ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2009 р. Справа № 2а-766/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1. за довіреністю; відповідача - ОСОБА_2. (керівник), ОСОБА_3. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр» про стягнення економічних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Державна інспекція з контролю за цінами в Черкаській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр» про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Позивач стверджував, що відповідач застосовував тарифи на водопостачання не затверджені згідно чинного законодавства. Далі позивач зазначав, що 25 листопада 2008 р. ним було винесено рішення яким до відповідача застосовані економічні санкції в розмірі 239 393, 16 грн.
Оскільки сума економічних санкцій відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.
Позивач, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представники відповідача зазначили, що вони не були завчасно повідомлені про необхідність отримати висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання .
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Леськівське комунальне підприємство «Сільський сервісний центр» є юридичною особою та з 13 червня 2006 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Згідно довідки з ЄДРПОУ № 43 від13.06.2006 р. одним з видів діяльності відповідача є збирання, очищення та розподілення води.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі за текстом - «Закон № 1875-IV»).
Згідно статті першої цього Закону комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Стаття друга Закону № 1875-IV встановлює, що одним з принципів державної політики у сфері житлово-комунальних послуг є регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.
Відповідно до статті 14 Закону № 1875-IV житлово-комунальні послуги залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги поділяються на три групи. Зокрема, до першої групи належать послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади.
Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений статтею 31 Закону № 1875-IV якою передбачено, що на кожний вид послуг першої і другої груп такий порядок визначається Кабінетом Міністрів України.
Спеціальним законом який визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки є Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року № 507-XII (надалі за текстом - «Закон № 507-XII»).
Відповідно до вимог статті 6 цього Закону в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи та державні фіксовані і регульовані ціни, тарифи. Вільні ціни і тарифи, відповідно до норм статті 7 даного Закону, встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Державне регулювання цін і тарифів, відповідно до вимог статті 8 Закону № 507-XII, здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, відповідно до положень пункту 3 статті 4 Закону № 507-XII, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 52 розділу IV Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення» висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки.
Процедура надання Державною інспекцією з контролю за цінами або територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами висновків, що подаються до розгляду відповідному вповноваженому органу із затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, технічного обслуговування ліфтів в установленому законодавством порядку встановлена Наказом Міністерства економіки України від 7 березня 2007 року № 67 «Про затвердження Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів».
Відповідно до вимог цього Порядку висновки надаються територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами на підставі звернення суб'єктів господарювання та поданих ними документів за встановленим переліком.
Такий висновок відповідачем отримано 16 липня 2008 р. За його змістом економічно обґрунтованим є розрахунок планових витрат на виробництво централізованого водопостачання визначений в розмірі 0,99 грн. за 1 куб. метр води.
Відповідно до ст. 13 Закону № 507-XII та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819, на позивача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. У зв'язку з чим йому надано право проводити перевірки документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб'єктів підприємницької діяльності передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення і застосування цін.
З огляду на викладене посадовцями позивача 24 листопада 2008 р. була проведена перевірка дотримання позивачем державної дисципліни цін, за наслідками якої складений акт від 24.11.2008 р. № 4027 в якому відображено висновок щодо порушення відповідачем законодавства з питань ціноутворення в частині застосування вільних цін при наданні послуг з централізованого водопостачання.
Підставою для такого висновку стали встановлені факти реалізації відповідачем холодної води в період з 01 травня 2008 р. по 01 листопада 2008 р. за ціною від 1,00 грн. до 10,00 грн. За період що перевірявся зі споживачів було отримано 79 797, 72 грн. понад економічно обґрунтованого тарифу.
Висновки, викладені в акті перевірки, відповідачем не оспорювались.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 507-XII вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди стягується штраф в подвійному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519 (надалі за текстом - «Інструкція»), визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
На підставі вказаного акту перевірки і вищезгаданої статті Закону № 507-XII Державною інспекцією з контролю за цінами в Черкаській області було прийнято рішення від 25 листопада 2008 р. № 172 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін». Згідно вказаного рішення з позивача підлягає вилученню в доход бюджету 79 797, 72 грн. необґрунтовано одержаної виручки та стягненню 159 595, 44 грн. штрафу.
Відповідно до вимог пункту 3.5 Інструкції позивачем 27 листопада 2008 р. направлено відповідачу один примірник рішення разом з претензією про перерахування економічних санкцій.
Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами подає позов до суду про примусове стягнення суми економічних санкцій.
Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд перш за все зазначає що Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 27 лютого 2007 р. № 297, якою встановлено обов'язок господарюючих суб'єктів отримати висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення була офіційно опублікована в № 45 газети «Урядовий кур'єр» від 14 березня 2007 р.
Далі суд зазначає, що згідно наданим позивачем копіям сторінок періодичних видань, в друкованих засобах масової інформації неодноразово публікувались відповідні оголошення.
Насамкінець суд зазначає, що необізнаність відповідача стосовно вимог нормативного акта, який був офіційно оприлюднений, в будь-якому разі не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за допущене порушення.
Приймаючи до уваги, що відповідач визначену за рішенням суму економічних санкцій в добровільному порядку не сплатив, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр» (Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, вул. Жовтнева, 53, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід бюджету через Державну інспекцію з контролю за цінами в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 22791597) економічні санкції в сумі 239 393 (двісті тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто три) грн. 16 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 18 березня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький