ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 рокусправа № 380/19617/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 39816845), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 016067 від 21.06.23 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що отримав постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №ПШ016067 від 21.06.2023. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є Акт №348875 від 21.04.2023. В акті вказано на порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: незабезпечення водія заповненими тахокартами за період від 24.03.2023 по 20.04.2023 (наказ МТЗУ №385 від 24.06.10), за яке передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. В ТТН зазначено транспортний засіб, номерний знак, особу водія, маршрут перевезення, документи на вантаж, сторони договору перевезення - вантажовідправник, вантажоодержувач та перевізник, яким є Приватне підприємство фірма «Ураган». Позивач зазначає, що транспортний засіб знаходився у користуванні ППФ «Ураган» за домовленістю з позивачем, а документи на транспортний засіб з відома та з погодження позивача знаходились у ППФ «Ураган», а саме у водія ОСОБА_2 . Тому, позивач не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», до якого застосовуються адміністративно-господарський штраф. З огляду на наведене, позивач вважає постанову №ПШ016067 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 25.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що 21.04.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №000301 від 14.04.2023 проводилася рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Актом №348875 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.04.2023, зокрема встановлено, таке: «Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначає, що повідомлення про розгляд справи від 08.05.2023 за №32432/31/24-23, направлено на адресу позивача. Факт направлення даного повідомлення підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 17.05.2023 та списком рекомендованих відправлень №6575. Згідно трекінгу відправлень вказане повідомлення було особисто вручено одержувачу завчасно до розгляду справи про порушення. 21.06.2023 відбувся розгляд справи про порушення, в результаті якого Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ016067. Відповідач звертає увагу суду, що на підтвердження своєї позиції позивачем не надано ні нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу, ні акта прийому-передачі орендованого майна, ні заявки на виконання перевезення, ні підтвердження оплати за договором. Також, позивачем не надано інформації про трудові, орендні правовідносини або ж інші відомості, які могли б бути враховані під час проведення рейдової перевірки. З огляду на вказане, відповідач стверджує про правомірність притягнення позивача до відповідальності.

Від позивача надійшов відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позовні вимоги. До відповіді на відзив позивачем долучено копію договору найму (оренди) транспортного засобу №1 від 01.04.2023.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 .

Також, спеціалізований напівпричіп марки GENERAL TRAILERS, номерний знак НОМЕР_3 , належить ОСОБА_1 .

Між ОСОБА_1 та ПП фірма «Ураган» укладено Договір найму (оренди) транспортного засобу від 01.04.2023, згідно якого транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 передано в найм (оренду) ПП фірма «Ураган» строком на 21 місяць. Вказаний договір не є нотаріально посвідчений.

21.04.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №000301 від 14.04.2023, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час такої перевірки о 10 год. 20 хв. 21.06.2023 були зупинені транспортний засіб марки тягач «VOLVO FH12», номерний знак НОМЕР_2 та напівпричіп марки GENERAL TRAILERS, номерний знак НОМЕР_3 .

Актом зафіксовано, що «під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час здійснення вантажних перевезень (дерев?яна гранула) згідно ТТН №3 від 21.04.2023, перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме заповненими тахокартами за період з 24.03.2023 по 20.04.2023 (Наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010). Бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період відсутній. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки необхідних документів. Пояснення водія про причини порушень: фірма не забезпечила».

Акт перевірки підписаний водієм ОСОБА_2 .

Як слідує з довідки №14/08-14 від 14.08.2023, виданої ПП фірма «Ураган», ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) працює в ППФ «Ураган» на посаді водія-експедитора вантажного автомобіля у міжнародному сполученні з 23.11.2010.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної від 21.04.2023, долученої відповідачем, автомобільним перевізником зазначено ПП фірма «Ураган».

Позивачу надсилалося повідомлення №32432/31/24-23 від 08.05.2023 про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

21.06.2023 відбувся розгляд справи про порушення. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову №ПШ016067 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення ст.ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись зі згаданою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення №103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 15 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України 02.12.2021 №1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Оцінюючи правомірність спірної постанови від 21.06.2023 №ПШ016067, суд зазначає таке.

За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За текстом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною 2 даної статті визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. № 363 (далі Правила № 363) товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.1. Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно з частиною 3 статті 48 Закону №2344-ІІІ при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Так, фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ згідно оскаржуваної постанови стало те, що під час здійснення вантажних перевезень (дерев?яна гранула) згідно ТТН №3 від 21.04.2023, перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме заповненими тахокартами за період з 24.03.2023 по 20.04.2023 (Наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010). Бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період відсутній.

Такий висновок зроблено в акті перевірки від 21.04.2023 №348875.

Водночас, аналізуючи вищенаведені положення законодавства, дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за порушення ст. ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах №640/39442/21 та №560/514/22 відповідно, а також від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.

Така позиція узгоджується також із висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловленими у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №910/7554/19, в якій встановлено, що перевізником у спірних правовідносинах є товариство, яким отримано транспортний засіб на підставі укладеного договору суборенди, та яким вчинено порушення, що полягає у перевищенні транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, яке встановлено внаслідок проведення Укртрансбезпекою габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля.

Проаналізувавши зібрані у справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено факту вчинення позивачем спірного правопорушення і, що саме він виступав автомобільним перевізником, виходячи з наступного.

Актом перевірки зафіксовано загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Також, в акті перевірки вказано інформацію про водія, про автомобільного перевізника згідно даних ТТН №3 від 21.04.2023.

Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Висновок відповідача про те, що перевізником виступає позивач ґрунтується лише на тому, що автомобіль, яким здійснювалось перевезення зареєстровано за ОСОБА_1 .

Проте, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Відповідний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.

Між тим, у товарно-транспортній накладній від 21.04.2023, долученій самим же відповідачем зазначено, що автомобільним перевізником є ПП фірма «Ураган».

Необхідно зауважити, що норми статті 16 Закону України «Про дорожній рух» надають право власнику автомобіля, або водію довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування.

При цьому, факт передачі такого автомобіля в користування може бути підтверджено наявністю відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не вимагає від особи оформляти будь-які додаткові документи.

З акту перевірки від 21.04.2023 №348875 слідує, що на момент проведення перевірки, водієм ОСОБА_2 надано для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на тягач VOLVO, номерний знак НОМЕР_6 та НОМЕР_7 на напівпричіп GENERAL TRAILERS, номерний знак НОМЕР_3 .

Більше того, як встановлено судом з довідки №14/08-14 від 14.08.2023, виданої ПП фірма «Ураган», ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) працює в ППФ «Ураган» на посаді водія-експедитора вантажного автомобіля у міжнародному сполученні з 23.11.2010.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06.07.2023 у справі №560/514/22.

На думку суду, сама по собі належність на праві власності тягача VOLVO, номерний знак НОМЕР_6 та напівпричіпа GENERAL TRAILERS, номерний знак НОМЕР_3 , позивачу не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 21.04.2023 позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажів на замовлення та, що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, та встановлені у справі обставини вказують на те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення про накладення штрафу на позивача за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, оскаржувана постанова від 21.06.2023 №ПШ016067 прийнята необ`єктивно (без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення), без доведення обставин належними і достатніми доказами, тому є протиправною і підлягає скасуванню.

За таких обставин суд дійшов переконання, що позов необхідно задовольнити.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.06.2023 №ПШ016067.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

          СуддяБратичак Уляна Володимирівна