Постанова

Іменем України

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 489/3564/18

провадження № 51-409км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого

ОСОБА_9 та в його інтересах захисника ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_10 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні № 12018150040000897 за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

та

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Очакова Миколаївської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2

ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2021 року ОСОБА_9 і ОСОБА_10 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк 12 і 10 років відповідно.

2. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року зазначений вирок залишено без змін.

3. Згідно з вироком 03 березня 2018 року ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , разом вживали спиртні напої, в ході чого у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_11 , з метою реалізації якого він запропонував ОСОБА_10 спільно вчинити вказаний злочин, на що останній погодився. Далі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою між собою, з метою заподіяння смерті ОСОБА_11 зайшли до її кімнати, де ОСОБА_9 дерев`яною іконою наніс удар в область голови потерпілої. Після цього обвинувачені повернулися до кухні, депродовжили вживати спиртні напої і ОСОБА_9 став наполягати, щоб ОСОБА_10 завершив їх спільні дії, спрямовані на вбивство ОСОБА_11 . Діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зайшов до кімнати його матері - ОСОБА_11 та з метою умисного позбавлення життя потерпілої обома руками став душити її, в результаті чого вона померла.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

4. В аналогічних за змістом касаційних скаргах засуджений ОСОБА_9 та в його інтересах захисник ОСОБА_5 просять вирок та ухвалу стосовно нього скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказують про неповноту судового слідства, упередженість суду та невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, недоведеність участі ОСОБА_9 у позбавленні життя потерпілої, відсутність у нього умислу та мотиву, а також доказів його змови з ОСОБА_10 .

5. У касаційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_10 захисник ОСОБА_6 , даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що він не мав мотиву та умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_11 і жодних домовленостей про це із засудженим ОСОБА_9 , докази причетності ОСОБА_10 до вбивства потерпілої у кримінальному провадженні відсутні, а його винуватість не доведено. Зазначає, що під час слідчого експерименту ОСОБА_10 обмовив себе внаслідок застосування до нього психологічного тиску з боку працівників поліції, а дані, які містяться у протоколі зазначеної слідчої дії, не узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи про причини смерті потерпілої. Також вказує на незаконність затримання ОСОБА_10 за відсутності ухвали слідчого судді, порушення його прав та застосування погроз, внаслідок чого вважає дані протоколів затримання та слідчого експерименту неналежними і недопустимими доказами. Крім того, вказує, що судом не допитаний потерпілий ОСОБА_12 . Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками місцевого суду, належним чином не умотивувавши свого рішення. Тому просить вирок і ухвалу стосовно ОСОБА_10 скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

6. Захисники підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити.

7. Прокурор вважала касаційні скарги необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.

8. Потерпілий ОСОБА_7 не бажав висловити свою думку.

Мотиви Суду

9. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

10. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

12. Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень попередніх інстанцій з цих підстав.

13. Натомість зазначені обставини були предметом ретельної перевірки під час провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та в їх інтересах захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , доводи яких аналогічні доводам у їхніх касаційних скаргах. Повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність апеляційних вимог сторони захисту, залишивши апеляційні скарги без задоволення та докладно мотивувавши своє рішення в ухвалі, зміст якої відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

14. Так, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 своєї винуватості в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_11 , вчиненому за попередньою змовою між ними, не визнали. При цьому не заперечували, що в інкримінований період разом перебували за місцем проживання ОСОБА_9 і його матері - потерпілої ОСОБА_11 , прибирали сніг у дворі домоволодіння, вживали алкогольні напої, однак обидва стверджували, що смерть ОСОБА_11 , яка була паралізованою після перенесеного інсульту, настала природнім шляхом. Також розповіли, що, на прохання потерпілої, ОСОБА_9 поклав їй під праву руку ікону, яку вона міцно притиснула до щелепи. Крім того, ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_9 скаржився на труднощі, викликані доглядом за важко хворою матір`ю. А ОСОБА_9 припускав, що остання, перебуваючи в агонії, правою рукою, яка не була паралізована та в якій вона тримала ікону, могла сама собі спричинити тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

