Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 359/9596/15-ц

провадження № 61-206св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»,

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»до Київської обласної державної адміністрації, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року перший заступник прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі -

ДП «Бориспільське лісове господарство») звернувся до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА Київської області), ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок.

Позовну заяву мотивовано тим, що розпорядженнями голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за номерами 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 вилучено з постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

На підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2008 року

ОСОБА_9 відчужив передану йому земельну ділянку на користь

ОСОБА_1 .

За договорами купівлі-продажу від 05 вересня 2008 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 також відчужили передані їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до висновків про експертну оцінку земельних ділянок, виготовлених ПП «Авірс», які стали підставою визначення ціни в договорах купівлі-продажу, ринкова вартість всього масиву земель площею 9,9 га, що перебуває у власності ОСОБА_13 , складає 4 797 240,00 грн.

Розпорядженнями голови Бориспільської РДА Київської області від 06 квітня 2009 року № 1095, № 1096 було змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва. На підставі зазначених розпоряджень Бориспільської РДА Київської області ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки, загальною площею 9,9 га.

На думку позивача, Київська ОДА розпорядилася землями лісового фонду

у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення нею передбачених законом повноважень та порушення вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 20, 21, 57, 116, 118, 122, 149, 207 ЗК України, статей 27, 31, 57 ЛК України, статей 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та статей 328, 388, 392, 396 ЦК України.

Прокурор просив суд:

визнати недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року:

№ 499 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 »,

№ 502 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 »,

№ 505 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9 »,

№ 508 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_11 »,

№ 510 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_10 »,

№ 511 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 »,

№ 512 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 »,

№ 513 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_8 »,

№ 514 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 »,

№ 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_12 »;

визнати недійсним розпорядження голови Бориспільської РДА Київської області від 06 квітня 2009 року № 1095 у частині зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246, 3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0242, загальною площею 4,95 га;

визнати недійсним розпорядження голови Бориспільської РДА Київської області від 06 квітня 2009 року № 1096 у частині зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0249, 3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243, загальною площею 4,95 га;

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_13 :

серії ЯД № 772060 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0244),

серії ЯД № 772054 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0241),

серії ЯД № 772057 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0246),

серії ЯД № 772056 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0245),

серії ЯД № 772058 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0247),

серії ЯД № 772064 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0249),

серії ЯД № 772063 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0250),

серії ЯД № 772062 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0248),

серії ЯД № 772055 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0242),

серії ЯД № 772059 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0243);

витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та

в постійне користування ДП «Бориспільське лісове господарство»

з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, розташовані

за межами села Гнідин Бориспільського району Київської області, загальною площею 9,9 га (по 0,99 га кожна) з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246,

3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0249,

3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243,

3220882600:03:004:0242, загальною вартістю 4 797 240,00 грн.

Короткий зміст рішень судів

Справа № 359/9596/15-ц неодноразово розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2015 року у складі судді Журавського В. В. позов задоволено (т. 2 а. с. 34-41).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 05 жовтня 2015 року у складі судді Саган В. М. заяву представника Київської ОДА про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2015 року задоволено, заочне рішення скасовано і призначено справу до розгляду (т. 2 а. с. 142).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 18 лютого 2016 року у складі судді Саган В. М. у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Бориспільське лісове господарство» відмовлено (т. 2 а. с. 243-245).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року

у складі колегії суддів: Яворського М. А., Ігнатченко Н. В., Кашперської Т. Ц. апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Бориспільське лісове господарство» залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 18 лютого 2016 року залишено без змін (т. 3 а. с. 263-273).

Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2018 рокуу складі колегії суддів: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Гулька Б. І.,

Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

та ДП «Бориспільське лісове господарство» задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня

2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 4 а. с. 75-79).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 14 червня 2019 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Бориспільське лісове господарство» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання прокурора

на вибуття земельних ділянок з постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» поза його волею не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ДП «Бориспільське лісове господарство» погодило проекти землеустрою щодо вилучення і припинення права постійного користування земельними лісовими ділянками площею по 0,99 га. При цьому Київська ОДА розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, тобто поза межами своєї компетенції. Органом, уповноваженим приймати рішення про припинення права постійного користування внаслідок добровільної відмови землекористувача, був Кабінет Міністрів України, а не Київська ОДА. Тому позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за № № 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 та розпоряджень Бориспільської РДА Київської області від 06 квітня 2009 року № 1095 та № 1096 є обґрунтованими, проте задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М. апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Бориспільське лісове господарство» задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2019 року скасовано, ухвалено нове, яким позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та

ДП «Бориспільське лісове господарство» задоволено частково.

Визнано недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за номерами: № 499 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 », № 502 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 », № 505 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9 », № 508 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_11 », № 510 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_10 », № 511 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 », № 512 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 », № 513 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_8 », № 514 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 » та № 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_12 ».

Витребувано у власність держави Україна в особі Кабінету Міністрів України із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, що розташовані

за межами с. Гнідин Бориспільського району Київської області, загальною площею 9,9 га (по 0,99 га кожна) з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246, 3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0249, 3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243, 3220882600:03:004:0242.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про пропуск позовної давності ґрунтуються

на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні належні

та допустимі докази того, що Кабінет Міністрів України знав або міг довідатися про порушення його прав до 18 лютого 2012 року.

Представник Кабінету Міністрів України - Стовбчатий А. Ю. в судовому засіданні повідомив, що Кабінет Міністрів України дізнався про порушення права у березні 2015 року, тобто з часу отримання ухвали районного суду про відкриття провадження в цій справі та копії позовної заяви.

Відповідачами не надано і судом не встановлено доказів, які

б підтверджували, що Кабінет Міністрів України міг довідатися або довідався про порушення інтересів держави з часу надходження відповідних проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Бориспільське лісове господарство», переведення зазначених земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Матеріали справи не містять доказів отримання Кабінетом Міністрів України або прокурором копій оскаржуваних розпоряджень, тому посилання відповідачів на лист прокурора Київської області від 20 січня 2005 року

№ 07/-1-185, яким зобов`язано Київську ОДА невідкладно після видання розпоряджень надсилати їх копії на адресу прокуратури Київської області,

а також лист Київської ОДА від 17 лютого 2009 року № 07/4-345, за яким

з січня 2005 року щомісяця надаються усі копії розпоряджень голови Київської ОДА прокуратурі Київської області, у тому числі і за 2008 рік,

є неспроможними.

Доводи відповідачів про те, що 29 грудня 2007 року ДП «Бориспільське лісове господарство» надавало свої висновки про погодження проекту землеустрою щодо припинення права ДП «Бориспільське лісове господарство» постійного користування земельними ділянками та зміни

їх цільового призначення не свідчить про обізнаність Кабінету Міністрів України про дії директора вказаного державного підприємства і прийняття Київською ОДА оскаржуваних розпоряджень. Тому, подавши 18 лютого 2015 року позов в інтересах Кабінету Міністрів України, прокурор

не пропустив позовну давність.

Крім того, Бориспільська РДА Київської області не заявляла про застосування позовної давності, тому суд не мав підстав вирішувати питання про застосування приписів про позовну давність до вимог, заявлених до неї.

Висновки місцевого суду про те, що Київська ОДА розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, тобто поза межами своєї компетенції, є правильними, так як органом, уповноваженим приймати рішення про припинення права постійного користування внаслідок добровільної відмови землекористувача,

був Кабінет Міністрів України, а не Київська ОДА.

У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те,

що позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року за № № 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави Україна - поза його волею, тому наявні правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки від добросовісного набувача.

Встановлені обставини справи повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання ОСОБА_1 на порушення

її прав власника як добросовісного набувача не можуть бути підставою для відмови в позові. Оскільки розпорядження Київської ОДА від 09 квітня

2008 року за № № 499, 502, 505, 508, 510, 511, 512, 513, 514, 515 підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки витребуванню у власність держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 , тому оспорювання розпоряджень Бориспільської РДА Київської області від 06 квітня 2009 року за № № 1095, 1096 у частині подальшої зміни цільового призначення спірних земельних ділянок та виданих на їх підставі на ім`я ОСОБА_1 державних актів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.

Постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 рокуу складі колегії суддів: Фаловської І. М., Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач) касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_14 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області, заявлених в інтересах ДП «Бориспільське лісове господарство», скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської ОДА, ОСОБА_1 , Бориспільської РДА Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про визнання недійсними розпоряджень голови Бориспільської РДА Київської області від 06 квітня 2009 року № 1095 та № 1096, державних актів на право власності на земельні ділянки залишено без змін.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 30 січня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської ОДА, ОСОБА_1 , Бориспільської РДА Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про визнання недійсними розпоряджень голови Київської ОДА від 09 квітня 2008 року № 499 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 », № 502 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 », № 505 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9 », № 508 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_11 », № 510 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_10 »,

№ 511 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 », № 512 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 », № 513 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_8 », № 514 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки

у власність ОСОБА_3 », № 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_12 » скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено

в задоволенні вказаних позовних вимог.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської ОДА, ОСОБА_1 , Бориспільської РДА Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про витребування у власність держави Україна в особі Кабінету Міністрів України із незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок, що розташовані за межами села Гнідин Бориспільського району Київської області, загальною площею 9,9 га (по 0,99 га кожна) з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246, 3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0249, 3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243, 3220882600:03:004:0242, скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції у частині позовних вимог про витребування у власність держави Україна в особі Кабінету Міністрів України із незаконного володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок мотивовано тим, що скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про витребування у власність держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розпорядження Київської ОДА були прийняті з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою відповідним органом виконавчої влади, яким є Кабінет Міністрів України, не вчинялося, тобто спірні земельні ділянки вибули з володіння власника - держави Україна поза його волею. Встановлені у справі обставини повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання відповідача ОСОБА_1 щодо порушення її прав власника як добросовісного набувача не можуть бути підставою для відмови в позові.

При цьому, пославшись на те, що за договорами купівлі-продажу 02 вересня 2008 року ОСОБА_9 та 05 вересня 2008 року ОСОБА_11 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 й ОСОБА_12 відчужили передані їм земельні ділянки ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні зазначені договори купівлі-продажу, не дослідив належним чином вказані договори,

не встановив їх зміст та не з`ясував правовідносин, які виникли з цих договорів.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи й не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про витребування у власність держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В. апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня

2019 року задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2019 року в частині відмови

у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

та ДП «Бориспільське лісове господарство» до Київської ОДА, ОСОБА_1 , Бориспільської РДА Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3

та ОСОБА_5 , про витребування у власність держави

із незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок скасовано, в цій частині постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності добросовісного набуття права власності на спірне майно ОСОБА_1 , у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 387 ЦК України, проте позивач просив витребувати спірні земельні ділянки із володіння ОСОБА_1 лише на підставі статті 388 ЦК України. Вимог про витребування нерухомого майна з підстав, передбачених статтею 387 ЦК України позивачем заявлено не було. Ураховуючи зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із невірним обранням способу захисту.

Суд апеляційної інстанції витребовував договори купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_1 набула право власності на спірні земельні ділянки, у зв`язку із чим розгляд справи неодноразово відкладався, проте договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок до суду надано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись

на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року поновлено заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 14 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду

від 02 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

07 лютого 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І.

(суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 11 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 13 вересня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі прокурор як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14

та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц.

Прокурор посилається на те, що позовні вимоги у цій справі обґрунтовані тим, що громадяни, яких залучено до участі у справі як третіх осіб, на підставі оспорюваних розпоряджень у незаконний спосіб набули право власності на земельні ділянки лісового фонду після чого здійснили їх відчуження на користь ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу, у зв`язку із чим відповідач набула право власності на спірні земельні ділянки за відплатними договорами.

На думку прокурора належним способом захисту державних інтересів є пред`явлення віндикаційного позову в порядку статті 388 ЦК України, якою передбачено право власника витребувати майно, придбане особою за відплатним договором, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі. В іншому випадку, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У спірних правовідносинах мають місце обидва передбачені випадки, оскільки вперше земельні ділянки передані у приватну власність на підставі оскаржуваних розпоряджень безпідставно поза волею Кабінету Міністрів України, а потім придбані за відплатними договорами відповідачем у осіб, які не мали права їх продавати, у зв`язку із тим, що незаконно заволоділи ними.

Прокурор вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на відсутність

в матеріалах справи договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок як на підставу відмови у задоволенні позову було доречно лише у тому випадку, якщо б були сумніви в їх існуванні.

Проте відповідач у судових засіданнях не заперечувала факт придбання земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу.

Прокурор надав суду копії державних актів на право власності на земельні ділянки, в яких є посилання на договори купівлі-продажу із зазначенням номера та дати укладення. Інформація про відповідні акти наявна також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На думку прокурора, у справі беззаперечно доведено незаконність набуття першими набувачами права приватної власності на спірні земельні ділянки і незаконність укладення договорів купівлі-продажу щодо їх відчуження.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року Київська ОДА подала до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до висновків від 29 грудня 2007 року № № 694, 702, 703, 704, 705, 706, 707, 708, 709, 710 ДП «Бориспільське лісове господарство» погодило проекти землеустрою щодо припинення його права постійного користування земельними ділянками площею по 0,99 га кожна за межами села Гнідин на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, передачі їх до земель запасу Бориспільської РДА Київської області, зі зміною цільового призначення як сільськогосподарських земель, та подальшої передачі їх у власність громадянам.

Відповідно до висновків Державної експертизи землевпорядної документації від 12 лютого 2008 року, затверджених виконуючим обов`язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області, поданий на експертизу проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Бориспільське лісове господарство», переведення зазначених земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, оцінюється позитивно.

09 квітня 2008 року головою Київської ОДА прийнято розпорядження, зокрема:

№ 499 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 »;

№ 502 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 »;

№ 505 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9 »;

№ 508 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_11 »;

№ 510 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_10 »;

№ 511 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 »;

№ 512 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 »;

№ 513 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_15 »;

№ 514 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 »;

№ 515 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_12 ».

Вказаними розпорядженнями було вилучено з постійного користування

ДП «Бориспільське лісове господарство» земельні ділянки лісогосподарського призначення, загальною площею 9,9 га, змінено їх цільове призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано земельні ділянки площею по 0,99 га кожна у власність зазначених фізичних осіб.

Розпорядженнями голови Бориспільської РДА Київської області від 06 квітня 2009 року № 1095 та № 1096 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, змінено цільове використання земельних ділянок площею по 5,9400 га кожна з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва.

На підставі вказаних розпоряджень, 20 липня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області, зареєстровано та видано державні акти на право власності ОСОБА_1

на земельні ділянки площею по 0,99 га кожна для ведення садівництва

на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме:

серії ЯД № 772060 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0244),

серії ЯД № 772054 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0241),

серії ЯД № 772057 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0246),

серії ЯД № 772056 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0245),

серії ЯД № 772058 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0247),

серії ЯД № 772064 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0249),

серії ЯД № 772063 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0250),

серії ЯД № 772062 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0248),

серії ЯД № 772055 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0242),

серії ЯД № 772059 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0243).

Відповідно до викопіювання із планшету № 2 Вишеньківського лісництва десять спірних земельних ділянок складають єдиний масив (т. 2 а. с. 25, 26).

Спірні земельні ділянки межують між собою, що підтверджується даними опису меж до Планів меж земельних ділянок, що містяться у державних актах на право власності на земельну ділянку, виданих на ім`я ОСОБА_1 ,

а також становлять єдиний масив, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти України, які знаходяться у публічному доступі

(т. 1 а. с. 22-31).

Згідно із загальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, земельні ділянки за кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246, 3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0249, 3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243, 3220882600:03:004:0242 заліснені.

