ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/396/23 пров. № А/857/7063/23

 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заверухи О.Б.,

суддів                                                                      Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року  у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2   про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Андрусенко О.О.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог  Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення»  (далі – Закон № 1282-ХІІ), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078  (далі – Порядок № 1078), з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців – січень 2008 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року відповідно до вимог  Закону № 1282-ХІІ, Порядку № 1078; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати за період з 01 січня 2017 року по 01 січня 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог  Закону № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців -  січень 2008 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2017 року по 01 січня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року, відповідно до вимог  Закону №1282-ХІІ, Порядку № 1078.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року та у військовій частині НОМЕР_2   у період з 01 січня 2017 року  по 01 січня 2018 року. Вказує, що за цей період йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Зазначає, що на звернення його представника про нарахування та виплату за період проходження служби індексації грошового забезпечення відповідно до вимог  Закону № 1282-ХІІ  та Порядку № 1078, відповідачі листами від 03 листопада 2022 року  № 133/211 та від 14 листопада 2022 року № 608 повідомили про відсутність правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період проходження військової служби за спірні періоди, та  такою, що порушує вищевказані нормативно-правові акти. Вказує, що у спірних правовідносинах базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року  адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1   щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року  включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 січня 2017  року по 17 липня 2017 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04 січня 2017  року по 17 липня 2017 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що   місяць, в якому відбулося підвищення саме тарифних ставок (окладів), є базовим при проведенні індексації. З 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався. Базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01 січня 2016 року по 21  вересня 2016 року (у вказаний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 )   та з 04 січня 2017 року   по 17 липня 2017 року (у вказаний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ) є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо військової частини НОМЕР_2 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2017 року по 03 січня 2017 року та з 18 липня 2017 року по 01 січня 2018 року, оскільки у вказаний період позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що індексація грошового забезпечення за спірний період нараховувалась позивачу у відповідності до вимог Порядку № 1078. При цьому, місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року, у зв`язку з чим для проведення індексації доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 визначено базовий місяць – січень 2016 року, який потрібно застосовувати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення. Вказує, що повноваження щодо визначення базового місяця є дискреційними. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 15 квітня 2015 року по 21 вересня 2016 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 ), що підтверджується копіями витягів з наказів командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 15 квітня 2015 року та від 01 вересня 2016 року № 191.

Також у період з 04 січня 2017 року   по 17 липня 2017 року та з 26 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року позивач проходив військову службу у військовій  частині НОМЕР_2 , про що свідчать копії витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 04 січня 2017 року № 3, від 17 липня 2017 року № 148, від 18 лютого 2019 року № 37 та лист військової частини НОМЕР_2 від 14 листопада 2022 року № 608.

На заяву представника позивача Єрьоміної В.А. про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , листом від 03 листопада 2022 року № 133/211 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до п. 7 листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04  січня 2016 року за № 248/3/9/1/2 у зв`язку із внесенням змін до Порядку № 1078, на виконання вимог телеграми Міністерства оборони України від 31 грудня 2015 року № 248/3/9/1/1150 індексація грошового забезпечення не нараховувалася до окремого роз`яснення; вищезазначений Порядок не передбачає механізму розрахунку та виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. При цьому, з довідки військової частини НОМЕР_1 від 03листопада 2022 року № 133/210 слідує, що за період з січня 2016 по серпень 2016 включно позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення.

На заяву представника позивача Єрьоміної В.А. про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , листом від 14 листопада 2022 року № 608 військова частина НОМЕР_2  повідомила, що за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 01 січня 2017 року по 17 липня 2017 року та з 26 січня 2018 року по 18 лютого 2019 року   індексація грошового забезпечення нараховувалась ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку № 1078. При цьому, місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року, у зв`язку з чим для проведення індексації доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2017 року - липня 2017 року та січня 2018 року - лютого 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року нарахована позивачу індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 гривень.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість  позовних вимог в частині:  визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1   щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року   включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04 січня 2017   року по 17 липня 2017 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 04 січня 2017   року по 17 липня 2017 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2  статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3  ст. 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених  Конституцією України  гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені  Законом України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення»  (далі – Закон № 1282-XII).

Відповідно до  статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII , в редакції від 02 грудня 2012 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, який набрав чинність з 01 січня 2016 року, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону № 1282-XII, число « 101» замінено числом « 103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга – четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Проаналізувавши наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078, в редакції від 21 червня 2012 року, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції від 21 червня 2012 року, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У зв`язку з прийняттям  Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року №  1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»  (далі – Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел у порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Так, в редакції Постанови № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».

Таким чином, починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Отже, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Згідно з роз`ясненням Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Вирішуючи питання про те, який базовий місяць мав бути встановлений позивачу при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за спірний період, колегія суддів зазначає, що 07 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 1294),  відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Додатком 1 до Постанови № 1294, ця  Постанова  набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова № 1294 втратила чинність 01 березня 2018 року на підставі  постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.

Колегія суддів звертає увагу, що підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з 01 січня 2008 року (після набрання чинності Постановою № 1294) по 28 лютого  2018 року (до моменту набрання законної сили Постанови № 704), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року (у вказаний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 )   та з 04 січня 2017 року   по 17 липня 2017 року (у вказаний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ,) є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції  про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1   щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року  включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а також протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 січня 2017  року по 17 липня 2017 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Стосовно доводів скаржника про те, що його повноваження у цій справі є дискреційними, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зауважує, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки відповідачів – нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період  з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року   та з 04 січня 2017  року по 17 липня 2017 року із урахуванням базового місяця січня 2008 року.

Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

За змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача – провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2016 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04 січня 2017   року по 17 липня 2017 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Стосовно доводів скаржника про пропсу позивачем строків звернення до суду із цим позовом колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до  частин  1-3 статті 122 КАС України  позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст. 122 КАС України).

Разом з тим, згідно із частиною 2  статті 233 КЗпП України  (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин і яка діяла до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В пункті 2.3 мотивувальної частини  Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013р. зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні норми  статті 233 КЗпП України  виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті  КЗпП України  встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Відповідно до  статті 24 Конституції України  громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Законом України № 2352-IX від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»  внесені зміни до норм  КЗпП України.

Зокрема, частини 1 і 2  статті 233 КЗпП України  викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Згідно з новою редакцією  статті 234 КЗпП України  у разі пропуску з поважних причин строків, установлених  статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Разом з тим,  Закон України № 2352-ІХ від 01 липня 2022 року  не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Отже, цей  Закон  містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19 липня 2022 року.

За таких умов підстав для застосування змін, внесених згідно  Закону України № 2352-IX від 01 липня 2022 року  до приписів  статті 233 КЗпП України, які набрали чинності з 19 липня 2022 року, під час вирішення цього спору колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до пункту 1  Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України  під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені  статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1  постанови КМ України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»  з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020  року до 30 червня 2023 року на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого  постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»  (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Оскільки станом на час звернення позивача до суду карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, діяв, то застосування строку, визначеного частиною 1  статті 233 КЗпП України, не можна вважати правильним також із цієї підстави.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року  у справі № 140/396/23 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.  

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 28 вересня 2023 року.