15. Проте під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 він розповів та показав на місці обставини вчинення ним за попередньою змовою із ОСОБА_9 дій, спрямованих на умисне заподіяння смерті потерпілій, зазначивши, що ОСОБА_9 наніс матері один удар по обличчу іконою, від якого вона розламалася навпіл, а в подальшому, за домовленістю із ОСОБА_9 , він закрив потерпілій ніс і рот рукою та утримував до настання її смерті.

16. Даючи оцінку протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 , суд першої інстанції у вироку зазначив, що вказану слідчу дію проведено з дотриманням вимог статей 223, 240 КПК України, у ході її проведення обвинувачений розповів та відтворив на місці обставини вчиненого ним спільно із ОСОБА_9 злочину, даними відеозйомки будь-яких ознак незаконного впливу на нього з боку працівників правоохоронних органів не зафіксовано та з жодними заявами про застосування до нього незаконних методів ведення слідства під час досудового розслідування він та його захисник до уповноважених органів не зверталися. До того ж, під час її проведення була присутня захисник ОСОБА_6 , яка також представляла інтереси ОСОБА_10 в судах першої та апеляційної інстанцій і звернулася з касаційною скаргою на їх рішення. З огляду на вищенаведене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що факт порушення прав обвинуваченого ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту за його участю, внаслідок чого він нібито обмовив себе, не знайшов свого підтвердження.

17. З приводу протиріч щодо способу вчинення вбивства, зазначених ОСОБА_10 , то суд обґрунтовано розцінив їх як наслідок перебування його під час вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що значною мірою впливає на усвідомлення особою своїх дій, а також його стресового стану на момент проведення слідчого експерименту.

18. Затримання ОСОБА_10 за підозрою у вчиненні злочину проведено з дотриманням вимог ст. 208 КПК України, час фактичного затримання у протоколі вказано 06 березня 2018 року о 20:10. ОСОБА_10 повідомлено підстави його затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, роз`яснено процесуальні права підозрюваного, у тому числі право на захист. Із затриманням ОСОБА_10 погодився, будь-яких зауважень не висловлював. Під час затримання була присутня захисник ОСОБА_6 , від якої також жодних зауважень чи застережень з приводу незаконності затримання та порушення прав ОСОБА_10 не надійшло (Т. 1, а. п. 175, 176). Оскільки сукупність очевидних ознак на місці події безпосередньо після вчинення злочину вказувала на причетність до нього ОСОБА_10 , його затримання згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України могло бути здійснено без ухвали слідчого судді, про що зазначено і в протоколі затримання. Водночас доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 у цій частині зводяться виключно до тверджень про незаконність затримання ОСОБА_10 , однак аргументів на користь того, яким чином це вплинуло на допустимість доказів у кримінальному провадженні, касаційна скарга не містить. Перевіркою цих доводів у рамках касаційної процедури порушення права ОСОБА_10 на захист не встановлено.

19. За таких обставин твердження ОСОБА_10 під час допиту в суді першої інстанції про його непричетність до вбивства ОСОБА_11 обґрунтовано розцінені судом як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

20. Згідно з даними висновку експерта № 668 від 11 квітня 2018 року та додаткового висновку від 21 травня 2018 року смерть ОСОБА_11 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею. Крім того, при судово-медичному дослідженні трупа виявлені численні тілесні пошкодження, у тому числі переломи під`язикової кістки і щитовидного хряща, які утворилися незадовго до смерті та є прижиттєвими. Беручи до уваги морфологічні властивості тілесних пошкоджень в ділянці обличчя та шиї, а також дані медико-криміналістичного дослідження, можливо сказати про те, що вони утворилися від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути дерев`яна ікона, за типом удару та стискання, і могли утворитися частково за обставин вказаних підозрюваним ОСОБА_10 у протоколі слідчого експерименту від 07 березня 2018 року, за ступенем тяжкості у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю ОСОБА_11 .

21. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтвердив висновки проведених ним експертиз. Пояснив, що смерть ОСОБА_11 настала від механічної асфіксії, внаслідок здавлення органів шиї тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути як ікона, так і долоня руки. Травмуюча сила тупим твердим предметом була застосована декілька разів з різних сторін та в різних напрямках, оскільки під`язична кістка померлої має більше чотирьох переломів. Всі виявлені тілесні ушкодження одночасно не могли бути нанесені. Один удар іконою в область обличчя не міг стати причиною смерті. Померла ОСОБА_11 не могла сама собі завдати тілесні ушкодження іконою, наслідком яких стала її смерть, оскільки практично всі виявлені пошкодження знаходяться з лівого боку та майже всі розташовані у вертикальному напрямку.

22. За даними висновку експерта № 269 від 30 серпня 2018 року на обох фрагментах ікони з місця події виявлено клітини з ядрами без домішку крові, генетичні ознаки яких збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_11 .

23. З показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які входили до складу слідчої групи, що виїжджала на виклик лікаря до будинку ОСОБА_9 для фіксування факту смерті потерпілої, а також показань сімейного лікаря - свідка ОСОБА_16 , ОСОБА_9 під час огляду трупа потерпілої не зміг пояснити причини появи виявлених у неї тілесних ушкоджень, при цьому перебував у стані алкогольного сп`яніння, поводився неспокійно, нестандартно, перешкоджав у здійсненні необхідних процесуальних дій, плакав та повторював, що матір мучилась і просила позбавити її життя. Свідки бачили пошкоджену ікону зі слідами крові, одна частина якої знаходилась біля померлої, а інша на підлозі. Свідок ОСОБА_16 , яка здійснювала лікарський нагляд за прикутою до ліжка ОСОБА_11 і регулярно відвідувала її за місцем проживання, прибула до будинку на виклик ОСОБА_9 . Останній, на її думку, був у стані алкогольного сп`яніння, у такому стані і таким збудженим вона бачила його вперше. Під час огляду трупа виявила значні пошкодження на шиї померлої у виді саден, після чого попросила ОСОБА_9 викликати поліцію. Вона повідомила, що ОСОБА_9 дійсно відповідально доглядав за матір`ю та виконував всі її лікарські призначення, однак потерпіла не могла сама завдати собі ушкодження іконою. З огляду на сукупність інших доказів, досліджених судом, ці її показання не виключають причетності ОСОБА_9 до умисного вбивства матері.

24. Потерпілий ОСОБА_7 відмовився від надання показань у суді першої інстанції, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (Т. 2, а. п. 11, 70). У судовому засіданні суду касаційної інстанції потерпілий ОСОБА_7 також не бажав висловити свою думку.

25. Відхиляючи доводи сторони захисту про відсутність попередньої змови в діях обвинувачених, суди правильно вказали на те, що співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу. На переконання судів, той факт, що обвинувачені скоординували та спільно направили свої дії на заподіяння смерті ОСОБА_11 , фактично свідчить про виникнення у них попередньої змови. З таким висновком погоджується також колегія суддів касаційного суду.

26. Сукупністю цих та інших доказів у кримінальному провадженні, досліджених та оцінених у ході судового розгляду з дотриманням вимог ст. 94 КПК України, підтверджується винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_11 за попередньої змовою групою осіб, а їх дії правильно кваліфіковано за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

27. Обираючи вид і міру покарання кожному з обвинувачених, суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України урахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особу кожного з них та конкретні обставини справи, і призначив кожному покарання, яке колегія суддів касаційного суду щодо кожного з них вважає таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

28. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.

29. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_9 і ОСОБА_10 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та в його інтересах захисника ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_10 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3