Право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, площею по 0,99 га кожна для ведення садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, підтверджується державними актами на право власності, а саме:

серії ЯД № 772060 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0244),

серії ЯД № 772054 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0241),

серії ЯД № 772057 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0246),

серії ЯД № 772056 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0245),

серії ЯД № 772058 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0247),

серії ЯД № 772064 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0249),

серії ЯД № 772063 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0250),

серії ЯД № 772062 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0248),

серії ЯД № 772055 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0242),

серії ЯД № 772059 (кадастровий номер 3220882600:03:004:0243).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися

на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться

в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування

в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Згідно із частиною першою статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться

в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Пунктом «а» частини першої статті 13 ЗК України визначено, що

до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності (пункт 5 частини першої статті 27 ЛК України в редакції, чинній

на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками

із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах

їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови,

що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні були встановити, чи вибуло спірне майно

з володіння власника у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно

з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо

у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно,

то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна

із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

Вирішуючи цей спір, суд установив, що Київська ОДА, видавши 10 розпоряджень - правових актів індивідуальної дії щодо виділу земель лісового фонду, фактично з перевищенням повноважень розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею 9,9 га.

Жодних дій щодо розпорядження цим земельним масивом належний орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, не вчиняв. Тобто, спірні земельні ділянки вибули з володіння власника - держави Україна поза його волею.

Кабінет Міністрів України дізнався про порушення права у березні 2015 року, з часу отримання ухвали районного суду про відкриття провадження в цій справі та копії позовної заяви. Отже, відсутні підстави вважати пропущеним строк позовної давності у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні віндикаційного позову, суд апеляційної інстанції, зазначав, що у вказаній справі відсутнє добросовісне набуття права власності на спірне майно ОСОБА_1 , а тому вказував, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України. При цьому вважав, що підлягає застосуванню стаття 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Звертаючись до суду із позовом заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просив витребувати спірні земельні ділянки із володіння ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України, а вимог про витребування нерухомого майна з підстав, передбачених статтею 387 ЦК України заявлено не було, тому у зв`язку

із невірним обранням способу захисту відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Проте, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що у позовній заяві прокурор просив витребувати спірні земельні ділянки саме на підставі статті 388 ЦК України, фактично вважаючи останнього набувача майна добросовісним.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 сформулювала правовий висновок, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не приводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення віндикаційного позову у зв`язку із необхідністю застосування до спірних правовідносин норми статті 387 ЦК України є неправильним.

Прокурор належним чином навів підстави для задоволення віндикаційного позову та витребування спірних земельних ділянок від відповідача ОСОБА_1 у власність держави в особі Кабінету Міністрів України.

Посилання суду апеляційної інстанції (як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову) на те, що при новому розгляді справи судом апеляційної інстанції витребовувались договори купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_1 набула права власності на спірні земельні ділянки, у зв`язку із чим розгляд справи неодноразово відкладався, проте договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок до суду апеляційної інстанції надано не було, є необґрунтованим.

Договори купівлі-продажу не є безпосереднім предметом оскарження у цій справі. Відповідач ОСОБА_1 в процесі розгляду справи не заперечувала факт придбання земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу.

Прокурор надав суду копії державних актів на право власності на земельні ділянки, в яких є посилання на договори купівлі-продажу із зазначенням номера та дати укладення. Інформація про володільця спірних земельних ділянок наявна також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вищезазначеного, суд апеляційної інстанції на вказане увагу не звернув, а тому дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні віндикаційного позову.

Щодо права мирно володіти своїм майном

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Встановлені у цій справі обставини повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання ОСОБА_1 щодо порушення її прав власника як добросовісного набувача майна не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, Верховний Суд робить висновок, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовної вимоги про витребування спірних земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 389, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року

у частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок скасувати і ухвалити у вказаній частині нове рішення.

Витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, розташовані за межами села Гнідин Бориспільського району Київської області, загальною площею 9,9 га (по 0,99 га кожна) з кадастровими номерами: 3220882600:03:004:0244, 3220882600:03:004:0241, 3220882600:03:004:0246, 3220882600:03:004:0245, 3220882600:03:004:0247, 3220882600:03:004:0249, 3220882600:03:004:0248, 3220882600:03:004:0250, 3220882600:03:004:0243, 3220882600:03:004:0242.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров В. В. Пророк