ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: № 22-ц/821/1600/23 № 22-ц/821/1040/23Головуючий по 1 інстанції Здоровило В.А.

Справа № 690/352/22 Категорія: 310020000 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Гончар Н.І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційні скарги – представник ОСОБА_3 – адвокат Держан Валентина Василівна,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_3 – адвоката Держан Валентини Василівни на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 травня 2023 року та на додаткове рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання,

в с т а н о в и в:        

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Ватутінського міського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що позивач та відповідач є батьками повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі сторони перебували з 2003 по 2020 роки. На даний час їх дочка навчається в університеті бізнесу у Вроцлаві. Вказує, що дочка навчається на денній формі навчання, не працює, потребує матеріальної допомоги. Зазначає, що матеріальне становище позивача не дозволяє в повній мірі утримувати повнолітню дочку. Вважає, що відповідач має змогу матеріально допомагати дитині, оскільки є працездатним.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду, а саме з 09.08.2022 і до закінчення нею навчання, але не довше як до досягнення нею 23 років.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто із ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто два) грн 40 коп.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідач є особою працездатного віку, доказів, які б виключали його працездатність та звільняли б від обов`язку утримувати дитину на час навчання, суду не надано. Отже, суд дійшов висновку про спроможність відповідача працювати та надавати своїй повнолітній дочці матеріальну допомогу у зв`язку з навчанням.

Разом з тим, приймаючи рішення щодо розміру аліментів, суд взяв до уваги доводи відповідача про наявність у нього ще однієї дитини від іншого шлюбу, яка на теперішній час є малолітньою, що підтверджується наданою разом з відзивом копією свідоцтва про народження дитини, і з урахуванням цієї обставини та беручи до уваги, що Сімейним законодавством не передбачено, що розмір аліментів, які стягуються на утримання повнолітньої дочки, зумовлений розміром прожиткового мінімуму, вважав справедливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дочки у розмірі 2500,00 грн щомісячно до закінчення навчання.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що згідно з договором дарування квартири від 30.10.2020 відповідач ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_5 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, зазначений договір дарування не є підставою для звільнення від сплати аліментів, оскільки не є тотожним із договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, передбаченим Сімейним кодексом України, який між сторонами не укладався.

Не погоджуючись з рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 травня 2023 року, представник ОСОБА_3 – адвокат Держан В.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, що ОСОБА_4 проживає з ОСОБА_1 , що позбавляє її права на звернення з вказаним позовом до суду, а відтак і на стягнення аліментів на її користь, відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України.

Крім того, у ході розгляду справи не було встановлено та не підтверджено належними доказами, що повнолітня дочка сторін у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги. Стороною позивача не було надано чеків реально здійснених витрат.

Судом не були прийняті до уваги надані стороною відповідача докази, а саме: медичну документацію про наявність у відповідача хронічних захворювань, внаслідок чого останній потребує медичних обстежень; факт утримання відповідачем дружини ОСОБА_6 , яка перебуває у декретній відпустці; матеріальний стан позивачки ОСОБА_1 , якій на праві власності належить частина квартири та транспортний засіб; матеріальне стан ОСОБА_4 , якій на праві власності належить частина квартири.

27 червня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка А.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що на період навчання дитина проживає на території Республіки Польща, відтак помилковим є твердження відповідача про необхідність спільного проживання позивача разом з донькою та відсутність в позивача права на звернення до суду.

Факт оплати вартості навчання, житла, витрат на харчування, проїзд та інші супутні витрати для належних і достатніх умов підтверджують наявні в матеріалах справи квитанції. При цьому, представник позивача наголошує, що щомісячна сплата аліментів в розмірі 2500,00 грн, у порівнянні з тими витратами, що вже понесені позивачем і будуть понесені в майбутньому, для утримання дитини на період навчання, до досягнення нею 23-річного віку, є незначною та співмірною сумою, сплата яких може розцінюватися, як готовність відповідача підтримувати доньку у праві на навчання та здобуття вищої освіти.

Щодо наявності ряду захворювань у відповідача, у відзиві зазначено, що виписка із закладу охорони здоров`я хоча і містить діагноз відповідача, проте в ній відсутні рекомендації щодо неможливості працювати. Відсутність зазначених обмежень вказує на те, що відповідач перебуває в працездатному віці, у зв`язку з чим, має можливість надавати кошти на утримання дочки, яка продовжує навчання.

Представник відповідача також вказує, що відповідач не є безробітним, не перебуває на обліку в органах служби зайнятості, має стабільне та гарантоване місце роботи. Зазначене дозволяє відповідачу одночасно дбати як про виплату аліментів для утримання дитини на період навчання, так і про інших дітей від іншого шлюбу, та жодним чином не призведе до погіршення його матеріального становища. При цьому, наявність у відповідача дітей від іншого шлюбу не звільняє від обов`язку сплати аліментів на утримання дитини на період навчання, до досягнення нею 23-річного віку.

Відтак, адвокат Слободянюк А.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який, згідно з рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 30.06.2020, розірвано (а.с.6-8).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9) сторони в справі є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 17.12.2020 (а.с.10) ОСОБА_2 змінила прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Встановлено, що ОСОБА_4 на час розгляду справи є повнолітньою, з 2021 року є студентом денної форми навчання у Вроцлавській Академії Бізнесу у галузі прикладних наук, за контрактом на платній основі, запланована дата закінчення навчання 30.09.2023, що підтверджено відповідними довідками та контрактом (а.с.13-20).

Позивач ОСОБА_1 систематично перераховує кошти за навчання ОСОБА_4 , що підтверджується копіями квитанцій (а.с.21-28).

Вимогами ст. 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Так, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд враховує, що особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов`язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, оскільки не можна ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що повнолітня дочка продовжує навчання, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Разом з тим, судом першої інстанції при вирішенні даної справи був врахований той факт, що на утриманні відповідача перебуває малолітня дитина від іншого шлюбу у зв`язку з чим, суд дійшов правомірного висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дочки в розмірі 2500,00 грн щомісячно до закінчення навчання.

Доводи скаржника про те, що судом не було враховано матеріального становища позивачки, зокрема, що ОСОБА_1 на праві власності належить частина квартири та транспортний засіб, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки законодавець не передбачає при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з`ясовувати матеріальний стан стягувача аліментів – одного з батьків.

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції матеріального становища ОСОБА_4 колегія суддів також вважає таким, що не заслуговує на увагу.

Так, згідно зі ст. 190 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.

Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов`язується самостійно утримувати її.

Відповідно до договору дарування квартири від 30.10.2020 (т. 1 а.с. 93-95) відповідач ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_5 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначений договір дарування, про що правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів, оскільки не є тотожним із договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, передбаченим Сімейним кодексом України, який між сторонами не укладався.

Доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 є повнолітньою дієздатною особою, а відтак мала можливість самостійно звернутись до суду з даним позовом, проте не звернулась, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки ст. 199 Сімейного кодексу України визначено право, а не обов`язок повнолітньої дочки/сина, які продовжують навчання, звертатись до суду з вказаним позовом. Разом з тим, вказана норма передбачає право на звернення до суду одного з батьків.

Щодо посилання скаржника на неврахування судом наявність у відповідача хронічних захворювань, внаслідок чого останній потребує медичних обстежень, колегія суддів зазначає таке.

У виписці із медичної картки від 07.09.2022, виданої лікарем КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Ватутіне Черкаської області, та наданої відповідачем до матеріалів справи, відсутні рекомендації щодо неможливості ОСОБА_3 працювати, відомості про визнання останнього непрацездатним також відсутні, як і відсутні рекомендації щодо обмежень у роботі. Натомість, у лікувальних і трудових рекомендаціях зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного дороговартісного лікування, що є незрозумілим для суду, та викликає сумнів в неупередженості лікаря, який підписав дану виписку.

Відтак, апеляційний суд зазначає, що виписка із закладу охорони здоров`я хоча і містить діагнози відповідача, однак в ній відсутні рекомендації щодо неможливості працювати, що вказує на те, що ОСОБА_2 перебуває в працездатному віці, у зв`язку з чим має можливість надавати кошти на утримання дочки, яка продовжує навчання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, підстав для скасування рішення скаржником не доведено та колегія суддів не вбачає.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо правомірності додаткового рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року, апеляційний суд зазначає таке.

15 травня 2023 року стороною позивача, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до Ватутінського міського суду Черкаської області було подано заяву про розподіл судових витрат, в якій зазначено, що, звертаючись до суду, позивач був змушений вчиняти процесуальні дії на захист своїх інтересів. Під час розгляду справи позивач повідомляв суд, що поніс витрати на правову допомогу, про відшкодування яких, разом з доказами їх надання, буде подана заява протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення.

Відтак, позивач просив прийняти додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26100,00 грн.

Додатковим рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року заяву представника позивача - адвоката Слободянюка А.І. про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 443 (шістнадцять тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп.

Мотивуючи прийняте додаткове рішення, суд першої інстанції вказав, що враховуючи часткове задоволення позову (63,00%), очевидно виконаний адвокатом об`єм послуг у вигляді складення позовної заяви, заяв з процесуальних питань, збір доказів, приймаючи до уваги обставини справи, її складність та значення для позивача, з урахуванням умов договору про обов`язок понести витрати на оплату наданої правничої допомоги, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 16 443,00 грн (пропорційно до задоволених вимог), і вважав це достатнім та співмірним обсягу наданих юридичних послуг зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року, представник ОСОБА_3 – адвокат Держан В.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при подачі позову, позовна вимога про стягнення судових витрат позивачем не ставилася. До матеріалів справи не долучався ні договір про надання юридичної допомоги, ні ордер адвоката, ні попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

При подачі відповіді на відзив, сформованого в системі «Електронний суд», представник позивача – адвокат Слободянюк А.І. вказав, що у зв`язку з розглядом справи позивач очікує понести витрати на правничу допомогу орієнтовно в розмірі 10000,00 грн, однак ні договору про надання правничої допомоги, ні детального розрахунку сторона позивача не надала, тим самим сторона відповідача була позбавлена надати клопотання про зменшення судових витрат. У матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення відповіді на відзив стороні, що дає підстави для неприйняття судом до уваги вказаної відповіді на відзив.

Задовольняючи витрати на правничу допомогу, суд, в якості доказів понесених судових витрат, послався на акт приймання-передачі наданих послуг, за яким сторони погоджували роботи та суми, відповідно до договору про надання правничої допомоги, однак такий договір відсутній в матеріалах справи та стороні відповідача не надавався, тому, вказаний акт не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження понесених судових витрат.

Надаючи оцінку детальному опису робіт, виконаних адвокатом в розрахунку наданих послуг, скаржник вказує, що підготовка та подання до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в розмірі 1000,00 грн є надмірним для фахівця в галузі права та повинно бути безкоштовне. Складання клопотання про відкладення та про приєднання до матеріалів справи документів, оцінене в розмірі 500 грн є завищеним, враховуючи, що справа не є складною.

Гонорар за досягнення адвокатом мети представництва при розгляді справи про стягнення аліментів розмірі 7000,00 грн не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, витрати в розмірі 26100,00 грн, які ніби-то поніс позивач на професійну правничу допомогу в суді, не підтверджені належними та допустимими доказами, є завищеними та не підтверджені дійсною затратою часу адвокатом, що свідчить про невідповідність понесених витрат критерію реальності, розумності та справедливості, а тому не підлягає стягненню сума відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 16443,00 грн.

12 вересня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка А.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивач у відповіді на відзив на позовну заяву повідомив, що планує понести витрати на правничу допомогу орієнтовно, про відшкодування яких буде подана заява протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення. Вказана відповідь на відзив направлялась стороні відповідача через підсистему «Електронний суд».

З огляду на подачу заяви про розподіл судових витрат, заявляти клопотання про виникнення додаткових витрат потреби і доцільності не було.

До заяви, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 26000,00 грн, були надані такі докази: договір про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг та понесених витрат; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; довідка про отримання коштів в розмірі 26100,00 грн від ОСОБА_1 .

Адвокат Слободянюк А.І. зазначає, що розмір гонорару, підстави для зміни гонорару, порядок його сплати тощо визначаються за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Отже, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару суперечитиме принципу свободу договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Держан В.В. слід задовольнити частково, враховуючи наступне.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював адвокат Слободянюк А.І., що підтверджується ордером серії СА № 1036773 від 07.09.2022 (т. 1 а.с. 58), договором № 62 про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2022 (т. 2 а.с. 5-8); додатковою угодою № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2022 № 62 (т. 2 а.с. 9-11), детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (т. 1 а.с 240-242), актом № 2 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 18 від 09.09.2021; довідкою про оплату послуг адвокату від 12.05.2023 (т. 1 а.с. 247).

Зі змісту відповіді на відзив на позовну заяву від 16.09.2022 вбачається, що представник ОСОБА_1 – адвокат Слободянюк А.І. заявив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а саме 10 000,00 грн, та зазначив, що про відшкодування вказаних витрат буде подана заява протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення (т. 1 а.с. 83).

15 травня 2023 року до Ватутінського міського суду Черкаської області від представника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка А.І. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26000,00 грн. До заяви про розподіл судових витрат адвокат Слободянюк А.І., на підтвердження вказаного розміру витрат, долучив: договір № 62 про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2022; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2022 № 62; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом; акт № 2 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 18 від 09.09.2021; довідку про оплату послуг адвокату від 12.05.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять клопотання (заяви) сторони відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Повний текст рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11.05.2023, було складено 15.05.2023, тобто в день надходження до Ватутінського міського суду Черкаської області заяви адвоката Слободянюка А.І. про розподіл судових витрат.

У резолютивній частині повного тексту судового рішення від 11.05.2023, судом, окрім іншого, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16443,00 грн.

Таким чином, складаючи повний текст судового рішення 15.05.2023, та вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою адвоката Слободянюка А.І. від 15.05.2023, суд першої інстанції фактично позбавив відповідача можливості надати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 23.08.2023 внесено описку до повного тексту рішення віл 11.05.2023, а саме, виключено з резолютивної частини рішення абзац про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість, 23.08.2023 Ватутінським міським судом Черкаської області прийнято додаткове рішення, яким заяву адвоката Слободянюка А.І. про розподіл судових витрат задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16443,00 грн.

Розгляд заяви про розподіл судових витрат здійснювався судом без виклику сторін у судове засідання.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Колегія суддів зауважує, що ст. 270 ЦПК України, дійсно, не передбачає обов`язку суду викликати сторони в судове засідання задля прийняття додаткового рішення. Проте, враховуючи всі обставини даної справи, зокрема, складання повного тексту рішення 15.05.2023, тобто в день надходження заяви про розподіл судових витрат, помилкове вирішення питання розподілу судових витрат в повному тексті рішення від 11.05.2023, виключення з резолютивної частини повного тексту рішення від 11.05.2023 абзацу про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, шляхом постановлення ухвали про виправлення описки від 23.08.2023, суд першої інстанції, не повідомивши сторін про дату і час судового засідання щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат та прийняття додаткового рішення, повторно позбавив відповідача права на подачу клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції, не врахувавши вказані вище обставини, приймаючи додаткове рішення, дійшов передчасних висновків щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 16443,00 грн (пропорційно до задоволених позовних вимог), вважаючи їх достатніми та співмірними обсягу наданих юридичних послуг зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Здійснюючи детальний аналіз акта № 2 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.05.2023, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 вказаного акта визначено, що адвокатом клієнту надана така послуга, як розробка стратегії юридичного захисту (опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, вивчення судової практики для підготовки та написання позовної заяви), яка оцінена адвокатом в 2500,00 грн, однак, зазначена сума є завищеною, враховуючи характер виконаної роботи, а тому, апеляційний суд приходить до висновку, що сума 500 гривень за вказану послугу відповідатиме критерію розумності та принципу співмірності судових витрат.

Послуга з підготовки та подання до суду позовної заяви, визначена п. 3 акта № 2 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.05.2023, оцінена адвокатом в 2800,00 грн, проте, як вбачається з матеріалі справи, позовна заява підписана особисто позивачкою ОСОБА_1 , доказів представництва інтересів позивача адвокатом до позовної заяви додано не було, відтак, суд критично оцінює факт надання адвокатом такої послуги, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу в цій частині.

Послуга з підготовки та надання до суду клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, визначена п. 4 акта № 2 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.05.2023, оцінена адвокатом в 1000,00 грн, однак, виконання вказаної роботи не потребує значних зусиль, а тому, визначена в акті сума за написання зазначеного процесуального документа також є завищеною, при цьому, достатньою та співмірною сумою за надану послугу суд вважає 500,00 грн.

За підготовку та надання до суду відповіді на відзив адвокат визначив суму 3000,00 грн, однак, апеляційний суд зазначає, що адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права та законодавство, що регулює спір у справі, разом з тим, вказана сума є вищою, ніж сума, зазначена адвокатом за складання позовної заяви. Відтак, колегія суддів вважає, що сума в 1500,00 грн за написання відповіді на відзив на позовну заяву відповідатиме принципу співмірності.

За підготовку та подання до суду додаткових письмових пояснень, визначених п. 13 акта № 2, адвокат встановив суму 1000,00 грн, однак вказана суму є завищеною. Суд апеляційної інстанції вважає, що 500,00 грн за написання додаткових пояснень буде відповідати обсягу виконаної роботи.

Щодо визначення розміру гонорару адвоката, апеляційний суд зазначає, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Аналізуючи договір про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2022 № 62 та додаткову угоду № 1 від 06.09.2022 вказаного договору, колегія суддів встановила, що розмір гонорару успіху не є фіксованим, натомість, у вказаному договорі та додатковій угоді до договору відсутня інформація і про вартість однієї години роботи адвоката для обчислення погодинної оплати.

Відтак, для суду є незрозумілим порядок обчислення адвокатом розміру гонорару, оціненого в 7000,00 грн. Тому, колегія суддів, враховуючи, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, вважає, що гонорар успіху в 3500,00 грн відповідатиме критеріям обґрунтованості та пропорційності предмету спору.

З урахуванням положень наведених норм, враховуючи критерій розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з 26100,00 грн до 15300,00 грн.

При цьому, враховуючи розмір задоволених позовних вимог при прийнятті основного рішення (63,0 %), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9954,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну представника ОСОБА_3 – адвоката Держан В.В. на додаткове рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23.08.2023 слід задовольнити частково, додаткове рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23.08.2023 скасувати та прийняте нове, яким заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка А.І. про розподіл судових витрат задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9639,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката Держан Валентини Василівни на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 травня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання, залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката Держан Валентини Василівни на додаткове рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання, скасувати та ухвалити нове.

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Слободянюка Андрія Ігорьовича про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9639,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

О.М. Новіков