№ 243/3649/23

1-кп/243/765/2023

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2023 року                                                        

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді                                                 ОСОБА_1

               при секретарі                                         ОСОБА_2

               за участю прокурора                                 ОСОБА_3

потерпілого                                         ОСОБА_4

захисників                                         ОСОБА_5

               обвинуваченого                                 ОСОБА_6

       розглянувши у відкритому судовому засіданні, що відбувалося в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу голови суду № 29 «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10.05.2022 року клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, що заявлено в межах кримінального провадження № 12023052510000152 від 09 березня 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, старшого солдата, який проходить службу на посаді старшого оператора 3 відділення взводу спостереження розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти відносно ОСОБА_6 , на обґрунтування вимог зазначивши, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Вказав на наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, на можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення. Відомості про особу обвинуваченого свідчать про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку осіб, що беруть участь по справі, дослідивши надані матеріали, судова колегія приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Позбавлення свободи не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, а може мати багато інших форм (Guzzardi проти Італії, § 95). Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено свободи» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв, таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi проти Італії, § 92; Medvedyev і Інші проти Франції, § 73; Creangг проти Румунії, § 91). Зобов`язання брати до уваги «різновид» і «спосіб імплементації» згаданого заходу дозволяє Суду враховувати особливий контекст і обставини, притаманні іншим обмеженням, ніж класичне ув`язнення в тюремній камері. Важливим фактором, який слід брати до уваги, є контекст, в якому цей захід застосовується, оскільки в сучасному суспільстві нерідко трапляються ситуації, коли громадськість може бути покликана змиритись з обмеженнями свободи пересування або особистої свободи задля загального блага (Nada проти Швейцарії, § 226; Austin і Інші проти Сполученого Королівства. Поняття позбавлення свободи за змістом статті 5 § 1 містить як об`єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб`єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала чинної згоди на таке поміщення (Storck проти Німеччини, § 74; Stanev проти Болгарії, § 117). Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, навіть якщо вона, можливо, сама дозволила взяти себе під варту, особливо, якщо ця людина не має достатньої дієздатності для того, щоб погодитись або не погодитись із запропонованими діями (H.L. проти Сполученого Королівства, § 90; Stanev проти Болгарії.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Суд зазначає, що суспільний інтерес у справі полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а тому слід забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам, які можуть наступити в разі зміни запобіжного заходу, а саме переховування від суду з метою уникнення покарання, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, вірогідність незаконного впливу на свідків з метою примушування їх до зміни своїх показань.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі строком до 15 років. Данні про особу обвинуваченого свідчать про відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків . На теперішній час наявні ризики переховування обвинувачених від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.

До того ж, згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує ризик впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого в кримінальному провадженні. 

У разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, на підставі ч.4 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне не визначити обвинуваченим розмір застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 392, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації Дніпропетровська область, м. Павлоград на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 26.11.2023 року включно.

Підстав для визначення застави обвинуваченому не вбачається.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського Апеляційного суду, обвинуваченим протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками судового розгляду, в той же строк з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 29.09.2023 року.

       Головуючий суддя                                                                 ОСОБА_1