Справа № 466/9396/16-ц                                Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/1273/23                 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , прокурора Сеніва О.П., представника Львівської міської ради – Наумець А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписану її представником адвокатом Дудою Іриною Петрівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом заступника прокурора Львівської обласної прокуратури до ОСОБА_1 , Брюховицької селищної ради, правонаступником якої є Львівська міська рада, про визнання недійсним рішення Брюховицької селищної ради № 628 від 02 липня 2015 та договору оренди земельної ділянки, приведення земельної ділянки у попередній стан та зобов`язання повернути об`єкт оренди,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року заступник прокурора Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Брюховицької селищної ради про визнання недійсним рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, приведення земельної ділянки в попередній стан та зобов`язання повернути об`єкт оренди.

Позов мотивований тим, що Брюховицька селищна рада 02 липня 2015 року прийняла рішення № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 ».

На підставі цього рішення, 04 серпня 2015 року Брюховицька селищна рада уклала з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,5 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005 терміном на 25 років.

04 серпня 2015 року за актом приймання-передачі об`єкта оренди на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 », ОСОБА_1 передано спірну земельну ділянку площею 4,5 га.

13 серпня 2015 року цей договір оренди зареєстрований органом реєстрації Львівського міського управління юстиції, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 10826617.

Заступник прокурора вважав, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого воно є незаконним, та підлягає визнанню його недійсним, а спірна земельна ділянка – поверненню на користь територіальної громади в особі вказаного органу місцевого самоврядування.

Також позивач зазначав, що згідно з пунктом 2 договору оренди землі від 04 серпня 2015 року в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,5 га, з яких 4,4667 га для влаштування зони відпочинку і 0,0333 га для будівництва кафе. Ця умова договору суперечить рішенню Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 », оскільки за його змістом право будівництва кафе на частині спірної ділянки не передбачене, а згідно з оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування земельну ділянку площею 4,5 га надано ОСОБА_1 лише для влаштування зони відпочинку, що відноситься до земель рекреаційного призначення. Жодних рішень щодо зміни цільового призначення частини спірної земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови місцевою радою не приймалось.

Отже, під час укладення договору оренди землі головою Брюховицької селищної ради фактично змінено цільове призначення землі.

Крім того, Брюховицька селищна рада, приймаючи оскаржуване рішення, порушила вимоги статті 123 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), адже передача земельної ділянки відбулась без затвердженої у встановленому порядку документації із землеустрою.

Враховуючи те, що водний об`єкт з моменту передачі в оренду земельної ділянки перебував у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_1 без укладеного належним чином договору оренди земель водного фонду та самого водного об`єкта, орендна плата за користування ним не нараховувалась та не сплачувалась, що призвело до недоотримання коштів бюджетом.

Водночас, водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Встановлено, що спірна земельна ділянка огороджена, вільний доступ до неї відсутній, чим також порушено право громадян на користування водоймою (ставком).

Заступник прокурора звертав увагу на те, що відповідно до протоколу огляду від 04 вересня 2016 року ОСОБА_1 здійснено будівництво паркану по периметру орендованої земельної ділянки, що унеможливлює вільний доступ громадян до водного об`єкту – озера № 1, що є порушенням статті 88 Водного кодексу України (далі – ВК України).

Позивач зазначав, що, враховуючи знаходження на орендованій земельній ділянці об`єкту нерухомого майна – об`єкту водного фонду, належного відповідачеві – Брюховицькій селищній раді, земельна ділянка не могла бути передана в оренду поза межами процедури конкурсних земельних торгів.

На підставі наведеного, прокурор просив:

визнати недійсним рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 »;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, загальною площею 4,5 га, розташованої на АДРЕСА_1 , укладений 04 серпня 2015 року Брюховицькою селищною радою з ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 4,5 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005 – територіальній громаді в особі Брюховицької селищної ради (правонаступником якої є Львівська міська рада) (т.1 а.с.2-15).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги заступника прокурора Львівської обласної прокуратури до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки, приведення земельної ділянки у попередній стан та зобов`язання повернути об`єкт оренди задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення Брюховицької селищної ради № 628 від 02 липня 2015 року «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, загальною площею 4,5 га у АДРЕСА_1 , укладений Брюховицькою селищною радою з ОСОБА_1 04 серпня 2015 року.

Зобов`язано ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 4,5 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, територіальній громаді в особі Львівської міської ради.

Стягнуто солідарно з Львівської міської ради, ОСОБА_1 , на користь Львівської обласної прокуратури 93 563 грн 98 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що поза увагою суду першої інстанції залишився п.4 оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язано оформити в користування на умовах оренди водний об`єкт який розташований на земельній ділянці згідно статті 51 Водного Кодексу України до державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

За адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:08:002:0005 загальною площею 4,5 га, в тому числі з водоймою загальною площею 1,8200 га, а не площею 4,4667 га, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

Брюховицькою селищною радою з ОСОБА_1 05 травня 2017 року укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, Договір №2 оренди водного об`єкта загальною площею 1,8200 га, яка знаходиться на земельні ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:005 строком на 23 роки та 3 місяці.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року із загальної площі 4,5 га передбачено, що для влаштування зони відпочинку виділено 4,4667 га та для будівництва кафе передбачено земельну ділянку площею 0,0333 га.

Під час судових засідань встановлено, що земельна ділянка, з кадастровим номером 4610166300:08:002:005 загальною площею 4.5 га обгороджена дерев`яною огорожею.

Разом з тим, як зазначено вище, Брюховицькою селищною радою з ОСОБА_1 05 травня 2017 року укладено додаткову угоду щодо оренди водного об`єкта.

Також було встановлено, що 21 вересня 2015 року виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №1279 «Про надання дозволу на облаштування прилеглої території та закріплення об`єктів благоустрою за юридичними особами в смт.Брюховичі», відповідно до якого, за ОСОБА_1 закріплено та надано дозвіл на облаштування прилеглої території до земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно доданого плану для її утримання та догляду, а також зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 25 жовтня 2015 року облаштувати прилеглу територію мощенням твердим покриттям (бруківка), огорожею легких металевих конструкцій (сіткою) для запобігання її засмічення, збір атмосферних вод через дощоприймачі відвести у водовідвідну канаву, дану територію привести в належний стан.

Відтак спорудження огорожі не було самовільним, оскільки таке проводилось на виконання рішення органу місцевого самоврядування.

Більше того, закон дозволяє обмежувати доступ громадян до водойм, якщо йдеться про землі охоронних зон, зони санітарної охорони, санітарно-захисні зони та зони особливого режиму використання земель, а також ділянки, на яких розташовані гідротехнічні споруди.

Проте, поза увагою суду залишився той факт, що на земельній ділянці, яка передана її в оренду розміщено гідротехнічні споруди, належні їй на праві власності, доступ до яких не може бути вільним. Окрім цього, згідно рішення Брюховицької селищної ради від 21 вересня 2015 року №1269 нею проводяться роботи щодо спорудження пансіонату готельного типу з спортивно-оздоровчим центром та банкетним залом.

Тому безпідставним є висновок суду першої інстанції про унеможливлення вільного доступу громадян до водного об`єкту озера №1.

Задоволення даної позовної вимоги не призведе до відновлення стану земельної ділянки, який існував, що є неналежним способом захисту можливого порушеного права.

Судом безпідставно не застосовано до правовідносин, що склалися положення ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України, згідно яких у випадку набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою на якій розміщені ці об`єкти. Відповідно до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

На земельній ділянці площею 4,5 га знаходиться нерухоме майно площею 50,4 кв.м. тому вона має право вимагати оформлення на своє їм`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Поза увагою залишився той факт, що відповідно до п.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурсних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна.

На замовлення відповідача – ОСОБА_1 було проведено земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта №01/06-21, що площа земельної ділянки 4,5 га за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташований готельно-відпочинковий комплекс є достатньою для функціонування за цільовим призначенням даного комплексу та забезпечення дотримання усіх необхідних для цього нормативних вимог. Однак у висновку також зазначено, що розміри земельних ділянок та їх складових обумовлюється функціональним використанням (призначенням) і обґрунтуванням раціонального (ефективного) використання землі, будівельними, протипожежними, санітарними та іншими нормами з урахуванням придатності й цінності конкретної території. Зменшення розміру земельної площі ділянки чи зміна геометричних розмірів меж земельної ділянки призведе до порушень наведених вище вимог, та неможливості експлуатації комплексу за призначенням.

Тому безпідставним є висновок суду першої інстанції в частині того, що посадовими особами Брюховицької селищної ради при вирішенні питання надання в оренду земельної ділянки площею 4,5 га не визначено та не обґрунтовано розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єкту нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці.

Також не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що Брюховицькою селищною радою при прийнятті рішення №628 від 02 липня 2015 року «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку» був порушений порядок передачі земельної ділянки в оренду, а саме без надання та відповідного затвердження документації із землеустрою, без прийняття попереднього рішення про надання дозволу на розробку такої документації, чим порушено вимоги статей 20,122,123 Земельного кодексу України.

Суд необґрунтовано зазначив, що спірна земельна ділянка, яка надана їй за оскаржуваним рішення Брюховицької селищної ради №682 від 02 липня 2015 року, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим (ст.20,21 Земельного кодексу України та ст.51 Водного кодексу України).

Суд безпідставно не прийняв до уваги те, що відповідно до паспорту водойми (який є в матеріалах справи) наявної на вказаній земельній ділянці, прибережна захисна смуга в натуру не винесена, та проект встановлення водоохоронної зони органом місцевого самоврядування не розроблявся, однак, відповідно до вимог чинного законодавства, прибережна захисна смуга водойм площею до 3 га становить 25 метрів.

Згідно з пунктами 6,10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486 межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням, зокрема, цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони,як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до ч.3,4 ст.89 Водного кодексу України об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.

У прибережних захисних смугах дозволяється реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів.

Також необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність сплати орендної плати за користування водним об`єктом.

Станом на сьогодні вона сплачує належно орендну плату за користування земельною ділянкою під водним об`єктом на підставі договору №2 оренди водного об`єкту і заборгованість по орендній платі відсутня.

Безпідставними та необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про порушення Брюховицькою селищною радою, які допущено при прийнятті рішення №628 від 02 липня 2015 року порядку передачі земельної ділянки в оренду, а саме без надання та відповідно затвердженої документації із землеустрою, без прийняття попереднього рішення про надання дозволу на розробку такої документації, такий висновок суду суперечить висновку, викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц.

У цій постанові Велика Палата зазначила, що відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

Зважаючи на викладене необґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що для укладення договору оренди їй необхідно було замовити технічну документацію із землеустрою, так як до неї перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умовах та в тому ж обсязі, що й у попереднього землекористувача – ФОП ОСОБА_3 .

Позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:08:002:0005 загальною площею 4,5 га у АДРЕСА_1 , укладений Брюховицькою селищною радою з нею 04 серпня 2015 року є неналежним способом захисту прав чи інтересу позивача.

Задоволення позову прокурора буде мати негативні наслідки майнового характеру для неї, оскільки будуть знищені об`єкти нерухомого майна, які належать їй на праві приватної власності.

З визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки зазначену ділянку не буде приведено до належного стану, оскільки залишиться чинним договір №2 оренди водного об`єкта загальна площа 1,8200 кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, який позивачем не оспорюється.

Суд не виніс ухвали про продовження строку підготовчого засідання та безпідставно відмовив у долученні до матеріалів справи висновку експерта від 14 липня 2021 №01/06-21 не зазначивши мотивів, допустив ряд порушень і норм процесуального права, зокрема, при вирішенні питання про відвід, на стадії підготовчого провадження що є самостійною підставою для скасування рішення суду.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, прокурора Сеніва О.П. та представника Львівської міської ради – Наумець А.Г. на їх заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора Львівської області відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи судом встановлено, що 02 липня 2015 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 627, у якому вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,5 га, кадастровий номер 4610166300:08:002:0005 з фізичною особою – підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 за взаємною згодою сторін. Цим рішенням земельну ділянку віднесено до земель запасу селища.

02 липня 2015 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 », відповідно до якого вирішено надати ОСОБА_1 в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 4,5 га на АДРЕСА_1 для влаштування зони відпочинку (кадастровий номер земельної ділянки 4610166300:08:002:0005). Вказано ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки до 31 грудня 2015 року та оформити у користування на умовах оренди водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці згідно зі статтею 51 ВК України до державної реєстрації договору оренди земельної ділянки. Також вказано земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням.

04 серпня 2015 року Брюховицька селищна рада уклала з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,5 га, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005 терміном на 25 років.

Відповідно до пункту 2 цього договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,5 га, з яких 4,4667 га для влаштування зони відпочинку і 0,0333 для будівництва кафе. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля, літ. «Б» (сауна) (пункт 3 договору). Згідно з пунктом 16 договору, цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки 07.01) – землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

04 серпня 2015 року за актом приймання-передачі об`єкта оренди на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 », ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 4,5 га, що знаходиться за вказаною адресою. Межі земельної ділянки встановлені в натурі (на місцевості) у визначеному законом порядку згідно з технічною документацією.

17 серпня 2015 року договір оренди зареєстрований органом реєстрації Львівського міського управління юстиції, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 10826617. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Відповідно до протоколу огляду від 04 вересня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 здійснено будівництво паркану по периметру орендованої земельної ділянки, що унеможливлює вільний доступ громадян до водного об`єкту — озера № 1.

Згідно з інформацією Державного агентства водних ресурсів України Львівського обласного управління водних ресурсів «Львівське облводресурсів», Державної екологічної інспекції у Львівській області, Брюховицької селищної ради, Державної інспекції сільського господарства в Львівській області судом встановлено, що в межах земельної ділянки, загальною площею 4,5 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, наявна водойма (ставок), яка позначена відповідно до картографічних матеріалів та генерального плану АДРЕСА_2 .

Також встановлено, що рішенням Брюховицької селищної ради від 26 грудня 2003 року № 236 надано дозвіл на розробку та виготовлення проекту відведення для оренди першого озера на АДРЕСА_3 площею 4,5 га для влаштування відпочинково-оздоровчого комплексу приватному підприємцю (далі – ПП) ОСОБА_3 терміном на 10 років.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 20 липня 2006 року № 104 затверджено проект відводу земельної ділянки, загальною площею 4,5 га на АДРЕСА_3 та надання її в оренду ОСОБА_3 , терміном на 5 років.

21 жовтня 2006 року між Брюховицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років, за яким орендар (ФОП ОСОБА_3 ) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 4,5 га, з яких 4,4667 га для влаштування зон відпочинку і 0,0333 га для будівництва кафе.

21 вересня 2007 року між Брюховицькою селищною радою та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 21 жовтня 2006 року, за яким термін оренди збільшено до 10 років.

Договір оренди землі, а також договір про внесення змін та доповнень до договору оренди землі зареєстровані у встановленому порядку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

В матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для влаштування відпочинкового комплексу на першому озері в АДРЕСА_3 , а також рішення Брюховицької селищної ради від 09 листопада 2007 року № 750, яким дозволено ПП ОСОБА_3 проектування робочого проекту та будівництва кафе-бару на 24 посадочних місць та сауни на АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що власником будівлі, літ. «Б» (сауна) за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане 16 січня 2014 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції), з 28 жовтня 2014 року власником була ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (сауни) від 28 жовтня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С. В. за № 1087), а з 25 червня 2015 року власником стала ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (сауни) від 25 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С. В. за № 636. Об`єкт нерухомого майна – сауна знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:002:0005, цільове призначення: для влаштування зони відпочинку.

21 вересня 2015 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 1279 «Про надання дозволу на облаштування прилеглої території та закріплення об`єктів благоустрою за юридичними особами в смт Брюховичі», відповідно до якого за ОСОБА_1 закріплено та надано дозвіл на облаштування прилеглої території до земельної ділянки на АДРЕСА_1 , відповідно до доданого плану – для її утримання та догляду. Зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 25 жовтня 2015 року облаштувати прилеглу територію мощенням твердим покриттям (бруківка), огорожею легких металевих конструкцій (сіткою) для запобігання її засмічення, збір атмосферних вод через дощоприймачі відвести у водовідвідну канаву, цю територію привести в належний санітарний стан.

23 березня 2017 року Державним агентством водних ресурсів України погоджено паспорти водних об`єктів: ставок площею 1,0509 га, площею 0,4396 га та площею 0,3295 га, розташовані в межах смт Брюховичі Брюховицької селищної ради Шевченківського району міста Львова Львівської області.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 04 травня 2017 року № 299 передано в оренду ОСОБА_1 : водні об`єкти – ставки загальною площею 1,8200 га (ставок площею 0,3295 га, ставок площею 0,4396 га та ставок площею 1,0509 га) на АДРЕСА_3 для рекреаційних цілей. Цим рішенням внесено зміни до договору оренди землі від 04 серпня 2015 року шляхом викладення його в новій редакції.

У зв`язку із прийняттям цього рішення, Брюховицька селищна рада та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, якою виклали договір оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року в новій редакції, а саме: договір № 2 оренди водного об`єкта від 05 травня 2017 року, за яким орендар ( ОСОБА_1 ) приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рекреаційних цілей – ставки загальною площею 1,8200 га, розташовані в межах смт Брюховичі Брюховицької селищної ради Шевченківського району міста Львова Львівської області, строком на 23 роки та 3 місяці, до 04 серпня 2040 року. Об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта – 28,55 тис. кв. м; 1,8200 га, земельна ділянка під водним об`єктом – 1,8200 га, землі під капітальною спорудою – 0,00504 га, відкриті землі – 2,6749 га, кадастровий номер земельної ділянки 4610166300:08:002:0005 (пункт 2 договору). У межах об`єкта оренди розташовані, в тому числі, об`єкти інфраструктури – нерухоме майно – будівля, літ. «Б» (сауна) (пункт 3 договору). Договір оренди водного об`єкта погоджено з Держводагенством 19 червня 2017 року, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 25 жовтня 2017 року.

Також при попередньому розгляді справи суди встановили, що судовим експертом Заяцем І. Г. проведено земельно-технічне дослідження за заявою ОСОБА_1 , за результатами якого 14 липня 2021 року складено висновок експерта № 01/06-21, яким встановлено, що площа земельної ділянки 4,5 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовано готельно?відпочинковий комплекс, є достатньою для функціонування за цільовим призначенням цього комплексу та забезпечення дотримання усіх необхідних для цього нормативних вимог (т.2 а.с.173-181).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 ЗК України, (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з пунктом «а» статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів, штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60–62 ЗК України та статтями 1, 88–90 ВК України.

Відповідно до статті 1 ВК України водний об`єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); ставок – штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Статтею 3 ВК України визначено, що до водного фонду України належать, зокрема, штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 51 ВК України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Згідно з частиною другою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа – власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Судами встановлено, що відповідачеві ОСОБА_1 в оренду передана земельна ділянка площею 4,5 га, з яких 4,4667 га – для влаштування зони відпочинку і 0,0333 га – для будівництва кафе (а.с. 16-20, т. 1).

Відповідно до статті 51 ВК України, водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Типова форма договору оренди водних об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

Задовольняючи позов прокурора суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що жодних рішень щодо зміни цільового призначення частини спірної земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови місцевою радою не приймалося.

Брюховицькою селищною радою при прийнятті рішення №628 від 02 липня 2015 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 » було порушено порядок передачі земельної ділянки в оренду, а саме без надання та відповідно затвердження документації із землеустрою, без прийняття попереднього рішення про надання дозволу на розробку такої документації, чим порушено вимоги ст.ст. 20, 122, 123 Земельного кодексу України, що також підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства у Львівській області №71/3-10-8 від 15 січня 2016.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка, яка надана гр. ОСОБА_1 за оскаржуваним рішенням Брюховицької селищної ради №628 від 02 липня 2015 року, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим (ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок укладення окремого договору оренди земельної ділянки під водним об`єктом з 01 липня 2013 року врегульований положеннями статті 51 ВК України, згідно з якою водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою; сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

Відповідно до змісту рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 627 (а.с. 23, т. 1) спірну земельну ділянку віднесено до земель запасу селища.

Доказів того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 зверталась до Брюховицької селищної ради як до розпорядника земельною ділянкою під водним об`єктом № 1 із заявою про проведення земельних торгів (аукціону) щодо вказаної земельної ділянки у матеріалах справи немає. Як і не має заяви та відповідного пакету документів, які передували прийняттю оскарженого рішення органу місцевого самоврядування та в подальшому укладенню договору оренди.

Відповідно до пункту 2 оспорюваного договору, в оренду ОСОБА_1 передана земельна ділянка загальною площею – 4,5 га, з яких 4,4667 га для влаштування зони відпочинку і 0,0333 для будівництва кафе, однак зазначений пункт договору суперечить рішенню органу місцевого самоврядування, оскільки за його змістом право будівництва кафе на частині спірної земельної ділянки не передбачене, а згідно з цим рішенням вказану ділянку надано лише для влаштування зони відпочинку, що відноситься до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до пункту 3 оспорюваного договору оренди на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля, літ. «Б» (сауна), загальною площею 50,4 кв. м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 червня 2015 року, індексний номер витягу 39704637, у той же час, як встановлено судом, спірну земельну ділянку надано ОСОБА_1 не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, а для влаштування зони відпочинку.

Слід зазначити, що оскарженим рішенням органу місцевого самоврядування передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,5 га у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно загальною площею 50,4 кв. м, а отже площа земельної ділянки, яка надана в оренду у сотні разів перевищує площу нерухомого майна, яке, в свою чергу, складає 11,2 % від площі земельної ділянки.

