Справа №: 148/1136/23

Провадження № 1-кп/148/139/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

       головуючого судді                                         ОСОБА_1

       при секретареві                                              ОСОБА_2

       за участю прокурора                                     ОСОБА_3

       обвинуваченого                                             ОСОБА_4

       захисника обвинуваченого                           ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та клопотання ОСОБА_6 , щодо взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки зазначені ризики передбачені ст. 177 КПК України при обрані раніше запобіжного заходу не зменшились, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_4 його процесуальних обов`язків. Клопотання мотивує тим, що судом строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою продовжено до 05.10.2023 року включно. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується за особливо тяжкий злочин передбачений  ст. 187 ч. 4  КК України, ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може вчиняти нові кримінальні правопорушення; переховуватись від органів досудового розслідування, може уникати безальтернативного покарання у виді позбавлення волі до 15 років; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не зменшились. Крім цього, після вчинення ОСОБА_4 кримінально караного діяння, останній розпочав знищення та приховування предметів злочинної діяльності задля уникнення в подальшому відповідальності. На даний час у судовому засіданні вину не визнав.

Вище перераховані обставини, свідчать про неможливість запобігання наявним у провадженні ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, адже особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть обмежити можливість ОСОБА_4 , вчинити вищезазначені діяння, передбачені ст. 177 КПК України.

За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, просив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів задовольнити.

Поштовим зв`язком надійшло звернення ОСОБА_6 , щодо взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 , також в матеріалах кримінального провадження наявне клопотання від 03.08.2023 року ОСОБА_6 , щодо взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 та зміну останньому міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.  ОСОБА_6 жодного разу у судове засідання не з`явився, заяв про розгляд його клопотання, щодо взяття обвинуваченого на поруку, у його відсутності суду не надав. Таким чином суд ставить на обговорення клопотання  ОСОБА_6 , щодо взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 та зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.  Клопотання мотивує тим, що він є підприємцем та громадським діячом та бажає взяти ОСОБА_4 на особисту поруку. Надав довідку-характеристику підписану старостою Соколівського старостинського округу ОСОБА_7 , згідно якої зазначено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тернівка, Крижопільського району, Вінницької області. Працював на різних посадах в системі ДП «Крижопільський райагроліс». Чудовий сім`янин, батько 6 дітей, користується заслуженим авторитетом у мешканців с. Соколівка Тульчинського району.

ОСОБА_6 готовий забезпечувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .. Поручителю відомо, у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується ОСОБА_4 та відповідальність передбачена за його вчинення.

Прокурор просив відмовити в задоволені даного клопотання про передачу обвинуваченого ОСОБА_4 на поруки.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні в задоволені клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, просив відмовити та  підтримав клопотання ОСОБА_6 , просив замінити раніше обраний запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника  ОСОБА_5 ..

Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та ОСОБА_6 , суд виходить зі слідуючого.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до cm. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»),

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 cm. 187 КК України, а саме нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому в умовах воєнного стану, яке відповідно до cm. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у вигляді тривалого позбавлення волі, що було враховано при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні його строку, встановлені початкові ризики на даний час не зменшились, зокрема обвинувачений з огляду на санкції статті обвинувачення зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на свідка, який ще не допитаний, вчиняти інші кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, тому зміна запобіжного заходу на більш м`який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Щодо застосування особистої поруки слід зазначити наступне:

Особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).

Особиста порука, як і особисте зобов`язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку обвинуваченого.

Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Згідно ч. 2 ст.180 КПК України, кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Відповідно до клопотання ОСОБА_6 , яке надійшло поштовим зв`язком, він готовий взяти обвинуваченого ОСОБА_4 на особисту поруку та ручається за його належну поведінку, зобов`язуючись забезпечити явку при необхідності до суду на першу вимогу.

Суд, визначаючи одного поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.

Суд враховує, що у суду відсутня будь-яка інформація стосовно особи ОСОБА_6 , яка б давала суду підстави вважати дану особу такою, яка заслуговує на особливу довіру. Крім цього обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що йому не відомо хто такий ОСОБА_6 . Також суд зауважує, що  ОСОБА_6 неодноразово у судові засідання не з`явився для підтримання свого клопотання, не надав суду доказів з яких би суд міг встановити, чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель достатньо впливати на обвинуваченого ОСОБА_4 , щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку та реально забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин інкримінованого злочину, тяжкості злочину та суворості покарання за його скоєння, а у суду відсутні письмові зобов`язання інших осіб поручитись за виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків. Крім того з клопотання ОСОБА_6 не можливо встановити чи обізнаний він в тому, що у випадку не виконання поручителем взятих на себе зобов`язань на нього накладається грошове стягнення, яке доведеться сплатити в разі порушення ОСОБА_4 особистої поруки. Також з конверту в якому надходило до суду звернення, щодо взяття на поруки ОСОБА_4 встановлено, що відправником даного конверту є фізична особа ОСОБА_8 а не ОСОБА_6 .

З урахуванням усіх обставин, встановлених на цьому етапі здійснюваного кримінального провадження, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, даний захід, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, наразі, на думку суду, не здатний належним чином впливати на процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

Таким чином, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його наслідків, тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України не визнає, не має стабільного доходу та постійного місця роботи, зареєстрований у м. Донецьк, також не має стійких соціальних зв`язків, та стримуючих факторів оскільки не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючий, тому  клопотання ОСОБА_6 , щодо взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 та зміну останньому міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт не підлягає задоволенню.

Клопотання прокурора  щодо продовження строку запобіжного заходу є законним та обґрунтованим, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, так як у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства в цілому так і, певних осіб.

Крім того, ні обвинуваченим ні його захисником не надано суду переконливих доказів щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості подальшого перебування обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.ст.177,183,331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_6 , щодо взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 , відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про зміну раніше обраного запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити на 60 днів, тобто до 01 грудня 2023 включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області.

Суддя ОСОБА_1