Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Жигановської О.С.

суддів Котік Т.С., Косигіної Л.М.

при секретарі Порохня М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" (надалі ОСОБА_2), редакції газети „Міський діловий тижневик „Ріо- Бердичів" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2010 року

встановила :

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 10.03.2006 року уклав з Банком кредитний договір. Через фінансові труднощі не міг вчасно погашати кредит, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Банком. З оголошення в газеті „Ріо-Бердичів" №15 (671) від 27.02.09 року довідався про те, що ОСОБА_2 включив його до списку несумлінних позичальників, зазначивши прізвище, ім'я, по-батькові, дату народження та місто проживання під інформацією наступного змісту: „Будьте обережні в роботі з людьми, які не повертають банківські кредити. Бережіть свої кошти та час, уникайте тих, хто безвідповідально не виконує свої зобов'язання."

Поширення відповідачем даної інформації, в тому числі і конфіденційної, ганьбить його честь та гідність, шкодить діловій репутації підприємця, спричиняє моральну шкоду. Тому просив визнати повідомлення, поширене Банком та розповсюджене редакцією газети таким, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію; стягнути з Банку 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди; зобов'язати ОСОБА_2 розмістити в газеті повідомлення про ухвалене по даній справі рішення, а газету - опублікувати дане повідомлення.

В процесі розгляду справи подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.37) і в остаточному варіанті просив:

визнати такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію відомості про те, що він (позивач) являється несумлінним позичальником ПАТ КБ „ПриватБанк" в особі філії „Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ „ПриватБанк" і має проблеми з погашенням заборгованості за кредитом, поширені Банком і розповсюджені редакцією газети „Ріо- Бердичів" в №15(671) від 27.02.09 року;

зобов'язати ПАТ КБ „ПриватБанк" в особі філії „Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ „ПриватБанк" спростувати вказані вище відомості шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи розміщення його резолютивної частини, в газеті „Міський діловий тижневик „Ріо-Бердичів", у 10-ти денний термін після набрання судовим рішенням законної сили;

зобов'язати редакцію газети „Міський діловий тижневик „Ріо- Бердичів" спростувати вказані вище відомості шляхом опублікування повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи його резолютивну частину, у 10-ти денний термін після набрання судовим рішенням законної сили;

стягнути з ПАТ КБ „ПриватБанк" в особі філії „Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ „ПриватБанк" на його користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесені по справі судові витрати.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано поширену ПАТ КБ „ПриватБанк" інформацію щодо ОСОБА_1 шляхом публікації в газеті „Міський діловий тижневик „Ріо-Бердичів" у випуску №15(671) від 27.02.09 року, що містить заклик остерігатись його в роботі та уникати його як такого, що безвідповідально не виконує зобов'язання, є несумлінним позичальником, є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, є недостовірно.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 900 грн. на відшкодування моральної шкоди та 171 грн. судових витрат.

ОСОБА_2 в місячний термін після набрання рішенням законної сили за власний рахунок розмістити повідомлення в газеті „Міський діловий тижневик „Ріо-Бердичів" про ухвалене в справі за позовом ОСОБА_1 рішення, включаючи його резолютивну частину.

ОСОБА_2 редакцію газети „Міський діловий тижневик „Ріо- Бердичів" опублікувати в місячний термін після набрання рішенням законної сили повідомлення про ухвалене в справі за позовом ОСОБА_1 рішення, включаючи його резолютивну частину.

В задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове - про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1. Посилається на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2009 року у №15 (671) газети „Міський діловий тижневик „Ріо-Бердичів" опубліковано оголошення, в якому наводиться список несумлінних позичальників, в тому числі, із зазначенням відомостей про позивача ОСОБА_1, а також обережні в роботі з людьми, які не повертають банківські кредити. Бережіть свої кошти та час, уникайте тик, хто безвідповідально не виконує свої зобов'язання.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд 1 інстанції виходив з того, що Банком у наведений спосіб було поширено негативну інформацію про позивача у вигляді закликів уникати його, бути обережним з ним, так як він є несумлінним позичальником, безвідповідальним у виконанні зобов'язань. Поширенням такої негативної інформації було порушено право позивача, передбачене ст.297 ЦК. А відповідачем всупереч вимогам ст.277 ЦК, ст.10 ЦПК не представлено доказів на спростування доводів позивача щодо порушення його прав через поширення негативної інформації, отже така інформація згідно ч.З ст.277 ЦК вважається недостовірною.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.11 ЦПК).

У позовній заяві (а.с.37) ОСОБА_1 просив визнати такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію поширені відомості про те, що він являється несумлінним позичальником ПАТ КБ „ПриватБанк" і має проблеми з погашенням заборгованості за кредитом.

Відповідно до вимог ч.З ст.277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведене протилежного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 10.03.2006 року уклав з Банком кредитний договір, відповідно до якого отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 103 550, 00 грн. на купівлю автомобіля та 41 774, 25 грн. на сплату страхових платежів (а.с.6-9).

Позивачем не заперечується та обставина, що він несвоєчасно погашає кредит і має заборгованість перед банком. Більше того, він сам посилається на даний факт у своїй позовній заяві (а.с.З), а тому він є встановлений (ч.І ст.61 ЦПК).

Виходячи з наведеного, відомості про те, що ОСОБА_1 являється несумлінним позичальником ПАТ КБ „ПриватБанк" і має проблеми з погашенням заборгованості за кредитом, тобто ті, що були поширені відповідачем, і які позивач просив визнати такими, що не відповідають дійсності, є достовірними.

Оскільки, ОСОБА_1 не заявляв вимог про визнання недостовірною будь-якої іншої інформації або про визнання такими, що є розголошенням конфіденційної інформації, відомостей, поширених в газеті, а саме - відомостей про прізвище, ім'я, по- батькові, дату народження, місто проживання, а також відомостей про його як клієнта певного Банку, тому у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Посилання в рішенні суду на норми ст.107 6 ЦК, ст.60, 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність" та аналіз відповідних правовідносин, що склались між позивачем і Банком, не мають правового значення при вирішенні спору, оскільки виходять за межі заявлених вимог.

Враховуючи наведене, рішення суду 1 інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди мають похідний характер, тому вони також не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" в особі філії „Житомирське регіональне управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ „ПриватБанк" в філії „Житомирське регіональне управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк", редакції газети „Міський діловий тижневик „Ріо- Бердичів" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді