Справа №591/1174/18

Провадження № 2/591/488/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року                                                м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі :

головуючого судді – Северинової А.С.,

       з участю секретаря судового засідання – Рудь В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми цивільну справу № 591/1174/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма «Магазин «Славутич», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на частину 74,24% частки у статутному капіталі Товариства, що становить 121460 грн, видане 20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу у Сумській області Нагорною Н.В., яке зареєстроване в реєстрі за № 5048 та у Спадковому реєстрі за № 61252363 (бланк НМІ 003495) на ім`я ОСОБА_2 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на частину 74,24% частки у статутному капіталі Товариства, що становить 121460 грн, видане 20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу у Сумській області Нагорною Н.В., яке зареєстроване в реєстрі за № 5047 та у Спадковому реєстрі за № 61252330 (бланк НМІ 003494) на ім`я ОСОБА_3 .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2021 року закрито провадження у справі.

Постановою Сумського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2021 року скасовано, а вказану справу направлено для продовження розгляду до Зарічного районного суду м. Суми.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2021 року справу передано на розгляд судді Севериновій А.С.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2021 року прийнято до провадження вказану цивільну справу та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 січня 2023 року зупинено провадження у даній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма «Магазин «Славутич», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 686/20282/21.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана постанова Великої Палати Верховного Суду оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 липня 2023 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2023 року поновлено провадження у справі, продовжено провадження зі стадії розгляду справи по суті та призначено судове засідання на 04 жовтня 2023 року.

19 вересня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Моісеєнко В.В. подав клопотання про передачу справи на розгляд іншому суду на підставі п. 1 ст. 1 ст. 31 ЦПК України, яке обґрунтовує тим, що розгляд справи №591/3946/20 відноситься до юрисдикції Господарського суду Сумської області. Предметом розгляду у даній справі є аналогічні два свідоцтва про право на спадщину за законом, які були видані спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, 03 жовтня 2023 року представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвокат Сивенко В.М. подав клопотання про закриття провадження у вказаній справі. Зазначає, що вказана справа підлягає закриттю з підстав непідсудності вказаного спору Зарічному районному суду м. Суми, оскільки постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у вищевказаній справі № 591/3946/20 було скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року і закрито провадження у цій справі у зв`язку з віднесенням вказаної справи до юрисдикції господарського суду.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Моісеєнка В.В. та відповідача ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція – це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 та інші).

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 81 ЦК України).

У статті 96-1 ЦК України передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) – це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

З огляду на наведені приписи процесуальних законів правильне визначення юрисдикції суду в справі залежить від змісту правовідносин та її учасників, а також від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи – суб`єкта господарювання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 зазначено, що за наслідком виникнення чи визнання права на спадщину з`являється право на участь в управлінні та діяльності господарського товариства, що є ознакою набуття корпоративних прав спадкоємцями, при тому, що таке набуття не пов`язане з будь-яким рішенням зборів учасників про прийняття такого спадкоємця до складу учасників товариства.

Частиною третьою статті 80 ГК України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частини перша та друга Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

У постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 200/14714/16-ц зазначено, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 зазначено, що, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог.

З матеріалів справи відомо, що відповідачі у справі є спадкоємцями ОСОБА_9 , яка була учасником ТОВ ТФ «Магазин «Славутич». Спір між позивачем та спадкоємцями ОСОБА_9 виник щодо визначення розміру часток учасників у статутному фонді товариства.

Сторони у цій справі не оспорюють відносин, що виникли у сфері регулювання спадкового права, зокрема обставин прийняття чи не прийняття спадщини, визначення кола спадкоємців тощо.

У даному випадку питання щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих відповідачам є похідним і залежить від вирішення питання щодо визначення розміру часток учасників у статутному фонді ТОВ ТФ «Магазин «Славутич».

Тому, обґрунтованим є клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвоката Сивенка В.М. про закриття провадження у вказаній справі, оскільки відносини у даному спорі є корпоративними та підлягають розгляду в господарському судочинстві.

Щодо клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Моісеєнка В.В. про передачу справи на розгляд іншому суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Зарічний районний суд м. Суми роз`яснює позивачу ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи до юрисдикції господарського суду.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України Зарічний районний суд м. Суми, як суд першої інстанції, не наділений повноваженням направляти дану справу за встановленою юрисдикцією, оскільки такими повноваженнями наділені лише суд апеляційної або касаційної інстанції.

При цьому, необґрунтованим є посилання представника позивача на п. 1 ст. 1 ст. 31 ЦПК України, як на підставу для передачі справи на розгляд іншому суду, оскільки стаття 31 ЦПК України регулює питання передачі справи з одного суду до іншого в межах територіальної юрисдикції (підсудності), що вбачається з параграфу 3 глави 2 Цивільного процесуального кодексу України, до якого віднесена стаття 31 цього Кодексу. Натомість, провадження у даній справі підлягає закриттю з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесена до юрисдикції господарського суду, тобто, в даному випадку йдеться про предметну юрисдикцію, тому положення статті 31 ЦПК України до питання регулювання предметної юрисдикції не відносяться.

Таким чином, оскільки спір, який виник між позивачем та відповідачами як правонаступниками учасників товариства є корпоративним, розгляд якого відноситься до юрисдикції господарських судів, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвоката Сивенка Валерія Миколайовича задовольнити.

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Моісеєнка Василя Володимировича про передачу справи на розгляд іншому суду відмовити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма «Магазин «Славутич», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2023 року.

                       Суддя                                   А.С. Северинова