ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Справа № 160/14608/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар     М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та   зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» на підставі поданого ним рапорту від 05 квітня 2023 року;

- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за своєю матір?ю ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні правовідносини склалися з приводу законного права позивача, як військовослужбовця звільнитися з військової служби у Збройних Силах України у зв`язку з сімейними обставинами.  05.04.2023 позивач  звернувся з рапортом про звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за своє матір`ю ОСОБА_2 , яка згідно з медичним висновком №72 рішення лікарсько-консультативної комісії від 31.03.2023 потребує постійного стороннього догляду. Згідно з довідкою голови правління ОСББ «Промінь-25» від 31.03.2023 позивач проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому рапорт було розглянуто та погоджено офіцером юридичної служби старшим лейтенантом юстиції В. Котенко, про що поставлено резолюцію від 19.04.2023 «Відповідає вимогам чинного законодавства України: пп. «г» пункт 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо підстави, звільнення з військової служби під час воєнного стану: («у зв`язку здійснення постійного догляд хворою матір`ю»). Але командиром ВЧ НОМЕР_1 повернуто документи та зазначено, і в наданих копіях документів відсутній повний пакет документів, який надав би підстави для звільнення, але не зазначено, яких саме документів не достатньо для звільнення. Позивач вважає, що йому необґрунтовано відмовлено у звільненні з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», так як позивачем подано повний пакет документ а саме: рапорт на звільнення від 05.04.2023, нотаріально завірену копію паспорту ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію паспорту ОСОБА_2 , нотаріально завірену копію свідоцтва про народження, оригінал медичного висновку №72 рішення лікарсько-консультативної комісії від 31.03.2023, оригінал довідки Голови правління ОСББ «Промінь-25» від 31.03.2023, нотаріально завірену копію РНКОПП ОСОБА_3 . Не погоджуючись з відмовою суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

03.08.2023 представником відповідача надано відзив на позов,   в якому останній заперечує щодо заявлених позовних вимог та зазначає, що позивача взято на військовий облік 04.01.2023 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 25.02.2022 під час загальної мобілізації та призвано на військову службу. Позивач пропустив строк звернення до суду у справах про прийняття на публічну службу та звільнення з військової служби, оскільки на дату призову на службу та дату звернення до суду про звільнення вже мав матір, яка потребує постійної сторонньої допомоги. Позивач, який військовозобов`язаним, не скористався відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" законним правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, та не відноситься до категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Таким чином, позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, строк військової служби в календарному обчисленні встановлений діючим законодавством складає - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 на посаді гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону та був призваний на військову службу під час загальної мобілізації.

Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданим 12.04.1975, ОСОБА_2 ,  є матір`ю позивача.

31.03.2023 комісією КНП «Нікопольский ПМСД» НМР у складі трьох лікарів складено Висновок № 72 про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає стронньої допомоги  постійно.

Відповідно до долученої до матеріалів справи довідки про склад сім`ї та прописку, виданої головою правління ОСББ «Промінь-25» від 31.03.2023, позивач проживає та зареєстрований за адресою:   АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.04.2023 позивачем подано рапорт до командира ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка згідно з медичним висновком №72 рішенням лікарсько-консультативної комісії від 31.03.2023 потребує постійного стороннього догляду, який погоджено офіцером юридичної служби старшим лейтенантом юстиції В. Котенко, про що поставлено резолюцію від 19.04.2023 «Відповідає вимогам чинного законодавства України: пп. «г» пункт 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо підстави, звільнення з військової служби під час воєнного стану: («у зв`язку здійснення постійного догляду за хворою матір`ю»).

Проте, на підставі листа командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4  від 30.05.2023  №3916 позивачу повернуто документи та зазначено, що в наданих копіях документів відсутній повний пакет документів, який би надав підстави для звільнення.

Вважаючи протиправною дії відповідача щодо не звільнення його з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи доводи відповідача щодо порушення позивачем  строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини, що стали підставою для звернення до суду з цим виникли після отримання позивачем листа командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4  від 30.05.2023  №3916.

До суду позов подано засобами поштового зв`язку 20.06.2023 та зареєстровано судом 27.06.2023.

Таким чином, позивачем не порушено строк звернення до суду з цим позовом.

Обставина, на яку посилається відповідач, що на час призову на військову службу позивач не скористався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не заслуговує на увагу, оскільки рішення про те, що   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає постійно стронньої допомоги  прийнято лише 31.03.2023, коли позивач вже проходив військову службу.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено військовий стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022     оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі -Закон № 2232-ХІІ)     здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною першою     статті 4 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом, зокрема,  призову громадян України на військову службу.

Підпунктом "г" пункту 2 частини 4     статті 26 Закону № 2232-ХІІ     передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого     Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі – Положення)     військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої     статті 26   Закону №2232-ХІІ     у військових званнях до майстер-сержанта (майстер - старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена     наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170     (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення.

Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV     Інструкції №170     звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 Інструкції №170     передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено     постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413     та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої     статті 26 Закону №2232-ХІІ, подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення з військової служби через сімейні обставини відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням   належних документів на підтвердження   наявності таких обставин.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами до командира ВЧ НОМЕР_1 , з наданням усіх необхідних документів на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю – ОСОБА_2 , який погоджено офіцером юридичної служби старшим лейтенантом юстиції В. Котенко, про що поставлено резолюцію від 19.04.2023 «Відповідає вимогам чинного законодавства України: пп. «г» пункт 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо підстави, звільнення з військової служби під час воєнного стану: («у зв`язку здійснення постійного догляд хворою матір`ю»).

Таким чином, у відповідача  були відсутні правові підстави для відмови у звільнені позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4     статті 26 Закону № 2232-ХІІ     на підставі рапорту ОСОБА_1 від 05.04.2023.

Листом командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 30.05.2023 №3916 повернуто документи, оскільки в наданих копіях документів відсутній повний пакет документів, який би надав підстави для звільнення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наведену в листі командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.05.2023 №3916 мотиви суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням положень норм чинного законодавства зауважує, що у разі відмови у задоволенні рапорту позивача, відповідач мав вказати конкретний перелік документів, яких не вистачає.

На підставі частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність протиправних дій відповідача щодо повернення рапорту позивача та невидачі наказу про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 за сімейними обставинами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії     є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1   статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України    при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією №32528798800007071490 від 09.06.2023.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 07880837) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» на підставі поданого ним рапорту від 05.04.2023.

Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

                      Суддя                                                     М.В. Бондар