ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/2317/19

номер провадження 2/695/115/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Середи Л.В.,

за участю:

секретаря с/з – Оніщенко Н.В.,

представника відповідача – адвоката Пилипенка Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша в порядку загального позовного провадження питання прийняття уточненої позовної заяви зі змінами та доповненнями у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили визнати за кожною із них право власності по 1/4 частині на господарсько-побутові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

23.05.2023р. до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Мінайлова Н.М. подала уточнену позовну заяву, в якій просила суд розпочати розгляд справи з початку із підготовчого засідання, розглядати позов у межах саме уточненої позовної заяви, вважати ОСОБА_2 такою, яка вибула із цивільного процесу, та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та згідно з договором дарування від 11.04.2023р. майно, а саме: 1/2 частини житлового будинку «А-1» з добудовою «А/-1», верандою «А», прибудовою «а3», «а5» та тамбуром «а4», загальною площею 116.5 кв.м., житловою площею 55.4 кв.м., погріб «Б, Е» та літню кухню «Ж», убиральню «М», гараж «К», водоколонку «І», огорожу №2,4, хвіртку №3, сарай «Б», який розташований на неприватизованій земельній ділянці з кадастровим №7110400000000080056.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 прибула, проте повідомила, що не буде приймати участі у судовому розгляді.

Представник відповідача – адвокат Пилипенко Р.Б. проти прийняття уточненої позовної заяви зі змінами та доповненнями у цивільній справі категорично заперечував вказуючи на суттєві порушення строків подання уточненої позовної заяви та вважаючи, що позивачем змінено як предмет спору, так і підстави подання позовної заяви, що на даній стадії є недопустимим. Вважав за доцільне відмовити у прийнятті уточненої позовної заяви та вказував, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду із належним позовом, якщо вважає, що її права порушені.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою суду від 22.07.2019р. відкрито провадження по вказаній справі, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

28.09.2021р. ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до розгляду по суті.

Станом на теперішній час триває судовий розгляд по суті позовних вимог, сторони надали пояснення по справі, у підготовчому засіданні заявили усі клопотання, які мали намір заявити, наразі триває дослідження доказів.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати за кожною із них право власності по 1/4 частині на господарсько-побутові будівлі та споруди, а саме: гараж літ. «К», прибудова, добудова та веранда до житлового будинку літ. «А1-1», «а», «а3», «а4», погребів літ. «Е», «В», сараю «Б», літньої кухні літ. «Ж», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення відповідних прав позивачі називають належність вказаного майна померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , після смерті якої останні успадкували 1/2 частину житлового будинку з 1/2 частиною господарсько-побутових будівель і споруд. Однак в подальшому, при оформленні своїх прав позивачі дізналися, що вказані вище споруди належали ОСОБА_4 не в частині, а повністю, а тому звернулися до суду з позовом з метою належного дооформлення своїх прав.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 11.04.2023р. подарувала ОСОБА_1 свою частину домоволодіння за вказаною адресою, тому фактично спір існує між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Підставою виникнення спору позивач вказує, що вона вважає належними їй 100% 1/2 частини будинку та сарай «Б» і погріб «Б,Е», та літню кухню «Ж», гараж «К» вбиральню «З», водоколонку «І», які побудувалися ОСОБА_4 . Однак належність вказаного майна ОСОБА_1 заперечується ОСОБА_3 , що стало підставою для звернення до суду.

Дослідивши вказану заяву ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що остання не відповідає вимогам ЦПК України щодо відповідності її змісту нормам процесуального законодавства.

Так підстави позову в уточненій позовній заяві не є такими, що пов`язані із позовними вимогами за раніше поданим позовом та не випливають з них, так як мова у позовній заяві йшла про визнання права власності в порядку спадкування на частину господарсько-побутових будівель і споруд , яке залишилось після смерті ОСОБА_4 ..

Разом із тим в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 подарувала свою частину майна за вказаною адресою ОСОБА_1 і остання просить визнати за собою право власності на 1/2 частини житлового будинку «А-1» з добудовою «А/-1», верандою «А», прибудовою «а3», «а5» та тамбуром «а4», загальною площею 116.5 кв.м., житловою площею 55.4 кв.м., погріб «Б,Е» та літню кухню «Ж», убиральню «М», гараж «К», водоколонку «І», огорожу №2,4, хвіртку №3, сарай «Б», який розташований на неприватизованій земельній ділянці з кадастровим №7110400000000080056.

Отже, предмет позову у раніше поданій позовній заяві відрізняється від предмету позову в уточненій позовній заяві стосовно обсягу майна та частки права власності на нього, тому уточнена позовна заява свідчить про зміну предмету та підстав позову, хоча у самій заяві зміст таких вимог не розкривається.

Зміна предмету позову це зміна матеріального змісту позовних вимог.

Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Зміна підстав позову це зміна обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з постановою Верховного Суду від 22 липня 2021 року № 910/18389/20 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Суд враховує, що процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, яка в п. 2 ч. 2 ст. 49 надає можливість позивачу збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо мова йде про зміну предмета або підстави позову, то застосовується ч. 3 ст. 49 ЦПК України, відповідно до якої до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином норми ЦПК України надають можливість позивачу збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову.

При цьому одночасна зміна предмету та підстави позову не допускається, оскільки такі дії свідчать про фактичне подання нового позову.

У постанові від 09 липня 2020 року по справі № 922/404/19 Верховним Судом висловлено правову позицію, згідно з якою під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Подання заяви, якою одночасно змінюється підстава та предмет позову, фактично, є пред`явленням нового позову.

Разом з цим, позивач не позбавлений можливості заявити (за наявності для цього підстав) інший позов в частині, яка не охоплена первісними вимогами.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеному в постанові від 01.11.2021 року у справі № 405/3360/17.

Однак із поданої ОСОБА_1 заяви неможливо однозначно встановити чи позивач збільшує чи зменшує розмір позовних вимог, змінює предмет або підстави позову, чи все разом. Останнє є недопустимим, адже такі дії фактично свідчать про пред`явлення нового позову до ОСОБА_3 з новими підставами та аргументуванням, що ставить в нерівне становище позивача та відповідача, адже остання позбавлена можливості належно захищати свої права, прогнозувати свою процесуальну поведінку, подавати письмові пояснення, докази, тощо.

Відповідно до ч. 2  ст. 174 ЦПК України, заявами по суті є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Із матеріалів справи вбачається про те, що позивач подав до суду уточнену позовну заяву, тоді, як діючим ЦПК України не передбачено такого документу як уточнена позовна заява, а передбачено лише подання заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, або ж заяви про зміну предмета або підстави позову.

При цьому наведеними вище нормами чітко визначено, що такі вимоги можуть бути заявлені до закриття підготовчого провадження.

Разом із тим позивач подала уточнену позовну заяву без чіткого зазначення про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, зміни предмета або підстави позову, та головне, дану заяву подано більше ніж через півтора роки після закриття підготовчого провадження по справі, тобто з суттєвим порушенням вимог ЦПК України.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі стоки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).

Статтею 126 цього кодексу передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Окремо суд вказує, що вимога про виключення із матеріалів справи одного із позивачів є взагалі недопустимою, ОСОБА_2 , яка є позивачем по даній справі наділена відповідним обсягом процесуальних прав та обов`язків, має самостійні майнові вимоги, подавала позов в своїх інтересах з метою набуття права власності на певне майно, а тому відмовлятися від своїх позовних вимог має у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 , як позивач по справі до суду із заявами щодо своїх позовних вимог, окрім розгляду справи за її відсутності, не зверталася, своїми процесуальними правами не скористалася, ОСОБА_1 на представництво своїх повноважень не уповноважувала.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

За наведених обставин, враховуючи вищевикладене, а також враховуючи встановлені ст. 12 та ст. 13 ЦПК України принципи щодо змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття заяви про уточнення позовних вимог, оскільки заява про уточнення позовних вимог не передбачена чинним законодавством України, із змісту вказаної заяви вбачається зміна предмета спору, хоча позивач не вказує про зміну предмета спору, не зазначає про зміну підстав позову та головне, така уточнена позовна заява надійшла до суду більше ніж через півтора роки після закінчення підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

У своїй постанові від 01.11.2021р. по справі № 405/3360/17 Верховний Суд вказував, що, згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання. У пунктах 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що  учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Ухвала суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог безпосередньо не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку ст. 353 ЦПК України. Разом із тим наслідком відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачеві. Водночас у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України. Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, у свою чергу ухвала про повернення заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, Верховний Суд у складі ОП КЦС дійшов висновку, що на ухвалу суду про відмову в прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

За таких підстав, судове засідання по даній справі необхідно відкласти з метою забезпечення прав учасників по справі на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 10-13, 43, 49, 53, 189, 210, 247, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті уточненої позовної заяви, яка подана до суду ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та повернути її заявниці.

Роз`яснити стороні позивача право на звернення до суду з відповідними вимогами у загальному порядку шляхом подання іншого позову.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:                                                Середа Л.В.