ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа№ Б8/065-12 (911/756/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Копитової О.С.

за участю секретаря судового засідання Нечасного О.Л.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Западнюк М.А.- довіреність №ДП 24701/22-0459 від 26.10.2022

арбітражний керуючий Горбач С.Ф. посвідчення №307 від 27.02.2013

від відповідача-1: Бойко В.В. - ордер АН№1213071 від 29.08.2023

від відповідача-10: Яценко Є.О. - ордер СВ№1046353 від 16.05.2023

від відповідача-17: Архіпов О.Ю. - ордер АА№1311949 від 19.09.2023

від відповідача-24: Чорнолуцький Р.В. - ордер ВН№1284089 від 15.09.2023

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року

у справі №Б8/065-12(911/756/23) (суддя Лопатін А.В.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна українська спілка"

2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1) Громадянки України ОСОБА_1

2) Громадянки України ОСОБА_2

3) Громадянки України ОСОБА_3

4) Громадянки України ОСОБА_4

5) Громадянки України ОСОБА_5

6) Громадянина України ОСОБА_6 , в особі його законного представника батька ОСОБА_7

7) Громадянки України ОСОБА_8 , в особі її законного представника

батька ОСОБА_7

8) Громадянки України ОСОБА_9

9) Громадянина України ОСОБА_10

10) Громадянина України ОСОБА_11

11) Громадянки України ОСОБА_12

12) Громадянки України ОСОБА_13

13) Громадянки України ОСОБА_14

14) Громадянки України ОСОБА_15

15) Громадянки України ОСОБА_16

16) Громадянки України ОСОБА_17

17) Громадянина України ОСОБА_18

18) Громадянина України ОСОБА_19

19) Громадянина України ОСОБА_7

20) Громадянина України ОСОБА_20

21) Громадянки України ОСОБА_21

22) Громадянки України ОСОБА_22

23) Громадянки України ОСОБА_23

24) Громадянки України ОСОБА_24

25) Громадянки України ОСОБА_25

26) Громадянки України ОСОБА_26 .

27) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

28) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрус ЛТД"

29) Громадянки України ОСОБА_27

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_22 : ОСОБА_28

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та

ОСОБА_20 : ОСОБА_29

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 : ОСОБА_30

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 : ОСОБА_31

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_32

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_25 : ОСОБА_33

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 : ОСОБА_34

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 : ОСОБА_35

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 : ОСОБА_36

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_14 : ОСОБА_37

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_15 : ОСОБА_38

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_16 : ОСОБА_39

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_18 :

ОСОБА_40

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_19 :

ОСОБА_41

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_22 :

ОСОБА_42

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_23 :

ОСОБА_43

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_25 :

ОСОБА_44

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_25 :

ОСОБА_45

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_26 : ОСОБА_46

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_26 : ОСОБА_47

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Листван"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: ТОВ "Маєток-Сервіс" та ТОВ "Сантехсервіс"

про витребування з чужого незаконного володіння майна та визнання

недійсними договорів іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у справі №Б8/065-12(911/756/23) відмовлено у задоволенні заяви АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у справі №Б8/065-12 (911/756/23) та прийняти нове рішення, яким заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді: Остапенко О.М., Євсіков О.О.

Головуючим суддею Поляковим Б.М. заявлено самовідвід у справі №Б8/065-12(911/756/23), за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 05.07.2023 вказану заяву про самовідвід у справі №Б8/065-12(911/756/23) задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.

Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.07.2023 року справу №Б8/065-12(911/756/23) передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_48., судді: Владимиренко С.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 18.07.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у справі №Б8/065-12(911/756/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №Б8/065-12(911/756/23).

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_48 рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.08.2023 року для розгляду справи №Б8/065-12 (911/756/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Владимиренко С.В., Копитова О.С.

10.08.2023 супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/Б8/065-12(911/756/23) від 08.08.2023 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 поновлено строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі №Б8/065-12(911/756/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 19.09.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

ОСОБА_1 (відповідач-1) та ОСОБА_11 (відповідач-10) у поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу та ОСОБА_24 (відповідач-24) у письмових поясненнях по справі просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник скаржника в судовому засіданні 19.09.2023 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у справі №Б8/065-12 (911/756/23) та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача-1, відповідача-10, відповідача-17, відповідач-24 та ліквідатор ТОВ "БУС" арбітражний керуючий Горбач С.Ф. проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином засобами поштового зв`язку та у відповідності до ч. 6 ст. 120 ГПК України шляхом направлення копії ухвали суду від 16.08.2023 року про відкриття апеляційного провадження на електронну адресу, докази чого долучено до матеріалів справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

19.09.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа №Б8/065-12 про банкрутство ТОВ "Будівельна українська спілка", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 12.06.2012 року за заявою ТОВ "Маєток-Сервіс".

Постановою Господарського суду Київської області від 20.10.2014 визнано банкрутом ТОВ "Будівельна українська спілка", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача С.Ф.

У березні 2023 року ТОВ "Будівельна українська спілка" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулись до суду з позовом до двадцяти дев`яти відповідачів про витребування з чужого незаконного володіння майна та визнання недійсними договорів іпотеки.

Ухвалою суду від 24.04.2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження у справі №Б8/065-12 про банкрутство ТОВ "Будівельна українська спілка" призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі низку третіх осіб.

У червні 2023 року АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне нерухоме майно та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти певні дії щодо такого майна.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що беручи до уваги обставини вибуття із власності ТОВ "Будівельна українська спілка" об`єктів нерухомого майна, а саме визнання недійсними результатів аукціону з його продажу, а також факт здійснення "ланцюгу відчужень", спрямованих на унеможливлення повернення майна його реальному власнику після визнання недійсними результатів аукціону, який був проведений з очевидними порушеннями, можна зробити висновок що наявна реальна загроза вчинення аналогічних дій теперішніми власниками з метою нівелювання обраного ліквідатором та кредитором способу захисту порушених прав банкрута.

Крім того, у заяві зазначено, що під час підготовки позовної заяви також встановлено, що ТОВ "Рулл" - юридичною особою, на яку ТОВ "Ріел Естейт Компані" первинно "виведено" частину майна банкрута, також вчинялись дії щодо поділу та об`єднанню отриманих земельних ділянок із подальшим їх відчуженням на користь актуальних власників - пов`язаних із ТОВ "Ріел Естейт Компані" фізичних осіб, що, як вказує позивач, на його переконання, також свідчить про вчинення відповідачами дій, з метою приховання правової долі майна після його вибуття із власності банкрута та унеможливлення його подальшого витребування на користь ТОВ "Будівельна українська спілка".

Зважаючи на вказане, на переконання позивача, наявні об`єктивні підстави вважати, що є ризики відчуження теперішніми власниками об`єктів нерухомості на користь третіх осіб, з метою унеможливлення повернення майна у власність банкрута у разі задоволення поданого ліквідатором позову та, в подальшому, погашення за рахунок цього майна вимог кредиторів підприємства.

За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі №Б8/065-12(911/756/23) у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про забезпечення позову відмовлено.

Приймаючи дану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що заявником не наведено аргументів та не надано відповідних доказів щодо наявності обставин, з якими може пов`язуватись застосування визначених позивачем заходів забезпечення позову, зокрема вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави щодо майна тошо).

Позивач-2 з даною ухвалою не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування і всебічне дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника у якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову ідентичні доводам поданої суду першої інстанції заяви.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду та не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.

Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків накладення арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача або заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі №916/10/18, від 23.06.2018 року у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 року у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 року у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на потенційні ризики відчуження теперішніми власниками об`єктів нерухомості на користь третіх осіб, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 та у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 року у справі №924/790/18, від 11.10.2019 року у справі №910/4762/19 та від 06.04.2020 року у справі №203/1491/19.

Як встановлено судом та було зазначено вище, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає що беручи до уваги обставини вибуття із власності ТОВ "Будівельна українська спілка" об`єктів нерухомого майна, а саме визнання недійсними результатів аукціону з його продажу, а також факт здійснення "ланцюгу відчужень", спрямованих на унеможливлення повернення майна його реальному власнику після визнання недійсними результатів аукціону, який був проведений з очевидними порушеннями, можна зробити висновок що наявна реальна загроза вчинення аналогічних дій теперішніми власниками з метою нівелювання обраного ліквідатором та кредитором способу захисту порушених прав банкрута.

На підтвердження зазначених обставин про необхідність вжиття заходів забезпечення позову Банк посилається на відомості з мережі інтернет щодо розміщення ряду оголошень про продаж котеджів у кортежному містечку Перлина Італії в селі Іванковичі Васильківського району, Київської області. Наведені обставини, як вказує позивач, свідчать, що теперішніми незаконними володільцями майна ТОВ "Будівельна українська спілка" вже вчиняються дії для відчуження спірних об`єктів нерухомості, що доводить необхідність вжиття заходів забезпечення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів іпотеки.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, з аналізу роздруківок оголошень щодо продажу нерухомого майна у кортежному містечку Перлина Італії в селі Іванковичі Васильківського району, Київської області встановлено, що надані позивачем роздруковані оголошення щодо продажу будинків не містять, ані дати їх розміщення в мережі Інтернет, ані №№ будинків, що виставлено на продаж, а відтак, такі оголошення не можуть підтверджувати вчинення відповідачами у цій справі дій після пред`явлення до них відповідних вимог та відносно саме спірного майна, що можуть призвести до утруднення виконання рішення суду або невиконання такого рішення, у разі задоволення позову у цій справі.

Будь-яких інших доказів того, що відповідачі вчиняють дії, спрямовані на підготовку до реалізації або реалізацію даного майна, заявником до суду не надано.

Крім того, заявником також не надано доказів того, що майно, яке станом на дату пред`явлення позову належить відповідачам, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення та не обґрунтовано потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Тобто, заявником у заяві не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, унеможливить, як стверджує заявник, виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог ТОВ "Будівельна українська спілка" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження викладених у заяві обставин АТ "Державний експортно-імпортний банк України" не надано та судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що процесуальний інститут забезпечення позову спрямований на захист інтересів позивача проти несумлінних, недобросовісних дій відповідачів. Водночас, заявник не посилається, не обґрунтовує та не доводить відповідними доказами недобросовісні наміри (які мають бути реальними, а не потенційно можливими) чи недобросовісні дії визначених ним відповідачів.

Судова колегія наголошує, що саме лише посилання заявника в заяві на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Зі змісту поданої заяви судом не встановлено реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких останні звернулись до суду, а відповідні доводи банку, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях.

За таких обставин, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оцінивши обґрунтованість тверджень Банку щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, керуючись принципами диспозитивності, пропорційності, законності та справедливого балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Таким чином, здійснивши оцінку доводів апеляційної скарги апеляційним судом не встановлено порушень місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а відповідні твердження скаржника не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у даній справі прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали суду не вбачається.

Керуючись статтями 136-140, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у справі №Б8/065-12(911/756/23) залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у справі №Б8/065-12(911/756/23) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 28.09.2023 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Владимиренко

О.С. Копитова