РІШЕННЯ                          справа №2-84/2009

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13  березня 2009 року                              Верхньодніпровський районний суд

                                                                   Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді – Петрюк Т.М.

                При секретарі Рудовій Л.В.

                За участю представника – адвоката  ОСОБА_1

  Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації, ОСОБА_4 середньої загальноосвітньої школи про стягнення матеріальної та моральної шкоди-

                                               ВСТАНОВИВ:

   До суду звернулася позивач ОСОБА_2, з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої злочином до відповідачів ОСОБА_3, відділу освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації та ОСОБА_4 середньої загальноосвітньої школи посилаючись на слідуюче: 15.05.2008 року близько 12-00 години на території шкільного стадіону ОСОБА_4 середньої загальноосвітньої школи Верхньодніпровського району, розташованого в с. Ганнівка, учень цієї школи ОСОБА_5, умисно наніс удар в обличчя її сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

     Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5, її сину ОСОБА_6, були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва.

       Постановою слідчого СВ Верхньодніпровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області сина позивачки ОСОБА_6, було визнано потерпілим, а її законним його представником.

      За вчинені дії щодо її сина ОСОБА_6, постановою Верхньодніпровського районного суду від 21.08.2008 року малолітнього ОСОБА_5, було визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.  1 ст. 122 КК України, але у зв”язку з недосягненням ним віку, з якого настає кримінальна відповідальність, кримінальну справу відносно нього закрито на підставі ст.6 п. 5 та 7-3, 9 КПК України із застосуванням до нього заходу виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_3

       Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 146 від 19.06.2008 року її сину ОСОБА_6, були спричинені ушкодження у вигляді відкритого перелому нижньої щелепи зліва, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров”я.

     З вз”язку з спричиненням тілесних ушкоджень сину вона понесла матеріальні витрати, до яких відносяться: сплата відсотків за кредит в сумі 66 грн., 50 коп., крім того вона змушена була достроково отримати плату за договором оренди належного їй паю у ПП “Кукса” в сумі 959 грн., які були витрачені нею на лікування сина, його посилене харчування та на проїзд до нього в лікарню.

    На проїзд до лікарні на протязі всього лікування її сина було витрачено 394 грн 43 коп. Крім того було витрачено 19 грн 77 коп. на оплату проведення судово-медичного освідування сина. На оплату проїзду оперативних працівників Верхньодніпровського РВ УМВС ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9,  для проведення слідчих дій та на проїзд разом з нею та сином до судово-медичного експерта витрачено 300 грн. та 300  грн., також витрачено на надання правої допомоги.

      Протягом тривалого часу її син відчував сильний фізичний біль та моральні страждання через  що не міг повноцінно вживати їжу та навіть пити рідину, тому  після заживлення щелепи вона змушена була забезпечити йому повноцінне та посилене харчування, на яке витратила 1000 грн.

   Таким чином  матеріальні затрати пов”язані з лікуванням сина у неї склали 2080 грн., 70 коп.

    Крім матеріальних затрат вона та син понесли і моральні страждання, які виявились у порушенні їх нормальних життєвих зв”язків, а саме син протягом місяця проходив лікування в лікарні, пропустив учбові заняття, що вимагало від нього додаткових зусиль для закінчення навчання у школі. Після того, що трапилось із її сином у школі під час навчального процесу, підірвало у неї та у сина довіру до школи, як до закладу, де дитина може перебувати в безпеці, в зв”язку з чим вона змушена була перевести його  на навчання до Верхньодніпровської середньої загальноосвітньої шкоди № 1 і вони змушені були проживати на квартирі, вносячи плату за проживання. Через поїздки до лікарні у неї загинув урожай кукурудзи, на який вона  розраховувала. До теперішнього часу її син відчуває фізичний біль в області щелепи, фізично слабкий     та морально пригнічений, йому протипоказано заняття фізичною культурою, тому спричинену  їй та її сину моральну шкоду вона оцінює в 10000 грн.

     До даного часу  їй ніхто не відшкодував ні матеріальних, ні моральних збитків, що й стало причиною звернення до  суду

       В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному об”ємі при цьому дала пояснення фактично установлені матеріалами справи, також пояснила, що після закінчення лікування її син ослаб фізично, так як не міг вживати їжу, тому вона змушена була купувати для нього соки, печінку, сметану, інші смачні продукти, щоб відновити його сили. Коли син перебував у лікарні вона їздила до нього щодня, білет на проїзд в одну сторону коштує 5 грн.. За час лікування сина вона один раз забирала його  з собою з лікарні. Ліки вона купувала за власний рахунок, ті що прописав лікар. Відповідачем їй ніякі затрати не були відшкодовані.

     Представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів понесені позивачкою матеріальні та моральні затрати.

       Відповідач ОСОБА_3, позовні вимоги не визнала. При цьому пояснила, що вона пропонувала позивачці заплатити 2000 грн., але та відмилась їх взяти настоюючи на 5000 грн. за час перебування сина позивачки в лікарні вона раз приїздила, щоб його відвідати, але їй пояснили, що він не ходить і до нього не пустили. Односельчани пропонували позивачці надати допомогу у обробітку городу, але вона відмовилась. Що стосується білетів на проїзд, то більшість з них мають порядкові номери в порядку їх наростання, що ставить під сумнів їх достовірність. Талонів на придбання бензину позивачка не надає, тому затрати в 300 грн., на придбання бензину нічим не доказуються. Крім того чеки на ліки також не всі відповідають дійсності, безпосередньо чек на суму 69 грн 69 коп., де вказані ліки колдфлю, трихопол та інші, ці ліки призначають проти застуди, а не притравмі.

      Представник відповідача відділу освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що малолітнім ОСОБА_5, злочин вчинено під час навчального процесу у ОСОБА_4 СЗШ, яка є юридичною особою. Проте законодавством України “Про освіту” не передбачено обов”язок школи здійснювати нагляд за учнями, які в ній навчаються, тому підстави для притягнення ОСОБА_4 СЗШ до відповідальності  відсутні. Відділ освіти також не може нести відповідальності за вказаним позовом, так як не є навчальним закладом, який зобов”язаний здійснювати нагляд за учнями. А відповідальність повинна бути покладена на батьків ОСОБА_5 Крім того вважають, що квитки на проїзд не можуть бути доказами по справі так як їх надано в значно більшій кількості ніж поїздок позивача з сином до лікарні та під час досудового слідства, номери квитків мають наростаючі порядкові номери, деякі квитки датовані іншим періодом ніж період лікування, не надано суду доказів оплати проїзду працівників міліції для проведення слідчих дій. Не доказується і те, що син позивача відчував фізичний біль протягом тривалого часу, так як згідно записів в медичній документації ОСОБА_6, “скарг не пред”являє, болі не турбують” та немає підтвердження порушення нормальних життєвих зв”язків позивача та її сина.

      Представник відповідача ОСОБА_4 середньої загально-освітньої школи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаюсь на те, що що вважає винуватцями нещасного випадку самих його учасників. Вини школи у вчиненому випадку на її думку немає так як в школі належним чином поставлено роботу по запобіганню правопорушенням, проводиться робота з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, інструктажі з техніки безпеки та охорони праці. Існує графік чергування вчителів по школі з яким під розписку ознайомлені всі вчителі та його виконують, але вони не в силі проводити нагляд за кожним окремим учнем. Крім того школа не є спеціальним закладом, вона має лише вчителів та вихователів. Які здійснюють навчально-виховний процес, але не має наглядачів, які б здійснювали б нагляд за учнями. Крім того    отримана травма не вплинула на рівень навченності учня ІНФОРМАЦІЯ_2, так як його успішність залишається високою, порушення у вимові також у нього були ще до травми, що їй добре відомо, як вчителю  філології, тому травма не вплинула на його вимову. Вона як директор школи, а також класний керівник ОСОБА_6 відвідували його вдома, , але мати в кімнату, де перебував хлопець їх не запросила, тому вони обмежились  розмовою з нею. Їй відомо, що відповідач ОСОБА_3, неодноразово пропонувала позивачці частково відшкодувати понесені матеріальні затрати, але ОСОБА_2, відмовлялась, вказуючи на недостатність суми. Школа не має власних коштів, хоч і є юридичною особою, для того, щоб відшкодувати збитки позивачці, так як її фінансування здійснюється за рахунок відділу освіти, але на її думку вини відділу освіти у цьому випадку також не має.

