Справа № 183/8290/22

№ 1-кп/183/1677/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Ухвалено 02 жовтня 2023 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні  № № 12022221080000542 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Савинці Балаклійського району, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого кровельщиком на ТОВ «Дамиріс», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

за участю прокурора -                                                 ОСОБА_4

захисника -                                                         ОСОБА_5 ,

обвинуваченого -                                                         ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

22 лютого 2022 року президент російської федерації (далі – рф), реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05:00 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами зс та інших військових формувань рф здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом президента російської федерації, російська федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні сили рф та федеральну службу військ національної гвардії рф.

Одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів зс рф, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України (далі – ЗС України), Державної прикордонної служби України (далі – ДПС України), підрозділів Національної гвардії України (далі – НГ України) для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії рф, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії зс рф; пошкодження військових об`єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено.

Так, після незаконного вторгнення на територію України збройних сил російської федерації, тобто після 24.02.2022 року, у громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора,

З цією метою, ОСОБА_3 , перебуваючи на території смт. Савинці, Ізюмського району, Харківської області, з початку червня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, направлений на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, добровільно надав згоду представникам окупаційної адміністрації рф щодо його призначення на посаду завідуючого сектором ЖКГ.

В подальшому, 23.06.2022 року ОСОБА_3  добровільно уклав трудовий договір № 53-к з представником роботодавця в особі голови тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Харківської області ОСОБА_6 , що діяв на підставі наказу голови Ізюмської тимчасової цивільної адміністрації № 002-К від 03.05.2022, про прийняття його на роботу до тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Харківської області на посаду завідуючого сектором ЖКГ з місцем постійної роботи за адресою: Харківська область, сел. Савинці, вул.20-ї Гвардійської Дивізії,10.

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_3 з 23.06.2022 року по 10.09.2022 року виконував обов`язки, передбачені вказаним трудовим договором, а саме: організовував та проводив колективні наради, надавав розпорядження працівникам щодо виконання робіт, вирішував питання щодо організації роботи сектору та його матеріально-технічного забезпечення, тим самим здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території Савинської ОТГ, Ізюмського району, Харківської області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Також додав, що до війни проживав у АДРЕСА_2 . Після 24.02.2022 року він з дружиною та донькою переїхав до смт. Савинці. Спочатку він сидів дома, потім на початку червня місяця 2022 року пішов на роботу, його попросив голова сільської ради ОСОБА_7 . Вказав, що смт. Савинці було невдовзі окуповано. ОСОБА_7 сказав йому, що в ЖКГ нікого немає та попросив його зайняти посаду завідуючим житлово-комунального господарства. Він погодився та сказав, якщо потрібно, то він спробує. Після чого, він підписав договір про влаштування його на посаду завідуючим житлово-комунального господарства. В його обов`язки входило спілкування з людьми, які приходили та повідомляли про проблеми в житлово-комунальній сфері, після чого він давав вказівки робочим та також працював з ними, а саме: обкошували парки, прибирали сміття, лагодили водоканали. Кабінету окремого не мав, постійно був на місці виконання робіт з робочими працівниками. Додав, що в ЖКГ працювало 6 чоловік, в горводоканалі приблизно 8 чоловік. У скоєному щиро кається, вимушений був йти працювати через необхідність утримувати матір з хворобою та малолітню дитину.

В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_3 скоєно злочини, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 5 ст. 111-1 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.

Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який вину свою визнав повністю, розкаявся у вчиненому, несудимий, за місцем мешкання характеризується посередньо, працевлаштований на підставі цивільно-правового договору, є учасником бойових дій, на обліках у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину та хвору матір.

Однак, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану.

За таких обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, враховуючи наявність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, які його обтяжують, однак, однак враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки такі підстави у суду відсутні і вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі, однак на мінімальному рівні, встановленому санкцією статті, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Незастосування судом при призначенні покарання обвинуваченого ОСОБА_3 ст.75 КК України, обумовлено характером вчиненого кримінального правопорушення, а саме того, що тяжке кримінальне правопорушення вчинено з використанням умов воєнного стану.

Однак, суд дійшов до висновку про можливість не визначати додаткове факультативне покарання у вигляді конфіскації майна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Згідно ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України встановлене як додаткове факультативне, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, а також з врахуванням посади, яку займав ОСОБА_3 .

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 у виді домашнього арешту, слід залишити до набрання вироком законної сили, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні та продовженні застосування обвинуваченому цього виду запобіжного заходу.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання: у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади пов`язанні з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, строком на 10 років, без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 раніше обраний у вигляді домашнього арешту - залишити до набрання вироком законної сили.

Речові докази:

-«Акт о результате обследования строения (образец)» на 1 арк.; 2) «Служебная записка» за підписом ОСОБА_3 на 1 арк.; 3) Анкетні данні ОСОБА_3 на 1 арк.; 4) «Штатное рассписание Савинский территориальний отдел на сентябрь 2022» на 1 арк.; 5) Ведомость выдачи горюче смазочных материалов по Сави некому ТО за сентябрь месяц» на 1 арк.; 6) «Служебная записка» за підписом ОСОБА_3 на 1 арк.; 7) «Список фактически работающих сотрудников Савинского отдела по состоянию на август 2022 год» на 2 арк.; 8) «Список фактически работающих сотрудников Савинского отдела по состоянию на сентябрь 2022 год» на 4 арк.; 9) «Накладная от 30.08.2022» за підписом ОСОБА_3 на 1 арк.; 10) «Список фактически работающих сотрудников Савинского отдела по состоянию на август 2022 год» за підписом ОСОБА_8 на 1 арк.; 11) «Трудовой договор № 53-К от 23.06.2022 г. Балаклея» за підписом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на 4 арк.; 12) Частина документу, а саме списку працівників, де мається прізвище ОСОБА_3 на 1 арк., – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                         ОСОБА_1