У данному випадку порушений принцип пропорційності та цільового призначення земельної ділянки, що передається в оренду, із врахуванням положень ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, внаслідок набуття особою у приватну власність об`єкта нерухомого майна у раніше сформованих межах земельної ділянки комунальної форми власності, про що зазначено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 щодо можливості такої особи набути права на земельну ділянку у межах площі, необхідної для обслуговування такого нерухомого майна.

Таким чином, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищує площу належної відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України, що не було дотримано.

Підстав для можливості набуття земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах саме для розміщення відпочинкової зони, а не для обслуговування розташованого на ній об`єкту нерухомого майна матеріали справи також не містять.

Крім того, суд наголошує, що в результаті прийняття оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради №628 від 02 липня 2015 року не відбулося зміни цільового призначення та функціонального використання спірної земельної ділянки.

Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 910/2942/19, які враховано під час розгялду судом першої інстанції.

Судом встановлено, що при укладенні договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:08:002:0005 загальною площею 4,5 га у АДРЕСА_1 , укладений Брюховицькою селищною радою з ОСОБА_5 04 серпня 2015 року головою селищної ради фактично самостійно змінено цільове призначення землі, чим порушено ст.20 Земельного кодексу України, оскільки віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної власди, органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за проектами землеустрою. Викладене підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства у Львівській області №71/3-10-8 від 15 січня 2016 року (т.1 а.с.35-40).

Статтею 59 ЗК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватись в користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково?дослідних робіт.

Відповідно до пунктів 15 – 17 оспорюваного договору оренди земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки 07.01) – землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Умови збереження стану об`єкту оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Отже, за рішенням Брюховицької селищної ради №628 від 02 липня 2015 року ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 4,5 га по АДРЕСА_1 , для влаштування зони відпочинку, за договором оренди від 04 черпня 2015 року, ця земельна ділянка передана в оренду для снокосіння з цільвим призначенням – землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а фактично передано в оренду землі водного фонду.

Також з огляду на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт водного фонду, а саме водойма (ставок), передача її в оренду передбачає спеціальний порядок. Відповідно до статті 51 ВК України надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта та дозволу на спецводокористування. Відповідачами не були дотриманні вимоги щодо обов`язковості укладення оспорюваного договору, оскільки в матеріалах справи містяться паспорти водних об`єктів (ставки, площею наявності паспорта об`єкта водного фонду під час 1,0509 га, 0,4396 га та 0,3295 га), які складені та погоджені 23 березня 2017 року, в той час як оспорюваний договір укладений 04 серпня 2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного по суті рішення про визнання недійсними рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року № 628 «Про надання в оренду земельної ділянки для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 » та договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4610166300:08:002:0005, загальною площею 4,5 га, розташованої на АДРЕСА_1 , укладений 04 серпня 2015 року Брюховицькою селищною радою з ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про укладення Брюховицькою селищною радою та ОСОБА_1 05 травня 2017 року додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04 серпня 2015 року, виготовлення паспортів водних об`єктів не спростовують висновків суду першої інстанції про недійсність рішення Брюховицької селищної ради від 02 липня 2015 року №628 та договору оренди від 04 серпня 2015 року через порушення процедури на момент їх прийняття.

Доводи апеляційної скарги про те, що у данному випадку не підлягають продажу, передачі в користування на конкурсних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної влансоті у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна також не знайшли свого підтвердення в суді апеляційної інстанції.

На момент ухвалення оспорюваних рішення та договору оренди (станом на 02 липня 2015 року та 04 серпня 2015 року) на земельній ділянці знаходилася нерухоме майно площею 50,4 кв.м. Інших обєктів нерухомого майна не було.

Той факт, що за час розгляду справи судами на спірній земельній ділянці було згідно висновку експерта від 14 липня 2021 року побудовано ряд об`єктів нерухомого майна, в тому числі, готельно - відпочинковий комплекс, окремі будинки, ресторан та інші об`єкти інфраструктури (фактично ділянка забудована) не свідчить про дотримання відповідачами процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України на момент ухвалення оскаржуваних рішень.

Сплата ОСОБА_1 орендної плати на даний час за користування водним об`єктом не може бути підставою для скасування законного рішення суду першої інстанції. Адже як зазначено вище суд задовольнив позов прокурора та скасував рішення Брюховицької склищної ради №628 від 02 липня 2015 року та договір оренди земльної ділянки з підстав порушення процедури передачі земельної ділянки в оренду.

У п.15 ст.51 Водного кодексу України передбачено, що в договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених цілей для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

У зв`язку з неукладенням договору оренди водного об`єкта на конкурсних засадах, як це передбачено законодавством з додержанням всіх істотних умов договору, не забезпечено здійснення контролю та охорони екологічного стану водного об`єкта, його належна експлуатація, а також здійснення відповідних покращень.

Окрім того, водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачати місця для безоплатного забезпечення прав громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям массового відпочинку.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування. Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Відповідно до протоколу огляду від місця події від 09 вересня 2016 року, а саме спірної земельної ділянки у кримінальному провадженні №120014140090002896, остання огороджена по периметру багатометровим парканом, вільний доступ до водного об`єкту – озера №1 відсутній, що викликає справедливее обурення мешканців територіальної громади і є порушенням ст.88 Водного кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно зобов`язав ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, щляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що обгородження земельної ділянки (паркан) було здійснено на виконання рішення виконкому Брюховицької селищної ради №1279 від 21 вересня 2015 року не спростовує висновок суду першої інстанції про те, що будівництво паркану по периметру орендованої земельної ділянки позбавило можливості громадян вільного доступу до водного об`єкта.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом перешої інстанції процесуального законодавства при вирішенні заяв про відвід судді не знайшли свого підтвердення в суді апеляційної інстанції.

Подані заяви ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року та 25 серпня 2021 року про відвід розглянуті судом, підстав для відводу судді визначені у статях 36, 37 ЦПК України матеріали заяв не містять, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з підстав п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України (т.2. а.с.193-212).

Доводи апеляційної скарги про не доручення судом першої інстанції висновку експерта від 14 липня 2021 №01/06-21 без зазначенням мотивів не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду першої інстанції, оскільки такий висновок експерта у подальшому був долучений в суді апеляційної інстанції, йому надана відповідна оцінка.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про протиправне позбавлення її права внаслідок задоволення позовних вимог прокурора чи обмеження у його здійсненні колегія також вважає безпідставним із наступних підстав.

По перше, рішенням суду першої інстанції не позбавлено ОСОБА_1 права на майно в розумінні ст.ст.316, 317, 319, 321, 387,388 ЦК України. Жодне майно, яке належить відповідачці на праві власності і знаходиться на спірній земельній ділянці не може бути знищено чи витребуване.

По друге, при задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним рішення Брюховицької селищної ради № 628 від 02 липня 2015 та договору оренди земельної ділянки, приведення земельної ділянки у попередній стан та зобов`язання повернути об`єкт оренди, суд враховує практику Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини у справах такої категорії.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц викладено такі правові висновки.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

– втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

– якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

– втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки – встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

У даній справі визнання недійсним рішення Брюховицької селищної ради № 628 від 02 липня 2015 та договору оренди земельної ділянки, приведення земельної ділянки у попередній стан та зобов`язання повернути об`єкт оренди, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно переданій фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонд.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Передача приватним особам таких ділянок всупереч чинному законодавству,(у даній справі без проведення земельих торгів), може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

У даній справі має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо ОСОБА_1 внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі (паркану) за власний рахунок, та повернути земельну ділянку, загальною площею 4,5 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610166300:08:002:0005 – територіальній громаді в особі Брюховицької селищної ради (правонаступником якої є Львівська міська рада) для проведення земельних торгів у порядку визначених законом. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном.

Оцінюючи наявність підстав для втручання у право відповідачів на мирне володіння майном, в цій справі колегія виходить з того, що прийняття рішення №628 від 02 липня 2015 року «Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 для влаштування зони відпочинку по АДРЕСА_1 та укладення договру оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:002:0005, без проведення земельних торгів позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). Отже, правовідносини, пов`язані з передачею земель водного форду в оренду, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка булла передана в оренду ОСОБА_1 , такому суспільному інтересу не відповідає.

Також при вирішенні даної справи слід враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

В зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки фізичні особи – відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

З огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації в цій справі переважає приватний інтерес фізичних осіб – відповідачів у збереженні земельних ділянок у незаконному користуванні.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову прокурора в повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану її представником адвокатом Дудою Іриною Петрівною - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2023 року.

Головуючий:                                                                Савуляк Р.В.

Судді:                                                                        Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.