Справа № 130/2530/22

Провадження № 22-ц/801/1643/2023

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 рокуСправа № 130/2530/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Ковальчука О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу № 130/2530/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років

за апеляційною скаргою поданою особою яка, не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_3 на заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Порощука П.П.,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на її користь на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходів щомісяця, до досягнення дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що від спільного проживання з відповідачем мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Крім того на її утримання перебуваєть ще двоє дітей - дочка ОСОБА_5 , 2010 року народження та син ОСОБА_5 , 2013 року народження. Позивач не працює, оскільки здійснює догляд за дочкою ОСОБА_4 до досягнення нею трирічного віку, коштів на проживання та утримання дитини не вистачає. Сторони разом тривалий час не проживають, відповідач не надає позивачу матеріальної допомоги на її утримання, як матері, яка доглядає їх дитину до досягнення нею трирічного віку. Позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі. Відповідач працездатний та матеріально забезпечений, він офіційно працевлаштований, однак місця свого роботи не повідомляє, щомісяця отримує заробітну плату, тому має можливість надавати позивачу допомогу, як матері яка доглядає дитину до досягнення дитиною трирічного віку. Інших утриманців у відповідача немає, стягнень по виконавчим документам не проводиться.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року позов задоволено.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ід.н. НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 від усіх його доходів, щомісячно, починаючи з 08.11.2022 року до досягнення дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь держави суму судового збору в розмірі 992,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Особа, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення напряму впливає на її право на подальше отримання від ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу на утримання дочки ОСОБА_6 , які присуджено на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.05.2016.

Також зазначила, що на даний час, у провадженні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 130/984/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

01 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду від інших учасників справи не надійшов.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони від спільного проживання мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні (а.с.7). Крім того з позивачем проживають та перебувають на її утриманні дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.7). Позивач не працює, отриманих нею коштів на утримання дітей та її утримання не вистачає (а.с.8) Відповідач є працездатним, має можливість утримувати позивача як матір (дружину), яка доглядає дитину до досягнення нею трьох років.

Згідно ст.ст.80,84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; аліменти одному з подружжя присуджуються, зокрема, у частці від заробітку другого з подружжя, розмір якої визначає суд.

Згідно ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб ( не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки вони не суперечить закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.75СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно з ч. 1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Частини 2, 4, 6 статті 84СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані позивачем докази, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач є працездатним, відомостей про необхідність додаткових витрат суду не надано.

Апеляційний суд зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім, тому з огляду на встановлені у справі обставини, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дружини, а саме від доходу відповідача, не порушує інтереси сторін.

Визначений розмір аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку відповідає обставинам справи та матеріальному становищу відповідача, який не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості надавати матеріальну допомогу матері дитини у визначеному судом розмірі.

Доводи апеляційної скарги, що сукупний розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача у розмірі частини його заробітку є обтяжливим та в подальшому призведуть до зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_6 2014 року народження колегія суддів відхиляє.

Згідно з частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином, загальний розмір відрахувань, які підлягають стягненню з відповідача не порушують вимог закону.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявність даного рішення не позбавляє сторін можливості згодом, після визначення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України).

Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи зазначені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 – 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив :

Апеляційну скаргу особи яка, не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

О.В. Ковальчук