ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/9128/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іотех"

до Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд"

про визнання одностороннього правочину недійсним

за участі представників:

від позивача: Селянін В.О.

від відповідача: Суховерко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іотех" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд" про визнання одностороннього правочину Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд", оформленого листом (заявою) від 13.04.2023 № 13/04 про зарахування зустрічних вимог між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іотех" та Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

23.06.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що оскільки від позивача не надходили заперечення на претензію про сплату пені, відповідач направив позивачу з урахуванням вимог статті 601 ЦК України заяву про припинення зобов`язань щодо оплати товару та спати неустойки шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Разом із цим, позивач безпідставно стверджує, що відповідачем не в повному обсязі внесено попередню оплату за договором.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 09/11-2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю обладнання (далі - товар) у кількості, асортименті та за цінами згідно зі специфікацією, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно проводити оплату товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору покупець оплачує отриманий товар за цінами, передбаченими у специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 5.3. договору визначено, що умови оплати товару визначаються у відповідній специфікації.

У специфікації (додаток 1) до договору погоджено поставку товару - поляризований фотоелектричний датчик зі світловідбиваючим режимом Optosensor QS18AP6LP-93245, 3093245, Banner у кількості 1500 штук, загальна вартість товару 3 149 550,00 грн. в т. ч. ПДВ та еквівалентна 86 200,48 євро з ПДВ по курсу НБУ гривні до євро 36,5375 на 09.11.2022 року. Умови оплати: передоплата в розмірі 80 % від загальної вартості товару, яка зазначена в рахунку-фактурі або специфікації на позиції. Остаточний розрахунок проводиться шляхом перерахунку інших 20 % від загальної вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару. Строк поставки: до 50 днів з дня отримання передоплати з можливістю дострокової поставки.

11.11.2022 позивачем виставлено рахунок на оплату № 1107 на суму 3149550 грн., 13.12.2022 рахунок на оплату № 1206/1 на суму 1330934,40 грн., рахунок на оплату № 1206/2 на суму 887289,60 грн., рахунок на оплату № 1206/3 на суму 1109112 грн.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 536284,80 грн. за видатковою накладною від 01.03.2023 № 33, на суму 358041,60 грн. за видатковою накладною від 14.03.2023 № 36, на суму 1118880 грн. за видатковою накладною від 14.03.2023 № 37, на суму 403185,60 грн. за видатковою накладною від 14.03.2023 № 38, на суму 945176,40 за видатковою накладною від 06.04.2023 № 43.

У свою чергу, відповідачем сплачено на користь позивача 23.12.2022 суму коштів у розмірі 1597121,28 грн., 29.12.2022 - 1064747,52 грн., 14.04.2023 - 486775,15 грн.

13.04.2023 відповідач звернувся до позивача з листом № 13/04, в якому відповідач вимагав сплатити неустойку в сумі 229869,10 грн., нараховану внаслідок прострочення поставки товару.

20.04.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 05/04 щодо здійснення повної оплати за договором поставки від 09.11.2022 № 09/11-2022 у сумі 5709,06 євро, в еквіваленті гривні на дату здійснення платежу.

Як наголосив позивач у позовній заяві, відповідач сплатив 14.04.2023 на рахунок позивача грошові кошти в сумі 486775,15 грн, тобто не доплативши грошові кошти в сумі 229869,10 грн., які на підставі листа (заяви) про зарахування зустрічних вимог № 13/04, зарахувало в рахунок погашення боргу, чим порушило права і законні інтереси позивача.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Саме поняття «кредитор» та суб`єктний склад у правовідносинах зарахування (кредитор/боржник) обумовлює необхідність встановлення судами і відповідно доведення кредитором наявності безумовного (безспірного) зустрічного зобов`язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію (в даному випадку - сплатити кошти).

У постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 викладені правові висновки про те, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Таким чином, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог має містити зміст, умови виконання та розмір зобов`язань, що підлягають зарахуванню на підставі такої заяви.

Відповідно до прохальної частини позову позивач просив визнати недійсним односторонній правочин відповідача, оформлений листом (заявою) від 13.04.2023 № 13/04 про зарахування зустрічних вимог.

Утім, із долученого до матеріалів позовної заяви листа від 13.04.2023 № 13/04 не вбачається проведення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки в даному листі зазначено лише про необхідність сплати нарахованої позивачу внаслідок прострочення ним поставки товару неустойки в сумі 229869,10 грн. та наведено її розрахунок.

Натомість, жодних відомостей про склад та розмір зобов`язань сторін, які підлягають зарахуванню в якості зустрічних однорідних вимог, у листі від 13.04.2023 № 13/04 відповідачем не зазначено.

Суд наголошує, що фактично даний лист від 13.04.2023 № 13/04 відповідача має характер претензії про сплату неустойки, а не заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У той же час, представник позивача в судовому засіданні 21.09.2023 під час дослідження доказів зауважив, що ним помилково до матеріалів справи долучено лише лист відповідача від 13.04.2023 № 13/04, проте не долучено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від тієї же дати та за тим же номером. З огляду на наведене, представник позивача просив суд надати можливість долучити до матеріалів справи відповідну заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Водночас, за змістом частини 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд здійснює розгляд даної справи на підставі поданих сторонами до матеріалів справи доказів, серед яких наявний лише один лист відповідача від 13.04.2023 № 13/04, в якому йдеться про необхідність сплати позивачем неустойки в сумі 229869,10 грн.

Ураховуючи те, що наявний у матеріалах справи лист від 13.04.2023 № 13/04 не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки не містить передбачених для такого виду односторонніх правочинів відомостей, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання такого листа (заяви) недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іотех" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 02.10.2023 року.

Суддя К.В. Полякова