ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/4001/23                 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1314/23                         Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого                         - ОСОБА_2 ,

суддів                                - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря                - ОСОБА_5 ,

захисника                                - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

                       В С Т А Н О В И Л А:

       Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 16 жовтня 2023 року включно.

       Також, цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 розмір застави, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі її внесення, зазначених в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.07.2023 року по справі № 639/3915/23.

       На ухвалу суду захисник обвинуваченої ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила судову ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченої запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що немає доказів існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Вказує. Що розмір застави є непомірним для обвинуваченої. Також зазначає, що ОСОБА_7 позитивно характеризується та має міцні соціальні зв`язки.

26 вересня 2023 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява прокурора ОСОБА_9 , в якій він просив провести судове засідання за його відсутністю. Також в цій заві заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що  в провадженні Жовтневого районного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023221210000618 від 10.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

       18.08.2023 року прокурор звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .

       В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також на те, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винуватості, відомості про особу обвинуваченої, її вік, репутацію, відсутність відомостей про наявність тяжких захворювань, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.15 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме у разі зміни запобіжного заходу обвинувачена може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції вважав можливим визначити заставу в розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.07.2023 року та вважав її достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченої переховування від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 відповідно до змісту обвинувачення, вчинила злочин, який є тяжким і знаходячись на свободі може негативно вплинути на хід встановлення істини у справі Крім того, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 усвідомлюючи, що нею скоєно тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, а також у зв`язку з тим, що він, раніше неодноразово судима, в тому числі, за злочини проти власності, офіційно не працевлаштована, а отже не має постійного джерела доходів, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території України або за її межами.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченою переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного, злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_7 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності саме за корисливі злочини проти власності, офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного джерела доходу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо продовження існування раніше встановлених ризиків, а саме того, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченій, а саме злочину проти власності, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності громадян, яке, відповідно до ст.41 Конституції України є непорушним.

Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченої під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду першої інстанції, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об`єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на підставі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченою її процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

                                 П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 серпня 2023 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

           Головуючий -

       Судді :