НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4012/15

№ 2/183/2443/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Гончарової С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою № 77 в будинку № 1 по вул. Леваневського в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає з січня 2014 року. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2014 року шлюб між ними розірвано. На підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2014 року у свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 вона придбала у власність вищезазначену квартиру. Жодних обов’язкових платежів на утримання даної квартири відповідач не сплачує, його особистих речей в ній не має, добровільно з реєстраційного обліку за вказаною адресою відповідач не знявся. Тому, позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зобов’язати Державну міграційну службу України в Дніпропетровській області зняти останнього з реєстрації.

В судове засідання сторони не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, оскільки позивач позовні вимоги підтримує, а відповідач їх визнає.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 02.12.2014 року (а.с.7,8,11-12), договором дарування від 19.03.2004 року (а.с.9,13) та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10,14).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2014 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.15).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.06.2004 року, що підтверджується відповідною відміткою в паспорті (а.с.6 зв.). Відповідач зареєстрований за даною адресою з 08.10.1997 року, що підтверджується довідкою від 12.07.2015 року адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області (а.с.24).

З акту ТОВ «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» від 22.05.2015 року суд вбачає, що відповідач ОСОБА_2 з 2014 року по даний час фактично не проживає за адресою місця реєстрації (а.с.4).

Згідно зі ст. 346 ЦК України, право власності припиняється, зокрема, у разі відчуження власником свого майна. Відповідно до положень ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла (жилого будинку, квартири), які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З огляду на зазначене, відчуження відповідачем на користь позивача належної йому 1/2 частини спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3 02.12.2014 року, має наслідком припинення права власності і, відповідно, права користування ОСОБА_2 на спірну квартиру. Оскільки ОСОБА_2 у зв’язку із розірванням шлюбу з позивачем не може вважатися членом її сім’ї (власника житла), то він вважається таким, що втратив право користування цим житлом з моменту його відчуження позивачу.

Також, як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач не проживає в спірному житловому приміщенні з січня 2014 року, тобто більше одного року, участі в оплаті комунальних послуг не приймає, що свідчить про втрату ним інтересу до спірного житлового приміщення як до свого постійного місця проживання. Тому позов в частині визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти відповідача з реєстрації за вищевказаною адресою, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи, що відноситься до компетенції органів Державної міграційної служби України.

Однак вказаний орган у позові зазначено в якості третьої особи, а не відповідача, що позбавляє суд можливості прийняти рішення в частині зобов’язання його вчинити певні дії. Крім того, позивач не зверталась у встановленому порядку до вказаного органу для вирішення цього питання. Тому суд вважає позов в цій частині передчасним і необґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 243,60 гривень, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 77 в будинку № 1 по вул. Леваневського в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, судові витрати в сумі 243,60 гривень (двісті сорок три гривні 60 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя  О.М. Мельник