Справа № 135/1110/22

Провадження №11-кп/801/1041/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:

головуючого – судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

в режимі відеоконференції представника потерпілої – адвоката ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12022020240000073 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9 , в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.08.2023, яким засуджено

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Початок строку відбування основного і додаткового покарання постановлено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 , АТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_10 майнову шкоду в сумі 3420,41 грн., моральну шкоду всумі 171,02 грн., а всього стягнуто 3 591 (три тисячі п`ятсот дев`яносто одну) гривну 43 копійки.

Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 59 828 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 98 копійок.

Вирішено долю процесуальних витрат та речових доказів.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

10 липня 2022 року близько 15-55 год., ОСОБА_7 , керуючи технічно-справним легковим автомобілем марки «ВАЗ 21104», синього кольору, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , рухаючись головною дорогою по вул. Процишина в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області зі сторони перехрестя вулиць Наконечного та Процишина, при наближенні до перехрестя з вулицею Петра Кравчика, не переконався в безпечності подальшого руху, порушив вимоги п.16.14 та 16.12 Правил дорожнього руху України, виїхавши на перехрестя, не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_10 , яка рухалась головною автодорогою зі сторони вул. Хлібозаводської м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області та допустив зіткнення із вказаним велосипедистом, в результаті якого ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки і акроміального кінця лівої ключиці, що згідно висновку судово-медичної експертизи №132 від 01.09.2022 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я більш як 21 день.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Ладижинського міського суду від 01.08.2023 стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК Украни змінити у зв?язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. З резолютивної частини вироку виключити вказівку, що початок строку відбування основного покарання обчислювати з моменту набрання вироком законно сили. У решті вирок залишити без змін..

На думку прокурора, при постановленні вироку, суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки, визначив початок строку відбування покарання у виді штрафу з моменту набрання вироком законної сили, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону (cт. 374 КПК України), оскільки штраф є грошовим стягненням та як вид покарання не обчислюється строком.

Адвокат ОСОБА_9 , в інтересах потерпілої ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.08.2023 року в частині стягнення із ОСОБА_7 моральної шкоди на користь ОСОБА_10 в розмірі 60 000 грн. та ухвалити в цій частині новий вирок про стягнення із обвинуваченого моральної шкоди на користь потерпілої в розмірі 500 000 грн. та в іншій частині вирок Ладижинського міського суду Вінницької області залишити без змін.

На думку адвоката, ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.09.2023 було незаконно відмовлено у задоволенні її клопотання про проведення судово - психологічної експертизи, яка визначила б розмір моральної шкоди, який був би не меншим, ніж той, що потерпіла просила стягнути відповідно до заявленого цивільного позову.

Таким чином, потерпіла сторона вважає, що справедливою сумою відшкодування моральної шкоди потерпілій буде сума в 500 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до нього та товариства «Страхова компанія «Країна» про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити. Призначити йому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу розміром 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також, просить не позбавляти права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, оскільки він є волонтером та має необхідність керувати транспортним засобом.

Обвинувачений зазначає про наявність пом?якшуючих покарання обставин, а саме щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданого кримінальним правопорушенням шкоди, а також він раніше не судимий, пенсіонер, займається волонтерською діяльністю тривалий, що є підставою для застосуванням ст. 69 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його адвоката, які просили задоволити апеляційну скаргу обвинуваченого та відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника потерпілої. Представника потерпілої – адвоката ОСОБА_9 , яка просила задовольнити її апеляційну скаргу збільшити розмір моральної шкоди та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого. Прокурора, який просив вирок суду змінити. Перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_9 , в інтересах потерпілої ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Статтею 50 КК України передбачено, що рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На переконання апеляційного суду, таких вимог закону судом першої інстанції було дотримано.

Покарання є заходом примусу та має на меті не лише кару, а і виправлення засудженого та запобігання вчиненню інших злочинів.

Виходячи із принципів і мети покарання суд призначив його ОСОБА_7 необхідне і достатнє та таким, що відповідає вимогам ст.50, 65 КК України.

При призначенні покарання суд керувався нормами статей 50, 65 КК України, із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та наявності обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, в тому числі: часткове відшкодування шкоди та щире каяття, суд призначив винному покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Зважаючи на наведене, а також, що ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, не працює, є пенсіонером за віком, має постійне місце проживання, одружений, є волонтером.

З огляду на викладене, враховуючи характер, тяжкість та суспільну небезпеку злочину, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення обвинуваченого до допущених порушень, дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням висновків досудової доповіді стосовно обвинуваченого, суд вірно прийшов до висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді мінімального штрафу з позбавленням права керувати транспортними  засобами на мінімальний строк, яке суд вважає необхідним та достатнім для досягнення цілей кримінального покарання та таким, що відповідає засадам справедливості.

Що стосується апеляційної скарги обвинуваченого, то колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма може бути застосована.

Згідно ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Добровільне відшкодування шкоди завданої злочином має бути у повному обсязі, а не частковим, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України, оскільки як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не встановлено двох обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 , суд в повній мірі обґрунтував своє рішення, дотримався норм кримінального процесуального закону.

Стягуючи на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 59 828 грн, суд взяв до уваги факт протиправної поведінки обвинуваченого, який не лише спричинив фізичні страждання потерпілому в момент їх заподіяння, але й те, що потерпіла пережила психологічний стрес, тривале лікування та послідуючі негативні наслідки, що призвели до порушення встановлених правил життя та роботи, тому визначений розмір моральної шкоди є співрозмірним стражданням потерпілої та ґрунтується на принципах розумності, справедливості і є достатнім для відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди.

Підстав для збільшення визначених до відшкодування на користь потерпілої суми моральної шкоди, які належать стягненню з обвинуваченого, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Щодо апеляційної скарги прокурора, яка підлягає задоволенню колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст. 374 ч. 4 пункт 2 КПК України, у резолютивній частині обвинувального вироку, зокрема, зазначається початок строку відбування покарання.

Проте, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_7 , Ладижинський міський суд Вінницької області допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки, визначив обчислювати початок строку відбування основного покарання у виді штрафу з моменту набрання вироком законної сили, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону, оскільки штраф є грошовим стягненням та як вид покарання не обчислюється строком.

Отже, судом допущено порушення вимог ст. 374 КПК України, які перешкодили ухвалити законний та обґрунтований вирок, а тому вони є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Таким чином, допущене міським судом Вінницької області істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. ст. 409, 412 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_9 , в інтересах потерпілої ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.08.2023, яким засуджено ОСОБА_7 змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про початок строку відбування основного покарання з моменту набрання вироком законної сили.В решті вирок залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3