`язання і як наслідок це є підставою для закінчення виконавчих проваджень. І навпаки, виконання зобов`язання особою як боржником також припинить зобов`язання і як наслідок це є підставою для закінчення виконавчих проваджень (ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Твердження учасника справи про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження є його власним тлумаченням вказаних норм. Щодо посилання на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі №2-4671/11, то слід зазначити, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 442 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Замінити померлого боржника ОСОБА_1  на її правонаступника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого 21 травня 2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці в цивільній справі № 2-4740-2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором, в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 06.10.2023.

Суддя: