Справа № 2-306/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 лютого 2009року Полтавський районний суд  Полтавської області  в складі:

головуючого  –  судді   Нечволода В.В.

при секретарі -   Боруті І.В.          

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. 18.12.08р. відповідач за договором дарування подарував позивачці належну йому на праві спільної сумісної власності Ѕ частину домоволодіння в с. Гожули Полтавського району, вул. Гагаріна 7, однак від нотаріального посвідчення даного договору відмовився, що унеможливлює, подальшу державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надавши суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач - ОСОБА_2 та представники третьої особи комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району»  в судове засідання не з’явилися, попередньо надавши суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, зазначивши, що проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, при визнанні відповідачем позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачами позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав:

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбних відносинах з 30.8.2003р.

04.04.2007р. сторони придбали житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Гожули Полтавського району та області, вул. Гагаріна 7, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу(а.с.9), однак майно було зареєстровано лише за чоловіком  - ОСОБА_2(а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

    Згідно ч.3 ст. 61 СК України Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Виходячи із положень ст. 370, 372 ЦК України, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними якщо інше не встановлено законом або договором між ними.

    Таким чином, хоча договір купівлі-продажу і вчинений від імені одного із подружжя, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

18.12.2008р. між сторонами було укладено письмовий договір дарування, за яким ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у власність Ѕ частину вищевказаного домоволодіння.

    Згідно ч. 2 ст. 719 ЦК України, договір даруваня нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

    Як встановлено в судвому засіданні і підтверджено позивачкою та письмовими доказами по справі, зокрема – договром дарування, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, позивачка фактично прийняла в управління подаровану частину будинку та користується нею, однак відвідповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору дарування, чим створює перешкоди щодо оформлення та державної реєстрації права власності за позивачкою.

    Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України особа, яка придбала житловий будинок, будівлю, або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщенні, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Згідно договору дарування, укладеного між сторонами, останні домовились про те, що позивачці переходить у власність земельна ділянка площею 0,1371 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належала відповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 690139(а.с.11).

На підставі викладеного та керуючись ст. 220, 370, 372, 377, 719 ЦК України, ст. 60, 61 СК України, ст.ст. 7, 8, 10, 11, 60, 79,80, 130, 174, 209, 212-215,  218  ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним та таким, що відбувся договір дарування нерухомого майна від 18.12.2008р. за яким дарувальник ОСОБА_2 подарував, а обдарована ОСОБА_1 прийняла Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,1371 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані в с. Гожули по вул. Гагаріна 7, Полтавського району та області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в с. Гожули Полтавського району та області, вул. Гагаріна 7.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1371 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована в с. Гожули по вул. Гагаріна 7, Полтавського району та області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя  -