Справа № 758/3511/23

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2023 року

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.

за участі секретаря судового засідання - Соколовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 30 березня 2023 року і до закінчення дитиною навчання.

В обґрунтування позову зазначила, що від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім, але продовжує навчання на 2 курсі ОС «Бакалавр» Навчально - наукового інституту інформаційних технологій за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення». Повнолітній син проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. У зв`язку з навчанням, дитина потребує матеріальної допомоги, якої у позивачки не вистачає. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, є працездатним, працює та отримує заробітну плату, у зв`язку з чим має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.

10 квітня 2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжують навчання. Призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем, у відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина. В обґрунтуванням заперечень зазначив, що має на утриманні мати ОСОБА_4 , 1950 року народження, яка є пенсіонеркою, та потребує від нього матеріальної допомоги. Крім того, сплачує аліменти на користь позивачки на утримання дітей у розмірі 1/3 частини доходу. Вважає, що позивачкою не доведено наявності потреб у матеріальній допомозі на утримання повнолітнього сина у зв`язку з його навчанням, зокрема: витрати на проїзд, харчування, придбання підручників, тощо, Крім того, син перебуває на дистанційному навчанні та отримує стипендію.

Ухвалою суду від 29 серпня 2023 року задоволено клопотання відповідача та витребувано у Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України інформацію про суму отриманих доходів позивачкою ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 29.08.2023, копія довідки надійшла на адресу суду 18.09.2023.

Також на адресу суду 11.09.2023 року надійшли додаткові пояснення від представника позивача, в яких остання просить врахувати суд, що позивачка несе значні витрати на утримання сина, який продовжує навчання, які полягають у витратах на харчування, сезонний одяг та взуття, навчання в автошколі, лікарські препарати, навчання на військовій кафедрі, канцелярські товари, медичні аналізи та обстеження, стоматологічні послуги, освітні послуги з вивчення іноземних мов, витрати на відпочинок та оздоровлення, тощо.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 листопада 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1193.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 30 січня 2019 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, який на даний час досяг повноліття.

ОСОБА_3 є студентом 2 курсу ОС «Бакалавр» Навчально-наукового інституту інформаційних технологій за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» денної форми навчання, що підтверджується довідкою № 948 від 20 лютого 2023 року. Термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року. При цьому, у позовній заяві позивач вказує, що син навчається на бюджетній формі навчання.

Син ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами.

Досліджуючи доходи сторін по справі суд встановив наступне.

З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що остання проходить військову службу в ЗСУ на посаді військовослужбовця та за період з січня 2023 року по серпень 2023 року їй нараховано грошове забезпечення за останні 8 місяців в сумі 575003 грн. 88 коп.

З довідки про доходи ОСОБА_2 вбачається, що останній працює в ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на посаді начальника управління (головний бухгалтер) та йому нараховане грошове забезпечення за період з січня 2022 року по серпень 2023 року в розмірі 877953 грн. 05 коп.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу .

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Враховуючи надані сторонами матеріали та докази, а також встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку, що відповідач здатний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання.

При визначенні суми, яку потребує син відповідача на період навчання суд враховує обставини, визначені в ст. 182 СК України, а саме стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача та позивачки, та, розмір прожиткового мінімуму, який існує в державі для працездатних осіб на час винесення судом рішення.

З`ясовуючи наявність вищезазначених умов, судом встановлено, що на даний час повнолітній син сторін по справі продовжує навчання на денній формі, та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги з боку батька, зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням (канцелярські товари), харчуванням, одягом та взуттям тощо. Також, суд вважає, що витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів. Оскільки син сторін навчаючись на денній формі навчання, позбавлений можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу він не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач заперечуючи проти вимог позивачки вказує, що має на утриманні непрацездатну мати, яка є пенсіонеркою та потребує фінансової допомоги від відповідача. Крім того, згідно судового наказу, виданого 08 серпня 2017 року Подільським районним судом міста Києва по справі № 758/10375/17 продовжує сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Що також підтверджується довідкою про доходи відповідача, де зазначено про вирахування із заробітної плати аліментів згідно судового наказу суду.

При визначені розміру аліментів суд бере до уваги обставини, викладені відповідачем у відзиві та надані на підтвердження цього письмові докази.

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, судом враховуються наступні обставини, зокрема: відповідач є особою працездатного віку, працює, отримує дохід, з матеріалів справи не вбачається даних про незадовільний стан здоров`я відповідача чи наявність інших істотних обставин, які б перешкоджали йому у виконанні його батьківських обов`язків щодо його повнолітнього сина у повному обсязі.

Крім того, при визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 та ч. 2 ст. 200 Сімейного кодексу України, які підлягають застосовуванню до даних правовідносин в силу ст. 200 цього Кодексу.

Із урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь повнолітнього сина у розмірі 1/8 частини від всіх видів доходів (заробітку) відповідача, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення даного позову до суду і на період навчання дитини, але не більше ніж до досягнення 23 років, оскільки стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, а також, ту обставину, що син відповідача, як повнолітня особа, повинен і самостійно приймати заходи до власного матеріального забезпечення, що є адекватним та співмірним з урахуванням всіх наведених вище обставин. Визначений розмір аліментів, є реальним і дає змогу підтримати повнолітнього сина для забезпечення його життєдіяльності.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп., оскілки позивачка була звільнена від сплати судового збору відповідно до положень Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжують навчання - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30 березня 2023 року і на період навчання ОСОБА_3 , але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивачка - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Леся БУДЗАН