ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №: 636/2100/21                 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №:11-кп/818/1340/23         Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ч1 ст.122, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3ст.187 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року  колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілих, належним чином повідомлених, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в залі суду в м. Харкові справу за апеляційними скаргами прокурора та захисника на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 14 07 2023 року та апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 28 07 2023 року про виправлення описки у зазначеному вироку, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лизогубівка Харківського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей,  із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року за ч.2 ст.186, ч.3 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до покарання 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна, який на підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року, скасовано в частині засудження за ч.3 ст.187 КК України, вирішення цивільного позову потерпілої, стягнення витрат, та виключено посилання на засудження обвинуваченого за правилами ч.1 ст.70 КК України, вирішено вважати  ОСОБА_7  засудженим за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 21 липня 2017 року за відбуттям строку покарання, –

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України та призначено йому покарання:

-за ч. 1 ст. 122 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 185 КК України – 5 (п`ять) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 186 КК України – 5 (п`ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 187 КК України – 8 (вісім) років 2 (два) місяці 22 (двадцять два) дні позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено покарання у виді 8 (восьми) років 2 (двох) місяців 22 (двадцяти двох) днів позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено відраховувати з 23 лютого 2015 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.05.2015) зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 23 лютого 2015 року по 16 травня 2017 року та з 27 серпня 2021 року по 14 липня 2023 року, тобто до дня постановлення цього вироку, який, загалом, склав 4 роки 1 місяць 11 днів, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Визначено вважати ОСОБА_7 , таким, що повністю відбув призначене за цим вироком суду покарання та звільнено його з-під варти негайно в залі суду.

Виконання вироку в частині звільнення обвинуваченого з-під варти покладено на начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 28 липня 2023 року виправлено описку у вищезазначеному вироку, а саме –

- абзац 34 (тридцять чотири) викладено в наступній редакції: «При призначенні покарання суд виходить із положень ст. 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого і стан його здоров`я, його відношення до скоєних злочинів, та вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, у виді позбавлення волі; за ч. 3 ст. 187 КК України, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. Суд вважає, що таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень»;

- абзац 35 (тридцять п`ять) викладено в наступній редакції: «На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд призначає ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна».

В резолютивній частині вироку:

- 1 (перший) абзац викладено в наступній редакції: « ОСОБА_7 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 122 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 185 КК України – 5 (п`ять) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 186 КК України – 5 (п`ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 187 КК України – 8 (вісім) років 2 (два) місяці 22 (двадцять два) дні позбавлення волі з конфіскацією майна.

- 2 (другий) абзац викладено в наступній редакції: «На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 , призначити покарання у виді 8 (восьми) років 2 (двох) місяців 22 (двадцяти двох) днів позбавлення волі з конфіскацією майна».

Вироком встановлено, що 03.03.2013 біля 08.00 год. ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділені в окреме провадження, прийшов до будинка АДРЕСА_3 , коли на стук у двері вийшла ОСОБА_9 , ОСОБА_7 спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження, проник до житла та відкрито заволодів грошима на суму 1500 гривень.

Крім того, в червні 2014 року ОСОБА_7 проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 умисно, повторно, шляхом пошкодження вхідного механізму дверей, таємно викрав два килими, з міста вчинення злочину зник. В результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_10 завдано матеріальної шкоди на суму 1679, 79 гривень.

Крім цього, 09.09.2020, приблизно о 17:40 ОСОБА_7 зустрів на АДРЕСА_2 раніше знайому ОСОБА_11 , з якою у нього виник конфлікт, під час якого, ОСОБА_7 завдав потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Крім цього, 16.03.2021 ОСОБА_7 перебував поблизу будинку АДРЕСА_5 , шляхом відчиненої калитки, проник на територію вищевказаного домоволодіння, зайшов у приміщення та умисно, таємно, повторно викрав майно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на суму 1940,80 гривень.

Крім цього, 18.03.2021, приблизно о 14 годині, ОСОБА_7 перебуваючи на перехресті вулиць Світла та Шкільна біля будинку № 2 у с. Тернова, Чугуївського району, зустрівся з раніше знайомою ОСОБА_11 , завдав їй два удари кулаком правої руки у голову та тулуб та відкрито викрав її мобільний телефон, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на 436,66 гривень.

Крім цього, 01.08.2021 о 15:16 годині ОСОБА_7 зайшов до магазину сільськогосподарських товарів за адресою: АДРЕСА_6 , побачивши що у приміщенні магазину немає продавця, а також сторонніх осіб, відкрив ящик у прилавку та умисно, повторно, таємно викрав грошові кошти у сумі 11920 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду ФОП ОСОБА_13 на зазначену суму.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані судом:

за ч.3 ст.187 КК України; як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, що піддається нападу (розбій), з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб;

за ч.3 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло;

за ч.1 ст.122 КК України – як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину;

за ч. 3 ст. 185 КК України – як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення;

за ч. 2 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого (грабіж), вчинене повторно.

  Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним вироком та ухвалою суду першої інстанції, прокурор подав на зазначені судові рішення апеляційні скарги, в яких просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 122 КК України – у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України – у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України – у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК України – у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання, на підставі ч.1ст.70, ст.72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна. Ухвалу про виправлення описки прокурор просить скасувати, як таку, яка ухвалена з порушенням вимог ст. 379 КК України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням судом вимог ст.59 КК України, тобто конфіскації майна, при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.187 КК України, які застосовуються при призначенні покарання за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Як зазначає прокурор, злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України є особливо тяжким корисливим злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі із обов`язковою конфіскацією всього належного майна. Крім того, на думку прокурора, судом не було враховано особу обвинуваченого та характер вчинених ним дій, а саме – те, що обвинувачений не працює, не одружений та раніше судимий, рецидив злочину, а також те, що він скоїв злочин проти особи похилого віку, що відповідно до ст. 67 КК України є обставиною, що обтяжує покарання. Вказане, як зазначає прокурор, характеризує ОСОБА_7 як суспільно небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитись на шлях виправлення та перевиховання, а його каяття у вчинених злочинах не є щирим.

Тому, враховуючи вищевикладене, прокурор вважає обране обвинуваченому покарання таким, що не відповідає загальним засадам законності, справедливості , обґрунтованості та індивідуалізації покарання та тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, внаслідок м`якості.

Крім того, прокурор вважає незаконною постановлену судом ухвалу про виправлення описки, оскільки в даному випадку судом було фактично змінено вирок без належних процесуальних підстав, виправлено помилку, яка стосується суті вироку і тягне за собою погіршення становища засудженого. При виправленні описок, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, а лише повинен усунути неточності щодо встановлених фактичних обставин справи.

А тому, враховуючи вищевикладене, просить скасувати вирок та ухвалу про виправлення описки та задовольнити його вимоги.

Захисник в свої апеляційній скарзі просить скасувати в частини призначеного ОСОБА_7 покарання та постановити новий, яким обрати ОСОБА_7 : за ч.1 ст. 122 КК України – 2 роки позбавлення волі; за ч.3 ст. 185 КК України – 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 років 3 місяці позбавлення волі та за ч. 3 ст. 187 КК України – 7 років позбавлення волі та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 7 років позбавлення волі на підставі ч.1 ст.70 КК України.

В обґрунтування зазначає, що судом при призначені покарання не було враховано, що ОСОБА_7 повністю визнав себе винним, щиросердно розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а обтяжуючих покарання обставин, відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

Крім того, просить врахувати, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, має постійне місце проживання, адміністративних стягнень не має.

Враховуючи вищевикладене, захисник просить задовольнити її апеляційні вимоги та пом`якшити ОСОБА_7 покарання.

Позиції учасників апеляційного провадження.

У судовому засіданні прокурор, просив про задоволення апеляційних вимог у повному обсязі.

Обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора, просили задовольнити апеляційну скаргу захисника.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника, думку обвинуваченого, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у інкримінованих йому злочинах та фактичні обставини їх вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання, внаслідок м`якості та неправильного застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, через незастосування при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.187 КК України вимог, передбачених ст. 59 КК України, а також апеляційним вимогам захисника щодо зайвої суворості обраного обвинуваченому покарання, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував: характер і ступень тяжкості скоєних злочинів, особу обвинуваченого, який має середню освіту, не працює, неодружений, неповнолітніх, (малолітніх), непрацездатних осіб на утриманні не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнав щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку, а також рецидив злочинів.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, зарахувавши йому на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.05.2015) у строк відбування покарання, строк попереднього ув`язнення з 23 лютого 2015 року по 16 травня 2017 року та з 27 серпня 2021 року по 14 липня 2023 року, тобто до дня постановлення цього вироку, (загалом 4 роки 1 місяць 11 днів ), із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на день винесення вироку ОСОБА_7 вже повністю відбув призначене покарання, звільнивши його з під варти з залу суду.

Таке обґрунтування, колегія суддів находить таким, що в повній мірі відповідає вимогам закону та тим рекомендаціям, які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», а розмір призначеного покарання виходячи з положення ст.414 КПК України не можна визнати явно несправедливим.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Колегія суддів в цій частині з висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи, що допитаний в судовому засіданні обвинувачений, свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та щиро розкаявся.

Проте, в порушення вимог ст.ст.51,52 КК України, судом не було застосовано при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.187 КК України вимог, передбачених ст. 59 КК України, а саме – не застосовано конфіскацію майна обвинуваченого.

Разом з тим, суд першої інстанції, зазначив про необхідність конфіскації майна ОСОБА_7 в ухвалі про виправлення описки від 28.07.2023 року, що виходячи зі змісту вимог ст. 379 КПК України, не є опискою чи помилкою в розумінні самого поняття описки та помилки.

Відповідно до ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Під описками слід розуміти неправильне написання слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків.

Опискою є помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Як вбачається із змісту ст. 379 КПК України, описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

При цьому, вивіщуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущенних у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, а повинен лише усунути неточності щодо встановлених фактичних обставин справи.

Проте, в даному випадку, суд фактично змінив зміст вироку, зазначивши в ухвалі про виправлення описки про застосування конфіскації майна, що є порушенням вимог ст. 379 КПК України, внаслідок чого вказана ухвала суду першої інстанції від 28.07.2023 підлягає скасуванню, відповідно до вимог ст.412 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 скоїв умисний особливо тяжкий корисливий злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України, тобто, здійснив напад, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, що піддається нападу, з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб, заволодівши грошима потерпілої ОСОБА_9 під час здійснення ним розбійного нападу, що є особливо тяжким корисливим злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі, строком від 7 до 12 років, з конфіскацією майна. Тобто, в даному випадку призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна є імперативним приписом і обов`язковим для застосування судом першої інстанції.

Законодавцем відповідно до вимог ст.ст.51,52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчинені злочинів, є конфіскація майна.

Відповідно до положень ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 скоїв умисний особливо тяжкий корисливий злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України. З резолютивної частини вироку вбачається, що ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 2 місяці та 22 дні.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на зазначений вище строк, не призначив обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, у відповідності до вимог ч.3 ст. 187 КК України, що є порушенням закону України про кримінальну відповідальність і свідчить про наявність порушень, передбачених п.1 ч.1 ст.413 КПК України тобто незастосування судом закону, який підлягає застосуванню що відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України і є підставою для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів встановила наявність порушень, передбачених п. п.1,3 ч.1 ст.413 КПК України тобто незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, що відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та захисника на вирок, внаслідок чого, вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню, з ухваленням нового вироку в цій частині, тобто у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

Крім того, підлягає задоволенню апеляційна скарга прокурора на ухвалу про виправлення описки, внаслідок чого, ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п.3 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну  скаргу прокурора на ухвалу про виправлення описки,  –  задовольнити, ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 28 07 2023 року про виправлення описки у вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 14 07 2023 року скасувати.

Апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції , – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника на вирок суду першої інстанції , – задовольнити частково.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 14 07 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.3 ст.187 КК України,в частині призначеного покарання – скасувати та постановити новий вирок в цій частині.

Вважати ОСОБА_7  засудженим

-за ч. 1 ст. 122 КК України – до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 185 КК України – до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 186 КК України – до покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі;

За ч.3 ст. 187 КК України призначити ОСОБА_7 покарання у виді 8 (восьми) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 8 (восьми) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 23 лютого 2015 року, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.05.2015) у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 23 лютого 2015 року по 16 травня 2017 року та з 27 серпня 2021 року по 14 липня 2023 року, тобто до дня постановлення цього вироку, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_7 , таким, що повністю відбув призначене покарання за цим вироком суду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в частині постановленого вироку, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді :

___________        ___________        ____________

ОСОБА_2         ОСОБА_4         ОСОБА_3