Справа №127/23604/21

Провадження № 1-в/127/481/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2022,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_5 ,

представника Державної установи «Вінницька виправна колонія (№86)»: ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2022.

Клопотання мотивовано тим, що засуджений ОСОБА_4 відбув 2/3 частини від призначеного покарання, за час відбування покарання в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» характеризується посередньо, дотримується правил внутрішнього розпорядку, беззаперечно виконує всі вказівки адміністрації установи виконання покарання, має постійне місце проживання, має на утриманні 7 неповнолітніх дітей.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував, щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 , з підстав того, що останній раніше неодноразово судимий, під час відбування покарання в установі непрацевлаштований, адміністрацією установи не заохочувався.

Представник Державної установи «Вінницька виправна колонія (№ 86)» ОСОБА_6 заперечував, щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 , повідомив, що засуджений ОСОБА_4 жодного разу не звертався із заявою щодо працевлаштування, хоча в установі наявні вільні вакансії.

Захисник ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів, викладених в ньому.

Засуджений ОСОБА_4 надав на адресу суду заяву, відповідно до якої просив суд проводити розгляд клопотання у його відсутність.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріли клопотання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_4 , приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 2, ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

На даний час засуджений ОСОБА_4 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2022, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.

Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 КВК України вбачається, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

З характеристики засудженого ОСОБА_4 вбачається, що останній прибув в Державну установу «Вінницька виправна колонія (№ 86)» 02.02.2023 із Державної установи «Вінницька установи виконання покарань (№ 1)», де за порушення вимог режиму утримання 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, адміністрацією установи не заохочувався.

За період відбування покарання в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» засуджений ОСОБА_4 характеризується посередньо, у виробничій майстерні та на роботах із господарського обслуговування установи непрацевлаштований з власних переконань. Адміністрацією установи не заохочувався.

Засуджений ОСОБА_4 у взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, але легко піддається чужому впливу. По відношенні до представників установи поводиться ввічливо, з метою поблажливого ставлення до себе. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Залучений до програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», однак активної участі в її реалізації не приймає.

Під дію ст. 81 КК України підпадав по відбуттю 2/3 частини строку покарання – 23.06.2023. Рішенням комісії установи від 04.07.2023, відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення, як особі, що не довела свого виправлення.

Під дію ст. 82 КК України підпадав по відбуттю 1/2 частини строку покарання – 23.02.2023. Рішенням комісії установи від 07.03.2023, відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, як особі, яка не стала на шлях виправлення.

Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, визначеної з використанням підсистеми «КАСАНДРА» у засудженого ОСОБА_4 встановлено високий рівень ризику.

Однією із головних умов для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Разом із тим, матеріали справи не мають достатніх даних про те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки відповідно до наданих суду документів, засуджений ОСОБА_4 за період відбування покарання має посередню характеристику, не працевлаштований в установі та не виявляє бажання до праці.

Частиною 2 пункту 1 розділу 9 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» передбачено, що ув`язнені, які виявили бажання працювати, подають заяву начальнику СІЗО, який зобов`язаний у триденний строк розглянути її та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 «Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі» засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг.

Відтак, при можливості бути працевлаштованим ОСОБА_4 цього робити не бажає, про що свідчать і пояснення самого засудженого ОСОБА_4 , який зазначив, що в першу чергу працевлаштували засуджених, які мали заборгованість за виконавчим листом, оскільки в нього цивільний позов відсутній, ОСОБА_4 не пропонували жодної роботи, однак при цьому жодних заяв поданих засудженим до керівництва установ виконання покарань щодо працевлаштування матеріали особової справи не містять, також і сам засуджений в судовому засіданні підтвердив, що він їх не подавав.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України праця засудженого є одним із ключових факторів щодо можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Крім того, судом враховано, що засуджений ОСОБА_4 жодного разу не заохочувався адміністрацією установи, а відсутність негативних проявів поведінки засудженого є лише  дотриманням порядку та умов відбування покарання, що є обов`язком засудженого відповідно до ст. 9 КВК України.

Відтак, суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_4  положення ст. 81 КК України, на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не виконається мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.

Враховуючи викладене, суд вважає, що засуджений ОСОБА_4 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, тому у клопотанні захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 370, 372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2022 – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: