Справа № 344/11422/23

Провадження № 2/344/2600/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

25 вересня   2023 року                                м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд  Івано-Франківської  області

  в складі: головуючої – судді:                            Домбровської Г.В.

  при секретарі c/з:                                                Маланія Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного  позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу   за  позовом ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” до   ОСОБА_1    про  стягнення боргу за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (надалі – «Позивач», ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1    (надалі – «Відповідач») та просило стягнути з ОСОБА_1    заборгованості  за  послуги теплопостачання    на користь ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго”  в розмірі   35 652,05 грн.  на рахунок    IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Укрбудінвестбанк», МФО  380377.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»  надає послуги теплопостачання  до квартири  АДРЕСА_1 , в якій проживає громадянка      ОСОБА_1 (далі – Відповідач»), яка є споживачем.

На сьогодні Відповідачу  послуги надаються, однак всупереч вимогам чинного законодавства  України, вона   не виконала належним чином зобов`язання по оплаті наданих їй   послуг, внаслідок чого заборгувала Позивачу станом на 01.06.2023 року     35 652,05  грн.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутності уповноваженого  представника, просив позов задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась  належним чином, шляхом оголошення на сайті суду.   Відзиву на позов до суду не надходило.

Оскільки відповідач належним чином повідомлена  про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи. 

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне. 

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виконавцем послуг теплопостачання  для квартири  АДРЕСА_2    (особовий рахунок  № НОМЕР_2 ), в якій проживає Відповідач–   ОСОБА_1 ,  яка  є споживачем  цих послуг.

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач  є споживачем  послуг, оскільки їх отримує.

Факт надання позивачем послуг теплопостачання до будинку, в якому знаходиться квартира, в якій проживає    відповідач,   відповідачем  не спростовано.

В той же час, як встановлено Судом, отримуючи від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» послуги з теплопостачання,  як споживач  та власник  квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 не здійснювала оплату вартості вказаних послуг у  період  з 01.06.2020 р. по 01.06.2023 року.

У зв`язку з цим, як вбачається з Довідки про розрахунок боргу за теплоенергію  між ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго  та  ОСОБА_1 ,  особовий рахунок №   НОМЕР_2 АДРЕСА_5    за період з 01.06.2020 р. по 01.06. 2023  р.  заборгованість Відповідача  становить    35 652,05  (а.с. 3).

Належних доказів, які б спростовували проведений Позивачем розрахунок заборгованості  Відповідача   за надані послуги, відповідачем  Суду не надано, а Судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з  Відповідача суми  заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі   35 652,05   грн.

Згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.01.2010  року  №17  ДМП  «Івано-Франківськтеплокомуненерго»  визнано виконавцем послуг з центрального опалення та підігріву води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська.

ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуг з центрального опалення та  підігріву  води на підставі ліцензій з виробництва, транспортування та постачання теплової  енергії, що затверджені рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання  у сферах  енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 08.06.2012 №213, які  переоформлені на безстрокові постановою НКРЕКП від 21.03.2017 №304.

Переоформлення вищенаведених ліцензій на безстрокові відбулось у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (28 червня 2015 року) відповідно до положень п. 12 ст. 13 якого ліцензія видається на необмежений строк.

При цьому, відповідно до п. 6 ст. 21 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою  ліцензіата  переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий  строк.

В свою чергу, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів  господарської діяльності» виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії  магістральними  і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової  енергії  підлягає ліцензуванню.

Таким чином, із набранням чинності Закону України «Про ліцензування видів  господарської  діяльності», долучені до позову ліцензії з виробництва теплової енергії серії    АВ №597451,  транспортування теплової енергії серії АВ №597452 та постачання теплової  енергії  серії АВ №597453 набули статусу безстрокових.

Так, квартира АДРЕСА_2 ,  знаходиться на території,  яку обслуговує  Позивач  і відповідно, останній надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води(  далі -  Послуги) для   ОСОБА_1 (далі - Відповідач) (ос. рах. № НОМЕР_2 ).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі -Закон) від 09.11.2017, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні  послуги  за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки,   встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 7 Закону споживач зобов`язаний укладати договори про надання  житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Пункт 1 ст. 9 Закону вказує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово- комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним  договором.  Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним  до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється  виключно  на договірних засадах.

Згідно із ч. 5 ст. 13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або  закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої  комунальної  послуги, наданої таким виконавцем.

Водночас, звертаємо увагу суду на те, що в перехідний період від моменту введення в дію (01.05.2019) Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон) від 09.11.2017 року до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, шо договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

При цьому, п. 4 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, що не пізніш як протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Таким чином, у зв`язку із тим що п`яти місячний строк переноситься по суті на невизначений період то протягом цього часу зберігають дію всі договори, які діяли до вступу в силу даного закону.

