04.10.2023                                                                                  

Справа № 642/1883/22

                                                                  Провадження № 1-кс/642/25/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021226260001154, що надійшло зНовобаварської окружної прокуратури м. Харкова, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст. 185 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст. 185 КК України.

В ході досудового розслідування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ході судового розгляду ухвалами Ленінського районного суду м. Харкова обвинуваченому ОСОБА_5 неодноразово продовжувалась дія, обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній раз 04.08.2023 року строком на 60 днів, а саме до 02.10.2023 року.

В судовому засіданні 22.09.2023 року, відповідно до вимог ст.338 КПК України, прокурор змінила обвинувачення ОСОБА_5 в суді, виклавши його в редакції ст.ст.186 ч.2, 185 ч.4 КК України.

У судовому засіданні 29.09.2023 року прокурор ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на той факт, що на даний час наявні ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а семе: а саме переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інші кримінальні правопорушення – не відпали, що виправдовує підстави тримання під вартою. Фактичні обставини умисних тяжких злочинів власності свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку. Прокурор вказав, що оскільки обвинувачений вчинив кілька тяжких злочинів, то застосування до нього інших, більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник- адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, просили обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. При цьому обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що всі потерпілі та свідки сторони обвинувачення були допитані судом і останній не зможе впливати на їх свідчення, а тому цей, та інші ризики, зазначені в клопотанні, прокурором не доведені, оскільки він є ФОП, не має судимостей , має міцні соціальні зв`язки, має малолітню дитину, а крім того ризики, зазначені прокурором, зі спливом певного часу зменшуються. Захисник ОСОБА_4 підтримав думку обвинуваченого.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

Під час судового провадження вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК (частина 3 статті 315, частина 2 статті 331 КК).

Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою (частини 3-5 статті 199 КПК).

В ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується (частина 1 статті 196 КПК).

Ухвалою суду від 04.08.2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 02.10.2023 року.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кількох епізодів злочинної діяльності, які відносяться до категорії тяжких злочинів .

Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).        

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов’язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .

Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику незаконно переховуватися від суду, суд зазначає наступне.

Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).

Дослідивши відомості про особу обвинуваченого, а також фактичні обставини справи, суд вважає, що перебуваючи на свободі він може переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжких умисних злочинів, а тому несе підвищену суспільну небезпеку.

Також судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими від 5 до 8 років позбавлення волі.

Усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Крім того суд зазначає, що ОСОБА_5 в рамках іншого кримінального провадження вже переховувався від суду, у зв`язку з чим ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.02.2022 року оголошувався у розшук.

Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, постійно змінював місце перебування, та на даний час не має постійного місця реєстрації, хоча і є ФОП, однак підприємницьку діяльність не веде тривалий час, дохід не отримує, не має міцних соціальних зв`язків.

Отже, наведені прокурором ризики, визначені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеним.

Разом з цим, суд вважає, що прокурором не доведено перед судом наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, оскільки потерпілі та всі свідки сторони обвинувачення вже були допитані судом.

Викладені вище обставини свідчать, що заявлені раніше ризики хоча і зменшились, однак продовжують існувати, а тому суд приходить до висновку щодо відсутності обставин, які б свідчили про можливість змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід на менш суворий.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м’якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є:

1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Проте також суд звертає увагу, що в цій справі продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи можливість внесення заставу, і останній, зазначаючи суду, що він, будучи ФОП отримував стабільний дохід, має можливість внести визначену заставу, яка є мінімальною за вчинення даних злочинів, та не є для нього непомірною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 331,369,372,376, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні- прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого  ОСОБА_5 - задовольнити .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ « Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 27.11.2023 року.

Встановити суму застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 53680 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.

З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися такою особою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити, поклавши на нього обов`язки прибувати за викликом до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду.

Строк дії ухвали суду- до 27.11.2023 р.

Відкласти судовий розгляд на 16 жовтня 2023 року на 12.00 годину.

Копію ухвали направити до ДУ « Харківський слідчий ізолятор»

Ухвала  може бути оскаржена стороною захисту безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

                 Суддя -                                                                       ОСОБА_1