    Вислухавши сторони, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково за слідуючими підставами:  15.05.2008 року близько 12-00 години на території шкільного стадіону ОСОБА_4 середньої загальноосвітньої школи Верхньодніпровського району, розташованого в с. Ганнівка, учень цієї школи ОСОБА_5, умисно наніс удар в обличчя  сина позивачки  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

     Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5,  сину позивачки ОСОБА_6, були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва.

       Постановою слідчого СВ Верхньодніпровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6, було визнано потерпілим, а позивачку законним його представником.

   Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 146 від 19.06.2008 року  ОСОБА_6, були спричинені ушкодження у вигляді відкритого перелому нижньої щелепи зліва, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров”я.

   Вина малолітнього ОСОБА_5, у вчинені даного злочину підтверджується постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.08.2008 року, згідно якої малолітнього ОСОБА_5, було визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.  1 ст. 122 КК України, але у зв”язку з недосягненням ним віку, з якого настає кримінальна відповідальність, кримінальну справу відносно нього закрито на підставі ст.6 п. 5 та 7-3, 9 КПК України із застосуванням до нього заходу виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_3

    Відповідно до п.1 ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років) відшкодовується її батьками, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від виховання та нагляду за малолітньою особою.

   Таким чином, закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_5, за підставами недосягнення малолітнім ОСОБА_5,  віку кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб  від відшкодування, спричиненої злочином шкоди потерпілому.

       Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними, рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної  або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Судом встановлено, що в результаті діяння малолітнього ОСОБА_5, позивачці спричинена матеріальна шкода, яка складається із затрат на придбання ліків, шин, проведення судово-медичної експертизи. Ці затрати згідно   наданих суду чеків складають 147 грн 42 коп. із наданих чеків суд не враховує чек на суму 69 грн 69 коп від 26.06.2008 року, так як допитана в судовому засіданні  свідок ОСОБА_10, пояснила, що зазначені в цьому чеку ліки вона не призначала ОСОБА_6, крім того  ОСОБА_6, перебував на лікуванні по 12.06.2008 року, а дані ліки придбані 26.06.2008 року. Також суд не враховує чек на суму 6 грн., так як він є майже не читаємим, датований 03.07.2008 року, з нього неможливо розібрати де і що було придбано.

      Крім затрат на лікування витрати позивачки та її сина складаються із затрат на проїзд до лікарні та до м. Верхньодніпровська під час проведення слідчих дій. Враховуючи заперечення відповідачів, що частина наданих квитків має послідовні порядкові номери, що на їх думку ставить під сумнів їх достовірність, суд визначаючи суму цих затрат виходить із вартості квитка від с. Ганнівка до м. Верхньодніпровська та в зворотному напрямку, а також кількості таких поїздок та кількості квитків наданих позивачем на підтвердження цих поїздок. Так із показань самої ОСОБА_2, які підтверджуються показаннями свідка, лікаря ОСОБА_10, неповнолітнього ОСОБА_6,  позивачка щодня відвідувала сина у лікарні. Вона приїхала разом з сином до лікарні, забирала його після закінчення лікування та один  раз під час лікування забирала його додому. Тому тричі вона приїздила до м. Верхньодніпровська та в зворотному напрямку разом з сином. Згідно матеріалів кримінальної справи, 11.07.2008 року та 30.07.2008 року  позивачка разом з сином  приїздила в м. Верхньодніпровськ для участі у слідчих діях, де її та сина допитували як потерпілого та законного представника потерпілого, а також ОСОБА_6, допитувався на очній ставці з ОСОБА_11 В матеріалах справи є 6 квитків придбаних позивачкою на автостанції м. Верхньодніпровська з зазначенням ціни 5 грн 27 коп. таким чином підтверджуються показання позивача про вартість проїзду в одну сторону, яка складає 5 грн. талони, що надані позивачем  на проїзд в маршрутному таксі вартістю: 2 грн.. 3 грн., та 2.50 грн., тому є закономірним той факт, що деякі квитки мають послідовні порядкові номери за наростанням, так як для підтвердження проїзду позивачки лише в одну сторону потрібно надати два квитка на 2 і 3 грн, або 2 квитка по 2.50 грн., що відповідатиме вартості проїзду. Крім того не всі пасажири маршрутного таксі беруть квитки за проїзд. Відповідно номери на квитках можуть бути послідовними в порядку зростання. Тому визначаючи вартість проїзду суд враховує суму по квиткам придбаним в касі автовокзалу 5.27 грн Х 6 = 26 грн 36 коп. також  враховуючи, що ОСОБА_6, перебував на лікуванні 28 днів, з яких 3 дні вже враховані по квитках придбаних в касі тому 25 дн. х 5 грн + 250 грн., до яких додаєм вартість проїзду ОСОБА_2, та ОСОБА_12, на час проведення слідчих дій 2 дн Х20 грн., = 40 грн. Крім того ОСОБА_13 приїздив до лікарні з лікарні та туди і додому 5 грн х4 + 20 грн., таким чином затрати на проїзд позивачки та її сина складатимуть 331 грн 36 коп., що підтверджується квитками доданими позивачем до матеріалів справи.

     Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2, проводила оплату за бензин службового автомобіля відділу внутрішніх справ, на загальну суму 300 грн., так як в них в той час не було коштів на заправку автомобіля, а необхідно було повезти ОСОБА_6, в м. Вільногірськ для проведення судово-медичної експертизи, а також для проїзду до с. Ганнівка  для проведення слідчих дій. Однак суд вважає, що в стягненні цих витрат позивачеві потрібно відмовити, так як не має  чеків на придбання бензину, суду не надані дорожні листи, які б підтверджували дійсність цих поїздок, відстань та затрати на пальне. Представник відповідача ОСОБА_4 СЗШ в судовому засіданні пояснювала, що коли ОСОБА_7, приїздив до школи для проведення слідчих дій, то після цього він їздив  і в інші місця по іншим справам. Декілька раз телефонував говорячи, що приїде для проведення слідчих дій, але так і не приїзджав, тому суду не надані докази, які б свідчили що ці затрати дійсно понесені позивачкою з даним випадком.

      Матеріальні затрати  позивачки ОСОБА_2, складаються також із затрат на придбання продуктів, необхідних для спеціального та посиленого харчування її сина.

      Так згідно довідки приватного підприємця фізичної особи ОСОБА_15, позивач придбала у неї продукти за списком на загальну суму 293 грн., згідно товарного чека із магазину  “Спутник” від 17.05.2008 року придбані продукти на суму 72 грн. необхідність придбання вказаних продуктів підтверджується довідкою лікарні, в якій зазначається, що на час лікування ОСОБА_6, був рекомендований 1-й стіл, до якого входять слизьові супи з манної, вівсяної,рисової, молочної крупи з добавленням яєчно-молочної суміші, вершків, вершкового масла. Крім того свідок , лікар ОСОБА_10, в судовому засідання підтвердила, що для відновлення сил ОСОБА_6, нею дійсно рекомендовані були соки, вживання печінки, яєць, сметани. Під час лікування вживання мінеральної води. Придбання цих продуктів позивачем та їх споживання підтвердив і ОСОБА_6 Тому  затрати на придбання продуктів позивачки склали 365 грн. А загальна сума понесених матеріальних затрат складає 843 грн 77 коп.

   суд не враховує до понесених позивачкою матеріальних затрат,відсотків за отримання кредиту, хоч даний кредит і отримувався позивачкою, в період коли син  перебував на лікування в лікарні, але відсутні докази, що кошти витрачалась саме на лікування харчування, чи проїзд, а на інші потреби. З цих же підстав суд не враховує до понесених матеріальних затрат і дострокове отримання орендної плати за землю позивачем.

 Відповідно до ст. 1167 моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

    Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду Ураїни від 31.03.21995 р. № 4 ( зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року № 5) „Про судову практику в справах, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою треба розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

   Суд вважає, що позивачці в результаті протиправних, винних дій ОСОБА_5, спричинена моральна шкода, яка полягає у спричиненні сину позивачки  середньої тяжкості тілесних ушкоджень, в зв”язку з чим він   переносив фізичний біль   та страждання, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, яка підтвердила, що з такими травмами людина відчуває сильний біль, не має можливості повноцінно харчуватись. В подальшому протягом 5 років ОСОБА_6, повинен ще буде проходити медичне обстеження, так як такі травми можу привести до омертвіння зубів, а також показаннями самого ОСОБА_6

