У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 428/4779/19

№ 1-в/183/217/23

28 вересня 2023 року . Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області подання начальника відділу № 22 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золоте, м. Первомайськ Луганської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 16 травня 2019 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 гривень,

в с т а н о в и в:

01.06.2023 року на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника відділу № 22 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 , яке мотивоване тим, що Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.05.2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 гривень, судове рішення набрало чинності 19.06.2019 року.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.05.2019 року надійшов на виконання до відділу № 22 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях 08.10.2019 року.

04.11.2019 року на підставі частини третьої статті 26 КВК України відділ пробації звернувся з поданням до Рубіжанського міського суду Луганської області щодо розстрочки виплати несплаченої суми штрафу або заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. Місце знаходження ОСОБА_3 на даний час не відоме.

Станом на теперішній час відділ пробації не отримував від засудженого жодного документа про сплату штрафу.

Відповідно до наявної інформації щодо отримання доходів засудженим ОСОБА_3 протягом перебування на обліку, відділ № 22 повідомляє, що в лютому 2022 року отримував додаткове благо від юридичної особи - АТ «А-БАНК»

Зв`язок з ОСОБА_3 , було втрачено, місце його знаходження на даний час не відоме.

Ураховуючи вищевикладене, 07.04.2023 року відділом № 22 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях до Головного управління Національної поліції в Луганській області стосовно ОСОБА_3 , на підставі ч.1 ст.389 КК України було направлено подання та копії матеріалів особової справи засудженого для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати штрафу.

01.06.2023 року з Головного управління Національної поліції в Луганській області стосовно ОСОБА_3 надійшло повідомлення про те, що «... Матеріали подання вивчались відділом дізнання ГУНП в Луганській області та достатніх підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено не було».

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначено, що тимчасово окупованою рф територією України є Сєвєродонецька міська територіальна громада з 25.06.2022 року, у зв`язку з чим опитати останнього та з`ясувати усі необхідні для кваліфікації його дій відомості не виявляється можливим.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання.

У зв`язку з вищевикладеним начальник відділу № 22 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях просив вирішити питання про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 .

Начальник відділу № 22 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку в судове засідання не з`явилась, надавши заяву, якою просила розглянути подання у свою відсутність, підтримавши його.

Прокурор в судове засідання не з`явилася, надала заяву, якою просила розглянути його у свою відсутність.

Засуджений в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду подання, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши подання, дійшов такого висновку.

Вироком Сєвєроденецького міського суду Луганської області від 16.05.2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 гривень.

Вирок набрав чинності у встановленому законом порядку.

Згідно статті 152 КВК України підставами звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Штраф, відповідно ст. 53 КК України, є менш суворим видом покарання ніж обмеження волі.

Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов`язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.

Згідно частини 3 статті 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності подвоюються.

Відповідно до частини 4 статті 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду.

Як зазначено вище, Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.05.2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 гривень.

Вирок відносноОСОБА_3 набрав законної сили 19.06.2019 року.

Таким чином, відповідно до положень ст. 80 КК України строк давності виконання обвинувального вироку закінчився 19.06.2021 року.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого ухилення від виконання вироку суду, суд виходив з наступного.

Ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку встановлюється за чітко регламентованою законодавством процедурою, та вирішується виключно судом, оскільки ухилення від відбування покарання у виді штрафу, відповідно до ч. 1 ст. 389 КК України, є злочином.

Відомостей щодо притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 КК України (ухилення від відбування покарання у виді штрафу), матеріали провадження не містять та суду не надані.

Під ухиленням від відбування покарання розуміють умисні дії або бездіяльність засудженого, спрямовані на невиконання покарання.

Тобто факт невиконання засудженим покарання у виді штрафу (його несплата у встановлений законом термін) сам по собі не свідчить про ухилення від відбування цього покарання.

Відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВСУ № 5-324кс15 від 24.12.2015 року.

У справі «Грабчук проти України» Європейський Суд зазначає, що «презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону».

Момент, з якого особа вважається винуватою, є саме той час, коли вина особи доведена в законному порядку, тому альтернативна процедура встановлення винуватості особи є неприпустимою.

Отже, в матеріалах провадження відсутні дані про умисне ухилення засудженим ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного вироком, а відтак, відсутні підстави для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку і застосування частини третьої статті 80 КК України, висновки суду з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо вчиненняОСОБА_3 нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого, то такі дані у суду відсутні.

Відтак, враховуючи вищевказані обставини, а саме те, щострок давності виконання обвинувального вироку закінчився, до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 не притягався, факт ухилення від виконання вироку суду не доведено, суд вважає, що наявні підстави для звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку зі спливом строку давності виконання обвинувального вироку.

Керуючись ст. 80 КК України, ст.ст. 537,539 КПК України, ст.ст. 152,165,166 КВК України, суд,

у х в а л и в:

Подання начальника відділу № 22 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку – задовольнити.

ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 травня 2019 року – звільнити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1