ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1915/2789/2012Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/590/23 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2023 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів -  Дикун С. І., Костів О. З.,

секретар - Іванюта О.М.

з участю сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Покотила Юрія Володимировича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023         року, повний текст якого складено 14 квітня 2023 року, ухвалене суддею Ромазан В.В. у цивільній справі №1915/2789/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління сім`ї молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила:

-позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо її дитини — ОСОБА_3 , 2006 року народження;

-призначити опікуном ОСОБА_3 , 2006 року народження, ОСОБА_2 ;

-визначити місце проживання дитини — АДРЕСА_1 ;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , 2006 року народження, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше 1/3 прожиткового мінімуму, встановленого на день стягнення, для дитини відповідного віку.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачка є матір”ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак тривалий час, протягом 4 років до звернення в суд з цим позовом, ухиляється від виконання свого обов`язку щодо виховання та утримання своєї дочки, не цікавиться станом її здоров`я, фізичним розвитком, не проявляє батьківських почуттів, піклування та турботи.

Всі питання щодо виховання ОСОБА_4 з 2007 року вирішує позивачка, яка є тіткою дитини, та матір позивачки, яка є прабабусею дитини - ОСОБА_5 , 1941 р.н., разом із якими ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_1 , де для неї створено усі необхідні умови. Позивачка неодноразово зверталася до органу опіки і піклування Тернопільського міськвиконкому, а також до органів внутрішніх справ із скаргами на поведінку ОСОБА_1 щодо її ухилення від виконання батьківських обов”язків.

Відповідачка та її співмешканець є наркозалежними особами.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року позов задоволено.

За заявою ОСОБА_1 , поданою до Тернопільського міськрайонного суду 07.04.2019 року, заочне рішення було скасоване. Справа неодноразово розглядалась судами усіх інстанцій.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 лютого 2012 року та до досягнення дитиною повноліття.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 у користь держави судовий збір у розмірі 429,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог є незаконним, необгрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення її батьківських прав.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у даній справі щодо необхідності залучення до участі у справі органу опіки і піклування, повноваження кого розповсюджуються на м.Ланівці Тернопільської області, що призвело до неповного з”ясування обставин справи.

Станом на час звернення з даним позовом ОСОБА_3 не проживала у сім”ї ОСОБА_2 , оскільки остання згідно довідки ПП “Дружба сервіс-житло” від 3.11.2009 року №7092 мешкала в квартирі АДРЕСА_2 разом з чоловіком ОСОБА_6 та дочкою ОСОБА_7 . А тому ОСОБА_2 не мала права на звернення в суд з даним позовом.

Дитина ОСОБА_3 дійсно час від часу знаходилась у квартирі АДРЕСА_3 , оскільки там проживала прабабуся дитини ОСОБА_5 , яка допомагала ОСОБА_1 у вихованні та утриманні її доньки, а тому сусіди могли бачити дитину у вказаній квартирі.

Жодна із обставин, на яку посилалась позивачка у своїй позовній заяві як на підставу для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , не підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Зокрема, відсутні докази про те, що ОСОБА_1 була наркозалежною, проживала з наркозалежною особою, не приймала участі у вихованні своєї дитини.

За період відсутності на території України протягом 2014-2018 років ОСОБА_1 систематично робила грошові перекази, передавала речі і продукти на ім”я позивачки для забезпечення належного матеріального утримання дитини, за вказаний період передала близько 2500 євро. До листопада 2018 року ОСОБА_1 вільно спілкувалась з дитиною засобами мобільного зв”язку та через мережу Інтернет.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 належно виконувала свої материнські обов”язки, всіляко намагалась забезпечити свою дитину матеріально, а також постійно спілкувалась з нею, що виключає можливість позбавлення її батьківських прав.

Крім того, починаючи з 2019 року ОСОБА_1 неодноразово намагалась побачитись з дитиною, однак позивачка усіляко намагається не допустити зустріч матері з дитиною, у зв”язку з чим ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника — адвоката Покотила Ю.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 та її представника — адвоката Нюні О.І., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Обставини справи.

ОСОБА_1 є матір”ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис за № 147.

Як вбачається із змісту листа Лановецького районного центру соціальних служб для сім”ї, дітей та молоді №21/3-02 від 18 січня 2007 року, адресованого начальнику служби у справах дітей РДА, в ході здійснення соціального інспектування особи молодіжного віку, засудженого до покарань, не пов”язаних з позбавленням волі, ОСОБА_8 , виявлено особу, ОСОБА_9 ( АДРЕСА_4 ), що є його співмешканкою, яка виховує малолітню дитину. Санітарно-гігієнічні умови проживання сім”ї незадовільні.

З актів обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітньої ОСОБА_3 від 06 червня 2008 року та від 11 лютого 2009 року, складених спеціалістами Служби у справах неповнолітніх та дітей Лановецької районної державної адміністрації, вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 та співмешканцем матері ОСОБА_10 у АДРЕСА_4 . Житлове приміщення складається з трьох кімнат, із яких для проживання придатна одна кімната. Санітарно-гігієнічні умови не відповідають нормі, у хаті брудно, неохайно, брудна постільна білизна, неприємний запах, взаємостосунки в сім`ї негативні.

З медичної документації - Історії розвитку дитини (форма №112-У, назва закладу - Лановецька КЦРЛ) , вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вибула в м.Тернопіль у 2008 році.

15.04.2010 року ОСОБА_2 писала письмову відмову №34 від проведення усіх профілактичних щеплень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Адреса проживання дитини зазначена АДРЕСА_1 (т.1, а.с.35 зв).

У 2011 році під час обстеження умов проживання ОСОБА_1 у квартирі по АДРЕСА_5 , працівники служби у справах дітей не виявили у цьому житлі дитину ОСОБА_3 . Присутність дитини встановлено у квартирі по АДРЕСА_1 , що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 - працівника органу опіки і піклування, яка у складі відповідної комісії у 2011 році обстежувала житлово-побутові умови малолітньої ОСОБА_3

02.12.2011 року в Лановецькій міській раді була зареєстрована письмова заява ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 (яка зареєстрована у м.Ланівці) батьківських щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 , 2006 р.н., оскільки з 2007 року вона не виконує батьківських обов”язків, а дитина проживає разом із заявницями по АДРЕСА_1 , де створено усі необхідні умови для здорового і всебічного розвитку дитини та склалися близькі стосунки з дитиною (т.2, а.с.172- 173).

Із змісту акту №17 від 20 березня 2012 року, складеного за участю комісії ОСОБА_12 начальника БУ-1, ОСОБА_13 , в присутності сусідів, які проживають на АДРЕСА_6 ОСОБА_14 , кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_15 , власника кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_3 із 2007 року по даний час проживає в кв. АДРЕСА_1 без реєстрації.

У вказаній трьохкімнатній квартирі була зареєстрована та проживала ОСОБА_5 , 1941 р.н., та без реєстрації проживала дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , що підтверджується довідками Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №2 від 14.02.2006 року №80 та від 20.10.2011 року №134.

Родинні зв”язки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 доводяться наявним у матеріалах справи свідоцтвом про народження НОМЕР_2 та не заперечуються сторонами.

Станом на 2012 рік ОСОБА_5 , 1941 р.н., була інвалідом ІІ групи (з з 1996 року), та отримувала пенсію, що підтверджується довідкою управління ПФУ в м.Тернополі №572 від 02.02.2012 року.

Як вбачається із витягу із протоколу засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради №29 від 27 квітня 2012 року, слухали заяву ОСОБА_2 , яка зазначила, що ОСОБА_1 більше чотирьох років не виконує батьківські обов`язки, а саме: матеріально не забезпечує, не турбується про розвиток дитини ОСОБА_4 , яка потребує лікування. Дитина більше чотирьох років перебуває на утриманні тітки ОСОБА_2 та прабабусі ОСОБА_5 .

Із Висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2006 року народження, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18 липня 2012 року №1128, вбачається, що зі слів ОСОБА_2 , мати дитини ОСОБА_1 не виконує батьківських обов`язків щодо виховання та утримання доньки, не створює умов для фізичного, духовного та морального розвитку, а тому позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , 2006 року народження, є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини. Із вказаного висновку також встановлено, що ОСОБА_1 була присутня на зазначеному засіданні під час розгляду питання про позбавлення її батьківських прав, висловивши своє заперечення щодо цього.

Подальшим вирішенням питання щодо позбавлення її батьківських прав щодо дочки ОСОБА_4 після засідання опікунської ради у липні 2012 року ОСОБА_1 не цікавилась, що підтвердила у суді першої та апеляційної інстанцій.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року, яке в подальшому було скасоване у 2019 році, ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 26.12.2012 року №2305 малолітній дитині ОСОБА_3 надано соціальний статус дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлено опіку та призначено опікуна ОСОБА_2 (т.2, а.с.111).

ОСОБА_3 з 06.04.2012 року перебуває під спостереженням дитячого психіатра, Дз: F-91.8, що підтверджується довідкою КНП “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” від 01.08.2019 року. Неодноразово проходила стаціонарне лікування у зазначеному лікувальному закладі з діагнозом: розлади емоцій та поведінки дитячого віку на резидуально-органічному фоні, гіперкінетичний синдром (виписка з історії хвороби №7914 ).

Допитана у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_16 , яка з 2012 року є лікуючим психіатром ОСОБА_3 , пояснила , що лікуванням ОСОБА_3 з 2012 року і по даний час займалась виключно ОСОБА_2 . У 2019 році з появою ОСОБА_1 у дитини спостерігалось різке погіршення її психічного стану, зумовлене появою відповідачки.

З вересня 2013 року, з першого класу, ОСОБА_3 навчалася у Тернопільській ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 Тернопільської міської ради. З вересня 2013 року по вересень 2019 року класний керівник, адміністрація школи жодного разу не бачили та не спілкувалися з біологічною матір”ю ОСОБА_17 . За весь час навчання дитину в школу приводила і забирала ОСОБА_2 , яка опікується дитиною і сумлінно виконує свої обов”язки щодо дитини. ОСОБА_4 завжди охайна, доглянута, має усе необхідне приладдя та канцтовари. Наведене підтверджується листом-клопотанням директора школи Н.І. Левенець №127/02-12 від 25.09.2019 року, адресованому начальнику служби у справах дітей.

Протягом 2014-2018 років ОСОБА_1 була відсутня на території України. В період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року неодноразово передавала продукти харчування, одяг, оргтехніку, інші побутові речі на ім`я ОСОБА_2 в м. Тернопіль (Україна) із Іспанії (м.Мадрид), що підтверджується довідкою від 20 січня 2020 року, наданою ФОП ОСОБА_18 .

Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_19 , яка проживає у будинку по АДРЕСА_3 пояснила, що ОСОБА_3 з 2007 року постійно проживає разом із ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , а мати дитини ОСОБА_1 лише періодично до 2008 року з”являлась у цій квартирі разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 , а з 2008 до 2019 року її не було взагалі.

Заслухана у суді першої інстанції неповнолітня ОСОБА_3 , якій на час розгляду справи виповнилось 16 років, в присутності психолога, суду пояснила, що відповідач ОСОБА_1 не опікується нею, вона із дитячих років постійно проживає із ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , яку вона вважає своєю матір`ю та яка піклується про неї. Висловила думку про позбавлення відповідачки батьківських прав по відношенню до неї.

З пояснень ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції встановлено, що вона періодично залишала дитину по АДРЕСА_1 у прабабусі дитини - ОСОБА_5 . У 2012 році виїжджала за межі України на декілька місяців, залишивши малолітню дитину ОСОБА_3 у ОСОБА_5 за згодою останньої. Коли дитина пішла у перший клас і в яку школу, вона не знала і цими питання дійсно не займалася, хоча в цей час проживала на території України. Визнала, що до 2019 року не була в школі, у якій навчалася ОСОБА_4 . Про психічне захворювання дитини нічого не знала і в лікаря-психіатра з дитиною ніколи не була. У 2014 році вона знову виїхала за межі України, а дочку ОСОБА_4 залишила у ОСОБА_5 , яка пообіцяла доглядати дитину разом із ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 не обговорювала особисто з ОСОБА_2 можливість виховання останньою малолітньої ОСОБА_3 та не отримувала від ОСОБА_2 згоди і будь-яких обіцянок доглядати та виховувати малолітню ОСОБА_3 . ОСОБА_1 знала про смерть у 2014 році ОСОБА_5 , але при цьому за дитиною не повернулася і не вирішувала жодних питань щодо опіки над дитиною.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету №60 від 02.02.2021 року, орган опіки та піклування, беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно неповнолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На засіданні комісії неповнолітня ОСОБА_3 повідомила, що не має бажання проживати та підтримувати будь-які контакти з ОСОБА_1 та вважає, що вона не приймає участі у її житті, не цікавиться її навчанням, успіхами, духовним та фізичним розвитком. Дитина боїться ОСОБА_20 та бажає, щоб вона її взагалі не турбувала. ОСОБА_4 має бажання проживати з ОСОБА_2 , яку називає мамою.

       Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Встановлені судом обставини справи, підтверджені належними та достатніми доказами, свідчать про те, що з 2007 року відповідачка ОСОБА_1 не виконувала належно свої батьківські обов”язки щодо дочки ОСОБА_4 , а достовірно з квітня 2010 року взагалі самоусунулась та ухилялась від виконання своїх батьківських обов”язків щодо дочки ОСОБА_4 .

Так, наявні у матеріалах докази свідчать про те, що станом на січень 2007 року, а також станом на день складення спеціалістами Служби у справах неповнолітніх та дітей Лановецької районної державної адміністрації актів обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітньої ОСОБА_3 від 06 червня 2008 року та від 11 лютого 2009 року, дитина була присутня у житлі по АДРЕСА_4 разом з мамою ОСОБА_1 , однак умови проживання дитини незадовільні.

З показань допитаних у суді свідків встановлено, що дитина з 2007 року проживала у квартирі по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 періодично з”являлась у зазначеній квартирі.

Наведені докази свідчать про те, що у 2007-2009 роках ОСОБА_3 проживала періодично як з матір”ю ОСОБА_1 у м.Ланівці, так і в квартирі по АДРЕСА_1 без ОСОБА_1 , а остання лише навідувалась до дитини у зазначену квартиру.

Будь-які докази, які б свідчили про те, що після 11.02.2009 року малолітня дитина ОСОБА_3 проживала разом з матір”ю чи в АДРЕСА_4 , чи в будь-якому іншому житлі, зокрема, у АДРЕСА_5 , у матеріалах справи відсутні.

Натомість, ряд доказів у їх сукупності свідчать про те, що достовірно з 15.04.2010 року (написання ОСОБА_2 письмової відмови №34 від проведення усіх профілактичних щеплень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання дитини АДРЕСА_1 ). малолітня ОСОБА_3 постійно проживала по АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , без матері ОСОБА_1 , яка добровільно залишила дитину у вказаній квартирі, самоусунулась від її виховання та не приймала жодної участі у житті дитини.

ОСОБА_1 не змогла спростувати такі докази і пояснити, де вона перебувала 15.04.2010 року, чому ОСОБА_2 , а не відповідачка як матір супроводжувала дитину до медичного закладу для проведення профілактичних щеплень.

У 2011 році під час обстеження умов проживання ОСОБА_1 у квартирі по АДРЕСА_5 , працівники служби у справах дітей не виявили у цьому житлі дитину ОСОБА_3 . Присутність дитини встановлено у квартирі по АДРЕСА_1 .

Звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з відповідною заявою, яка була зареєстрована 02.12.2011 року в Лановецькій міській раді, про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 (яка зареєстрована у м.Ланівці) батьківських щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 , 2006 р.н., також свідчить про те, що станом на час подання цієї заяви дитина ОСОБА_3 не проживала разом з відповідачкою ОСОБА_1 , остання ухилялась від виконання своїх батьківських обов”язків.

Та обставина, що після засідання опікунської ради за фактичним місцем проживання дитини у м.Тернополі у липні 2012 року, на якому була присутня ОСОБА_1 , остання не не цікавилась подальшим вирішенням питання щодо позбавлення її батьківських прав щодо дочки ОСОБА_4 , свідчить про відсутність в неї інтересу до виховання дитини та самоусунення від участі у житті дитини.

Оскільки ОСОБА_1 свідомо, без поважних причин залишила дитину в особи похилого віку ОСОБА_5 та не приймала жодної участі у вихованні дитини, не піклувалася про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкувалася з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надавала дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяла засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляла інтересу до її внутрішнього світу; не створювала умов для отримання нею освіти, та враховуючи думку неповнолітньої ОСОБА_3 , суд прийшов до законного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у даній справі щодо необхідності залучення до участі у справі органу опіки і піклування, повноваження кого розповсюджуються на м.Ланівці Тернопільської області, що призвело до неповного з”ясування обставин справи, колегія суддів оцінює критично, так як у постанові Верховного Суду від 20- листопада 2019 року у цій справі зазначено про те, що судами не встановлено, де і з ким проживала малолітня ОСОБА_3 з 2007 року по день постановлення рішення суду, чи ухилялася ОСОБА_1 від виконання своїх обов”язків по вихованню дитини, проживання дитини у м.Ланівці та в АДРЕСА_5 залишилось поза увагою суду.

При новому розгляді справи у суді першої інстанції ці питання були з”ясовані.

Потреба у залученні до участі у справі органу опіки і піклування, повноваження кого розповсюджуються на м.Ланівці Тернопільської області, відсутня, так як дитина на час подання позову та вирішення справи судом не проживала у м.Ланівці.

ОСОБА_3 проживала у квартирі АДРЕСА_1 як на час подання позову у 2012 році, так і проживає на день розгляду справи у 2023 року разом із ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що станом на час звернення з даним позовом ОСОБА_3 не проживала у сім”ї ОСОБА_2 , оскільки остання згідно довідки ПП “Дружба сервіс-житло” від 3.11.2009 року №7092 мешкала в квартирі АДРЕСА_2 разом з чоловіком ОСОБА_6 та дочкою ОСОБА_7 , а тому ОСОБА_2 не мала права на звернення в суд з даним позовом, колегія суддів також оцінює критично, так як ОСОБА_2 розірвала шлюб з ОСОБА_6 29 жовтня 2003 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом НОМЕР_3 від 29.10.2003 року, і після розірвання шлюбу проживала без реєстрації разом зі своєю матір”ю ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №2 від 14.02.2006 року №80 та від 20.10.2011 року №134 та показаннями допитаних у суді свідків.

Наявними у матеріалах справи доказами доведено той факт, що саме ОСОБА_2 опікувалась малолітньою ОСОБА_3 як на час звернення з даним позовом в суд у 2012 році, так і всі наступні роки життя ОСОБА_3 , яка проживала разом із ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що дитина ОСОБА_3 дійсно час від часу знаходилась у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки там проживала прабабуся дитини ОСОБА_5 , яка допомагала ОСОБА_1 у вихованні та утриманні її доньки, а тому сусіди могли бачити дитину у вказаній квартирі, колегія суддів також оцінює критично та зазначає наступне.

На запитання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не змогла пояснити, яка саме кількість та тривалість періодів проживання її дитини ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 мала місце, а також не змогла пояснити, чи в змозі була прабабабуся ОСОБА_5 , будучи особою похилого віку та інвалідом ІІ групи, забезпечити належний догляд малолітній дитині.

Наявними у справі доказами (показаннями свідків, медичною документацією щодо стану здоров”я ОСОБА_3 ) доведену ту обставину, що ОСОБА_3 достовірно з 2010 постійно, а не періодично проживала у квартирі по АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2 , яка опікувалась дитиною.

Доводи апеляційної скарги про те, що жодна із обставин, на яку посилалась позивачка у своїй позовній заяві як на підставу для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , не підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами; зокрема, відсутні докази про те, що ОСОБА_1 була наркозалежною, проживала з наркозалежною особою, не приймала участі у вихованні своєї дитини, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що наркозалежність ОСОБА_1 не була предметом дослідження у даній справі і позбавлена вона батьківських прав не з цієї підстави. Разом з тим, ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов”язків доведено належними, допустимими та достовірними доказами у їх сукупності та взаємному зв”язку.

Доводи апеляційної скарги про те, що обставинами, які виключають можливість позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є те, що за період відсутності на території України протягом 2014-2018 років вона систематично робила грошові перекази, передавала речі і продукти на ім”я позивачки для забезпечення належного матеріального утримання дитини, за вказаний період передала близько 2500 євро, до листопада 2018 року вільно спілкувалась з дитиною засобами мобільного зв”язку та через мережу Інтернет, що свідчить про належне виконання нею батьківських обов”язків, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що вказані обставини не свідчать про належне виконання батьківських обов”язків.

Залишивши малолітню дитину у прабабусі ОСОБА_5 , яка була особою похилого віку, з інвалідністю ІІ групи, та не приймаючи при цьому з 2010 року жодної безпосередньої участі у житті та вихованні дитини, цим самим ОСОБА_1 без поважних причин свідомо ухилилась від виконання свої батьківських обов”язків. В подальшому, дізнавшись про смерть ОСОБА_5 у 2014 році, відповідачка ОСОБА_1 не вживала жодних заходів, щоб забрати дитину та виконувати свої батьківські обов”язки щодо її виховання.

Дитина проживала разом з ОСОБА_2 , яка повністю опікувалась дитиною, дбала про її здоров”я, навчання, безпеку, фізичний та психічний розвиток.

Та обставина, що протягом 2014-2018 років ОСОБА_1 передавала з Іспанії певні речі та кошти, а також переписка за допомогою телефонних додатків, в мережі Інтернет, не свідчить про належне виконання батьківських обов”язків і жодним чином не спростовує факту ухилення її від виконання батьківських обов”язків щодо дочки ОСОБА_3 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що починаючи з 2019 року ОСОБА_1 неодноразово намагалась побачитись з дитиною, однак позивачка усіляко намагається не допустити зустріч матері з дитиною, у зв”язку з чим відповідачка неодноразово зверталась до правоохоронних органів, колегія суддів оцінює критично, оскільки наявна у матеріалах справи відповідь ГУНП в Тернопільській області від 03.01.2020 року №П-149аз адвокату Покотилу Ю.В. щодо звернень ОСОБА_1 протягом 30.08.2019 — 01.11.2019 року (т.2, а.с.112), свідчить про те, що значна частина звернень ОСОБА_1 до поліції стосувалась незаконних, на її думку, дій працівників органу опіки і піклування, незаконності висновку Тернопільської міської ради щодо доцільності позбавлення її батьківських прав.

З урахуванням поведінки ОСОБА_1 , вказані звернення до правоохоронних органів не свідчать про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

ОСОБА_1 не спростувала, що до 2019 року свідомо нехтувала обов”язками матері щодо дочки ОСОБА_4 .

Відповідно до положень ст. 169 СК України мати має право на звернення в суд з позовом про поновлення батьківських прав. Однак, після повернення до України у 2018 році ОСОБА_1 не виявила бажання звертатись з таким позовом, вважаючи безпідставним звернення ОСОБА_2 у 2012 році з даним позовом.

Враховуючи думку ОСОБА_3 щодо позбавлення її матері батьківських прав, показання свідка ОСОБА_16 - лікуючого лікаря-психіатра неповнолітньої ОСОБА_3 щодо погіршення стану психічного здоров”я останньої після появи у 2019 році біологічної матері ОСОБА_1 , виходячи з якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів не вважає, що підставою для відмови у позові може слугувати звернення відповідачки до правоохоронних органів після тривалої її відсутності у житті дитини та свідомого невиконання батьківських обов”язків.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Покотила Юрія Володимировича — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2023 року.

Головуюча                                                                        Хома М.В.

Судді                                                                                Дикун С.І.

                                                                               Костів О.З.