      Отримання травми та проходження лікування на думку суду викликало додаткові зусилля у ОСОБА_6, для нормалізації нормальних життєвих зв”язків. Так як травма заподіяна йому під час  учбового процесу, в зв”язку з лікуванням він пропустив майже місяць учбових занять, в результаті чого повинен був затрачувати додаткові зусилля для вивчення пропущеного матеріалу. І заперечення відповідача  представника ОСОБА_4 СЗШ про те, що і в даний час ОСОБА_6, продовжує  добре навчатись, має високі оцінки,тільки підтверджує вказаний факт, що дитина повинна була надолужувати вивчення пропущеного матеріалу та докладати до цього додаткові зусилля. Переведення ОСОБА_6, на навчання до іншої школи також на думку суду викликало порушення звичних для нього життєвих зв”язків, що полягає у налагоджені відношень з новим колективом, зміну місця проживання, зміну вимог зі сторони педагогічного колективу та інше.

        Хвилювання за здоров”я дитини, його подальшу долю привели і до виникнення   моральних страждань у матері, позивачки ОСОБА_2, яка також повинна була в порушення нормальних життєвих зв”язків кожного дня відвідувати дитину в лікарні, вкладати кошти на спеціальне харчування сина, яке є більш дорожчим ніж те, що він вживав  в їжу кожного дня. Все це позначилось і на веденні господарства  позивачкою, яка повинна була залишати господарство, город та їздити до сина на відстань більше 30 км., що потребує значних затрат як матеріальних так і у  часі.  А той факт у якому стані був город позивачки до цього випадку не має значення до справи. Тому суд вважає, що  позивачці також була спричинена моральна шкода в результаті протиправних дій ОСОБА_5

   Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з того, що тілесне ушкодження спричинене особі неповнолітній,  воно віднесено до категорії  тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Тому враховуючи ступінь, глибину , характер та тривалість моральних страждань, вік потерпілого  та відповідача, їх матеріальний стан, суд вважає що на відшкодування спричиненої моральної шкоди із відповідача на користь позивачки підлягає стягненню грошова сума 3000 грн.

      Вирішуючи питання про те, хто повинен нести відповідальність суд вважає, що відповідальність в першу чергу повинні нести батьки ОСОБА_5, які є його законними представниками та повинні були належним чином виховувати сина, роз”ясняти йому норми поведінки та моралі в суспільстві.

   Така відповідальність батьків ОСОБА_5,передбачена  п.1 ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років) відшкодовується її батьками, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від виховання та нагляду за малолітньою особою.

     Проте  протиправне діяння малолітнім ОСОБА_5, вчинене під час перебування його в школі під час навчального процесу. Так як випадок стався  близько 12-00 години, а згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_4 СЗШ навчальний процес закінчується не раніше 13-14 години, тому  відповідно до п. 2 ст. 1178 ЦК України якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров”я чи іншого закладу, що зобов”язаний здійснювати  нагляд за нею, ці заклади зобов”язані відшкодувати шкоду, якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їх вини.

       Згідно із витягом із статуту ОСОБА_4  СЗШ є юридичною особою, що має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, індефікаційний номер п. 1.3 Статуту. Таким чином ОСОБА_4 СЗШ  може і повинна  нести самостійну відповідальність за спричинену шкоду її учнем таран В.м., під час перебування його в школі.

       Суд вважає безпідставними заперечення представника ОСОБА_4 СЗШ, що школа не є наглядовим закладом, не має посади наглядача тому не повинна нести відповідальність. Крім того представником ОСОБА_4 СЗШ подані документи, які свідчать про  вжиття школою  заходів, спрямованих на дотримання техніки безпеки та порядку в школі, як під час навчальних занять так і на перервах, графіки чергувань вчителів, адміністрації, учнів, з зазначенням місця чергування, журнали по проведнню іструктажу учнів з техніки безпеки, тематика виховних годин, що на думку представника відповідача вказує на належний рівень проведення цієї роботи та на відсутність вини школи у випадку, що стався.

