ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/14598/17

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 такими, що не підлягають виконанню

у справі № 910/14598/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери"

про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн

Представники учасників процесу згідно протоколу від 21.09.2023,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - позивач, Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (далі - відповідач 1, Завод), Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" (далі - відповідач 2, Товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" (далі - відповідач 3, Підприємство) про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких 2 400 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 997 091,17 доларів США - заборгованість за відсотками, 75 384 577,41 грн - заборгованість по пені, 5 000,00 грн - штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Джарти В.В.) від 01.08.2019 позов було задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол. США, 95 000,00 дол. США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 було повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17.

06.11.2019 на виконання вищевказаного рішення суду було видано відповідні накази.

15.08.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідачів 1, 2 надійшла заява про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 такими, що не підлягають виконанню, а також про заборону приймати до виконання накази від 06.11.2019.

Ухвалою суду від 18.08.2023 вищевказана заява була призначена до розгляду в судовому засіданні 21.09.2023.

08.09.2023 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Компанії надійшли заперечення на подану заяву.

20.09.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від заявника надійшли письмові пояснення щодо заперечень Компанії.

Під час судового засідання 21.09.2023 представник заявника просив суд задовольнити подану заяву.

У свою чергу представники Компанії та Підприємства заперечували проти задоволення поданої заяви.

Розглянувши в судовому засіданні заяву Заводу та Товариства про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню та заборону приймати накази до виконання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Подана Заводом та Товариством заява мотивована тим, що з рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 № 910/14598/17 вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача 1 та відповідача 2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 па підставі договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс».

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 № 910/17763/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс».

Таким чином, за твердженнями заявників, станом на момент звернення до суду з даною заявою, у відповідача 1 та відповідача 2 відсутній обов`язок щодо сплати коштів на користь позивача згідно наказів, виданих у справі № 910/14598/17. Це зумовлено тим, що до позивача не перейшло право вимоги за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, що, в свою чергу, позбавляє його статусу стягувача. Єдиною особою, яка має право вимоги до у відповідача 1 та відповідача 2 за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 є Публічне акціонерне товариство «Златобанк». Заявники стверджують, що у сукупності вищевказані обставини є підставою для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. Крім того, керуючись приписами частини 3 статті 328 ГПК України, просив суд заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

За приписами частини 2 статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Так законодавець вказаною статтею визначає підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.12.2012.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 набрало законної сили 23.10.2019 після повернення апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 326-327 ГПК України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись вказаними вище нормами процесуального права, враховуючи, що заявником не представлено суду належних доказів виконання чи часткового виконання судового рішення, скасування судового рішення, у тому числі за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено наявності обставин, передбачених законодавцем для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню на підставі статті 328 ГПК України.

Щодо вимоги про заборону приймати до виконання накази Господарського суду міста Києва у справі № 910/14598/17 суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 328 ГПК України передбачено, що до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Беручи до уваги, що вказані накази не пред`явлені до виконання станом на день подання заяви, сторонами суду не представлені докази протилежного, і строк пред`явлення вищевказаних наказів до виконання був визначений до 23.10.2022, тому станом на 21.09.2023 у суду відсутні підстави для постановлення процесуального рішення про заборону приймати виконавчий документ до виконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволення заяви Заводу та Товариства про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 232-235, 327-328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 такими, що не підлягають виконанню відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 21.09.2023 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 27.09.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