ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2023 року          м.Дніпро         Справа №  904/72/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Березкіної О.В.,    

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Кувшинова В.П., адвокат (поза межами суду);

інші учасники справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення  Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 (суддя Бажанова Ю.А., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 31.05.2023) у справі   №904/72/23

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний", м. Одеса

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпро

до відповідача-2: Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс", м. Дніпро

до відповідача-4: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення 2 981 928,82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить:

- стягнути солідарно з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"; Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"; Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс"; ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний", заборгованість за кредитним договором №BL2019-04450 від 21.11.2019 року в сумі 2 981 928,82 гривень 82 коп., з яких: 2 561 000,00 гривень 00 коп. - прострочена заборгованість  за кредитом; 420 928,82 гривень 82 коп. - заборгованість за процентами;

- стягнути в рівних частках з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"; Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"; Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс"; ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний" грошові кошти у сумі 208 328,37 гривень 37 копійок в рахунок погашення понесених позивачем судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору №BL2019-04450 від 21.11.2019, зокрема, в частині сплати основної заборгованості та процентів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 закрито провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний" до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків",   Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс", ОСОБА_1 про стягнення 2 981 928,82 грн. задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс", ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний"   2 561 000,00 гривень заборгованості   за кредитом.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний"   9 603,75 грн. судового збору.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"   на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний 9 603,75 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний"   9 603,75 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1   на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний"   9 603,75 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення заборгованості солідарно з відповідача-1, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати в оскаржуваній частині щодо стягнення заборгованості з відповідача-1, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості в сумі 2 561 000 грн. з відповідача-1 відмовити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що сосподарський суд безпідставно встановив, що неможливість оплати Відповідачем-1 заборгованості за кредитом не пов`язано з настанням форс-мажорних обставин, засвідчених офіційним листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово- промислової палати України.

Вважає, що воєнний стан, введений на території України, та прийняття Національним банком України у зв`язку з ним Постанови № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» стало тією причиною, внаслідок якої грошові кошти, які Відповідач повинен був отримати за поставлений товар і погасити кредит, який він отримав від Позивача за договором, не надійшли на рахунки АТ «ДЗПВ». Ця обставина для Відповідача стала надзвичайною, невідворотньою та непередбачуваною.

Не зважати на це та не приймати до уваги під час розгляду справи і вирішення спору у цій справі є незаконним та необгрунтованим.

Військова агресія Російської Федерації визнана ТПП України форс-мажорними обставинами з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення.

В результаті таких форс-мажорних обставин (військова агресія, запровадження обмежень у розрахунках між контрагентами на державному рівні, криза в економіці, неплатоспроможність контрагентів через форс-мажорні обставини) відповідач-1 не мав та не має можливості сплатити заборгованість перед позивачем за договором через брак коштів, який виник у зв`язку з причинами, які не залежать від волі відповідача.

Отже, на момент звернення Позивача до суду та розгляду справи не виконання Відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором обумовлене дією форс-мажорних обставин, рішення суду про стягнення такої заборгованості є незаконним.

Позивач, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив про законність та обґрунтованість рішення, пояснив, що є хибими доводи апелянта про ненстання строку оплати за кредитним договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обстаивн; при цьому, такі обсьаивни відповідно до Регламенту ТПП мають засвідчуватись за кожним окремим договором, натомість, відповідачем-1 не доведено існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин і неможливістю виконати зобов`язання за договором, укладеним між сторонами; також є невірним і вказівки відпоідача-1 на те, що подання позовної заяви є таким, що суперечить чинному законодавству. Вдтак, апелянтом жодним чином не спростовані факти, покладені в основу рішення та не надано жодних доказів у підтвердження доводів апеляціної скарги.

У відзиві позивач зазначає про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 14500 грн., які складаються із витрат по складенню відзиву на апеляційну скаргу – 3500 грн та 3500 грн вартість участі в одному судовому засіданні, яких позивач вважає буде не менше трьох (тобто 10500,00 грн), та які просить стягнути в рівних частках з відповідачів на свою користь.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Антонік С.Г., Березкіна О.В.

17.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту   2.4.6   Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/72/23 у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

Відповідно до   протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023, справу №904/72/23 (для відкриття провадження у справі, тощо) передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дарміна М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2023 (головуючий суддя – Іванов О.Г., судді – Дармін М.О., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"  на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 у справі № 904/72/23; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 25.09.2023.

22.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту   2.4.6   Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/72/23, а саме передано справу раніше визначеному складу суду: головуючий суддя – Іванов О.Г. (доповідач), судді – Антонік С.Г., Березкіна О.В.

Також 22.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту   2.4.6   Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/72/23 у зв`язку з рішення ВРП від 20.07.2023 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до   протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023 справу №904/72/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Парусніков Ю.Б.

В судове засідання, призначене на 25.09.2023 представники відповідачів не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, будь-яких клопотань з цього приводу не заявили.

Згідно ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що:

- відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень; а також списком розсилки процесуальних документів по справі, відповідно до якого Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" отримало ухвалу про відкриття апеляційного провадження  в електронному вигляді у свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд»;

- відповідачі жодних клопотань з приводу неможливості явки в судове засідання представників не заявляли;

- наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення,

судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників відповідачів.

В судовому засіданні 25.09.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ст. 269 Господарського процесуального кодексу України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1  ст. 74 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

21.11.2019 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Південний", (надалі - Банк) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків", (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір №ВL2019-04450, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених додатковими угодами змін, Банк зобов`язався відкрити Позичальнику кредитну лінію (надалі - кредит), а Позичальник зобов`язався повернути кредит згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії не пізніше 15 березня 2022 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі встановленому згідно п. 1.1.1. Кредитного договору (пункт  1.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди від 12.01.2022).

Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 12.01.2022 процентна ставка за користування кредитом є змінюваною, складається з розміру облікової ставки НБУ (процентів річних) +7% та станом на 12.01.2022 року складає 16% (шістнадцять) процентів річних.

За приписами пункту 1.1.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 12.01.2022 Банк має право змінювати процентну ставку самостійно в порядку, зазначеному в пункті 1.1.1.2. цього договору. Періодом зміни процентної ставки є дата, в яку відбувається зміна   облікової    ставки     НБУ    згідно    до    відомостей    сайту    Національного    Банку    України.

Розмір процентної ставки за користування Кредитом збільшується або зменшується при зміні облікової ставки НБУ та розраховується за формулою:

Значення Індексу (процентів річних) + 7% (сім процентів річних), де Індекс - це облікова ставка НБУ, розмір якої використовується для визначення змінюваної процентної ставки на відповідну дату розрахунку.

Максимальний розмір процентної ставки за користування кредитом становить 30% (тридцять) процентів річних (пункти 1.1.1.2, 1.1.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 12.01.2022.

Згідно з пунктом 1.1.1.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 12.01.2022 Банк зобов`язаний письмово повідомити Позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших пов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди Позичальника зі збільшенням процентної ставки, Позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за цим Договором у повному обсязі протягом ЗО календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше ЗО календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки (пункт 1.1.1.5. кредитного договору в редакції додаткової угоди від 12.01.2022.

Згідно з пунктом  1.4. кредитного договору видача кожного траншу за кредитною лінією здійснюється відповідно до наданої заявки позичальника на отримання грошових коштів.

Згідно з пунктом 1.5. кредитного договору в редакції додаткової угоди від 12.01.2022 при досягненні Позичальником максимальної суми заборгованості (ліміту кредитної лінії) в розмірі 2 761 000,00 грн. нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення заборгованості.

Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачає, що повернення кредиту здійснюється Позичальником відповідно до Графіку зниження ліміту та п. 1.4.1. Кредитного договору.

Графік зниження ліміту є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Підтвердженням повернення сум по кредиту є виписка за позичковим рахунком.

В пункті 4 додаткової угоди від 12.01.2022 сторони за взаємною згодою  домовились викласти  Додаток №2 до кредитного договору в наступній редакції; 12.01.2022 максимальний ліміт – 2 761 000,00 грн., 15.01.2022 максимальний ліміт – 2 661 000,00 грн., 15.02.2022 максимальний кредит – 2 561 000,00 грн, 15.03.2022 – 0,00 грн.

Пунктом 2.2. Кредитного договору передбачає, що нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості за кредитом, додати повного погашення кредиту.

Проценти нараховуються щоденно, при цьому нарахування процентів за вихідні та святкові дні здійснюються в день, що передує вихідним та/або святковим дням. В останній робочий день місяця проценти нараховуються за цей день та наступні дні цього місяця.

Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у період та 360 днів у році.

Сплата процентів по кредиту здійснюється Позичальником на рахунок № НОМЕР_1 в Банку.

Проценти, нараховані за період з останнього робочого дня місяця, що передує поточному, до останнього робочого дня поточного місяця підлягають сплаті не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. В день повного погашення кредиту сплаті підлягають проценти, нараховані з останнього робочого дня попереднього місяця або з дня останнього нарахування процентів по попередній календарний день, який передує погашенню кредиту.

При несплаті процентів в останній робочий день місяця, заборгованість по процентам переноситься на рахунок прострочених процентів у перший робочий день наступного місяця.

Згідно з пунктом 3.2.2. Кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути Банку отриманий кредит згідно пунктів 1.1., 2.1., 2.3. Кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.2.3. Кредитного договору Позичальник зобов`язався сплатити проценти за кредитом згідно пунктів 1.1., 2.2., 2.3, а також плату за кредитне обслуговування відповідно до п.2.4. Кредитного договору.

Як зазначає позивач, в порушення вказаних умов Кредитного договору, Позичальник не проводив погашення кредиту по Кредитному договору у відповідності із затвердженим графіком. Строк повернення заборгованості за кредитом 15 березня 2022 року - настав, однак і досі заборгованість залишається несплаченою.

В порушення вказаної умови Кредитного договору Позичальник, прострочив оплату процентів за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед Банком за Кредитним договором 16.12.2019 було укладені такі договори поруки:

-           16.12.2019 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Південний", (Банк) та ОСОБА_1 (Поручитель) договір поруки №1/ВL2019-04450 від 16.12.2019;

-           16.12.2019 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Південний", (Банк) та Акціонерним товариством  "Дніпроважмаш" (поручитель) договір поруки №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019;

-           16.12.2019 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Південний", (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Дніпротехсервіс"  (поручитель) договір поруки №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019.

Відповідно до умов вказаних договорів поруки з урахуванням додаткових угод від 12.01.2022, за цими договорами порукою забезпечується всіх зобов`язань за кредитним договором №ВL2019-04450 від 21.11.2019, укладеним між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Південний" (Банк) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (Клієнт), розмір зобов`язання  2 761 000,00 грн. та всі інші зобов`язання передбачені договором про надання банківської послуги, строк виконання зобов`язання за договором про надання банківської послуги до 15.03.2022 включно.

Згідно із пунктом 1.5 вказаних договорів поруки, поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору, у забезпечення виконання якого він укладає цей договір, розуміє всі умови, викладені в договорі поруки та кредитному договорі і погоджується з ними.

Пунктом 2.1. договорів, поруки передбачає, що у разі порушення Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором у терміни, зазначені в Кредитному договорі, або неповерненні Клієнтом грошових коштів у разі визнання Кредитного договору недійсним, не пізніше наступного робочого дня з моменту настання зазначених обставин, Поручитель зобов`язується сплатити на користь кредитора несплачену Клієнтом суму заборгованості за Кредитним договором, а також обраховану Кредитором неустойку у вигляді пені, штрафів передбачених Кредитним договором, комісійну винагороду та інші суми, які Клієнт повинен сплатити відповідно до кредитного договору, які згідно вимог чинного законодавства клієнт повинен повернути Кредитору у разі визнання Кредитного договору недійсним.

Термін дії договору – до календарної дати, яка визначена як збільшений на 3 роки строк зобов`язання за договором про надання банківської послуги, зазначений у пункті 1.2 цього договору  або до повного виконання клієнтом та /або поручителем зобов`язань за  договором про надання банківської послуги (пункт 3.7 договорів поруки).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" зобов`язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №ВL2019-04450 від 21.11.2019, за виконання якого поручилися ОСОБА_1 на підставі договору поруки №1/ВL2019-04450 від 16.12.2019, Акціонерне товариство  "Дніпроважмаш" на підставі договору поруки №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Дніпротехсервіс"  на підставі договору поруки №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі доказів сплати кредиту у сумі 2 561 000,00 грн до суду не надали, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростували.

В той же час, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом поза межами кредитування задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Цивільні зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Дослідивши положення Договору №BL2019-04450 від 21.11.2019,    господарський суд дійшов правильного висновку, що за своєю правовою природою даний Договір є кредитним договором, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2  глави 71 Цивільного кодексу України.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитним договором №BL2019-04450 від 21.11.2019, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, строк повернення кредиту, наявність прострочень за кредитним договором, обставини укладення договорів поруки №1/ВL2019-04450 від 16.12.2019, №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019, №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019, розмір зобов`язань за договором поруки, наявність / відсутність підстав для стягнення заборгованості з поручителів.

Згідно із  ст. 1054 ЦК України  за    кредитним    договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)    зобов`язується    надати    грошові    кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,    встановлених договором,    а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення    параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до наявних в матеріалах справи заявок на видачу кредитних коштів банк прийняті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі.

З урахуванням положень договору, графіку зниження ліміту кредитної лінії, строк повернення заборгованості за кредитом у розмірі 2 561 000,00 грн.  є таким, що настав 15.03.2022.

Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" у відзиві на позов підтвердило наявність заборгованості за кредитом в розмірі  2 561 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов договорів поруки №1/ВL2019-04450 від 16.12.2019, №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019, №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019 (з урахуванням додаткових угод від 12.01.2022) порукою забезпечується всіх зобов`язань за кредитним договором №ВL2019-04450 від 21.11.2019, укладеним між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Південний" (Банк) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (Клієнт), розмір зобов`язання  2 761 000,00 грн. та всі інші зобов`язання передбачені договором про надання банківської послуги, строк виконання зобов`язання за договором про надання банківської послуги до 15.03.2022 включно.

У разі порушення Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором у терміни, зазначені в Кредитному договорі, або неповерненні Клієнтом грошових коштів у разі визнання Кредитного договору недійсним, не пізніше наступного робочого дня з моменту настання зазначених обставин, Поручитель зобов`язується сплатити на користь кредитора несплачену Клієнтом суму заборгованості за Кредитним договором, а також обраховану Кредитором неустойку у вигляді пені, штрафів передбачених Кредитним договором, комісійну винагороду та інші суми, які Клієнт повинен сплатити відповідно до кредитного договору, які згідно вимог чинного законодавства клієнт повинен повернути Кредитору у разі визнання Кредитного договору недійсним (пункт 2.1 договорів поруки №1/ВL2019-04450 від 16.12.2019, №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019, №2/ВL2019-04450 від 16.12.2019).

Відповідачі доказів сплати кредиту у сумі 2 561 000,00 грн до суду не надали, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростували.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов правильного висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідачів-1,2,3,4 на користь позивача 2 561 000,00 гривень заборгованості по кредиту.

Окрім стягнення основної заборговності Позивач просив стягнути солідарно з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Дніпротехсервіс", ОСОБА_1 на свою користь 420 928,82 гривень 82 коп. заборгованості за процентами, яка виникла станом на 13.12.2022.

Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" посилається на неправильність застосування процентної ставки позивачем при обрахування відсотків за користування кредитом  (на його думку необхідно застосовувати 16%) та на сплату відсотків за грудень 2021 року в сумі 37 656,97 грн., та у 2022 році у розмірі 280 677,78 грн. За доводами відповідача-1, несплачений залишок процентів станом на 13.12.2022 складає 118 090,23 грн (із розрахунку 398 768,01 грн. (розмір відсотків, якщо розраховувати зі ставки 16%)  - 280 677,78 грн. (розмір сплачених відсотків).

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" зазначає, що має право змінювати процентну ставку самостійно в порядку, зазначеному в п. 1.1.1.2. цього договору. Періодом зміни процентної ставки є дата, в яку відбувається зміна   облікової    ставки     НБУ    згідно    до    відомостей    сайту    Національного    Банку    України.

У зв`язку зі зміною 03.06.2023 розміру облікової ставки НБУ Позичальника було Повідомлено про зміну з 03.06.2023 процентної ставки за користування кредитом. Повідомлення від 03.06.2022 №7321560, відповідно до п.6.7. Кредитного договору та п.10.5. Договору банківського рахунку, було направлено відповідачу-1 03.06.2022 за допомогою системи дистанційного обслуговування іFODS, що підтверджується скриншотом з іFODS, який додається до даної відповіді. Відповідно, повідомлення від 03.06.2022 №7321560 про зміну відсоткової ставки, є належним чином отриманим відповідачем-1. Таким чином, вказане спростовує доводи відповідача-1 про те, що банк не направляв на його адресу жодних повідомлень.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" надало розрахунок нарахованих процентів за період з 31.12.2021 по 15.03.203, відповідно до якого станом на 15.03.2023 заборгованість по сплаті відсотків складає 517 272,14 грн.

При цьому, із розрахунку позивача та поданих відповідачем-1 доказів вбачається, що після звернення з позовом до суду (30.12.2022 згідно з поштовим штемпелем) Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" 12.01.2023 згідно з платіжною інструкцією №83  сплатило 100 000,00 грн. з призначенням платежу: "погашення відсотків по кредитному договору №BL2019-04450 від 21.11.2019 за 2022 рік без ПДВ" (а.с. 25, том 2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського  процесуального кодексу України     господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" здійснено погашення 100 000,00 грн. 12.01.2023 згідно з платіжною інструкцією №83  з призначенням платежу: "погашення відсотків по кредитному договору №BL2019-04450 від 21.11.2019 за 2022 рік без ПДВ", провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. правомірно закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського  процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом в іншій частині колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто, поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.

Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов`язання з повернення коштів банку перед вкладником.

У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 Цивільного кодексу України.

Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв`язку з тим, що строк його дії закінчився.

Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас, така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Таким чином, нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 Цивільного кодексу України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Колегією суддів встановлено, що у кредитному договору №BL2019-04450 від 21.11.2019 розмір відсотків визначено у розділі 1 договору "Предмет договору", порядок нарахування та сплати відсотків визначено у розділі 2 договору "Порядок розрахунків", обов`язок сплатити в розділі 3 "Права та обов`язки сторін",  також кредитний договір містить розділ 4 "Відповідальність сторін", в якому, зокрема, передбачена відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Дослідивши умови кредитному договору №BL2019-04450 від 21.11.2019 колегія суддів встановила, що  проценти за користування кредитом, які заявлені до стягнення є саме процентами за правомірне користування кредитом.

Водночас, додатковою угодою від 12.01.2021 сторони визначили строк повернення кредиту до 15.03.2022 включно, тобто сторонами визначено правомірне користування кредитом до 15.03.2022, відповідно проценти за правомірне користування кредитом у розмірі встановленому договором підлягають нарахуванню до 15.03.2022 включно.

Між тим, як слідує з наданого  Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Південний" розрахунку, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі    статті 625 Цивільного кодексу України.

Із наданого позивачем розрахунку та платіжних документів відповідача-1 вбачається, що Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" сплачені відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування (по 15.03.2022 включно), у судовому засіданні 30.05.2023 представник позивача повідомив, що сплачені відповідачем-1 відсотки за користування кредитом зараховувались в порядку черговості та є оплаченими по червень 2022 року включно (з урахуванням сплачених відповідачем-1 100 000,00 грн. 13.01.2023).

Згідно з поясненнями представника позивача нарахування відсотків за користування кредитом після 15.03.2022 відбувалось на підставі пункту 2.2 кредитного договору, відповідно до якого нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості за кредитом до дати повного погашення кредиту.

Між тим, нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом поза межами кредитування задоволенню не підлягають.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про настання форс-мажорних обставини, колегія суддів зазанчає наступне.

До форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання.

В той же час, нараховані позивачем та пред`явлені до стягнення заборгованість за кредитом та відсотки за користуванням кредитом є основним зобов`язанням відповідача перед позивачем за надані йому послуги з користування грошовими коштами, а не відповідальністю відповідача. Враховуючи викладене, посилання заявника апеляційної скарги на настання форс-мажорних обставин не звільняє відповідача-1 від обов`язку сплатити основну заборгованість за кредитом.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по кредитному договору, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем-1 не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем-1, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача-1 як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"  на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 у справі № 904/72/23 – залишити без задоволення.

Рішення  Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 у справі №904/72/23 – залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана суддями Івановим О.Г. та Березкіною О.В. 28.09.2023, суддею Парусніковим Ю.Б. 02.10.2023.

Головуючий суддя                                                                                 О.Г. Іванов

Суддя                                                                                                    О.В. Березкіна

Суддя                                                                                                               Ю.Б. Парусніков