   Але аналізуючи законодавство, що стосується діяльності закладів освіти та окремих їх видів, встановлено, що зазначеним законодавством  дійсно не встановлено  положень про обов”язок здійснювати нагляд за малолітніми, що перебувають в таких закладах. Проте Закони України  про освіту містять   положення про обов”язок навчальних закладів забезпечувати безпечні та нешкідливі умови перебування в навчальному закладі, із цих положень на думку суду випливає обов”язок навчального закладу здійснювати нагляд за малолітніми під час навчального процесу, цей же обов”язок навчальних закладів випливає і із загальних положень про обов”язок педагогічних працівників  здійснювати виховну функцію. Ці положення містяться і в п.3.8 Статуту ОСОБА_4 середньої школи. Тому на думку суду ОСОБА_4 СЗШ  разом з батьками малолітнього ОСОБА_5, також повинна нести відповідальність вчинені ним протиправні дії. А наявність графіку чергувань вчителів, адміністрації з указанням місця та часу чергування, наявність журналу з інструктажу по техніці безпеки,проведення виховних заходів вчителями та класними керівниками,  тільки підтверджують даний обов”язок школи.

      Відповідно до відповіді відділу освіти Верхньодніпровської райдержадмінітсрації (а.с.81), фінансування шкіл Верхньодніпровського району в тому числі і ОСОБА_4 середньої загальноосвітньої школи здійснюється через відділ освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації. Таким чином суд вважає, що  кошти на відшкодування спричиненої позивачеві шкоди відповідачем ОСОБА_16 СЗШ потрібно стягнути з відділу освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації, як розпорядника коштів ОСОБА_4 СЗШ.

     Вирішуючи питання про розмір відшкодування спричиненої позивачеві матеріальної та моральної шкоди між відповідачами, суд керується п. 4 ст. 1178 ЦК України, в якому зазначається: якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків так і з вини закладів, що зобов”язані були здійснювати нагляд за нею, батьки та такі заклади зобов”язані відшкодувати шкоду у частці визначеній за домовленістю між ними або за рішенням суду.

     Таким чином суд вважає, що з відповідачів батьків малолітнього ОСОБА_5, та з ОСОБА_4 СЗШ потрібно стягнути  кошти на відшкодування спричиненої шкоди в частках відповідно до вини кожного із відповідачів. Так як обоє із батьків повинні нести відповідальність за шкоду спричинену малолітніми дітьми, суд вважає, що з матері ОСОБА_5, яка є відповідачем по справі  ОСОБА_3, підлягає стягненню шкода  в розмірі 2/3 частин від суми матеріальної та моральної шкоди, а з з відповідача ОСОБА_4 СЗШ підлягає стягненню шкода в розмірі 1/3 частини від спричиненої.

      Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат пов”язаних з наданням правової допомоги відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає, що дані витрати підлягають відшкодуванню позивачеві частково відповідно до суми задоволених позовних витрат. Представником позивача надані квитанції на надання правової допомоги на загальну суму 1500 грн. так як позовні вимоги позивача задоволені частково суд вважає, що з відповідачів підлягає   стягненню 1000 грн., на відшкодування понесених судових витрат на надання правової допомоги, а саме з ОСОБА_3, 800 грн., з ОСОБА_4 СЗШ – 200 грн.

      Крім того на користь держави з відповідачів стягнути солідарно  судовий збір в сумі 51 грн.. та 8 грн 50 коп., а всього 59 грн 50 коп.

   Відповідно до ст. 81 з відповідачів стягнути солідарно  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

    На основі ст. 22, 23, 1166,1167, 1195, 1178 ЦК України, керуючись ст. 10,60, 81,88, 212 ЦПК України суд,-

                                                           ВИРІШИВ:

       Позовні вимоги  ОСОБА_2 задовольнити частково

     Стягнути  з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  -  543 грн.77 коп. в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, 2000 грн в рахунок відшкодування, спричиненої моральної шкоди  та 800 грн., за надання правової допомоги

   Стягнути з відділу освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації, як розпорядника коштів ОСОБА_4 середньої загальноосвітньої школи на користь ОСОБА_2 300 грн в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, 1000 грн в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, 200 грн,. За надання правової допомоги

     У задоволенні решти позовних вимог позивачеві ОСОБА_2  - відмовити.

   Стягнути солідарно з  ОСОБА_3 та відділу освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації  судовий збір на користь держави в сумі 59 грн, 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

  Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту оголошення рішення.

Головуючий.