ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2748/21 Номер провадження 11-кп/814/1333/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

потерпілого – ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021170470000187 за апеляційною скарг ою прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Білики Полтавського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286-1 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки з визначенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду 30000 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

25 липня 2021 року приблизно о 01 годині, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , в смт. Білики Полтавського району Полтавської області, здійснюючи поворот ліворуч, поруч із домоволодінням АДРЕСА_2 , в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, не переконався в безпечності свого маневру та у відсутності небезпеки іншим учасникам руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тілесні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді вкрай тяжкої поєднаної краніо-торако-абдоміно-скелетної травми, ЗТГК, множинних фрагментарних (флотуючих) переломів ребер, післятравматичної нестабільності ГРК, контузії лівої легені, післятравматичного пульмоніту, лівобічного травматичного гемопневмотораксу, лівобічного гемоплевриту, пневмотораксу, двобічного гнійного ендобронхіту І-ІІ ст, забою серця СН0 ст, ЗЧМТ, струсу головного мозку, закритої травми живота, розриву селезінки, забою нирок, сечового міхура, гематоми нижньої повіки правого ока, субкон`юктивального крововиливу лівого ока, перелому поперечних відростків 1-4 хребців справа та остистого відростка ТН7 хребця, перелому 2 ребра справа, перелому бокової маси крижня зліва, перелому обох лобкових кісток та лівої сідничної кістки зі зміщенням.

На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч.2 ст. 286-1 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 5 років та обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши під варту в залу суду. В іншій частині вирок залишити без змін.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд безпідставно звільнив обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_9 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп`яніння, що виключає застосування до нього ст. 75 КК України.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України, потерпілого, який вказав про відсутність претензій до обвинуваченого та просив суворо не карати, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, за яким його засуджено, є правильним, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах та учасниками не оспорюється.

При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілого.

Отже, судом першої інстанції враховані всі обставини, встановлені під час судового провадження.

Разом з цим доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними.

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч. 1 ст. 413 цього Кодексу, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Відповідно до положень ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння і вказані обставини ніким з учасників не оспорюються, тому звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, у даному випадку, не допускається.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання не відповідає чинним нормам ст.75 КК України, а тому, відповідно до ст.65 цього Кодексу, ОСОБА_9 повинно бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі.

Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині звільнення від відбування покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а отже апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Щодо прохання захисника про призначення ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, необхідно зазначити, що стороною захисту апеляційні скарги на вирок суду не подавалися про пом`якшення покарання, а враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, те, що злочин вчинено в стані алкогольного сп`яніння, наслідки його дій, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до призначеного ОСОБА_9 покарання ст. 69 КК України. При цьому ст. 69 КК України передбачає призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у той час як впродовж судового та апеляційного розгляду справи крім щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, інших обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують покарання колегією суддів не встановлено.

       Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2022 року щодо ОСОБА_9 - в частині звільнення від відбування покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 вважати засудженим за ч.2 ст. 286-1 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами 5 років.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту його затримання.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4