ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/7930/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Ткаченко О.Є.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.

при секретарі Литвин С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії в особі Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Гарнізонної військово-лікарської комісії в особі Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ВЧ НОМЕР_1 ) у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ВЧ НОМЕР_1 , яке оформлене довідкою від 26.10.2022 № 1504, якою ОСОБА_1 , 1989 р.н., визнано придатним до військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ВЧ НОМЕР_1 повторно провести медичний огляд відносно ОСОБА_1 , та прийняти рішення про обмежену придатність ОСОБА_1 до військової служби з урахуванням висновків суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити даний позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції неодноразово витребувалися додаткові докази по справі для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України у березні 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проходження військової служби - військова частина НОМЕР_2 ).

Згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_3 , 07.04.2009 року військово-лікарською комісією Носівського районного військового комісаріату ОСОБА_1 визнано обмежено придатним у військовий час ((пункт 13) а.с.11-12).

05.05.2022 позивача госпіталізовано до КНП «Конотопської центральної районної лікарні імені Академіка Михайла Давидова» (а.с.14).

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 05.05.2022 по 16.05.2022.

Згідно виписки КНП «Конотопської центральної районної лікарні імені Академіка Михайла Давидова» із медичної карти стаціонарного хворого від № 1283 позивачу встановлений діагноз: гіпертонічна хвороба II стадії, ступінь 2, ризик високий. Гіпертонічний криз 05.05.2022 року. Остеохондроз шийно-грудного відділу хребта, двобічний корінцевий синдром. Синдром карпального каналу.

25.07.2022 позивача госпіталізовано до КНП «Носівської міської лікарні імені Ф.Я. Примака» (а.с.15).

Відповідно до відомостей з виписки КНП «Носівської міської лікарня імені Ф.Я. Примака» № 1404 із медичної карти стаціонарного хворого встановлено наступний діагноз: гіпертонічна хвороба II стадії, ступінь 2, ризик високий, кризовий перебіг.

23.08.2022 року позивача госпіталізовано до КНП «Носівської міської лікарні імені Ф.Я. Примака», де останній перебував на стаціонарному лікуванні з 23.08.2022 по 06.09.2022 (а.с.16).

Під час лікування позивача йому окрім наявних хвороб, діагностовано наступні клінічні діагнози: Варикозна хвороба поверхневих вен обох нижніх кінцівок з недостатністю спроможністю клапанів сафено-феморальних.

07.09.2022 року позивача госпіталізовано до КНП «Носівської міської лікарні імені Ф.Я. Примака» (а.с.17). Під час лікування у позивача діагностовано наступні клінічні діагнози: Гіпертензивна енцефалопатія. Дисциркуляторна (гіпертензивна) енцефалопатія II ступеню: розсіяна неврологічна симптоматика, помірна вестибулопатія, вегетативна дисфункція за симпатоадраналовим типом, перманентний перебіг, астенія цефалгія. - основний. Люмбаго і ішіасом. Остеохондроз м/х дисків поперекового відділу хребта. Протрузії м/х дисків L4 - L5, L5 - S1. Хронічна двобічна люмбоішалгія з вираженим м`язово-тонічними розладами , стадія загострення. - супутній.

Згідно даних мультиспіральної комп`ютерної томографії від 19.10.2022 року у позивача виявлені ознаки дисциркулярної енцефалопатії (а.с.18).

Висновком до протоколу триплексного сканування вен нижніх кінцівок від 09.08.2022 у позивача виявлено ознаки варикозної хвороби вен обох нижніх кінцівок з недостатністю спроможністю клапанів сафено-феморальних співгирл з обох боків та сафено - політеального праворуч.

Ультразвуковим дослідженням органів черевної породнини + нирок + +простати + сечового міхура від 05.08.2022 року у позивача встановлені ознаки гепатомегалії, жирової дегенерації печінки, ліподистрофії підшлункової залози, СКХ, правобічного нефролітіазу без порушення уродинаміки, хронічного калькульозного простатиту (а.с.20).

Згідно висновку МРТ головного мозку від 18.08.2022 у ОСОБА_1 діагностовано ознаки одиничних дрібновогнещевих змін білої речовини лобних часток, більш ймовірно, в рамках проявів хронічної субкортикальної мікроангіопатїї (а.с.21).

26.10.2022 року госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .

Згідно рішення госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлено довідкою військово-лікарської комісії від 26.10.2022 року № 1504, позивачу встановлений діагноз про причинний зв`язок захворювання (травми, порання, контузії, калідства): гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступінь, ризик помірний. Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта з протрузіями міжхребцевих дисків L4-L5 L5-S1 без порушення функції. Синдром хронічної цервікоторакалгії, люмбалгїї, ремісія. Варикозна хвороба нижніх кінцівок ХВНО. Міопія слабого ступеню обох очей. На підставі статей 39-в, 41-в графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ позивача визнано придатним до військової служби (а.с.13) (далі по тексту - оскаржуване рішення).

28.10.2022 позивача знову госпіталізовано до КНП «Носівської міської лікарні імені Ф.Я. Примака» з діагнозом: гіпертонічна хвороба II стадії, ступень 2 ризик 2 (високий) (а.с.22).

Вважаючи протиправним рішення відповідача, яке оформлено довідкою від 26.10.2022 № 1504, про придатність до військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, судом першої інстанції не встановлено протиправності дій військово-лікарської комісії під час складання висновку щодо придатності позивача до військової служби, у свою чергу, останній не звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача та не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК, зокрема, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 3.1 глави 3 Розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, довідкою військово-лікарської комісії від 26.10.2022 за №1504, позивача - ОСОБА_1 , 1989 р.н., визнаний придатним до військової служби (а.с.13).

Зазначене рішення відповідача стало предметом даного спору, у зв`язку з незгодою позивача з таким висновком, оскільки він не відповідає результатам проведених медичних обстежень та не відображає реальний стан його здоров`я.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що надання оцінки стану здоров`я позивача та його діагнозам, що визначають ступінь придатності до військової служби, не входить до повноважень суду при вирішенні адміністративної справи та відноситься до дискреційних повноважень медичних установ, відповідальних за проведення медичних обстежень.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Правовими положеннями п. 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Пунктом п.2.3. регламентовано, що Центральна військово-лікарська комісія (далі по тексту - ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Так, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, зокрема:

- розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;

- прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно із підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Отже, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку щодо його придатності, ОСОБА_1 мав право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку ВЛК.

Також, правильним є висновок суду першої інстанції, що позивач, вважаючи неправильними висновки лікарів про його придатність до військової служби, мав право ініціювати їх перегляд відповідними штатними ВЛК, оскільки виключно на лікарські комісії покладений обов`язок щодо проведення військово-лікарської експертизи для визначання придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та військовозобов`язаних.

За таких обставин, у даному випадку, повноваження щодо стану здоров`я позивача та його придатності до військової служби, покладається на відповідача, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення останнього, яке оформлене довідкою від 26.10.2022 № 1504, якою ОСОБА_1 , 1989 р.н., визнано придатним до військової служби, адже законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що ОСОБА_1 не звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача та не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби, що позбавляє суд можливості надати правову оцінку дійсного стану здоров`я апелянта.

Отже, підстав вважати, що оскаржуване рішення ВЛК є протиправним чи за своїм змістом, чи за процедурою його прийняття не вбачається.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.11.2021 у справі №826/17175/18.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки протиправності дій військово-лікарської комісії під час складання висновку (довідки) щодо придатності позивача до військової служби не встановлено.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: В.В. Файдюк

Є.В. Чаку

Повний текст виготовлено 28.09.2023 року