ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2009 року Справа № 2а-1451/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В., Бондар Т.В.
за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маньківська іграшка» до державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Маньківська іграшка» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032301/0/113 прийнятого ДПІ у Маньківському районі 19.02.2009 р.
Позивач зазначав, що податкове зобов'язання визначено інспекцією на підставі пункту 13.2 ст. 13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» із сум лізингової (орендної) плати, виплачених ТОВ «Терра» (Російська Федерація) - без утримання податку на репатріацію доходів . Позивач вважав помилковим застосування інспекцією вказаної норми законодавства про оподаткування, посилаючись на те, що положення п. 13.2 ст. 13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовуються у разі, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод. Позов мотивувався посиланням на Угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифіковану Законом від 06.10.95 № 369/95-ВР. Позивач вказував, що відповідно до цієї міжнародної угоди доходи, які одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке міститься в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
На підставі викладених обставин позивач просив задовольнити його вимоги, визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідач проти заявлених вимог заперечував повністю, мотивуючи тим, що висновок позивача щодо виключності оподаткування доходів нерезидента в країні постійного місцезнаходження є невірним.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
03 липня 2006 р. між ТОВ «Маньківська іграшка» та ТОВ «Терра» (Російська Федерація) укладено договір оренди об'єкта нерухомості. За умовами цього договору позивачу передано в оренду комплекс нежитлових будівель по вул. Малиновського, 1, в смт. Маньківка, Черкаської області. Розмір орендної плати, визначений сторонами у договорі, складає 32 000 Російських рублів за кожний місяць.
В період з 19 січня 2009 р. по 30 січня 2009 р. посадовцями державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Маньківська іграшка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р., результати якої оформлено актом № 101/23/33625185 від 06.02.2009 р.
З акту перевірки вбачається, що позивачем порушено вимоги п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів нерезидента з джерелом його походження з України (орендної плати), від здійснення господарської діяльності в розмірі 23 658, 86 грн.
На підставі акту перевірки від 06.02.2009 р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2009 р. № 0000032301/0/113, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 70 976, 58 грн., з яких 23 658, 86 грн. - основний платіж та 47 317, 72 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Загальне поняття доходів з джерелом їх походження з України дано в пункті 1.21. статті 1 Закону № 334/94-ВР під яким розуміються будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).
Статтею 13 Закону № 334/94-ВР конкретизовано поняття доходів із джерелом походження з України, отриманих саме нерезидентом. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг"; лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця); доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону; доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України; брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних); доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Вирішуючи даний спір суд бере до уваги, що відповідно до пункту 13.1 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Згідно пункту 13.2. цього Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Пункт 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою; під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
З урахуванням викладених положень Закону № 334/94-ВР суд не бачить причин, щоб ставити під сумнів твердження відповідача, щодо можливості оподаткування доходу нерезидента відповідно до законодавства України.
Суд також враховує, що згідно пункту 1.8 статті 18 Закону № 334/94-ВР, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.95 р., ратифікованої Законом України від 06.10.95 р. № 369/95-ВР, доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке міститься в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що зазначена норма Угоди не містить безумовної вимоги оподаткування доходу нерезидента в країні його постійного місцезнаходження, а допускає лише можливість такої обставини.
Суд також бере до уваги, що згідно статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» 25 червня 1991 року № 1251-XII під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що положення статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку права вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке витлумачення не відповідає суті податку за визначенням статті 2 Закону України «Про систему оподаткування».
За цих обставин суд приймає заперечення відповідача і вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 13 квітня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький