Справа № 459/1473/23                        Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М.В.

Провадження № 22-ц/811/1549/23                Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколота Т.І.

за участі секретаря: Салата Я.І.

з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 травня 2023 року у справі за заявою  ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2023  ОСОБА_2  звернулася до суду із заявою заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.

В обґрунтування позовних вимог заявниця зазначала, що вона є пенсіонеркою, зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 в однокімнатній квартирі і разом з нею у вказаній квартирі зареєстрований та проживає її син ОСОБА_1 .

Стверджувала, що без реєстрації у цій квартирі проживає його дружина ОСОБА_3 та їхня 17-ти річна дочка ОСОБА_4 .

Зазначала, що вже багато років, особливо після того як у 2005 році помер її чоловік, син робить все можливе аби заявниця не проживала з ним у названій квартирі, створюючи для неї нестерпні умови проживання в ній, здійснюючи домашнє насильство над нею, що приводить до погіршення стану її здоров`я, окрема, постійно розпочинає безпричинні сварки, ображає її нецензурними словами, погрожує фізичною розправою, шарпає її, завдає ударів, обмежує у користуванні речами домашньої обстановки, тим самим постійно вчиняв відносно неї психологічне та фізичне насильство, що негативно відображалося і відображається на її здоров`ї.

Вказувала, що неодноразово її речі (мобільний телефон, лікарства, одяг), він викидав через балкон, та нищив інше майно і через такі його дії у період з 2015 по 2017, не витримуючи знущання над собою вона була змушена проживати на орендованій квартирі, але через те, що матеріально не мала можливості орендувати квартиру та утримувти себе, повернулася до своєї квартири, після чого вказані вище протиправні дії по відношенню до неї повторювалися.

Стверджувала, що у зв`язку з систематичними протиправними діями сина, які роблять неможливе для неї проживання разом з ними в одній однокімнатній квартирі, заявниця неодноразово звертатися в поліцію та до міської влади, як усно так письмово, щодо вжиття відносно нього заходів впливу для припинення його протиправної поведінки та фізичного, психологічного насильства над нею.

Також зазначала, що за результатами її звернень відносно ОСОБА_1 двічі виносився терміновий заборонний припис, складалися протоколи про адміністративні правопорушення, постановами суду його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Не зважаючи на це, заінтересована особа продовжує систематично вчиняти відносно заявниці домашнє насильство та інші протиправні дії по відношенню до неї, які роблять неможливе проживання з ним в одній квартирі а попередні заходи впливу вжиті до нього органом поліції та судом за вчинене домашнє насильство відносно мене виявились недієвими.

Повідомила про те, що рішенням Червоноградського міського суду від 25 квітня 2023 року по справі № 459/2984/22 її позов задоволено та виселено його з квартири без надання іншого житлового приміщення. Попри те, навіть в ході розгляду цієї справи ОСОБА_1 не припиняв здійснювати відносно заявниці психологічне насильство, яке він здійснював фактично майже кожен день. Після того як останній дізнався, що вона звернулася в суд з цим позовом влаштував в квартирі чергову сварку яка проявлялась в нецензурних висловах в її сторону та образами, та дійшло до того що він завдав їй удар своє рукою по обличчю та спричинив забій м`яких тканин обличчя за даними фактами насильства остання зверталася до поліції.

Стверджувала, що вона потребує захисту від повторного вчинення домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 шляхом видачі судом обмежувального припису, оскільки інші заходи виявились недієвими і вона боїться за своє життя.

Просила видати обмежувальний припис у вигляді тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 , яким заборонити йому: перебувати з нею в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , наближатися до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_2 на відстань менше як на 100 метрів; особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який який інший спосіб спілкуватися з нею.

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 травня 2023 року заяву   ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису – задоволено частково.

Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , і встановлено такі заходи тимчасового обмеження прав:

- перебувати з заявницею в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,

- наближатися до місця проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_2 , на відстань менше як на 100 метрів;

- особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який який інший спосіб спілкуватися з нею.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що заявниця ОСОБА_2 є його матір`ю, з якою вони зареєстровані та проживають в однокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що між ним і заявницею існує спір щодо користування квартирою і всі конфлікти виникали по ініціативі заявниці, яка хоче виселити його з квартири, а всі заяви які вона подавала в поліцію не підтверджують факт домашнього насильства з його сторони.

Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом не наведено посилань на конкретні ризики, які можуть настати у разі незастосування стосовно нього обмежувального припису.

Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що заявниця є матір`ю заінтересованої особи ОСОБА_1 .

Заявниця та заінтересована особа зареєстровані у квартирі у АДРЕСА_1 , що встановлено судом із копії довідки, виданої відділом реєстрації Червоноградської міської ради Львівської області від 24 жовтня 2022 року №3924 (а.с.8)

Як встановлено судом з копії ордеру №28435 від 02 листопада 1982 року, який посвідчує право заняття квартири, дана квартира АДРЕСА_3 належала на підставі такого ордеру згідно рішення Червоноградської міської ради народних депутатів від 21 жовтня 1982 року №359 чоловіку заявниці та батьку позивача – ОСОБА_5 (а.с.9).

З копії даного ордеру також встановлені дані про склад сім`ї, а саме зазначено, що право на заняття квартири має ОСОБА_5 разом зі сім`єю, яка складається із 2-х чоловік, другою людиною вказана ОСОБА_2 (дружина) (а. с. 9).

З показів заявниці та заінтересованої особи, а також з інших матеріалів заяви встановлено, що останні проживають спільно у вищевказаній квартирі.

Відповідно до рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 виселено з вищевказаної квартири у АДРЕСА_1 через систематичні порушення правил співжиття, які роблять неможливим проживання в одній квартирі, без надання іншого житлового приміщення (а. с .28).

Окрім цього, на підтвердження своїх доводів про систематичне порушення її сином її прав, завдання їй душевних та фізичних страждань, тобто вчинення відносно неї домашнього насильства заявниця додала до заяви копії наступних документів:

-постанови Червоноградського міського суду Львівської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 від 12.10.2020 та від 28.04.2022;

-термінові заборонні приписи серії АА №080577 від 15.09.2020, серії АА №202771 від 15.02.2022 винесених відносно ОСОБА_1 стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 , (а. с. 13,25);

-скарги ОСОБА_2 від 12.10.2020, адресованої до Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області з проханням прийняти міри до її сина, який систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство (а.с.16), яка була зареєстрована у Червоноградському РВП ГУ НП у Львівській області 13.10.2020 згідно талону-повідомлення єдиного обліку №8300 (а.с.17).

-довідки про результати проведення перевірки за зверненням гр. ОСОБА_2 від 15.09.2020, 17.09.2020, від 12.10.2020, виконаними Червоноградським РВП ГУ НП у Львівській області, з яких вбачається, що за результатами таких звернень, відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст.183 КУпАП, за ч. 1 ст.173-2 КУпАП;

-заяви ОСОБА_2 про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України від 17.03.2023, яка була зареєстрована у Червоноградському РВП ГУ НП у Львівській області 17.03.2023 згідно талону-повідомлення єдиного обліку №2317 (а.с.27).

-копіями фотознімків, на яких відображені синці на обличчі і тілі заявниці, за її словами, нанесені заінтересованою особою та копією довідки КП «ЦМЛ ЧМР» від 30.11.2022 про фіксування забою м`яких тканин у гр. ОСОБА_2 , та іншими матеріалами даної справи,

- ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 28.04.2023 та від 04.05.2023, якими зобов`язано слідчих Червоноградського РВП внести відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення відповідно до вимог ст.. 214 КПК України.

Згідно з п.3, 6, 7, 8 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства – це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник – це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Як регламентовано статтею 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі - це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі. До Реєстру вносяться відомості (окремо за кожним випадком насильства). Формування Реєстру здійснюється окремо за кожним випадком домашнього насильства, насильства за ознакою статі шляхом внесення до нього відповідної інформації. Персональні дані про особу, яка повідомила про вчинення насильства, зберігаються у Реєстрі протягом одного року з дня надходження відповідної інформації про вчинення насильства. Персональні дані про постраждалу особу зберігаються у Реєстрі протягом трьох років з дня вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа або її представник мають право звернутись до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно кривдника.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За змістом розділу IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

У відповідності до ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном.

Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями.

Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.

Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Вказана правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19.

Як встановлено судом, відносно ОСОБА_1 складалися протоколи про адміністративні правопорушення, неодноразово виносився терміновий заборонний припис, його було визнано винним у вчиненні протиправних дій відносно своєї матері постановами Червоноградського міського суду Львівської області від 28 квітня 2022 року та від 12 жовтня 2020 року. Через порушення правил співжиття заінтересовану особу було виселено з квартири, де останній проживав із заявницею. Разом з цим, після цього кривдник протиправної поведінки не змінив та продовжує вчиняти відносно неї протиправні дії, що призвело до написання нею чергової заяви до Червоноградського РВП про вчинення її сином дій, що містять ознаки кримінального правопорушення. Ухвалами слідчих суддів Червоноградського РВП від 28 квітня 2023 року та 04 травня 2023 року слідчих зобов`язано внести відомості до ЄРДР за вказаними фактами.

Крім того, як вбачається із листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №4217.4/б-18578.3/23/43.1 від 02 серпня 2021 року на підставі ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» за зверненням ОСОБА_2 відкрито провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Також з листа Виконавчого комітету Червоноградський міський центр соціальних служб №204/02 від 02 серпня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась в Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від сімейного насильства та їй надавалась комплексна соціально-психологічна допомога.

З витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженнями №12023141150000460 та № 42023142150000056 вбачається що проводяться досудові розслідування за фактом вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 та умисного невиконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області по справі №459/1473/23.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріали справи містять достатньо доказів систематичної протиправної поведінки ОСОБА_1 відносно заявниці, які продовжувались навіть після ухвалення оскаржуваного рішення та оцінюючи ризики повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно заявниці, врахував, що оскільки останній не змінив своєї поведінки навіть після вчинення усіх попереджувальних заходів відносно нього, ризик наступного вчинення аналогічних дій достатньо високий.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 травня 2023 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2023 року.

Головуючий:                                                                Савуляк Р.В.

Судді:                                                                        Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.