Справа № 344/13652/15-ц

Провадження № 2/344/42/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року                                                            м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд  Івано-Франківської  області в складі:

головуючого- судді:                            Татарінової О.А.,

за участю секретаря:                          Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держава Україна про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням від 30 листопада 2010 року апеляційного суду Івано-Франківської області, що постановлене колегією суддів  у складі Стефанів Н.С., Беркій О., Соколовського В.П. по справі № 22-ц-6119/2010 р. за позовом недієздатної ОСОБА_3 (на даний час померлої, правонаступник ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11 квітня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №Д-239, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 , про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 , визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в порядку спадкування  рішення Івано-Франківського міського суду від 27.09.2010 року по справі №2-74/2010 скасовано та постановлено нове рішення, яким позов в інтересах недієздатної ОСОБА_3 задоволено. Так, основною підставою для вирішення позову ОСОБА_3 так як він вирішений, а базовою складовою для його вирішення було визнання судом недійсним договору дарування квартири посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11 квітня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № Д-239, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 , суд встановив той факт, що наче ОСОБА_4 на момент укладення цього договору не розуміла своїх дій, не керувала ними не прогнозувала наслідки їх вчинення чи невчинення, на підставі чого й визнав договір дарування квартири недійсним. Інші позовні вимоги були уже в справі наслідком, а не основою справи в цілому. Тобто суд визнав належними та допустимими доказами для встановлення договору дарування квартири недійсним висновки двох судово-психіатричних посмертних експертиз про стан здоров`я ОСОБА_4 на момент вчинення нею з ОСОБА_1 за участі приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. договору дарування квартири АДРЕСА_1 , яка до цієї дати, тобто 11.04.2003 року була на праві власності ОСОБА_5 (формально державна реєстрація про право власності на цю квартиру в законному порядку не змінена на ОСОБА_3 , однак ОСОБА_3 усупереч закону ще в 2006 році також зареєструвала право власності на 1/1 частку цієї квартири на своє ім`я, тоді ж під виглядом виконання рішення суду з квартири АДРЕСА_1 працівниками правоохоронних органів ОСОБА_1 була виселена. Тривалий час ОСОБА_1 , а також її представнику (з березня 2014 року) прийшлося з`ясовувати чи первинні медичні документи на ОСОБА_4 , на підставі яких їй провадилась посмертна судово-психіатрична експертиза, були дійсними. З`ясувалося, що медична карта №07-2874 та вкладка № НОМЕР_1 (на 13 аркушах) до медичної карти №07-2874 амбулаторного хворого ОСОБА_4 за актом №382 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи на ОСОБА_4 , 1927 р.н. та за актом № 292 амбулаторної посмертної судової-психіатричної експертизи на ОСОБА_4 , 1927 р.н., являються виданими Івано-Франківською обласною лікарнею радянсько-партійного активу. Саме такий медичний документ (вкладка до медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 ) містить записи за 2000-2003 роки, які вказують про те, що ОСОБА_4 страждала психіатричними захворюваннями. В той же час виник сумнів щоби неіснуюча в 2000-2003 роках Івано-Франківська лікарня радянсько-партійного акту могла б вести первинну медичну документацію на хвору ОСОБА_4 , адже в цій лікарні ні штату лікарів, ні для цієї лікарні приміщення, реєстратури, архіву тощо в 2000-2003 роках не існувало, а тому вбачалося, що так звана вкладка №07-2874 до медичної карти №07-2874 амбулаторного хворого ОСОБА_4 є підробленими невстановленими особами первинними медичними документами на ОСОБА_6 , щоб на підставі цих медичних документів зробити дві посмертні судово-психіатричні експертизи стану здоров`я ОСОБА_4 , що завершилися актами №382 та №292, а на основі цих актів заволодіти квартирою АДРЕСА_1 , якою законно на праві власності володіла з 11.04.2000 року ОСОБА_1 . З метою, щоби довести, що в справі № 22-ц-6119/2010 р. апеляційним судом Івано-Франківської області скоєно злочин, наслідком якого може бути процесуальна дія для потерпілої ОСОБА_1 в цивільній даній справі про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, в кінці 2014 року прокурору міста Івано-Франківська було подано представником ОСОБА_1 відповідне повідомлення про скоєння кримінально-караного правопорушення у справі, що вирішена як справа № 22-ц-6119/2010 р.  Повідомлення для досудового слідства на факт скоєння злочину у справі № 22-Ц-6119/2010 р. апеляційного суду Івано-Франківської прокурором було надіслано за підслідністю в Івано-Франківський МВ УМВС в Івано-Франківській області, де воно було 01.01.2015 року внесене в ЄРДР за №12015090010000016. В результаті проведеного досудового слідства на той факт, що в справі № 22-ц-6119/2010 р. апеляційного суду Івано-Франківської області скоєно злочин, провадженням №12015090010000016 в кримінальному судочинстві, розпочатому 01.01.2015 року, слідством встановлено, що дійсно з 1989 року Івано-Франківської лікарні радянсько-партійного активу в м.Івано-Франківську не існує, а раз так, то в будь-якому разі вкладка №07-2874 (на 13 аркушах) до медичної карти №07-2874 амбулаторного хворого ОСОБА_4 є підробкою, медична карта №07-2874 на ОСОБА_6 протягом 2003-2008 років не могла бути виданою з архіву Івано-Франківської лікарні радянсько-партійного активу. В результаті досудових слідчих дій ОСОБА_1 отримала статус потерпілої. Таким чином ОСОБА_1 отримала  право як потерпіла на відповідний позов до  держави про відшкодування майнової шкоди з підстави скоєння щодо неї злочину відповідно до ст. 1177 ЦК України.

Крім цього правовими підставами для пред`явлення та задоволення позову є ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, за аналогією права правовою підставою на позов є й ст. 1170 ЦК України.

ОСОБА_1 заподіяно прямої майнової шкоди, так і непрямої - збитків втраченої вигоди, ці види шкоди підлягають повному відшкодуванню в цінах моменту постановлення судом судового рішення (абз. 2 ст. 1192 ЦК України). Таким чином пряма майнова шкода від скоєного злочину, що завдана ОСОБА_1 становить 1 276 300 грн., збитки (шкода) втраченої вигоди з 01.12.2010 року по 01.08.2015 року становить 4 544 960 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.12.2015 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, до набрання законної сили рішенням у справі позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної психіатричної лікарні № 1, Івано-Франківського обласного психоневрологічного диспансеру, Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук Світлани Дмитрівни про визнання незаконними та недійсними записів лікаря-психіатра Івано-Франківської обласної державної психіатричної лікарні № 1 Шевціва Р.Б. в амбулаторну карточку ОСОБА_4 про її психічне захворювання, визнання незаконним та недійсним акт посмертної судово-психіатричної експертизи № 282 від 01.08.2005 року, визнання незаконним та недійсним акт посмертної судово-психіатричної експертизи від 15.04.2010 року, визнання дійсною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.07.2003 року за № 4495 на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , визнання дійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 11.04.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Угрин Л.А. та укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зобов`язання забрати з квартири АДРЕСА_1 речі, виселитись з квартири, віддати ключі від квартири, покладення заборгованості за комунальні та інші послуги по квартирі на ОСОБА_2 , визнання незаконним свідоцтва про прийняття спадщини за законом № 6-442 виданого 31.10.2013 року ОСОБА_2 .

Ухвалою Івано-Франківського міського Івано-Франківської області від 11.08.2022 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

12.09.2022 року представником позивача подано до суду заяву про часткові зміни підстав позову з залишенням без змін раніше викладених та обґрунтованих підстав позову (т.1 229-235).

22.02.2022 року представником позивача подано до суду заяву про зміну підстав позову. Представником позивача зазначається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за № Д-239, згідно з ним ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена повноваженнями Івано-Франківського ОБТІ від 03.07.2003 року, а саме квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у право приватної власності ОСОБА_1 , тобто їй держава 03.07.2003 р. визнала право власності на цю квартиру, а тому і передала її у власність ОСОБА_1 , а саме 1/1 частку в квартира АДРЕСА_1 (підстава: договір дарування / Д-239/ від 11.04.2003, приватний нотаріус Угрин Л.А). Обставину доводить витяг про право власності на нерухоме майно з відповідного державного реєстру. ОСОБА_4 в ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Рішенням суду визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано- Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за № Д-239, згідно з яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .

Назване рішення невиконуване тому, що ним не здійснено ефективного правового захисту права, яке могло бути порушеним, бо визнання недійсним договору дарування квартири не тягне за собою витребування квартири з чужого незаконного володіння, тому за таким рішенням перереєструвати право власності на квартиру було неможливо. Квартира продовжувала перебувати у власності ОСОБА_1 .

В рішенні Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2021 р в справі № 344/3181/14-ц (роздруківка з ЄДРСР додана, бо іншого рішення судом видано не було) встановлені певні преюдиціальні дані, тобто вбачається, що саме цей суд для прийняття рішення від 14.07.2006 року фактично спробував украсти квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в право приватної власності ОСОБА_1 , створив первинну медичну документацію щодо ОСОБА_4 - власника квартири до середини 2003 року, адже з урахуванням принципу преюдиціальності з названого рішення встановлюється, що для проведення ОСОБА_4 посмертної судової експертизи первинної медичної документації неіснувало узагалі (лише на її підставі така експертиза була б можлива), в т.ч. цей суд додатково дозволив експертам ЛОДКПЛ доповнити первісну експертизу, що здійснена в м.Івано-Франківську з урахуванням показів свідків, що неприпустимо узагалі, при тому усьому експерти ЛОДКПЛ доповнили експертизу саме показами свідків. Первісна експертиза (в Івано-Франківську), як вбачається, проведена на підставі медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 № 07-2874, вкладки до медичної карти амбулаторного хворого №07-2874 ОСОБА_4 на 13 аркушах. Медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_4 № 07-2874 не могла містити записів після літа 1988 року, коли припинилася Івано-Франківська обласна лікарня радянсько-партійного активу.

Тому очевидно, що цю вкладку створив Івано-Франківський міський суд. Отже, слід все таки визнати, що в один з днів грудня 2006 року квартира АДРЕСА_1 з приватної власності ОСОБА_1 була свавільно украдена при тому усьому, що навіть ОСОБА_1 було фактично виселено з названої квартири, хоча на цей рахунок не існує жодного судового рішення, Таким чином, слід визнати, що саме по собі визнання судом недійсним правочину щодо нерухомого майна не припиняє права власності на нерухоме майно, отримане на виконання названого правочину, бо для повернення майна отриманого у власність за таким правочином обов`язково необхідне витребування майна з чужого незаконного (чи безпідставного) володіння. Тому для правильного (справедливого) вирішення питання відшкодування ОСОБА_1 шкоди, просить з державного бюджету України відшкодувати ОСОБА_1 шкоду, заподіяну рейдерством осіб, що виконують функції держави, що заподіюється з 09.11.2006 року унаслідок до цього часу чітко і однозначно не встановлених дій державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в аспекті, що вони правильні і ними виконано рішення суду, яким визнано недійсним договір дарування квартири посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за №Д-239, згідно з яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 при тому усьому, що на названу квартиру право власності з 03.07.2003 року державою визнано за ОСОБА_1 і воно зареєстроване в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 909351, видавник - Івано-Франківське ОБТІ) і це право власності незаконним чи безпідставним в установленому для цього порядку не визнавалось, квартира з незаконного володіння ОСОБА_1 в установленому порядку також не витребувана, тому просить стягнути в користь ОСОБА_1 75000 доларів США з держави Україна, тобто безспірно з бюджету держави Україна в користь ОСОБА_1 списати 75000 доларів США на відшкодування прямої шкоди, заподіяної ОСОБА_1 особами (особою), що виконують (що виконує) функції держави та  відшкодувати ОСОБА_1 заподіяну непряму шкоду, в основі якої втрачена вигода з 09.11.2006 р. по 300 дол. США за кожний місяць, тобто безспірно з бюджету держави Україна в користь ОСОБА_1 списати станом на 09.02.2023 рік 58 000 дол. США на відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 особами (особою), що виконують (що виконує) функції держави.

Ухвалою Івано-Франківського міського Івано-Франківської області від 19.04.2023 року замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної злочином первісних відповідачів – Державну судову адміністрацію України, Державну казначейську службу України на належного відповідача - Держава Україна.

16.05.2023 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що в позовній заяві позивач зазначає про заподіяну йому пряму та непряму шкоду внаслідок незаконних дій осіб, що виконують функції держави, а саме суддів Івано-Франківського міського та апеляційного судів, які приймали рішення по справі щодо визнання договору дарування квартири недійсним. Представником позивача зазначається, що правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відновідне рішення вищестоящих посадових осіб органу державної влади. У рамках даного спору, жодні дії та/чи бездіяльність Міністерства юстиції України не завдали позивачу шкоди, тобто коло учасників справи, а саме відповідачі визначені позивачем на власний розсуд, без належних обгрунтувань. Позивач, стверджуючи, що Міністерство юстиції є належним представником Держави у даній справі, не визначає, яким саме Законом України або іншим нормативно-правовим актом передбачено компетенцію та повноваження Міністерства юстиції України діяти від імені Держави Україна у справах про відшкодування шкоди, завданої неправомірними, на його думку, рішеннями судів. Враховуючи наведене просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України  відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2023 року позов підтримав, просив про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що 07.06.1993 року Івано-Франківським ОБТІ видано технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (т.2 а.с.233-236). 

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ від 03.07.2003 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування Д-239 від 11.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Угрин Л.А. в розмірі частки 1/1 на трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.244). 

Згідно акту № 282 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 , 1927 року народження, ОСОБА_4 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворіла хронічним стійким розладом психіки у вигляді атеросклеротичної судинної деменції. Зазначене захворювання позбавляє підекспертну ОСОБА_4 , здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, як на період часу підписання заповіту 14 березня 2000 року так і на період часу дарування квартири 11 квітня 2003 року (т.1 а.с.16-17).     

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ 09.11.2006 року за ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 14.07.2006 року (справа №2-117/2006 року)  зареєстровано право приватної власності на трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.26). 

З акту №292 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи на досліджувану ОСОБА_4 , 1927 року народження, проведеною  Комунальним закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» від 15.04.2010 року, встановлено, що  ОСОБА_4 хворіла стійким хронічним психічним розладом у формі розладу особи і поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, атеросклероз), з наростаючим дементним синдромом і не могла на час підписання заповіту, посвідченого 14.03.2000 року та договору дарування квартири посвідченого 11.04.2003 року розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.1 а.с.18-23).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.09.2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним правочину і визнання права власності на спадкове майно відмовлено (т.1 а.с.159-162).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2010 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 14 березня 2000 року і посвідчений державним нотаріусом першої Івано-Франківської державної контори Стецьків М.І., згідно з яким ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно ОСОБА_7 . Визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за №Д-239, згідно з яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с.24-25).

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011 року рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року залишено без змін (т.1 а.с.167-168)

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 25.03.2013 року (т.1 а.с.27).

З постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук Світлани Дмитрівни, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_8 , ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. В ході судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги і остаточно просить суд визнати протиправними дії обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" здійснені в 2006 році щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; визнати протиправними дії державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. щодо видачі у порядку спадкування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , щодо здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , скасувати рішення за 2013 рік про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; зобов`язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації за 2006 рік права власності за ОСОБА_3 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 та про скасування державної реєстрації за 2013 рік права власності за ОСОБА_2 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . 

Так, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.140-149).

01.01.2015 року слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в області Брич І.В. складено повідомлення потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_1 про прийняття заяви та початок досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12015090010000016 від 01.01.2015 року  (т.1 а.с.13).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.05.2015 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 6-442, виданого 31.10.2013 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. за ОСОБА_2 31.10.2013 року зареєстровано право приватної власності в розмірі часток 1/1 на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 84 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.28-29).    

30.05.2015 року ОСОБА_1 вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого (т.1 а.с.14).

З листа т.в.о. головного лікаря МДКЛ Вітовської Л. від 10.08.2015 року встановлено, що в дитячій лікарні немає даних про те, з якого часу створена Івано-Франківська обласна лікарня радянсько-партійного активу четвертого ГУ МОЗ УРСР; відповідно до записів в трудових книжках колишніх працівників ОЛК видно, що Івано-Франківська обласна лікарня радянсько-партійного активу четвертого ГУ МОЗ УРСР перейменована на обласну лікарню №2 рішенням Івано-Франківського облвиконкому від 15.08.1989р. за №127; наказом Івано-Франківського обласного відділу охорони здоров`я від 02.08.1990р. №68 «Про реорганізацію обласної лікарні №2 в дитячу міську лікарню на 150 ліжок» з 15.08.1990р. створено дитячу міську лікарню і передано архів; Івано-Франківській міській дитячій клінічній лікарні надано статус лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я, юридичної особи, яка має окремий баланс, свою печатку, штамп та розрахункові рахунки в банку. Лікарня перебуває в безпосередньому підпорядкуванні Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні; медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_4 1927р.н. не збереглася (т.1 а.с.15).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12.10.2015 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року  у справі №809/1722/14 залишено без змін (т.1 а.с.150-158).

З листа заступника начальника ГУНП в Івано-Франківській області Генсіровського Т.В. від 26.11.2015 №8/1141 на запит суду, встановлено, що кримінальне провадження №12015090010000016, розпочате 01.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, 31.07.2015 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.1 а.с.201). 

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.12.2021 року в позові ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної психіатричної лікарні № 1, Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради», Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні про визнання незаконними та недійсними записів лікаря-психіатра Івано-Франківської обласної державної психіатричної лікарні № 1 Шевціва Р.Б. в амбулаторну карточку ОСОБА_4 про її психічне захворювання, визнання незаконним та недійсним акт посмертної судово-психіатричної експертизи № 282 від 01.08.2005 року, визнання незаконним та недійсним акт посмертної судово-психіатричної експертизи від 15.04.2010 року відмовлено (т.1 а.с.210-224).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Посилання позивача в обґрунтування позову на те, що вкладка № НОМЕР_1 до медичної карти №07-2874 амбулаторного хворого ОСОБА_4 є підробленими невстановленими особами первинними медичними документами на ОСОБА_6 , на підставі яких проведені дві посмертні судово-психіатричні експертизи стану здоров`я ОСОБА_4 , за актами №382 та №292 належними доказами не доведено. Крім того, такі обставини були предметом розгляду Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної психіатричної лікарні № 1, Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради», Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні про визнання незаконними та недійсними записів лікаря-психіатра Івано-Франківської обласної державної психіатричної лікарні № 1 Шевціва Р.Б. в амбулаторну карточку ОСОБА_4 про її психічне захворювання, визнання незаконним та недійсним акт посмертної судово-психіатричної експертизи № 282 від 01.08.2005 року, визнання незаконним та недійсним акт посмертної судово-психіатричної експертизи від 15.04.2010 року.

Також, Івано-Франківський окружний адміністративний суд досліджував обставини  дій обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Суд вважає безпідставним посилання позивача на норми ст.1177 ЦК України виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В той же час, 31.07.2015 року кримінальне провадження №12015090010000016 від 01.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України

Відповідно до статті 16 ЦК України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання  шкоди неправомірними діями органів державної влади та причинного зв`язку між ними.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позову  ОСОБА_1 до Держава Україна про відшкодування шкоди слід відмовити за необгрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держава Україна про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                         Татарінова О.А.                    

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2023 року