ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2009 р. с права № 2а-1013/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Бондар Т.П.
за участю: прокурора - Павленка О.А.; представника позивача - ОСОБА_1. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Кам'янського району Черкаської області в інтересах держави в особі Кам'янського районного центру зайнятості населення до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених в якості допомоги по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Кам'янського району Черкаської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах Кам'янського районного центру зайнятості населення до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих у вигляді допомоги по безробіттю.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.
Представник позивача стверджував, що ОСОБА_2. тричі ставала на облік до Кам'янського районного центру зайнятості, а саме: 01.12.2004 р.,07.02.2007 р. та 20.12.2007 р., при цьому отримувала допомогу по безробіттю незаконно, приховуючи той факт, що в цей період була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
На підставі наведених обставин прокурор та представник позивача просили задовольнити позовні вимоги, та стягнути з відповідача 4 609 грн. 39 коп.
Відповідач, заперечуючи проти позову, пояснила, що згідно постанови господарського суду Черкаської області від 7 квітня 2006 року у справі № 09/1180а її підприємницьку діяльність припинено в квітні 2006 року.
Відповідач вважає, що її заява від 07.02.2007 року та заява від 20.12.2007 року про надання статусу безробітної є правомірними і відомості про те, що вона не є суб'єктом підприємницької діяльності відповідають дійсності. Далі відповідач зазначила, що на момент реєстрації в Кам'янському районному центрі зайнятості вона не була обізнана стосовно тієї обставини, що не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України (№25к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, одним з аспектів якого є право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин.
Із заяви від 01.12.2004 р. вбачається, що 01 грудня 2004 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження звернулась до Кам'янського районного центру зайнятості населення з проханням надати їй статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. При цьому відповідач зазначила, що на час подачі заяви вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
На підставі вказаної заяви, згідно наказу № НТ 041201 від 01.12.2004 року відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі.
Відповідача було знято з обліку 27.04.2005 року в зв'язку із працевлаштуванням згідно наказу Кам'янського районного центру занятості населення № НТ050427 від 27.04.2005 року.
З даних про виконані платежі вбачається, що за період перебування відповідача на обліку в державній службі зайнятості населення з 01.12.2004 р. по 27.04.2005 р. відповідачу було виплачено 453 грн. 60 коп. як допомогу по безробіттю.
07.02.2007 року відповідач повторно звернулась до центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, при цьому зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що за період перебування на обліку в Кам'янському районному центрі зайнятості населення з 07.02.2007 р. по 27.04.2007 р. відповідачу було виплачено 1 109 грн. 88 коп. в якості допомоги по безробіттю.
Відповідача знято з обліку відповідно до наказу № НТ 070427 від 27.04.2007 року у зв'язку із працевлаштуванням.
Втретє ОСОБА_2. звернулася до Кам'янського районного центру зайнятості населення із заявою від 20.12.2007 року. Згідно наказу № НТ071220 від 20.12.2007 року відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст. ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі.
У заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
За період перебування на обліку в центрі зайнятості населення з 20.12.2007 р. по 16.10.2008 р. р. відповідачу було виплачено 3 045 грн. 91 коп. як допомогу по безробіттю.
Наказом № НТ081016 від 16.10.2008 р. ОСОБА_2. знято з обліку у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних.
Загальна сума виплаченої допомоги по безробіттю за вищевказані періоди становить 4 609 грн. 39 коп.
Відповідач не заперечувала факт отримання коштів.
Згідно Наказу № 27 від 17.10.2008 р. Кам'янського районного центру зайнятості населення «Про повернення коштів», відповідачу необхідно повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 4 609 грн. 39 коп., які до цього часу не сплачені.
Відповідно до ст. 30 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ст. 1 п. З пп. "б" Закону України «Про зайнятість населення» та п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307, якщо безробітний відмовився добровільно повернути кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2. зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 20.01.1998 року.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону N 803-XII до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Таким чином, безсумнівним є те, що відповідач, на момент звернення до центру зайнятості, була зайнятою особою, не мала права на реєстрацію в якості безробітної та на отримання відповідної матеріальної допомоги.
Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача суд враховує, що згідно частини 15 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис № 2 006 009 0002 000567 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. внесений до реєстру 24.09.2007 р.
У світлі цих обставин суд вважає, що зазначене заперечення відповідача не ґрунтується на чинному законодавстві.
Відповідно до статті 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кам'янського районного центру зайнятості населення (Черкаська область, м. Кам'янка, вул. Пушкіна, 37, ідентифікаційний код 21368402) 4 609 (чотири тисячі шістсот дев'ять) грн. 39 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 10 квітня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький