Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 462/5025/20

провадження № 61-11608св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 квітня 2021 року у складі Галайко Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У серпні 2020 року Публічне акціонерне товариство Акціонерне товариство «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 232-р, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 25 400,00 доларів США строком до 17 липня 2028 року зі сплатою 13,8 % річних.

Кредит надано на придбання нерухомості - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався: щомісяця повертати кредит у сумі, не меншій 105,83 доларів США; сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно виходячи з 13,8 % річних. Договором передбачено, що у разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з 14,8 % річних; за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язувався сплатити банку пеню розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу. Позовна давність за кредитним договором встановлена сторонами в три роки, в тому числі щодо вимог по пені за несвоєчасну оплату процентів та кредиту.

Оскільки позичальник не виконував взяті на себе кредитні зобов`язання, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, виселення та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 01 червня 2010 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» 31 335,21 доларів США та 19 649,89 грн заборгованості по поверненню кредиту. Зазначена заборгованість була розрахована станом на 01 червня 2010 року та складалась із: 23 071,74 доларів США - заборгованість за кредитом, що стягується достроково, 2 159,29 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 6 104,18 доларів США - заборгованість за відсотками, 5 453,02 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 14 196,87 грн - пеня за невчасну сплату відсотків.

Зазначене рішення суду не виконане. Оскільки погашень за кредитним договором не відбувалось, банк на підставі умов кредитного договору продовжує нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

На суму прострочених платежів нараховано пеню та три проценти річних. Станом на 21 квітня 2020 року у межах трирічної позовної давності нараховано в еквіваленті за курсом Національного банку України (27,0774 грн/долар США): 748 777,03 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 1 102 137,64 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 90 558,74 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту; 61 526,08 грн - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів.

Банк просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 002 999,49 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 12 квітня 2021 року у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Оскільки рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 01 червня 2010 року у справі № 2-816/2010 достроково стягнуто із позичальника заборгованість за кредитним договором, тобто змінено строк виконання зобов`язання, тому нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом, тіло якого достроково стягнуто за раніше ухваленим рішенням суду, а також пені, нормами цивільного законодавства не передбачено. У такому випадку кредитор має право на стягнення з позичальника коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, однак суд зазначає, що згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як встановлено судом, подавши вимогу про дострокове стягнення кредиту, позичальник незалежно від способу такого стягнення змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору, а тому позивачем пропущено позовну давність. Однак сплив позовної давності є підставою для відмови в позові, якщо немає інших підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. Суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 квітня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту, ухвалено нову постанову.

Позов ПАТ АБ «задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 61 526,08 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 922,84 грн судового збору за подачу позовної заяви.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

рішення суду в апеляційному порядку оскаржило ПАТ АБ «Укргазбанк» в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 152 084,82 грн (3 % річних);

позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 61 526,08 грн та за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 90 558,74 грн на підставі частини другої статті 625 ЦК України;

з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося. Тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Ураховуючи наведене, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту (25 231,03 доларів США) у розмірі 2 272,23 доларів США, що еквівалентно 61 526,01 грн згідно з наданим позивачем розрахунком станом на день подачі позову (а. с. 23);

що стосується позовної вимоги про стягнення 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів, то відповідно до матеріалів справи позивач надав розрахунок суми річних виходячи з суми заборгованості по процентах, нарахованих після 01 червня 2010 року. Проте право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тому вказана вимога задоволенню не підлягає.

Аргументи учасників

У листопаді 2022 року до Верховного Суду від ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій у частині відмови у стягненні 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 90 558,74 грн, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вказаної вимоги.

Касаційна скарга та її уточнена редакція мотивовані тим, що рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 01 червня 2010 року з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором, у тому числі заборгованість за відсотками у розмірі 6 104,18 доларів США. Зазначене рішення залишилося невиконаним, що зумовило звернення до суду з цим позовом, у якому, зокрема, заявлена вимога про стягнення на підставі частини другої статті 625 ЦК України 3 % річних за несвоєчасне повернення заборгованості за відсотками, стягнутими судовим рішенням. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги через пропуск позовної давності, оскільки право на отримання цих сум триває до моменту усунення порушення. Крім того, відповідач не заявляв про застосування наслідків спливу позовної давності. При відмові у стягненні 3 % річних за несвоєчасне повернення заборгованості за відсотками апеляційний суд зазначив, що «позивач надав розрахунок суми річних виходячи з суми заборгованості по процентах, нарахованих після 01 червня 2010 року. Проте, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України». Проте таке твердження суду апеляційної інстанції спростовується матеріалами справ, зокрема, розрахунком заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 232-р, у якому наведені інші періоди нарахування: в розділі 1 «розрахунок заборгованості по процентах» - період із 18 липня 2008 року до 21 квітня 2020 року, в розділі 4 «розрахунок заборгованості за несвоєчасне погашення процентів (3 % річних) - період із 22 квітня 2017 року до 21 квітня 2020 року (у межах трирічної позовної давності на дату розрахунку ціни позову).

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з відмовою у стягненні 3 % річних за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 90 558,74 грн, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення в іншій частині касаційному перегляду не підлягають.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц, від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 18 липня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 232-р (а. с. 8-13).

Згідно з пунктом 1.3. Статуту ПАТ АБ «Укргазбанк» (р/н 183), затвердженого загальними зборами акціонерів АБ «Укргазбанк» 19 квітня 2019 року протоколом № 1, правонаступником ВАТ АБ «Укргазбанк» є ПАТ АБ «Укргазбанк» (а. с. 4-7).

Предметом кредитного договору № 232-р є надання відповідачу кредиту у розмірі 25 400,00 доларів США на строк із 18 липня 2008 року до 17 липня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 13,8 % річних. Кредит надано на придбання житлової нерухомості - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язувався: щомісяця повертати кредит у сумі не меншій 105,83 доларів США (пункт 3.3.3); сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно виходячи з 13,8 % річних (пункт 3.3.4); у разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з 14,8 % річних (абзац 3 пункту 3.3.4, пункт 3.2.8); за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язувався сплатити банку пеню розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу (пункт 5.3). Позовна давність за кредитним договором встановлена сторонами в три роки, в тому числі щодо вимог по пені за несвоєчасну оплату процентів та кредиту (пункт 5.8).

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 01 червня 2008 року у справі № 2-816/2010р. позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, про стягнення заборгованості за договором позики, виселення та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 31 335,21 доларів США та 19 649,89 грн заборгованості по поверненню кредиту, звернуто стягнення на заставлене майно ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_2 , виселено без надання іншого житлового приміщення всіх фізичних осіб, що проживають у квартирі АДРЕСА_2 , зобов`язано Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області зняти з реєстраційного обліку всіх фізичних осіб, що зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 .

У вказаному рішенні суду встановлено, що позивач, подаючи позовну заяву 13 лютого 2009 року, вимагав від відповідача у справі дострокового повернення кредиту у зв`язку зі систематичним невиконанням зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до наданого банком розрахунку за кредитним договором від

18 липня 2008 року № 232-р станом на 21 квітня 2020 року у межах трирічної позовної давності ПАТ АБ «Укргазбанк» нараховано:

пеню за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 748 777,03 грн;

пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 1 102 137,64 грн;

3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 90 558,74 грн;

3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 61 526,08 грн.

Позиція Верховного Суду

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що: «суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду з позовом банк посилався на те, що рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 01 червня 2010 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» 31 335,21 доларів США та 19 649,89 грн заборгованості по поверненню кредиту. Зазначена заборгованість була розрахована станом на 01 червня 2010 року та складалась із: 23 071,74 доларів США - заборгованості за кредитом, що стягується достроково, 2 159,29 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 6 104,18 доларів США - заборгованості за відсотками, 5 453,02 грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 196,87 грн - пені за невчасну сплату відсотків. Зазначене рішення суду не виконане. На суму прострочених платежів нараховано три відсотки річних, зокрема, на підставі частини другої статті 625 ЦК України 3 % річних за 1 096 днів за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 90 558,74 грн в еквіваленті за курсом Національного банку України (27,0774 грн/долар США);

відмовляючи у стягненні 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків, апеляційній суд послався на те, що відповідно до матеріалів справи позивач надав розрахунок суми річних виходячи з суми заборгованості по процентах, нарахованих після 01 червня 2010 року, проте право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України;

апеляційний суд не врахував, що з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань;

суд апеляційної інстанції, встановивши, що у розрахунку 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів, наданому позивачем, банк розрахував суми річних виходячи з суми заборгованості по процентах, нарахованих після 01 червня 2010 року, не навів у рішенні свій розрахунок, не визначив суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов`язання;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що банк має право на стягнення 3 % річних за 1 096 днів, нарахованих на суму заборгованості за відсотками у розмірі 6 104,18 доларів США;

за таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову у стягненні 3 % річних за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом.

Тому постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині - скасувати з переданням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у частині відмови у стягненні 3 % річних за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 90 558,74 грн скасувати та передат справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук