провадження №2/279/1375/23

Справа № 279/4843/23

                                                          З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р.

        Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Коваленко В.П.

секретаря Лепесевицької В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

                                        ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5000.00 доларів США, про що останнім була написана власноручна розписка від 30.11.2020 року.Кінцева дата погашення боргу відповідно до розписки не визначена.

       Із метою повідомлення відповідача про свою вимогу про повернення суми боргу, позивачем 22.05.2023 року було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про повернення суми боргу.        Сума боргу у розмірі 5000.00 доларів США відповідачем повернута не була.

        Позивач вважає, що відповідач дане зобов"язання не виконував та не виконує , а тому просить стягнути з нього суму боргу в розмірі 5000.00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ , на дату звернення до суду 182843,00 гривень.

       Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 21.07.2023 року відповідачу був наданий строк - 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач про розгляд справи повідомлявся, на адресу місця його реєстрації. Відповідач вважається належним чином повідомленим, відзиву на позовну заяву до суду на надходило.

       Суд вивчивши матеріали справи, дослідив надані позивачем докази, прийшов до наступного висновку.

       Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо виконання договору позики, який регулюється положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

        ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5000.00 доларів США, про що останнім була написана власноручна розписка від 30.11.2020 .

       У зазначеній вище розписці від 30.11.2020 не зазначено строк, на який видається позика та кінцевий термін повернення грошових коштів, а тому вбачається, що згідно положень ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу суму позики не пізніше, ніж через 30 днів від моменту пред`явлення позивачем вимоги про повернення коштів.        Позивачем 22.05.2023 року було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про повернення суми боргу.

       Сума боргу у розмірі 5000.00 доларів США відповідачем , на день звернення до суду повернута не була.

       У відповідності до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

       Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

       За правилами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

       Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

       Отже, позивач обґрунтовано звертається до відповідача із вимогами, що ґрунтується на договірному зобов`язанні виконати умови договорів позики та повернути суму позики, в розмірі 5000.00 доларів США (валюта зобов`язання згідно умов договору позики).

       Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

       Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

       При цьому, заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.        Це вбачається із позиції Верховного Суду України у справі № 373/2054/16, в якій зазначено, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

       Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

       Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

       Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.        Так, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

       З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення боргу в іноземній валюті не суперечать чинному законодавству та є обґрунтованими.

        Оскільки, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договорами позики достовірно встановлений судом, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1828,43 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України , ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, суд, -

                                               УХВАЛИВ:

       Позов задовольнити.

       Стягнути з  ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 , борг за договором позики в розмірі 5000.00 доларів США.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1828,43 гривень судового збору.

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи , якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного стироку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску строку з інших поважних причин.

       Суддя В.П. Коваленко