ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" березня 2007 р. | Справа № 1/223-4679 |
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання Ємчуку Р.П.
Розглянув справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Тернопіль" вул. Промислова, 1,Острів,Тернопільський район, Тернопільська область,47728
до Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція вул. Білецька, 1,Тернопіль,46000
про визнання недійсним актів, постанов і т.д..
за участю представників сторін:
Позивача: Шмигельська О.В. –начальник юридичної служби;
відповідача:
Суть справи:Товариство з обмеженою відповідальністю „Доброслав-Тернопіль”, с.Острів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль про визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 20.11.2006 року № 770120000472304/0.
10 січня 2006 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог в якій просить скасувати повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 20 листопада 2006 року № 770120000472304/0 та визнати неправомірними дії Тернопільської ОДПІ в частині недотримання вимог чинного законодавства при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Доброслав-Тернопіль»та відображення в акті перевірки даних та висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого податкового законодавства, прийняття рішень про відмову у бюджетному відшкодуванні, нарахуванні податкових зобов»язань та штрафних санкцій по матеріалах перевірки, які суперечать нормам чинного законодавства.
Відповідач у своїх запереченнях на адміністративний позов від 11.01.2007р. та 31.01.2007р. та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують та просять суд в позові відмовити, посилаючись на те, що: перевірка проводилась у відповідності до вимог закону України «Про державну податкову службу», результати перевірки, які були письмово викладені у акті оформлено відповідно до Наказу ДПА від 01.08.2005 року №327 «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Щодо відшкодування податку на додану вартість, то відповідач зазначає, що контрагентами позивача по справі не сплачувався податок на додану вартість до Держаного бюджету України, що позивачу не дає права на відшкодування бюджетних коштів.
28 лютого 2007 року позивачем подано ще одну заяву про уточнення позовних вимог а саме п.2 позову, який викладає в наступній редакції: визнати неправомірними дії Тернопільської ОДПІ в частині недотримання вимог чинного законодавства при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Доброслав-Тернопіль»та відображення в акті перевірки даних та висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого податкового законодавства та прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.
В судовому засіданні 01 березня 2007 року дане клопотання судом відхилено, оскільки дана вимога вже розглядалася судом і не містить в собі різниці між попередньо заявленими уточненнями.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст. 49, 51, 52, 59 КАС України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Доброслав-Тернопіль" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період з 01.09.2006 р. по 30.09.2006р., посадовими особами контролюючого органу 20.11.2006р. складено акт за №1879023-420/33282246.
За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон ) в зв'язку з чим ним завищено суму податкового кредиту за серпень 2006 року на 284195,13 грн. та за вересень 2006 року на 454984,34 грн., внаслідок чого зменшено заявлену суму до відшкодування по декларації за вересень місяць 2006 року в сумі 278 605 грн.
Зважаючи на наведені обставини, 20.11.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №770120000472304/0 зменшено бюджетне відшкодування на суму 278 605 грн.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Зважаючи на наведені приписи Закону платником податків:
- у декларації за серпень 2006 року визначено податковий кредит у розмірі 991217 грн., а у рядку 21 обраховано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 278605 грн. та зараховано вказану суму до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ( рядок 22.2 декларації за вересень 2006 року);
- у графі 23.1 декларації з ПДВ за вересень 2006 року відображено дані декларації за серпень 2006 року (попередній звітний період - 278605 грн.) та визначено суму бюджетного відшкодування що підлягає перерахуванню на рахунок платника у банку у розмірі 278605грн. грн. (рядки 25, 25.1 декларації за вересень 2006 року).
Досліджуючи достовірність нарахування вказаних сум посадовими особами контролюючого органу констатовано, що внаслідок порушення товариством вимог Закону при формуванні податкового кредиту за серпень-вересень 2006 року ним безпідставно заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 278605 грн. та занижено до сплати податок на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 284195,13 грн., за вересень 2006 року - 454984 грн.
Наведені висновки контролюючого органу, як свідчить акт перевірки та пояснення представника відповідача, ґрунтуються на тому, що у серпні-вересні 2006 року позивачем перераховані в ціні придбання суми податку на додану вартість суб'єктам господарювання ( ТОВ «Інжирінговий центр протеїн», с/ф господарство «Залізці», ТОВ «Укрнеоноформлення», ТОВ «Салекс», ТОВ «Еліт-Київ», ПП «Вакалюк», ПП «Тернопільм»ясо») які є посередниками, сплачували незначні суми ПДВ до бюджету або декларували його від'ємне значення. Щодо ВАТ «Івано - Франківський м'ясокомбінат»перевіряючим зазначено, що останній являється виробником, однак на час проведення перевірки була відсутня інформація щодо наявності у нього складських приміщень та виробничих потужностей.
В той же час, матеріалами справи вказані висновки не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують на їх невідповідність фактичним обставинам та вимогам Закону з огляду на наступне.
Згідно із інформаційними довідками( на які посилається відповідач у акті перевірки) наданими державними податковими інспекціями по місцю знаходження контрагентів позивача слідує, що контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість; інформація щодо проведення ним господарських операцій із суб'єктами господарювання, що мають ознаки «фіктивності», або його причетність до схем ухилення від оподаткування відсутня; суми ПДВ за операціями із позивачем включені до податкових декларацій відповідних звітних періодів.
Виконання сторонами договірних зобов'язань (копії правочинів у матеріалах справи) належним чином та в повному обсязі засвідчується як первинними документами (копії видаткових накладних, податкових накладних та розрахункових документів в матеріалах справи) так і даними перевірки з цього приводу.
Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону). На виконання викладених вище обов'язків продавці та постачальники надали покупцю - позивачу у справі податкові накладні, що містять всі необхідні відомості та реквізити перелічені у наведених вище нормах Закону.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Документом, який підтверджує факт здійснення першої події є податкова накладна, яка є звітним документом, згідно з п.7.2 ст.2 Закону, і одночасно розрахунковим документом. Таким чином датою виникнення права ТОВ «Доброслав-Тернопіль»на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Податкові накладні виписані контрагентами позивача у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону та наказу ДПАУ від 30.05.97 р. №165 „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.
Доказів, які вказували б на порушення контрагентами ТОВ «Доброслав –Тернопіль»вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих у деклараціях сум ПДВ за звітні періоди контролюючим органом суду не представлено.
В акті перевірки на підставі аналізу інформаційних довідок посадовими особами ДПІ зазначено, що контрагенти позивача декларували незначні показники сум податку, що підлягають сплаті до бюджету. В той же час ототожнення в акті перевірки податкового зобов'язання ( п.7.3 ст. 7 Закону ) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням цього Закону не відповідає.
Крім того, приписи вказаного нормативно - правового акта не ставлять в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету, оскільки статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, а відтак визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з ПДВ платнику податків за серпень-вересень 2006 року є безпідставним, як необґрунтованим є і зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006 року.
Щодо визнання неправомірними дій працівників податкового органу при здійсненні ними виїзної позапланової перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ ТОВ «Доброслав-Тернопіль», слід зазначити, що така проводилась у відповідності до вимог Закону України «Про державну податкову службу».
Як вбачається із матеріалів справи направлення про перевірку та наказ керівника Державної податкової служби про проведення перевірки були вручені позивачу, про що свідчить розписка головного бухгалтера ТОВ «Доброслав-Тернопіль». Продовження терміну проведення перевірки на 5 днів здійснено відповідно до наказу начальника Тернопільської ОДПІ №1033 від 30.10.2006 року. Посилання позивача у позові на ст.11-2 Закону та твердження його представника у судових засіданнях про те, що працівники податкової служби перед початком здійснення перевірки зобов’язані вручити під розписку суб’єкту господарської діяльності направлення на перевірку та копію наказу керівника податкової служби про проведення перевірки, спростовується наведеними вище доказами, які наявні в матеріалах справи. Зокрема слід зазначити, що згадана норма Закону не містить застережень щодо обов’язку вручення наказу керівника податкової служби про проведення перевірки посадовим особам підприємства.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій працівників податкового органу при здійсненні ними виїзної позапланової перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ ТОВ «Доброслав-Тернопіль», суд вважає необґрунтованими, а вимогу позивача такою, що не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.49,51,70,71,94,98,138,163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 20.11.2006 року № 770120000472304/0.
3. В частині визнання неправомірними дій працівників податкового органу при здійсненні ними виїзної позапланової перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ ТОВ «Доброслав-Тернопіль»за період з 23.10.2006 року по 20.11.2006 року в позові відмовити.
4. Стягнути з Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, вул.Білецька,1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Доброслав-Тернопіль”, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області, вул.Промислова,1 - 3,40 грн. держаного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі __05 березня 2007 року_____дата_____ до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя