ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 609/963/21Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М.

Провадження № 22-ц/817/675/23 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів -  Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Жук В.М.

з участю сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2023 року, ухвалене суддею Катерняк О.М. у цивільній справі №609/963/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача — приватний нотаріус Шумського районного нотаріального округу — Хаблюк Тетяна Віталіївна про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який обгрунтовано тим, що у 2009 році помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, будинок у АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 . Станом на 15.04.1991 року у цьому будинку були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Внаслідок смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні їм частки у майні колгоспного двору. Жоден із членів колгоспного двору заповіту не склав. Позивач проживав разом із батьками на час їх смерті, а тому як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину як після смерті батька, так і після смерті матері. Разом із батьками по АДРЕСА_1 , в тому числі і на час їх смерті, також був зареєстрований рідний брат позивача — ОСОБА_1 . Однак, його реєстрація у вказаному будинку була лише формальною, він там не проживав, так як з початку 2000-х років виїхав на постійне місце проживання в Італію, спадщину після смерті батьків не прийняв.

Тому позивач вважає, що з врахуванням його частки у майні колгоспного двору та з врахуванням успадкованих часток після смерті батьків набув право власності на весь житловий будинок по АДРЕСА_1 .

24 травня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Т.В. з проханням видати Свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок, однак у задоволенні прохання нотаріусом відмовлено у зв`язку із тим, що будинок зареєстровано за колгоспним двором, а частка ОСОБА_3 у майні колгоспного двору не виділена.

З врахуванням наведеного просив визнати за ним право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1  пред”явив зустрічний позов про визнання за ним права власності на цей же будинок по АДРЕСА_1 . В обгрунтування позовних вимог зазначив, що станом на 15.04.1991 року він був неповнолітнім, йому було 13 років, його місцем проживання на той час було місце проживання його батьків, тому виходячи з рівності часток у майні колгоспного двору йому належить 1/4 частина вказаного будинковолодіння як члену колгоспного двору.

У 1996 році всі співвласники колгоспного двору по АДРЕСА_1 дійшли згоди щодо виділу ОСОБА_2 його частки у майні колгоспного двору по АДРЕСА_1 і ОСОБА_2 разом із своєю сім”єю переїхав на постійне місце проживання в інший будинок - по АДРЕСА_2 , який також є майном колишнього колгоспного двору, головою якого був батько сторін ОСОБА_3 . Тому ОСОБА_1 вважає, що право ОСОБА_2 на частку у майні колгоспного двору по АДРЕСА_1 припинилося, а перерозподілене майно колгоспного двору по АДРЕСА_1 надалі належало у рівних частках по 1/3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Після смерті кожного з батьків він прийняв спадщину, так як постійно проживав з батьками, періодично виїжджаючи на роботу в Італійську Республіку, після смерті батьків і по день розгляду справи ОСОБА_1 одноособово користується цілим спірним будинком по АДРЕСА_1 , в повному обсязі несе тягар утримання даного будинку в належному стані, здійснив капітальний ремонт, газифікацію, облаштував на присадибній ділянці свердловину для забезпечення будинку водопостачанням, облаштував у будинку ванну кімнату. В той же час ОСОБА_2 не приймав спадщину як після смерті батька, так і після смерті матері, у період 2006-2010 років він постійно проживав разом із своєю сім”єю по АДРЕСА_2 .

Рішенням Шумського районного суду від 27 квітня 2023 року первісний позов про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 як за членом колгоспного двору, право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Тетяни Віталіївни про визнання права власності - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 як за членом колгоспного двору, право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог — відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору залишено за сторонами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить:

змінити рішення в частині визнання за ним права власності як за членом колгоспного двору на 1/4 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на 1/3 частину даного будинковолодіння як за членом колгоспного двору;

скасувати рішення в частині визнання за ОСОБА_2 як за членом колгоспного двору права власності на 1/4 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 та закрити провадження у справі в цій частині, так як ОСОБА_2 не пред”являв таку вимогу ;

скасувати рішення рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним в порядку спадкування за законом права власності на 1/6 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 та на 1/2 частину зазначеного майна після смерті матері ОСОБА_4 та ухвалили в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

В решті рішення просить залишити без змін, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті батьків.

Вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки останній не пред”являв вимогу про визнання за ним як за членом колгоспного двору права власності на частку у майні колгоспного двору, а лише вимогу про визнання права власності в порядку спадкування. Натомість суд в порушення принципу диспозитивності самостійно змінив підстави первісного позову та визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку як за членом колгоспного двору.

Необгрунтованим є висновок суду про те, що ОСОБА_1 не довів факту спільного проживання з батьками на час їх смерті. Такий факт доведений, оскільки наявність реєстрації відповідним уповноваженим на це державним органом певного факту створює презумпцію існування такого факту, яка може бути спростована заінтересованою особою. Однак, така презумпція у даній справі не була спростована. ОСОБА_1 тимчасово періодично перебував на роботі в Італії. Однак місцем його постійного проживання, в тому числі на момент смерті обох батьків, був і і на даний час є будинок по АДРЕСА_1 . Тимчасова відсутність особи за зареєстрованим місцем її проживання не спростовує факту постійного проживання такої особи з членами її сім”ї, які фактично проживають у місці її реєстрації.

У відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Сідорова І.А. просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Р.І. залишити без задоволення, а рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2023 року залишити без змін. Вказує, що факт спільної реєстрації ОСОБА_1 з батьками не є достатнім доказом факту його спільного проживання з ними на час їх смерті. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини не звертався. З початку 2000-х років ОСОБА_1 виїхав із с. Сураж Шумського району Тернопільської області на постійне проживання в Італію, до батьків приїжджав на короткі проміжки часу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника — адвоката Никитюка Р.І., які підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його представника — адвоката Сідорову І.А., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

Сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братами. Їхніми батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ) належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 21 червня 1987 року, виданим на підставі рішення виконкому Шумської районної ради народних депутатів №130 від 22 травня 1987 року “Про оформлення права особистої власності на житловий будинок”.

З Архівного витягу із погосподарської книги №9 Суразької сільської ради Кременецького (Шумського) району Тернопільської області за 1991-1995 роки станом на 15.04.1991 року село Сураж, який наданий Архівним відділом Кременецької районного державної адміністрації Тернопільської області за №03-01/2/9 від 15.04.2021року вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 суспільної групи колгоспна, голова сім`ї - ОСОБА_3 , 1941р.н.; члени сім`ї: ОСОБА_4 , 1938 р.н. - дружина; ОСОБА_2 , 1968 р.н. - син; ОСОБА_1 , 1977 р.н. - син; ОСОБА_5 , 1972 р.н. - невістка.

ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_6 1 вересня 1990 року, і після одруження остання почала проживати у будинку по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На день смерті ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Разом з ним на момент смерті були зареєстровані дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Шумської міської ради від 26 серпня 2020 року №988, а також ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , виданою Шумської міською радою за №13.01-27/824 від 02.06.2021 року.

19.11.2018 року ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом — на земельну ділянку площею 1, 7495 га (рілля), що розташована на території Суразької сільської ради Шумського району, яка належала ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . До дня смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті були зареєстровані сини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Останній рік життя ОСОБА_4 проживала почергово разом із своїми синами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не за адресою свого та їх місця місця реєстрації ( з березня по травень 2009 року — в будинку сина ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , в подальшому перебувала у лікарні, з лікарні забрав син ОСОБА_1 , з яким вона проживала у м.Шумськ з вересня 2009 року по березень 2010 року, а березня 2010 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 — проживала знову разом із сином ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_1 періодично, починаючи з кінця 1990-х років, виїжджав за межі України на роботу.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

1. Щодо вирішення позовних вимог про визнання за сторонами права власності на частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 як на частки у майні колгоспного двору.

Згідно із ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Відповідно до ст.123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Як вбачається із змісту п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо наявності та розміру їх часток у майні колгоспного двору, суд першої інстанції прийшов до законного та обгрунтованого висновку, з яким повністю погоджується колегія суддів, про те, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 як майно колгоспного двору станом на 15.04.1991 року належало чотирьом членам колгоспного двору — голові двору ОСОБА_3 , його дружині ОСОБА_4 , та їхнім синам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках, тобто по 1/4 частині кожному, а після припинення колгоспних дворів в Україні це право перетворилось на право спільної часткової власності.

При цьому суд вірно зазначив, що ОСОБА_5 , яка протягом трьох років до 15 квітня 1991 року не брала участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 , не набула права власності на майно цього колгоспного двору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки останній не пред”являв вимогу про визнання за ним як за членом колгоспного двору права власності на частку у майні колгоспного двору, а лише вимогу про визнання права власності в порядку спадкування; натомість суд в порушення принципу диспозитивності самостійно змінив підстави первісного позову та визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку як за членом колгоспного двору, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1, п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, яким позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_2 , останній, обгрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання за ним права власності на ціле будинколодіння по АДРЕСА_1 , вказував про те, що спірне майно належало колгоспному двору, а тому право власності на це майно перейшло у рівних частках до членів колгоспного двору, в тому числі і до нього, а в подальшому після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належні їм частки він успадкував як спадкоємець першої черги за законом. До позовної заяви ОСОБА_2 додав відповідні докази про те, що спірне будинковолодіння зареєстроване за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_3 , та докази про те, хто окрім ОСОБА_3 був членом колгоспного двору та набув право власності на майно колгоспного двору.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про те, що суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 , незважаючи на вказівку у тексті позовної заяви “позовна заява про визнання права власності на спадкове майно” та вказівку у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 “визнати право власності в порядку спадкування за законом на ціле будинковолодіння по АДРЕСА_1 ”.

Рішення суду в частині в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності по 1/4 частині будинковолодіння по АДРЕСА_1 за кожним з них, є законним та обгрунтованим, підстав для зміни чи скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

2. Щодо вирішення позовних вимог про визнання за сторонами права власності на спадкове майно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у спірному будинковолодінні по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не довів, що він постійно проживав разом із своїми батьками на день їх смерті та на цій підставі прийняв спадщину. При цьому суд зазначив, що реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за однією адресою з його батьком ОСОБА_3 на день смерті останнього не свідчить про фактичне їх проживання разом, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 постійно не проживав із спадкодавцем, в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не звертався, а тому спадщину не прийняв. Крім цього, суд прийшов до висновку що ОСОБА_1 не прийняв спадщину і після смерті матері.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, оскільки висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи.

Згідно із ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не приймати її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Постійним місцем проживання ОСОБА_1 є будинок по АДРЕСА_1 , в якому останній у встановленому законом порядку зареєстрований і проживає, в тому числі проживав на час відкриття спадщини після смерті обох батьків.

Наявним у справі доказами, в тому числі показаннями допитаних у суді першої інстанції свідків, не доведено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини мав на території України інше постійне місце проживання, окрім зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання у будинку по АДРЕСА_1 .

Також відсутні підстави для висновку, що постійним місцем проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 була Італійська Республіка.

Показання усіх свідків щодо місця проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті батьків зводяться до того, що ОСОБА_1 працював в Італії і щороку приїжджав додому. При цьому свідки давали різні свідчення про періоди та кількість щорічних візитів ОСОБА_1 до Італії та повернення назад додому.

В погосподарській книзі Суразької сільської ради №4 за 2006-2010 роки відсутні відмітки про тимчасове вибуття ОСОБА_1 із домогосподарства по АДРЕСА_1 .

Ведення погосподарської книги регулюється Інструкцією з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 18.04.2005 року №95, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 травня 2005 року за №487/10767, відповідно до п.1.1, 1.4 якої погосподарський облік — вид первинного обліку, передбачений для систематизації відомостей про окремих громадян і домогосподарства, що ведеться сільськими, селищними, міськими радами. Облікова документація з погосподарського обліку заповнюється на підставі суцільних обходів дворів та опитування населення, усних повідомлень громадян, тощо. Записи ведуться систематично протягом року та перевіряються під час щорічного обходу домогосподарств.

Відповідно до п.2.18.11 цієї Інструкції, у рядках 14-17 здійснюються записи про тимчасово відсутніх членів домогосподарств, які проживають за межами території ради (в тому числі про осіб, чиє місце проживання зареєстроване на території даної ради, але які фактично проживають за її межами). Строк тимчасової відсутності перелічених у цьому пункті категорій населення, які підтримують зв”язок з домогосподарством, не встановлюється. Він визначається часом, який необхідний для закінчення роботи, навчання, лікування та ін.

Аналіз змісту записів погосподарської книги Суразької сільської ради №4 за 2006-2010 роки щодо домогосподарства по АДРЕСА_1 (а.с.109, 164) свідчить про те, що зазначене домогосподарство складалось із трьох осіб — голови домогосподарства ОСОБА_3 , його дружини ОСОБА_4 та сина ОСОБА_1 . Записи у цій книзі проводились відповідно до вимог зазначеної Інструкції, наявні записи про вибуття із домогосподарства у зв”язку із смертю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відсутність відмітки про тимчасове вибуття ОСОБА_1 свідчить про те, що останній постійно підтримував зв”язок з домогосподарством, голова двору ОСОБА_3 та інші особи не повідомляли уповноважених на ведення погосподарської книги осіб під час щорічного обходу домогосподарств про відсутність ОСОБА_1 .

З врахуванням наведеного наявні підстави для висновку про те, що на час смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 постійно проживав із спадкодавцем по АДРЕСА_1 , а його тимчасова відсутність у зв”язку з роботою поза межами України не може спростовувати факту його постійного проживання разом із спадкодавцем.

При визначенні частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яку успадкував ОСОБА_1 після смерті батька, колегія суддів враховує наступне.

ОСОБА_3 належала 1/4 частина даного будинковолодіння як члену колгоспного двору.

На час смерті ОСОБА_3 разом з ним, окрім ОСОБА_1 , проживала також ОСОБА_4 , яка в силу вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Окрім цього, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв також ОСОБА_2 , так як отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1, 7495 га (т.1, а.с.16).

З врахуванням вимог ч.2 ст. 1268 ЦК України, якщо спадкоємець прийняв частину спадкового майна, він вважається таким, що прийняв усе спадкове майно.

Оскільки ОСОБА_2 прийняв частину спадкового майна — земельну ділянку, він вважається таким, що прийняв усе спадкове майно.

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли троє спадкоємців першої черги за законом — ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і спадкове майно належить їм у рівних частках, тобто по 1/12 частині будинковолодіння по АДРЕСА_1 , кожному.

Таким чином, за ОСОБА_1 слід визнати право власності 1/12 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по         АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті        батька ОСОБА_3 .

Спадщину після смерті матері ОСОБА_4 прийняли як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 .

В останні 15 місяців свого життя ОСОБА_4 хворіла та проживала почергово разом зі своїми синами ОСОБА_2 (впродовж близько семи місяців) та ОСОБА_1 (впродовж близько 6 місяців), а також перебувала у лікарні, що встановлено судом першої інстанції і чого не заперечують сторони.

Та обставина, що померла ОСОБА_4 у будинку сина ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , не спростовує того факту, що на час відкриття спадщини ОСОБА_1 проживав із спадкодавцем, оскільки з вересня 2009 року по березень 2010 року ОСОБА_4 проживала разом із сином ОСОБА_1 у м.Шумськ, і переїхала від нього до іншого сина менш як за два місяці до смерті.

Таким чином, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 в силу ч.3 ст. 1270 ЦК України.

При визначенні частки ОСОБА_1 у спадщині після смерті матері колегія суддів враховує, що ОСОБА_4 на час її смерті належала 1/3 частина будинковолодіння по АДРЕСА_3 як члену колгоспного двору та 1/12 успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_3 ).

Враховуючи, що спадщину після смерті матері прийняли як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , у будинку якого по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 проживала на час смерті, тому частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спадщині після смерті матері є рівними.

За таких обставин за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .

У задоволенні решти позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно — відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича — задовольнити частково.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2023 року — скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 та після смерті матері ОСОБА_4 .

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на :

-1/12 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по         АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті        батька ОСОБА_3 ;

-1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .

У задоволенні решти позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно — відмовити.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2023 року.

Головуюча                                                                        Хома М.В.

Судді                                                                                Гірський Б.О.

                                                                               Костів О.З.