Неукладення договорів які передбачені новим законом не виключає можливість  стягнення   з боржника на користь заявника вартості отриманих послуг з надання послуг теплопостачання.

Згідно  п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону на споживача покладено обов`язок оплачувати надані  йому    житлово-комунальні послуги. Тобто           споживач      зобов`язаний  оплачувати      надані

йому житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними,  а відсутність договору про надання комунальних послуг не може бути підставою для звільнення  позивача  від оплати послуг у повному обсязі.

При  цьому ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача  (Відповідача)  покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки,  встановлені договором або законом.

Враховуючи,  що згідно з п. З ч. 2 ст. 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (в  редакції  Закону від 24.06.2004 року №1875-ІУ «Виконавець зобов`язаний підготувати та  укласти  із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором», Позивач оприлюднив  договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої  води від 01. 10.2017 (офіційно опублікований на сайті www.tke.if.ua та в газеті «Західний  кур`єр №40 (1613) від 05.10.2017) - далі Договір.

Згідно  ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ч. З ст. 815 ЦК України, відповідно до п. 18 Правил надання  послуг  з  централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених  Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (надалі - Правила), та типового договору  зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.  Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим  періодом (місяцем).

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється  згідно  пунктами 10-13 Правил.

У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку  води та теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими  нормативами (нормами) споживанім: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр  (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири та з урахуванням фактичної  температури  зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим, з централізованого гарячого водопостачання — згідно показань  приладів  обліку.

Обов`язок Споживача сплачувати за житлово-комунальні послуги закріплений також у Житловому кодексі УРСР (ст. ст. 64, 67, 68).

В розумінні вище зазначених статей між сторонами виникли та існують фактичні   договірні  відносини по наданню комунальних послуг з теплопостачання, і сторони, згідно ст. 7, 8, 9, 21 Закону від 09.11.2017, набули відповідно права і обов`язки споживача та виконавця.

Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг відповідачем виникла заборгованість за послуги  теплопостачання   в розмірі   35 652,05 грн.

Між   ДМП «ІФТКЕ» та   ОСОБА_1   укладено договір  від 01.12.2021 року  про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідач  свої зобов`язання, як  споживач  виконував неналежним чином,  у зв`язку з чим станом на 01.06.2023 року має заборгованість:

-35 652,05 грн. з оплати за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.

Непроживання відповідача  у квартирі , яка належить їй на праві власності та факт відсутності реєстрації в цій квартирі не звільняє особу від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Позивач попередньо звертався до Івано-Франківського міського суду  Івано-Франківської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання. Однак ухвалою Івано-Франківського міського суду у справі №344/6591/23 від  23.05.2023 року у видачі  судового наказу відмовлено.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

При цьому, відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з конкретним споживачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За вимогою частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення, є зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) – вимагати сплату коштів за надані послуги. При наполяганні відповідачів укласти безпосередньо договір між споживачем та надавачем послуг, такий договір може бути укладено за згодою сторін.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує, а згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, оплати житлово-комунальних послуг тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідача  перед Позивачем за надані послуги з теплопостачання є підставною та обґрунтованою, а обов`язок відповідача     ОСОБА_1   оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.

Суд повторно звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг з централізованого опалення щодо квартири відповідача, як і доказів невірності здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості відповідача, відповідачем не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК  України, ст.ст. 1, 21, 22, 23, 24, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. 209, 213- 216,263-265, 268, 280-282,288-289   ЦПК України, Суд, –  

В И Р І Ш И В :

1. Позов ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” до   ОСОБА_1    про  стягнення боргу за послуги теплопостачання,- задовольнити.

2. Стягнути  з  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН  НОМЕР_3 ,   зареєстрованої та жительки  за адресою: АДРЕСА_5 на користь ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” ( м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59А, Код ЄДРПОУ 03346058)    борг за послуги  теплопостачання   в розмірі   35 652,05  (  тридцять п ‘ять  тисяч шістсот  п ‘ятдесят дві ) грн. 05 коп. на рахунок    IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Укрбудінвестбанк», МФО  380377.

3. Стягнути  з ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН  НОМЕР_3 ,   зареєстрованої та жительки  за адресою: АДРЕСА_5   на користь ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” ( м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59А, Код ЄДРПОУ 03346058)        судові витрати  в розмірі  2684,00 грн.   на рахунок      IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Укрбудінвестбанк», МФО  380377.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                   Домбровська Г.В.