154/4092/23

2/154/1076/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року   Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі судді

Лутая А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву СГПП «Ромашка» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ

03 жовтня 2023 року СГПП «Ромашка» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Вест-Агро» (далі ФГ «Вест-Агро»), в якому просить: 1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,08 га, кадастровий номер 0720580800:07:001:0755, що знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району, Волинської області, який укладений між ФГ «Вест-Агро» та ОСОБА_1 ; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 68689850 від 01.08.2023, прийняте державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нововолинської міської ради Віктовською Ольгою Петрівною, на підставі договору оренди землі укладеного між ФГ «Вест-Агро» та ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 січня 2009 року СГПП «Ромашка» уклало договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 , який був зареєстрований, про що вчинений запис від 16.06.2009 за № 040908200049. Предметом укладеного договору оренди стала земельна ділянка площею 2,08 га, кадастровий номер 0720580800:07:001:0755, що знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району, Волинської області, та належить орендодавцю на підставі відповідного акта на право власності на земельну ділянку.

Вказує, що відповідно до пункту 8 зазначеного договору оренди земельної ділянки строк дії договору оренди земельної ділянки становить 15 років, тобто до 16 червня 2024 року. Водночас, сторона позивача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нещодавно дізналася про те, що новим власником земельної ділянки став ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, який уклав договір оренди земельної ділянки з ФГ «Вест-Агро». Цей договір зареєстровано 03 липня 2023 року, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис. Об`єктами договору емфітевзису стала земельна ділянка площею 2,08 га, кадастровий номер 0720580800:07:001:0755, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Таким чином, на сьогодні існує подвійна реєстрація права користування однієї і тієї ж самої земельної ділянки, яка на праві власності належить відповідачу.

Враховуючи викладене позивач вважає, що укладений договір оренди земельної ділянки порушує права СГПП «Ромашка» як добросовісного орендаря та має бути визнаний недійним.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява СГПП «Ромашка» про забезпечення позову, в якій позивач просить до набрання рішенням законної сили у даній справі заборонити Фермерському господарству «Вест-Агро» вчиняти будь-які дії з приводу обробітку (в тому числі, але не виключно: посів, оранку, культивацію, рекультивацію, збирання врожаю та інші дії щодо знищення наявних посівів СГПП «Ромашка» чи заволодіння рожаю з них) земельної ділянки площею 2,08 га, кадастровий номер 0720580800:07:001:0755, що знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району, Волинської області.

Заяву обґрунтовує тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме завдання СГПП «Ромашка» значної шкоди». У зв`язку з укладенням відповідачами спірного договору оренди відбулось незаконне подвійне користування цими земельними ділянками і фактично, на місцевості це зводиться до того, що новий орендар може захопити земельну ділянку в натурі, і нею користуватися. Дії ФГ «Вест-Агро» можуть завдати значних майнових збитків позивачеві до вирішення даного спору по суті, а у разі ухвалення судового рішення за даним позовом на користь позивача, реально не відновить порушених прав позивача, оскільки на той час спірні ділянки вже можуть перебувати у фактичному користуванні відповідача ФГ «Вест-Агро», а посіви на спірній земельній ділянці, які належать СГПП «Ромашка» вже будуть знищені. Для відновлення порушених прав, позивачеві доведеться прикласти значних майнових витрат та багато часу, в тому числі для звернення до відповідного суду з позовом про стягнення збитків та звільнення земельних ділянок відповідачем ФГ «Вест-Агро». На думку позивача такі заходи забезпечення позову є збалансованими щодо інтересів сторін; наявний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, такі заходи є співмірними із заявленими позовними вимогами.

На підставі ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши письмові докази долучені до неї, суд дійшов таких висновків.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України, передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У частині шостій статті 153 ЦПК України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі письмових доказів, долучених до заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу права оренди земельної ділянки.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтував її тим, що забезпечення позову обраним ним способом направлено на недопущення настання значної шкоди СГПП «Ромашка» до вирішення даного спору по суті, яка полягатиме у знищенні посівів на спірній земельній ділянці, які належать СГПП «Ромашка». Невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, може призвести до того, що для відновлення порушених прав, позивачеві доведеться прикласти значних майнових витрат та багато часу, в тому числі для звернення до відповідного суду з позовом про стягнення збитків та звільнення земельних ділянок відповідачем ФГ «Вест-Агро».

Проте, позивачем жодним чином не підтверджено, що на спірній земельній ділянці маються посіви, належні СГПП «Ромашка», і що з моменту укладення між ОСОБА_1 та ФГ «Вест-Агро» договору оренди земельної ділянки, останнім вчинялися дії направленні на захоплення або користування спірною земельною ділянкою, знищення посівів, тощо.

Самі лише посилання на потенціальну можливість вчинення ФГ «Вест-Агро» таких дій, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним відмовити позивачу СГПП «Ромашка» у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 153, 157, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви СГПП «Ромашка» про забезпечення позову.

На ухвалу протягом 15 днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду.

Копію ухвали протягом двох днів з дня її складання направити сторонам.

Суддя  А.М.Лутай