У х в а л а

18 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 591/5620/22

провадження № 61-13074ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 липня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,

В с т а н о в и в:

07 листопада 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - ТОВ «Сумитеплоенерго») звернулось з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку 84 863,78 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 70,52 грн внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, 457,09 грн плати за абонентське обслуговування, 291,10 грн плати за функціонування гарячого водопостачання, 959,21 грн 3 % річних та 3 228,42 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство надавало послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідачам, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , користуються послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання, проте своєчасно та в повному обсязі не оплачують спожиті послуги, у зв`язку з чим за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2022 року утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 84 863,78 грн, борг зі сплати внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 70,52 грн, борг по оплаті за абонентське обслуговування в сумі 457,09 грн та борг по оплаті за функціонування гарячого водопостачання в сумі 291,10 грн. Крім того, позивачем нараховано за спірний період 959,21 грн 3% річних та інфляційні збитки в розмірі 3 228,42 грн, які просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 січня 2023 року позов ТОВ «Сумитеплоенерго» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 84 863,78 грн, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 70,52 грн, плату за абонентське обслуговування в сумі 457,09 грн, плату за функціонування гарячого водопостачання в сумі 291,10 грн, 3 % річних у сумі 959,21 грн та інфляційні збитки в сумі 3 228,42 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми 16 березня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцола Р. І. про перегляд заочного рішення по справі № 591/5620/22 за позовною заявою ТОВ «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено частково.

Скасовано заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 січня 2023 року у справі за позовом ТОВ «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2023 року позов ТОВ «Сумитеплоенерго» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 84 863,78 грн, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 70,52 грн, плату за абонентське обслуговування в сумі 457,09 грн, плату за функціонування гарячого водопостачання в сумі 291,10 грн, 3 % річних у сумі 959,21 грн та інфляційні збитки в сумі 3 228,42 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Залозної Д. П. задоволено частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ТОВ «Сумитеплоенерго» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» 84,20 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 червня 2014 року по 15 жовтня 2014 року.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 84 779,58 грн, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 70,52 грн, плату за абонентське обслуговування в сумі 457,09 грн, плату за функціонування гарячого водопостачання в сумі 291,10 грн, 3 % річних у сумі 959,21 грн та інфляційні збитки в сумі 3 228,42 грн за період з 16 жовтня 2014 року по 30 вересня 2022 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

31 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (далі - представник) засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 липня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасуватирішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 липня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши касаційну скаргу представника, Верховний Суддійшов висновку про відмову у відкритті провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щовиникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову є стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 84 863,78 грн, внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 70,52 грн, плати за абонентське обслуговування у розмірі 457,09 грн, плати за функціонування гарячого водопостачання у розмірі 291,10 грн, 3 % річних у розмірі 959,21 грн та 3 228,42 грн інфляційних збитків.

Ціна позову в даній справі становить 89 870,12 грн (84 863,78 грн + 70,52 грн + 457,09 грн + 291,10 грн + 959,21 грн + 3 228,42 грн), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Отже зазначена справа є малозначною у силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Разом із цим, у касаційній скарзі представник посилається на обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга має для заявника виняткове значення, оскільки ОСОБА_1 була зареєстрована у квартирі колишнього чоловіка ОСОБА_3 з 16 жовтня 2014 року, який є єдиним власником квартири. З 28 червня 2015 року по теперішній час ОСОБА_1 не користувалась комунальними послугами, оскільки з дочкою у квартирі не проживали.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Крім того, посилання представника на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані представником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 липня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська